Постановление суда № 140993740, 28.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про забезпечення позову

"28" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1054/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,

розглянувши заяву (вх. № 2-2044/26 від 26.10.2026) представника компанії SOFTER TRADE S.A. про забезпечення позову, з урахуванням уточнень (вх. № 36978/26 від 27.10.2026), а також клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ - ЛАЙН" про застосування зустрічного забезпечення

у справі № 916/1054/24

за позовом компанії SOFTER TRADE S.A. (СОФТЕР ТРЕЙД С.А.) (реєстраційний номер: 585339; місцезнаходження: 50 вулиця, Торре Глобал Банк, 18 поверх, м. Панама, Республіка Панама, поштовий індекс 55-2584; тел. +38 (050) 016-64-82; e-mail: office.softer@gmail.com)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ - ЛАЙН" (код ЄДРПОУ 22478794; місцезнаходження: 68803, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188 В)

про стягнення 499 215,52 доларів США,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2026 компанія SOFTER TRADE S.A. звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ - ЛАЙН" заборгованості за кредитною угодою № 1 від 06.11.2007 у розмірі 499 215,52 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на порушення відповідачем зобов`язань з повернення кредиту, відповідно до положень кредитної угоди № 1 від 06.11.2007 з додатковою угодою від 07.05.2008, строк виконання яких сплив 07.05.2018.

26.10.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він, з урахуванням уточнень від 27.10.2026, просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕНІ - ЛАЙН» (Код ЄДРПОУ: 22478794, місцезнаходження: вул. Дунайська, буд. 188, м. Рені, Ренійський р-н, Одеська обл., 68800) та знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, у межах ціни позову в сумі 499 215,52 доларів США (22 454 764,01 грн на дату складання позову), а в разі недостатності зазначених грошових коштів - на нерухоме майно, що належить відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕНІ - ЛАЙН» (Код ЄДРПОУ: 22478794, місцезнаходження: вул. Дунайська, буд. 188, м. Рені, Ренійський р-н, Одеська обл., 68800) на праві власності, у межах різниці між ціною позову та сумою фактично арештованих грошових коштів, із дотриманням загальної межі забезпечення позову в сумі 499 215,52 доларів США (22 454 764,01 грн на дату складання позову).

Заяву про забезпечення позову позивач мотивує наявністю істотного ризику зменшення та втрати майна боржника протягом строку розгляду даної справи, що у подальшому унеможливить виконання рішення у даній справі.

27.10.2026 та 28.10.2026 до суду надійшли заперечення відповідача проти заяви про забезпечення позову. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що раніше позивачу вже було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову ухвалою суду від 14.03.2024. Вказує, що позивач не надав нових доказів, що підтверджують зміну кількісного складу нерухомого майна відповідача, а також не довів наявності ризиків зменшення або втрати майна. На переконання відповідача, позивач не підтвердив реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Відповідач також вважає, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову призведуть до блокування господарської діяльності ТОВ "РЕНІ - ЛАЙН", спровокують порушення строків розрахунків з контрагентами, затримку обробки вантажів та значні збитки підприємства, а також створюватимуть ризик виникнення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам відповідача.

27.10.2026 відповідачем також подано до суду клопотання про застосування зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі позовних вимог. Вказане клопотання мотивовано тим, що позивач є резидентом Республіки Панама, не веде господарську діяльність і не має філії або представництв на території Україна, не має будь-якого майна, грошових коштів на території України, а тому, в разу відмови у позові відповідач не зможе стягнути збитки, що були спричинені арештом його нерухомості. Так, відповідач вважає, що суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення лише у разі якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

28.10.2026 відповідач подав клопотання про залучення доказів для обґрунтування наявності наслідків блокування банківських рахунків і арешту грошових коштів для безперервності здійснення господарської діяльності ТОВ "РЕНІ - ЛАЙН".

Розглянувши заяву про забезпечення позову, заперечення відповідача проти цієї заяви, а також клопотання про застосування зустрічного забезпечення, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За частиною другою цієї ж статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та/або грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті відповідачу та знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом частини четвертої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності застосування відповідного заходу, наявність зв`язку між таким заходом і предметом спору, імовірність утруднення або неможливості виконання рішення в разі задоволення позову, а також співмірність обраного заходу із заявленими вимогами та баланс інтересів учасників справи й інших осіб, яких він може стосуватися.

Забезпечення позову має превентивний характер. На цій стадії суд не вирішує спір по суті, не встановлює остаточно наявності та розміру заборгованості й не надає остаточної оцінки всім доказам, які підлягають дослідженню під час розгляду справи. Водночас суд повинен пересвідчитися, що заявлені вимоги не є очевидно необґрунтованими, між сторонами існує реальний спір, а запропонований захід є належним для збереження можливості ефективного виконання майбутнього судового рішення.

У постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернула увагу, що у спорах про стягнення грошових коштів можливість відповідача розпоряджатися коштами на рахунках та відчужувати належне йому майно може утруднити виконання майбутнього рішення суду. При цьому необхідність застосування заходів забезпечення позову має оцінюватися з урахуванням обставин конкретної справи та вимог щодо співмірності таких заходів.

У зазначеній постанові Верховний Суд також сформулював висновок, відповідно до якого, якщо неможливо встановити достатність чи недостатність грошових коштів відповідача, розміщених на всіх його рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, для задоволення грошових вимог, арешт майна відповідача доцільно застосовувати в межах суми, якої бракуватиме для забезпечення вимог після арешту коштів. Інакше кажучи, загальний обсяг застосованих заходів не повинен перевищувати ціну позову, а арешт майна має забезпечувати лише різницю між ціною позову та сумою фактично арештованих грошових коштів.

Суд ураховує наведений правовий висновок під час визначення належного та співмірного способу забезпечення позову в цій справі.

Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на кредитній угоді № 1 від 06.11.2007 та додатковій угоді до неї, якою, за доводами позивача, було змінено умови кредитної угоди, зокрема щодо строку повернення кредитних коштів. Позивач також посилається на документи, які підтверджують перерахування коштів відповідачу та відображення заборгованості у документах сторін, у тому числі в актах звірки взаєморозрахунків.

Наведені документи свідчать про наявність між сторонами реального майнового спору щодо виконання грошового зобов`язання. Питання про правову природу та дійсність договірних умов, належність виконання зобов`язань, правильність розрахунку та наявність підстав для стягнення заявленої суми належать до предмета розгляду спору по суті й мають бути вирішені за результатами дослідження доказів у сукупності.

Суд бере до уваги, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі № 916/1054/24 було відмовлено в задоволенні попередньої заяви позивача про забезпечення позову. Водночас сам факт попередньої відмови не звільняє суд від обов`язку оцінити нову заяву з урахуванням її змісту, наданих на її обґрунтування матеріалів та обраного способу забезпечення.

У цій заяві позивач, уточнивши свої вимоги, сформулював інший, послідовний механізм забезпечення: першочерговий арешт грошових коштів відповідача та арешт його нерухомого майна лише в тій частині, у якій фактично арештованих коштів буде недостатньо для покриття ціни позову. Такий механізм безпосередньо спрямований на усунення ризику подвійного забезпечення вимог у повному обсязі за рахунок різних видів активів.

Крім того, на підтвердження необхідності забезпечення позову позивач наводить відомості щодо фінансових результатів діяльності відповідача за декілька років, а також щодо складу належних йому активів. Зокрема, за наведеними позивачем даними, після отримання прибутку у 2023 році Товариство мало збитки у 2024 та 2025 роках. Відповідач, зі свого боку, посилається на збільшення вартості активів за відповідний період. Суд оцінює ці обставини в сукупності, не ототожнюючи сам факт збиткової діяльності з неминучістю невиконання майбутнього судового рішення.

Водночас суд ураховує значний розмір заявленої до стягнення суми, тривалий період невиконання, на який посилається позивач, а також необхідність збереження майнової бази, за рахунок якої потенційно може бути виконано рішення суду. За таких обставин відсутність доказів уже вчинених відповідачем дій з відчуження або приховування майна сама по собі не виключає застосування забезпечення позову, якщо наявні інші обставини, які в сукупності свідчать про обґрунтованість необхідності зберегти можливість реального виконання рішення.

Суд також бере до уваги доводи відповідача про наявність обтяжень щодо належного йому нерухомого майна. Наявність зареєстрованих іпотеки та заборон може обмежувати можливості розпорядження відповідним майном, однак сама по собі не означає, що таке майно не може мати значення для майбутнього виконання судового рішення. Наявні обтяження підлягають урахуванню під час виконання ухвали та реалізації прав інших осіб, які мають права на це майно, але не виключають автоматично можливості застосування судом арешту в межах належно обґрунтованої потреби.

При цьому застосування арешту не вирішує питання про черговість задоволення вимог кредиторів, не припиняє прав іпотекодержателя та інших обтяжувачів і не надає позивачу переваг перед ними, не передбачених законом.

Суд ураховує й заперечення відповідача щодо можливого негативного впливу арешту грошових коштів на господарську діяльність Товариства. Подані відповідачем документи щодо договірних відносин, операційних платежів і зобов`язань перед контрагентами свідчать про здійснення Товариством господарської діяльності та необхідність проведення регулярних розрахунків. Такі обставини мають значення для оцінки співмірності забезпечення позову, оскільки арешт грошових коштів може обмежувати можливість вільного розпорядження ними.

Разом із тим наведені доводи не є достатньою підставою для повної відмови в забезпеченні позову. Заходи забезпечення позову спрямовані не на припинення господарської діяльності відповідача, а на збереження активів у межах суми, необхідної для можливого виконання судового рішення. Застосування арешту в установленій судом граничній сумі не означає арешту всіх активів відповідача незалежно від їх вартості та не повинно тлумачитися як обмеження, що перевищує визначений судом загальний обсяг забезпечення.

Суд зазначає, що питання про арешт грошових коштів і нерухомого майна має вирішуватися з дотриманням балансу інтересів сторін. З одного боку, позивач має законний інтерес у забезпеченні реального виконання можливого рішення про стягнення грошових коштів. З іншого боку, відповідач має право на здійснення господарської діяльності та захист від непропорційного обмеження розпорядження своїм майном.

З огляду на характер заявлених позовних вимог, розмір ціни позову та обставини, на які посилаються сторони, суд вважає належним застосувати заходи забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів відповідача в межах ціни позову, а в разі їх недостатності - арешту нерухомого майна відповідача лише в межах суми, якої бракує для досягнення загального граничного розміру забезпечення.

Такий спосіб забезпечення є безпосередньо пов`язаним із предметом спору, оскільки спрямований на збереження активів, за рахунок яких може бути виконано рішення про стягнення грошових коштів. Він є придатним для досягнення мети забезпечення позову та не передбачає подвійного забезпечення вимог у повному розмірі за рахунок одночасного арешту коштів і майна на однакову суму.

Оскільки суду не надано відомостей, які дозволяють достовірно встановити загальний залишок грошових коштів відповідача на всіх його рахунках у всіх банківських та інших фінансових установах, визначити наперед суму коштів, достатню для задоволення позовних вимог, неможливо. За таких обставин послідовне застосування арешту коштів і майна з єдиним загальним лімітом відповідає висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеному в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Відповідно, арешт нерухомого майна має застосовуватися не в межах повної ціни позову додатково до арешту грошових коштів, а лише в межах різниці між ціною позову та сумою грошових коштів, фактично арештованих на виконання цієї ухвали. Якщо сума фактично арештованих коштів дорівнюватиме ціні позову або перевищуватиме її, підстав для додаткового арешту нерухомого майна в межах цієї заяви не виникатиме.

Суд наголошує, що встановлений граничний розмір забезпечення є сукупним для обох заходів. Застосування арешту до одного виду активів не надає підстав для накладення арешту на інші активи в тій самій сумі понад визначену судом межу. Виконання ухвали має здійснюватися таким чином, щоб загальний обсяг арештованих грошових коштів і майна не перевищував ціни позову.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з урахуванням її уточнення.

Щодо зустрічного забезпечення.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Зустрічне забезпечення має на меті забезпечити баланс інтересів сторін та гарантувати відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть виникнути внаслідок застосування заходів забезпечення позову, якщо позов надалі буде залишено без задоволення. Питання про його застосування вирішується судом з урахуванням обставин справи, характеру та обсягу застосованих заходів, імовірності виникнення збитків, а також достатності та співмірності запропонованого способу зустрічного забезпечення.

У клопотанні відповідач обґрунтовує необхідність зустрічного забезпечення тим, що позивач є іноземною юридичною особою, зареєстрованою в Республіці Панама, та, за твердженням відповідача, не має на території України майна або грошових коштів, за рахунок яких у майбутньому можна було б відшкодувати можливі збитки, спричинені забезпеченням позову.

Суд бере до уваги наведені відповідачем обставини щодо місцезнаходження позивача за межами України. Водночас сама по собі іноземна реєстрація позивача не є безумовною підставою для покладення на нього обов`язку внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі повної ціни позову.

Положення статті 141 ГПК України надають суду повноваження вирішувати питання про зустрічне забезпечення з урахуванням конкретних обставин, а не встановлюють автоматичного обов`язку застосовувати його в кожному випадку, коли заявник є нерезидентом України.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 04.07.2023 у справі № 916/3638/22, відповідно до якого Господарський процесуальний кодекс України не передбачає безумовного обов`язку суду застосовувати зустрічне забезпечення лише з огляду на відсутність у позивача зареєстрованого місця проживання чи місцезнаходження в Україні або достатнього майна на її території.

Відповідач просить встановити зустрічне забезпечення в розмірі повної ціни позову. Проте в клопотанні не наведено належного обґрунтування того, які саме збитки можуть бути завдані відповідачу внаслідок застосування обраних судом заходів забезпечення, яким може бути їх імовірний розмір та чому такий розмір має відповідати повній ціні позову.

Сам по собі факт обмеження розпорядження грошовими коштами та майном не означає, що збитки відповідача неминуче виникнуть саме в розмірі ціни позову. Відповідач посилається на можливе ускладнення господарської діяльності, виконання договорів та проведення поточних платежів, однак ці доводи не підтверджують необхідності встановлення зустрічного забезпечення саме в заявленому розмірі.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для покладення на позивача обов`язку внести на депозитний рахунок суду зустрічне забезпечення в розмірі повної ціни позову, з огляду на що відповідне клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 136-141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву (вх. № 2-2044/26 від 26.10.2026) представника компанії SOFTER TRADE S.A. про забезпечення позову, з урахуванням уточнень (вх. № 36978/26 від 27.10.2026) - задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕНІ - ЛАЙН» (Код ЄДРПОУ: 22478794, місцезнаходження: вул. Дунайська, буд. 188, м. Рені, Ренійський р-н, Одеська обл., 68800) та знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, у межах ціни позову в сумі 499 215,52 доларів США (22 454 764,01 грн на дату складання позову), а в разі недостатності зазначених грошових коштів - на нерухоме майно, що належить відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕНІ - ЛАЙН» (Код ЄДРПОУ: 22478794, місцезнаходження: вул. Дунайська, буд. 188, м. Рені, Ренійський р-н, Одеська обл., 68800) на праві власності, у межах різниці між ціною позову та сумою фактично арештованих грошових коштів, із дотриманням загальної межі забезпечення позову в сумі 499 215,52 доларів США (22 454 764,01 грн на дату складання позову).

3. У задоволенні клопотання (вх. № 2-2056/26 від 27.10.2026) представника Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНІ - ЛАЙН" про застосування зустрічного забезпечення позову - відмовити.

Стягувач: SOFTER TRADE S.A. (СОФТЕР ТРЕЙД С.А.) (реєстраційний номер: 585339; місцезнаходження: 50 вулиця, Торре Глобал Банк, 18 поверх, м. Панама, Республіка Панама, поштовий індекс 55-2584; тел. +38 (050) 016-64-82; e-mail: office.softer@gmail.com).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНІ - ЛАЙН" (код ЄДРПОУ 22478794; місцезнаходження: 68803, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188 В).

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання у строк, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвала набирає законної сили 28 жовтня 2026 р. та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги у строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Волков Роман Володимирович