Решение № 140993876, 19.10.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 жовтня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/198/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання Беги В.М.

розглянув справу

за позовом - Керівника Бережанської окружної прокуратури (Тернопільська область, м. Бережани, вул. Пирогова, 5А) в інтересах держави в особі:

Бережанської міської ради (47501, Тернопільська область, Тернопільський район, місто Бережани, вул. Банкова, 3)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини (47521, Тернопільська область, Тернопільський район, село Шибалин, вул. Данила Галицького, будинок 1)

про розірвання договорів оренди землі, зобов`язання повернути земельні ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати.

За участі від:

прокуратури Куліковська Л.Б.

позивача не з`явився

відповідача Микитюк О.Р.

Зміст позовних вимог.

Керівник Бережанської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом, в інтересах держави в особі Бережанської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини про:

- розірвання договору оренди землі від 01.12.2021, укладеного між Бережанською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6120489400:01:001:1090 загальною площею 1,4000 га, розташованої за межами населеного пункту с. Шибалин Тернопільського району Тернопільської області;

- розірвання договору оренди землі від 08.05.2023, укладеного між Бережанською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6120489400:01:001:1117 загальною площею 2,8129 га, розташованої за межами населеного пункту с. Шибалин Тернопільського району Тернопільської області;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини повернути Бережанській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 6120489400:01:001:1090 загальною площею 1,4000 га, розташовану за межами населеного пункту с. Шибалин Тернопільського району Тернопільської області;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини повернути Бережанській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 6120489400:01:001:1117 загальною площею 2,8129 га, розташовану за межами населеного пункту с. Шибалин Тернопільського району Тернопільської області;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини на користь Бережанської міської ради боргу з орендної плати в сумі 131192,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач систематично не сплачує орендну плату за користування вказаними земельними ділянками відповідно до умов договорів оренди, що є підставою для їх розірвання, повернення земельних ділянок та стягнення в примусовому порядку боргу з орендної плати. Окрім того зазначено, що відповідач не використовує земельні ділянки за цільовим призначенням.

Оскільки Бережанською міською радою як органом, уповноваженим на здійснення захисту порушених прав у спірних правовідносинах, не вжито відповідних заходів, прокуратура звернулася з цим позовом до суду.

Позиція позивача - Бережанської міської ради.

Від Бережанської міської ради письмових заперечень щодо заявленого прокурором позову не надходило.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову:

В обґрунтування цьому ним зазначено наступне:

- за 2024 рік відповідачем задекларовано та сплачено до бюджету 356420,43 грн орендної плати за користування земельними ділянками, а за 2025 рік задекларовано та сплачено 399190,89 грн орендної плати;

- на даний час заборгованість по орендній платі відсутня;

- приписи чинного законодавства і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Згідно з абз.2 ч. 2 ст. 651 ЦК України істотність має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин;

- протягом 2024-2025 років ним допущено незначне прострочення плати за користування земельними ділянками;

- простроченням внесення орендної плати за землю позивачу не було завдано шкоди, оскільки за несвоєчасну сплату самостійно задекларованих податкових платежів відповідачем сплачено до бюджету відповідні штрафні санкції;

- розірвання договорів оренди земельних ділянок суперечить інтересам відповідача та є економічно недоцільним для позивача, оскільки здійснюючи господарську діяльність відповідач забезпечує роботою мешканців територіальної громади, сплачує до бюджету загальнодержавні та місцеві податки. Розірвання договорів оренди землі матиме негативні наслідки у вигляді відсутності надходжень до бюджету, в т.ч. і місцевого.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/198/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.05.2026.

04.05.2026 судом постановлено ухвалу, якою: задоволено заяву відповідача б/н від 04.05.2026 (вх. №3391 від 04.05.2026), продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 15.05.2026; відкладено підготовче засідання у справі №921/198/26 на 01.06.2026.

Ухвалами суду від 01.06.2026: продовжено строк підготовчого провадження у справі; прийнято до розгляду: відзив відповідача на позовну заяву б/н від 15.05.2026 (вх. №3790 від 18.05.2026); відповідь на відзив Тернопільської обласної прокуратури б/н від 29.05.2026 (вх. №4188 від 29.05.2026); відкладено підготовче засідання на 25.06.2026.

25.06.2026 не відбулось підготовче засідання з причин, що унеможливили технічну фіксацію судового процесу, про що складено акт про технічний збій від 25.06.2026. У зв`язку з цим ухвалою від 25.06.2026 підготовче засідання судом відкладено на 06.07.2026.

Надалі, ухвалою суду від 06.07.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті на 04.08.2026.

У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та неможливістю проведення судового засідання 04.08.2026, ухвалою суду від 28.07.2026 продовжено строк розгляду справи по суті на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та призначено розгляд справи по суті на 17.09.2026.

Ухвалою суду від 17.09.2026 розгляд справи по суті відкладено на 08.10.2026. При цьому відповідачу запропоновано надати суду: докази повернення земельної ділянки, орендованої за договором від 01.12.2021 (за наявності); платіжні інструкції про сплату орендної плати після 18.03.2026 щодо боргу, про який йдеться у позові.

Прокурором під час розгляду справи по суті в судових засіданнях 17.09.2026 та 08.10.2026 підтримано позовні вимоги в частині вимог про розірвання договорів та повернення земельних ділянок. В частині вимоги про стягнення боргу з орендної плати прокурор просив закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на здійснену відповідачем оплату суми боргу.

Представником відповідача, який приймав участь під час розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.09.2026, заперечено проти позову. Ним також вказано про здійснену оплату суми боргу з орендної плати.

Представник позивача, який приймав участь під час розгляду справи по суті в судовому засіданні 08.10.2026, підтвердив оплату відповідачем боргу в сумі 131192,73 грн, у зв`язку з чим зазначив про відсутність предмета спору в цій частині вимог. Разом з тим ним зазначено, що питання продовження дії договору оренди від 01.12.2021 знаходиться на розгляді, справну сплату відповідачем платежів за договорами оренди, у зв`язку з чим позов не підлягає до задоволення.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.

08.10.2026 судом відкладено ухвалення та проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення на 19.10.2026, про що постановлено ухвалу.

19.10.2026 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Верховним Судом у постанові від 25.09.2025 у справі №913/182/20 зазначено, що згідно зі статтею 219 ГПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Так, ухвалення та проголошення судового рішення не є стадіями розгляду справи по суті.

Згідно зі статтею 220 ГПК України під час ухвалення судового рішення суддя не має права обговорювати обставини та матеріали справи, застосування норм права та судову практику в цій справі, а також зміст судового рішення з іншими особами, крім складу суду, який розглядає справу.

Проголошення судового рішення є лише процесуальною формою доведення прийнятого рішення до відома учасників справи. Право учасників справи на ознайомлення з повним текстом судового рішення забезпечується шляхом вручення його копій відповідно до вимог статті 242 ГПК України.

Таким чином, розгляд справи по суті і стадії ухвалення та оголошення судового рішення є різними стадіями процесу: перша передбачає дослідження доказів, заслуховування пояснень та судові дебати, і саме на цій стадії забезпечується реалізація принципів змагальності та рівності сторін; другі є процесуальним завершенням розгляду справи та способом доведення результатів судового розгляду до відома учасників.

Процесуальний закон не покладає на суд обов`язку забезпечити обов`язкову присутність сторін при проголошенні судового рішення, а лише передбачає право учасників бути присутніми у цьому засіданні.

Відповідно до змісту цієї постанови Верховного Суду відсутність особи під час проголошення рішення не може розцінюватись як порушення її права на участь у розгляді справи через неналежним чином повідомлення її про дату, час і місце судового засідання (п.5 ч.1 ст. 310 ГПК України).

Крім того, процесуальне законодавство гарантує учасникам справи доступ до повного тексту судового рішення через його виготовлення у письмовій формі та вручення (направлення) копій.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.12.2021 між Бережанською міською радою (надалі - орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини (надалі - орендарем) укладено договір оренди землі (надалі - договір оренди), згідно з п. 1.1 якого орендодавець згідно рішення сесії Бережанської міської ради №419 від 13.10.2021 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код КВЦПЗ - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами), яка знаходиться на території Шибалинського старостинського округу.

Відповідно до п. 2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,4000 га, кадастровий номер земельної ділянки 6120489400:01:001:1090.

Земельна ділянка передається в оренду терміном до 01.09.2026 (п. 4 договору оренди).

Згідно з п. 5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки 1493717,03 грн, станом на дату укладання договору.

У п. 8 договору оренди обумовлено, що договір укладено до 01.09.2026. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). У цьому разі орендар зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк.

Згідно з п. 9 договору оренди орендна плата вноситься орендарем в розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 договору оренди).

У п. 11 договору оренди зазначено, що орендна плата вноситься у такі строки: до 30 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 13 договору оренди розмір орендної плати переглядається раз в рік у випадку: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом.

Орендар зобов`язаний здійснювати оплату за фактичне використання земельної ділянки згідно умов даного договору після закінчення договору і до укладення додаткової угоди та її реєстрації (п. 15 договору оренди).

Згідно з п. 16 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

Цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код по КВЦПЗ - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами) (п. 17 договору оренди).

Згідно з п. 22 договору оренди передача земельної ділянки орендарю здійснюється за актом її приймання-передачі.

Відповідно до п. 23 договору оренди після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, або продовжує дію цього договору.

У п. 31 договору оренди передбачені права орендодавця, а саме вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та з дотриманням екологічної безпеки землекористування, а також державних стандартів, норм і правил у використанні земельної ділянки та своєчасного внесення орендної плати.

У п. 34 договору оренди передбачені обов`язки орендаря, а саме своєчасно вносити орендну плату, приступати до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди та здійснення передачі об`єкту оренди за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 37 договору оренди дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін (п. 38 договору оренди).

Згідно з п. 44 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

В матеріалах справи міститься акт приймання передачі від 01.12.2021, згідно якого Бережанська міська рада (орендодавець) передала Товариству з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини (орендарю) земельну ділянку площею 1,4000 га, кадастровий номер земельної ділянки 6120489400:01:001:1090 в оренду.

08.05.2023 між Бережанською міською радою (надалі - орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини (надалі - орендарем) укладено договір оренди землі (надалі - договір оренди), згідно з п. 1.1 якого орендодавець згідно рішення сесії Бережанської міської ради №1126 від 21.03.2023 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код КВЦПЗ - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами), яка знаходиться на території Шибалинського старостинського округу.

Відповідно до п. 2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,8129 га, кадастровий номер земельної ділянки 6120489400:01:001:1117.

Земельна ділянка передається в оренду терміном до 01.03.2028 (п. 4 договору оренди).

Згідно з п. 5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору не проведена, тому рахується від середньо-нормативної грошової оцінки за 1 га ріллі по області, що на момент укладення договору становить 29035 грн, а надалі від проведеної нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

У п. 8 договору оренди обумовлено, що договір укладено до 01.03.2028. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, (поновлення договору оренди землі). У цьому разі орендар зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк.

Згідно з п. 9 договору оренди орендна плата вноситься орендарем в розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 договору оренди).

У п. 11 договору оренди зазначено, що орендна плата вноситься у такі строки: до 30 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 13 договору оренди розмір орендної плати переглядається раз в рік у випадку: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом.

Орендар зобов`язаний здійснювати оплату за фактичне використання земельної ділянки згідно умов даного договору після закінчення договору і до укладення додаткової угоди та її реєстрації (п. 15 договору оренди).

Згідно з п. 16 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

Цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код по КВЦПЗ - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами) (п. 17 договору оренди).

Згідно з п. 22 договору оренди передача земельної ділянки орендарю здійснюється за актом її приймання-передачі.

Відповідно до п. 23 договору оренди після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, або продовжує дію цього договору.

У п. 31 договору оренди передбачені права орендодавця, а саме вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та з дотриманням екологічної безпеки землекористування, а також державних стандартів, норм і правил у використанні земельної ділянки та своєчасного внесення орендної плати.

У п. 34 договору оренди передбачені обов`язки орендаря, а саме своєчасно вносити орендну плату, приступати до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди та здійснення передачі об`єкту оренди за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 37 договору оренди дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін (п. 38 договору оренди).

Згідно з п. 44 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

В матеріалах справи міститься акт приймання передачі від 08.05.2023, згідно якого Бережанська міська рада (орендодавець) передала Товариству з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини (орендарю) земельну ділянку площею 2,8129 га, кадастровий номер земельної ділянки 6120489400:01:001:1117 в оренду.

Відповідно до інформації Витягу №453489615 від 25.11.2025 з Державного реєстру речових прав, земельна ділянка площею 1,4000 га з кадастровим номером 6120489400:01:001:1090 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1009116461204) зареєстрована на праві комунальної власності за Бережанською міською радою 19.11.2021 на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин №1423-ІХ від 28.04.2021.

За інформацією вказаного витягу, на підставі договору від 01.12.2021 до реєстру внесено 01.12.2021 зміни до запису за номером 16071589 про інше речове право право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Камінь Галичини" до 01.09.2026, строк оренди 4 роки 9 місяців.

В судовому засіданні 08.10.2026 представником позивача зазначено, що питання про продовження дії договору оренди від 01.12.2021 на новий строк знаходиться на розгляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

За відсутності обґрунтованих підстав вважати цю інформацію недостовірною, з урахуванням ч. 1 ст. 75 ГПК України, суд зазначає, що ця обставина не підлягає доказуванню.

Водночас, судом з`ясовано, що на офіційному веб-сайті Бережанської міської ради за адресою: https://berezhanymrada.gov.ua/docs/2487556/ розміщено рішення №2821 від 18.09.2026 «Про поновлення оренди та надання в оренду земельних ділянок комунальної власності», пунктами 3, 3.1, 3.2 якого вирішено: поновити терміном до 01.09.2027 ТОВ «Камінь Галичини» право оренди земельної ділянки площею 14000 кв. м, за кадастровим номером 6120489400:01:001:1090, для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код по КВЦПЗ - 11.01) на території Шибалинського старостинського округу; орендну плату встановити в розмірі 12 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки; укласти додаткову угоду до договору оренди та провести її державну реєстрацію.

Відповідно до інформації Витягу №461454933 від 23.01.2026 з Державного реєстру речових прав, земельна ділянка площею 2,8129 га з кадастровим номером 6120489400:01:001:1117 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2386408161204) зареєстрована на праві комунальної власності за Бережанською міською радою 11.06.2021 на підставі рішення Бережанської міської ради №283 від 03.06.2021, наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №232-ОТГ від 19.05.2021, акту приймання передачі від 19.05.2021 між Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області та Бережанською міською радою.

За інформацією вказаного витягу 04.05.2023 до реєстру внесено запис 50200074 про інше речове право право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Камінь Галичини" вказаною земельною ділянкою до 01.03.2028, строком 4 роки 9 місяців 22 дні, на підставі договору від 08.05.2023.

Матеріали справи містять претензії №03-05/1465 від 02.05.2025 та №03-05/3031 від 18.09.2025, у яких позивач, зазначаючи про неналежне виконання відповідачем умов договорів оренди земельних ділянок, просив останнього оплатити борг з орендної плати на рахунок міської ради. Вказані претензії отримані адресатом.

У листі №03-12/281 від 28.01.2026 Бережанської міської ради зазначено, що згідно даних, отриманих Фінансовим управлінням Бережанської міської ради від ГУ ДПС у Тернопільській області через АІС Місцеві бюджети рівня міста, району, станом на 31.12.2025 борг за оренду земельних ділянок ТОВ Камінь Галичини перед бюджетом Бережанської міської територіальної громади становить 616333,80 грн. Згідно казначейських виписок за період 01.01.2026 - 26.01.2026 ТОВ Камінь Галичини сплатило 260000 грн, з яких як зазначено у призначенні платежу: за оренду земельної ділянки згідно договору від 01.12.2021 - 160000 грн (платіжний документ № 8 від 20.01.2026); сплата боргу по орендній платі за землю за 2025 - 100000 грн (платіжний документ № 16 від 23.01.2026). З метою уточнення суми щомісячних нарахувань, своєчасності сплати ТОВ Камінь Галичини за орендовані земельні ділянки, інформації щодо суми заборгованості товариства по орендній платі на звітні дати, Бережанська міська рада рекомендувала прокурору звернутись до ГУ ДПС у Тернопільській області.

З долученого до вказаного листа аналізу про суми нарахованих та сплачених податків та/або зборів, суми податкового боргу та надмірно сплачених до місцевих бюджетів податків та/або зборів в розрізі платників податків юридичних осіб за 2025 рік (за даними ГУ ДПС у Тернопільській області) вбачається, що протягом серпня 2025 року грудня 2025 року (п`яти місяців поспіль) відповідачем не здійснювалось жодного платежу.

Наведене вказує на систематичну несплату відповідачем орендної плати.

Відповідно до листа Бережанської міської ради №03-12/1033 від 18.03.2026 за даними, отриманими Фінансовим управлінням Бережанської міської ради від ГУ ДПС у Тернопільській області через АІС Місцеві бюджети рівня міста, району, станом на 28.02.2026, борг за оренду земельних ділянок за кадастровими номерами 6120489400:01:001:1090 та 6120489400:01:001:1117 ТОВ Камінь Галичини перед бюджетом Бережанської міської територіальної громади становить 103133,79 грн.

Згідно з казначейськими виписками за період 01.01.2026 - 13.03.2026 ТОВ Камінь Галичини сплатило 595000 грн, з яких як зазначено у призначенні платежу: за оренду земельної ділянки згідно договору від 01.12.2021 - 160000 грн (платіжний документ № 8 від 20.01.2026); сплата боргу по орендній платі за землю за 2025 - 100000 грн (платіжний документ № 16 від 23.01.2026); сплата боргу по орендній платі за 2025 рік - 80000 грн (платіжний документ №19 від 27.01.2026); сплата боргу по орендній платі за 2025 рік - 20000 грн (платіжний документ №21 від 30.01.2026); сплата боргу по орендній платі за 2025 рік - 80000 грн (платіжний документ №27 від 04.02.2026); сплата боргу по орендній платі за 2025 рік - 60000 грн (платіжний документ № 31 від 06.02.2026); сплата боргу по орендній платі за 2025 рік - 60000 грн (платіжний документ №35 від 09.02.2026); сплата боргу по орендній платі за 2025 рік - 25000 грн (платіжний документ № 62 від 26.02.2026); сплата боргу по орендній платі за 2025 рік - 10000 грн (платіжний документ від 05.03.2026). В призначенні платежу платіжних документів не зазначено, за яку саме земельну ділянку сплачено борг, окрім платіжного документа № 8 від 20.01.2026, в якому зазначено інформацію щодо сплати за оренду земельної ділянки згідно договору від 01.12.2021. ТОВ Камінь Галичини інших земельних ділянок на території Бережанської міської ради не має у власності чи користуванні. З метою уточнення суми щомісячних нарахувань, своєчасності сплати ТОВ Камінь Галичини за орендовані земельні ділянки, а також інформації щодо суми заборгованості товариства по орендній платі на звітні дати, Бережанська міська рада рекомендувала прокурору звернутись до ГУ ДПС у Тернопільській області.

Згідно з листом №6527/5/19-00-04-01-01 від 08.12.2025 ГУ ДПС у Тернопільській області, станом на 01.12.2025, згідно даних ІКС Податковий блок у платника податків ТОВ Камінь Галичини податковий борг по коду платежу 18010600 Орендна плата з юридичних осіб по Бережанській територіальній громаді становить 250408,79 грн. Відповідно до даних ІКС Податковий блок у платника податків ТОВ Камінь Галичини по коду платежу 18010600 Орендна плата з юридичних осіб по Бережанській територіальній громаді в 2021 році сплачено 1195,12 грн, в 2022 році 90369,84 грн, в 2023 році 112873,71 грн, в 2024 році 117270 грн, в 2025 році 26900 грн.

Згідно з листом №1284/5/19-00-04-01-01 від 05.02.2026 ГУ ДПС у Тернопільській області, станом на 02.02.2026, згідно даних ІКС Податковий блок у платника податків ТОВ Камінь Галичини податковий борг по коду платежу 18010600 Орендна плата з юридичних осіб по Бережанській територіальній громаді становить 328133,79 грн. Відповідно до даних ІКС Податковий блок у платника податків ТОВ Камінь Галичини по коду платежу 18010600 Орендна плата з юридичних осіб по Бережанській територіальній громаді в 2021 році сплачено 1195,12 грн, в 2022 році 90369,84 грн, в 2023 році 112873,71 грн, в 2024 році 117270 грн, в 2025 році 26900 грн., в січні 2026 року сплачено 360000 грн.

Згідно з листом №2499/5/19-00-04-01-02 від 25.03.2026 ГУ ДПС у Тернопільській області, станом на 23.03.2026, згідно даних ІКС Податковий блок у платника податків ТОВ Камінь Галичини податковий борг по коду платежу 18010600 Орендна плата з юридичних осіб по Бережанській територіальній громаді становить 131192,73 грн. Відповідно до даних ІКС Податковий блок у платника податків ТОВ Камінь Галичини по коду платежу 18010600 Орендна плата з юридичних осіб по Бережанській територіальній громаді в 2021 році сплачено 1195,12 грн, в 2022 році 90369,84 грн, в 2023 році 112873,71 грн, в 2024 році 117270 грн, в 2025 році 26900 грн. В 2026 році, станом на 23.03.2026, сплачено 595000 грн.

Матеріали справи містять акт від 03.12.2025 проведення комісійного обстеження земельних ділянок на предмет використання орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини за кадастровими номерами 6120489400:01:001:1090 та 6120489400:01:001:1117 на території Шибалинського старостинського округу, складений комісією з представників Бережанської міської ради та Шибалинського старостинського округу.

Відповідно до його змісту на земельних ділянках з кадастровим номером 6120489400:01:001:1090 загальною площею 1,4 га та з кадастровим номером 6120489400:01:001:1117 загальною площею 2,8129 га на території Шибалинського старостинського округу, на час перевірки, не ведеться підприємницька діяльність орендарем ТОВ Камінь Галичини.

Посилаючись на систематичну несплату відповідачем орендної плати та використання земельних ділянок не за призначенням, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Згідно пояснень прокурора та сторін у справі, наданих після відкриття провадження у справі, відповідачем оплачено суму боргу з орендної плати в розмірі 131192,73 грн.

На пропозицію суду, викладену в ухвалі від 17.09.2026 відповідачем не подано доказів повернення земельної ділянки, орендованої за договором від 01.12.2021, платіжної інструкції про сплату орендної плати після 18.03.2026 щодо боргу, про який йдеться у позові.

Відповідно до пояснень представника ради в судовому засіданні 08.10.2026 заборгованість, що була предметом спору у даній справі отримана органом місцевого самоврядування після звернення прокурора з позовом.

Також представником позивача повідомлено суд про розгляд питання про прийняття рішення про продовження з відповідачем орендних відносин за договором від 01.12.2021.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 6120489400:01:001:1090, 6120489400:01:001:1117 на час прийняття судового рішення відповідач не повернув.

Прокурором вказано, що на відсутність боргу з орендної плати вказує витяг з інформаційно-комунікаційної системи ДПС стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, контроль за справляння яких покладено на ДПС, з розрахунком / без розрахунку сум пені, станом на 29.05.2026, по Товариству з обмеженою відповідальністю "Камінь Галичини" за період з 01.05.2026 до 29.05.2026.

Як вже зазначалось, у зв`язку з оплатою відповідачем суми боргу, учасниками справи були заявлені усні клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України в частині вимоги про стягнення суми боргу.

За відсутності обґрунтованих підстав вважати цю інформацію недостовірною, з урахуванням ч. 1 ст. 75 ГПК України, суд зазначає, що обставина оплати відповідачем суми боргу після звернення з позовом до суду не підлягає доказуванню.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Зазначаючи про те, що позивачем не здійснювались заходи щодо звернення до суду з позовом про стягнення боргу з орендної плати, розірвання спірних договорів та повернення спірних земельних ділянок, прокурором пред`явлено позов в інтересах держави, в особі Бережанської міської ради.

Статтею 4 ГПК України гарантовано право юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. А також зазначено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України Про прокуратуру.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Частинами третьою і п`ятою стаття 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У положеннях частини четвертої статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та №922/1830/19).

Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 зазначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Необхідність звернення прокурора з даним позовом обґрунтована фактом систематичної несплати відповідачем орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та нездійсненням органом місцевого самоврядування заходів щодо звернення до суду з позовом про стягнення боргу, розірвання договорів та повернення таких земельних ділянок. Дії відповідача негативно відображаються на бюджетних надходженнях Бережанської територіальної громади, дохідну частину місцевого бюджету, а також на стан всієї територіальної громади, а бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо звернення до суду з позовом про стягнення боргу, розірвання договорів та повернення земельних ділянок свідчить про нездійснення цим органом своїх повноважень.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Стаття 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплює основні принципи місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, поєднання місцевих і державних інтересів.

У ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно із частинами 1, 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

У ст. 80 Земельного кодексу України також вказано, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

Частиною першою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема:

а) розпорядження землями комунальної власності територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 145 Конституції України передбачено, що права місцевого самоврядування захищаються з судовому порядку. Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також вказано, що одним із принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Виходячи з положень наведених норм законодавства, органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності за кадастровими номерами 6120489400:01:001:1090, 6120489400:01:001:1117 є Бережанська міська рада.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, а здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Бережанська окружна прокуратура у адресованих Бережанській міській раді листах №52/2-4343 вих-25 від 25.11.2025, №52/2-4344 вих-25 від 25.11.2025, №52/2-884 вих-26 від 12.03.2026 з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді та належного виконання повноважень, визначених ст. 23 Закону України Про прокуратуру, просила в строк до 10.12.2025, 23.03.2026 надати інформацію щодо своєчасності сплати ТОВ Камінь Галичини боргу з орендної плати за вказані у позові земельні ділянки та про вжиті заходи, спрямовані на погашення боргу, розірвання договорів оренди, у т.ч. в судовому порядку.

У відповідь на ці звернення, Бережанською міською радою у листах №03-12/3859 від 05.12.2025, №03-12/1033 від 18.03.2026 повідомлено прокуратуру про направлення ТОВ Камінь Галичини претензій від 02.05.2025 та від 18.09.2025 з пропозиціями оплати борг з орендної плати, здійснені останнім часткові оплати боргу по орендній платі.

Наведене вказує на те, що не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, а також враховуючи обізнаність про порушення законодавства, позивачем у даній справі протягом тривалого часу (з листопада 2025 року до березня 2026 року) самостійно не вживались заходи для усунення порушень земельного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів самостійного звернення позивача з аналогічним позовом до суду.

З наведеного вбачається, що позивач не планував вживати відповідних заходів для стягнення боргу з орендної плати, розірвання договорів та повернення земельних ділянок, що вказує про його бездіяльність.

Суд у даній справі приходить до висновку, що підставою реалізації прокуратурою представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тобто нездійснення ним захисту інтересів держави.

Отже, звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Також, на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Бережанською окружною прокуратурою попередньо повідомлено Бережанську міську раду про представництво інтересів держави в її особі (лист №52/2-1113 вих-26 від 27.03.2026).

За змістом ч. 3 ст. 30 ГПК України такі спори розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням майна (земельної ділянки).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договорів та інших правочинів (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із приписами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В ст. 792 ЦК України закріплено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким законом є Закон України Про оренду землі.

У ст.13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Як вже зазначалось, у п. 9 договорів оренди сторони обумовили, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з п. 5 договору оренди від 01.12.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки 1493717,03 грн, станом на дату укладання договору.

У п. 5 договору оренди від 08.05.2023 обумовлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору не проведена, тому рахується від середньо-нормативної грошової оцінки за 1 га ріллі по області, що на момент укладення договору становить 29035 грн, а надалі від проведеної нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 договорів оренди).

У п. 11 договорів оренди зазначено, що орендна плата вноситься у такі строки: до 30 числа кожного місяця.

Верховним Судом у постановах від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20, від 09.06.2020 у справі № 911/2685/18 зазначено, що виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України) (подібний висновок наведено В абз.5 ч.1 ст.24 Закону України "Про оренду землі" закріплено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платник орендної плати - орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).

За змістом ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Частиною 1 статті 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За інформацією Бережанської міської ради, викладеною у листі №03-12/281 від 28.01.2026, згідно даних, отриманих Фінансовим управлінням Бережанської міської ради від ГУ ДПС у Тернопільській області через АІС Місцеві бюджети рівня міста, району, станом на 31.12.2025 борг за оренду земельних ділянок ТОВ Камінь Галичини перед бюджетом Бережанської міської територіальної громади становив 616333,80 грн. Згідно казначейських виписок за період 01.01.2026 - 26.01.2026 ТОВ Камінь Галичини сплатило 260000 грн, з яких як зазначено у призначенні платежу: за оренду земельної ділянки згідно договору від 01.12.2021 - 160000 грн (платіжний документ № 8 від 20.01.2026); сплата боргу по орендній платі за землю за 2025 - 100000 грн (платіжний документ № 16 від 23.01.2026).

З долученого до вказаного листа аналізу про суми нарахованих та сплачених податків та/або зборів, суми податкового боргу та надмірно сплачених до місцевих бюджетів податків та/або зборів в розрізі платників податків юридичних осіб за 2025 рік (за даними ГУ ДПС у Тернопільській області) вбачається, що протягом серпня 2025 року грудня 2025 року (п`яти місяців поспіль) відповідачем не здійснювалось жодного платежу.

Судом також встановлено, що по ТОВ Камінь Галичини, станом на 23.03.2026, податковий борг з орендної плати складав 131192,73 грн, що підтверджується листом ГУ ДПС у Тернопільській області №2499/5/19-00-04-01-02 від 25.03.2026.

У ньому також зазначено, що відповідно до даних ІКС Податковий блок у платника податків ТОВ Камінь Галичини по коду платежу 18010600 Орендна плата з юридичних осіб по Бережанській територіальній громаді в 2021 році сплачено 1195,12 грн, в 2022 році 90369,84 грн, в 2023 році 112873,71 грн, в 2024 році 117270 грн, в 2025 році 26900 грн. В 2026 році, станом на 23.03.2026, сплачено 595000 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив суму боргу в розмірі 131192,73 грн, що підтверджено іншими учасниками справи. Наведене вказує на визнання ним існування вказаної суми боргу.

Приписами ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 792 ЦК України, ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, у тому числі, в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору (ст. 32 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар зобов`язувався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування землею. Дане положення є істотною умовою будь-якого договору оренди землі (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Систематична несплата земельного податку або орендної плати згідно з п. п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, одним з видів якої є користування землею на умовах оренди.

Підставою розірвання договору оренди землі згідно з п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною й достатньою, і звертатися до більш загального правила ч. 2 ст. 651 ЦК України - з метою оцінки істотності порушення договору його стороною - немає потреби.

З огляду на те, що ТОВ "Камінь Галичини" неодноразово порушувало умови договорів оренди від 01.12.2021, від 08.05.2023 та систематично (два та більше випадки) не сплачувало орендну плату в повному розмірі, у строки, визначені договорами, суд приходить до висновку, що вказане порушення умов договорів підпадає під дію п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання договорів, а тому позовні вимоги про розірвання договорів оренди землі від 01.12.2021, від 08.05.2023 є правомірними й обґрунтованими та, як наслідок, підлягають задоволенню.

При цьому за наявності в матеріалах справи доказів систематичної (два і більше випадки) повної несплати орендної плати за договорами оренди (у даному випадку серпня грудня 2025 року), суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання договорів оренди від 01.12.2021, від 08.05.2023 відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, а тому не вдається до оцінки істотності порушення умов договорів згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23.

Подібні за змістом висновки щодо застосування норм права наведено Верховним Судом у Постанові від 16.09.2025 у справі №902/21/24.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 зазначено, що погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту д частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у ст. 34 Закону України "Про оренду землі". Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

У наведеній вище постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож за наявності правових підстав (у цій справі - п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України) для розірвання договорів оренди неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельні ділянки, що були у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі та перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні орендаря, суд зазначає, що ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав її в оренду. Як і розірвання договору оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті.

За змістом ст. ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі є одним із способів припинення цього договору.

Пунктом 37 договорів оренди передбачена можливість припинення дії договору у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 38 договорів оренди передбачена можливість припинення дії договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

18.09.2026 Бережанською міською радою прийнято рішення №2821 від 18.09.2026 про поновлення до 01.09.2027 ТОВ «Камінь Галичини» права оренди земельної ділянки площею 14000 кв. м, за кадастровим номером 6120489400:01:001:1090.

Доказів укладення між сторонами нових договорів оренди, окрім тих що підлягають розірванню, бережанська міська рада та ТОВ "Камінь Галичини" суду не подали.

Інших правових підстав для користування відповідачем земельними ділянками з кадастровими номерами 6120489400:01:001:1090, 6120489400:01:001:1117 позивачем та відповідачем не наведено.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на наведене, враховуючи установлені в цій справі обставини щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати за земельні ділянки, що є підставою для розірвання договорів оренди на підставі п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, суд також дійшов висновку, що похідні позовні вимоги про повернення спірних земельних ділянок з кадастровим номером 6120489400:01:001:1090 загальною площею 1,4000 га та з кадастровим номером 6120489400:01:001:1117 загальною площею 2,8129 га, які є предметом договорів, у комунальну власність органу місцевого самоврядування також є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Дослідивши вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині заявленої до стягнення суми боргу з орендної плати 131192,73 грн.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в частині позовних вимог Керівника Бережанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бережанської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини 131192,73 грн боргу зі сплати орендної плати за договорами оренди землі від 01.12.2021 і від 08.05.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6120489400:01:001:1090 загальною площею 1,4000 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6120489400:01:001:1117 загальною площею 2,8129 га, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Судом враховано, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Вищенаведені обставини свідчать про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Також суд зазначає, що згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

У статті 14 ГПК України зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, що складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/5763/23, від 23.04.2024 у справі № 910/12744/22, від 26.11.2024 у справі № 910/15342/23.

Пункт ґ частини 1 статті 141 ЗК України передбачає підставу припинення права користування земельною ділянкою, у зв`язку з використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.

З урахуванням того, що позовна заява не містить посилання на п. ґ ч.1 ст.141 ЗК України, як на правову підставу позову, суд не надає оцінку наявному у матеріалах справи акту обстеження земельної ділянки від 03.12.2025 та наведеним у позові доводам прокурора про використання відповідачем земельних ділянок не за цільовим призначенням, як на фактичну підставу позову.

Розподіл судових витрат.

У ч. 4 ст. 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Частиною 2 статті 123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

З врахуванням наведеного, суд роз`яснює прокурору, що за його клопотанням, йому може бути повернено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір в сумі 10649,60 грн покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 231, 233, 236-240 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

1. Закрити провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в частині позовних вимог Керівника Бережанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бережанської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини 131192,73 грн боргу зі сплати орендної плати за договорами оренди землі від 01.12.2021 і від 08.05.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6120489400:01:001:1090 загальною площею 1,4000 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6120489400:01:001:1117 загальною площею 2,8129 га, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Розірвати договір оренди землі від 01.12.2021, укладений між Бережанською міською радою (код ЄДРПОУ 04058491) та Товариством з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини (код ЄДРПОУ 39779966) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6120489400:01:001:1090 загальною площею 1,4000 га, розташованої за межами населеного пункту с. Шибалин Тернопільського району Тернопільської області, право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.12.2021, номер запису про інше речове право 16071589.

3. Розірвати договір оренди землі від 08.05.2023, укладений між Бережанською міською радою (код ЄДРПОУ 04058491) та Товариством з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини (код ЄДРПОУ 39779966) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6120489400:01:001:1117 загальною площею 2,8129 га, розташовану за межами населеного пункту с. Шибалин Тернопільського району Тернопільської області, право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.05.2023, номер запису про інше речове право 50200074.

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини (47521, Тернопільська область, Тернопільський район, село Шибалин, вул. Данила Галицького, будинок 1, ідентифікаційний код 39779966) повернути Бережанській міській раді (47501, Тернопільська область, Тернопільський район, місто Бережани, вул. Банкова, 3, код ЄДРПОУ 04058491) земельну ділянку з кадастровим номером 6120489400:01:001:1090 загальною площею 1,4000 га, розташованої за межами населеного пункту с. Шибалин Тернопільського району Тернопільської області.

Видати наказ.

5. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини (47521, Тернопільська область, Тернопільський район, село Шибалин, вул. Данила Галицького, будинок 1, ідентифікаційний код 39779966) повернути Бережанській міській раді (47501, Тернопільська область, Тернопільський район, місто Бережани, вул. Банкова, 3, код ЄДРПОУ 04058491) земельну ділянку з кадастровим номером 6120489400:01:001:1117 загальною площею 2,8129 га, розташовану за межами населеного пункту с. Шибалин Тернопільського району Тернопільської області.

Видати наказ.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Камінь Галичини (47521, Тернопільська область, Тернопільський район, село Шибалин, вул. Данила Галицького, будинок 1, ідентифікаційний код 39779966) 10649 (десять тисяч шістсот сорок дев`ять) грн 60 (шістдесят) коп. витрат по сплаті судового збору на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Суддя І.П. Шумський