Решение № 140993610, 27.10.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Справа № 915/869/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго,

до відповідача: Миколаївської міської ради в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради,

про: стягнення заборгованості у розмірі 6195,04 грн, -

в с т а н о в и в:

Обласне комунальне підприємство Миколаївоблтеплоенерго звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №3684/33 від 29.05.2025 (вх.№8535/25 від 05.06.2025), в якій просить суд стягнути з Миколаївської міської ради через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради заборгованість у загальному розмірі 6195,04 грн, з якої: 5462,90 грн основний борг за послуги з теплової енергії за період з травня 2023 року по листопад 2024 року по житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та 732,14 грн борг за абонентське обслуговування.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2025, - справу №915/869/25, призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлену теплову енергію своєчасно, а також за послуги з абонентського обслуговування, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову відповідачем не погашена.

Ухвалою суду від 10.06.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №915/869/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

19.06.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 19.06.2025 (вх.№9237/25), в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та посилаючись на ст.ст.1, 5, 7-9, 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги зазначає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. До матеріалів позовної заяви не додано доказів, що підтверджують факт отримання відповідачем послуг. Згідно інформації з листа Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 18.06.2025 №33612/10.01-08/25-2 кв.№141 по вул.Електронній, 61 була приватизована згідно з розпорядженням Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 27.02.2025 №43-р на ім`я Лучного Володимира Миколайовича, ОСОБА_1 , Лучної Марини Сергіївни. Згідно інформації наданої відділом обліку та розподілу житла Миколаївської міської ради в листі від 16.06.2025 №33070/02.11-19/25-2, на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 11.12.2024 №2091 Про тимчасове поліпшення житлових умов громадян і надання їм житлових приміщень, ОСОБА_1 на склад сім`ї з 3-х осіб (він, дружина, син) видано ордер №60 серія 009475 на право заселення житлового приміщення житловою площею 19,1 кв.м в однокімнатній ізольованій квартирі по АДРЕСА_1 , про що наявний відповідний запис в журналі видачі ордерів від 16.12.2024. Також згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.06.2025 №43179468 право власності на вищезазначену квартиру належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 1/3 частині кожному. Враховуючи вказані обставини, позивачем не доведено факт отримання саме відповідачем послуги постачання теплової енергії в нежитловому приміщенні, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Щодо наряду на підключення опалення, то це підтверджує факт приєднання будинку до системи опалення, але не факт теплопостачання до нежитлових приміщень в зазначений період. З викладеного вбачається, що позивачем не доведено факт отримання теплової енергії. Відповідач посилаючись на ч.2 ст.80 ГПК України зазначає, що в матеріалах доданих до позовної заяви не надано підтвердження факту відпуску теплової енергії до вказаних приміщень, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, що суперечить вимогам п.5) ч.3 ст.162 ГПК України, зокрема: відсутні докази, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. Позивачем не надано актів прийому-передачі теплової енергії до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Також позивачем до позовної заяви не надані документи, які обґрунтовують позовні вимоги, а саме: калькуляції вартості тарифу, розшифровки кількості Гкал, документів про затвердження та право застосування тарифів; розшифровки по розподілу кількості спожитих Гкал. Додатково позивачем зазначено, що відповідно до Закону України Про теплопостачання та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 №1198 теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право обмежувати або припиняти постачання теплової енергії споживачам після письмового попередження, надісланого не пізніше ніж за три робочі дні, в разі заборгованості за спожиту теплову енергію в порядку, встановленому законодавством. Але вказаним правом позивач не скористався.

22.11.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на відзив б/н від 22.07.2025 (вх.№10809/25), в якій він заперечив проти доводів відповідача та зазначив наступне:

- відсутність письмово укладеного договору не звільняє споживачів від обов`язку оплати наданих їм послуг. Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні відносини виникають не тільки з письмових чи усних угод, а і з дій та вчинків осіб. Важливим є те, що обов`язок сплатити вартість послуг теплопостачання випливає з самого факту користування даною послугою. Відтак, навіть за відсутності договору між сторонами, споживач зобов`язаний сплачувати послуги з теплопостачання, якщо вони фактично користувалися ними. Фактичним доказом надання послуги з теплопостачання на об`єкт споживача є наряди на підключення та відключення централізованого опалення, з підписами представника ОКП Миколаївоблтеплоенерго, а також накази на підставі Рішень Виконавчого комітету ММР про початок або закінчення опалювального періоду.

- рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 24.04.2023 по справі №489/4472/21 житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 було передано у власність територіальної громади міста Миколаєва. Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №427063927 від 15.05.2025, підтверджується реєстрація права власності у період позовних вимог на підставі вищезазначеного рішення на об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за Миколаївською міською радою.

- згідно з Наказом ОКП Миколаївоблтеплоенерго №253-АГ від 11.11.2022 на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок опалювального сезону було проведено підключення опалення за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується нарядом про підключення №183А від 12.11.2022 та Наказом ОКП Миколаївоблтеплоенерго №321-АГ від 13.11.2023 на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок опалювального сезону було проведено підключення опалення за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується нарядом про підключення №192А від 16.11.2023. Вказане приміщення розташоване в житловому будинку, де система опалення є єдиною, а теплопостачання відбувалося в опалювальний період з 2022-2023 рр. по 2023-2024 рр. Отже, в умовах єдиної системи централізованого опалення подача теплоносія до системи теплоспоживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи централізованого опалення. Враховуючи, що теплове обладнання вищезазначених нежитлових приміщень, власником яких є відповідач у період з листопада 2022 року по квітень 2023 роки, та листопад 2023 року по квітень 2024 року підключено до системи централізованого опалення будинку, він фактично є споживачем тепла у вищезазначеному опалювальному періоді. Підтвердженням чого є відомість споживання теплової енергії.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі Бараона проти Португалії 1987 року Суд відзначив: Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів. Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами.

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи в межах строку, передбаченого ГПК України.

Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Згідно з рішенням Миколаївської міської ради №1078 від 26.05.2006 ОКП Миколаївоблтеплоенерго з 01.06.2006 визнано виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також проведення розрахунків із населенням та бюджетними організаціями міста.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24.04.2023 по справі №489/4472/21 житлове приміщення за адресою: м.Миколаїв, вул.Електронна, 61, кв.141 було передано у власність територіальної громади міста Миколаєва.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №427063927 від 15.05.2025, підтверджується реєстрація права власності на підставі вищезазначеного рішення на об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Електронна, буд.61, кв.141 за Миколаївською міською радою.

В опалювальні періоди 2022-2023рр., 2023-2024рр. позивач постачав теплову енергію до житлового будинку, що розташований за адресою: м.Миколаїв, вул.Електронна, буд.61, кв.141, що підтверджується наказами про початок та закінчення опалювального періоду на підставі рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у житловому приміщенні за адресою: м.Миколаїв, вул.Електронна, буд. 61, кв.141, покладається на Миколаївську міську раду.

Відповідно до ст.67 Житлового Кодексу Української РСР, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Фактичним доказом постачання теплової енергії на об`єкт споживача є накази про початок та закінчення опалювального періоду на підставі рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 за №1022 (надалі - Постанова №1022), затверджено зміни, що вносяться до Постанови від 21.08.2019 за №830 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії.

Ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно п.13 Постанови №1022 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

На офіційному сайті ОКП Миколаївоблтеплоенерго в мережі Інтернет розміщено Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі Договір), що встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу, та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.2 Договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства www.nikoblteplo.com.ua.

Позивач у позові зазначає, що заяв про відмову від публічного договору від відповідача не надходило. Відповідно, з 01.11.2021 між позивачем (виконавцем) та відповідачем (споживачем) було укладено типовий Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до п.4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

У відповідності до п.5 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

ОКП Миколаївоблтеплоенерго, як виконавець послуг зазначає, що у відповідні опалювальні періоди надавав теплову енергію для опалення квартири за вищезазначеною адресою, тобто свої зобов`язання виконав належним чином в повному обсязі.

Відповідно до п.34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідач отримував послугу з постачання теплової енергії, але добровільно погасити борг не бажає, чим завдає підприємству матеріальної шкоди, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.2 ст.275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.1 Закону України Про теплопостачання у цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:

- балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України Про теплопостачання теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст.24 Закону України Про теплопостачання основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до пп.9 п.3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (надалі - Правила) споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до п.4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до п.14 Правил споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Таким чином, законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов`язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Тобто, відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17, від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц (провадження №61-11107св18) та від 13.11.2019 у справі №686/14833/15-ц (провадження №61-26205св18).

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17 та постанові від 21.05.2019 у справі №922/4239/16.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини щодо постачання теплової енергії до об`єкту житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Електронна, буд.61, кв.141, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради. Реєстрація права власності на вказаний об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Електронна, буд.61, кв.141 за Миколаївською міською радою підтверджена відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №427063927 від 15.05.2025.

Факт теплопостачання підтверджено нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювальних сезонів 2022-2023, 2023-2024рр. та рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1189 від 08.11.2023 та №1870 від 29.10.2024.

Оскільки опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об`єднує усі приміщення в житловому будинку, то заперечення відповідача стосовно відсутності належних доказів постачання теплової енергії до спірних нежитлових приміщень у зазначений період, судом відхиляються, оскільки відповідачем не надано доказів відключення спірних житлових приміщень за адресою м.Миколаїв, вул.Електронна, буд.61, кв.141 від системи централізованого опалення на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

При цьому, самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати (постанови ВС від 14.04.2020 у справі №908/1349/19, у справі №522/401/15-ц, від 19.08.2019 у справі №226/1437/16-ц, постанови ВСУ у справах №6-1192цс15 та №6-1706цс15).

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання (постанови ВСУ від 11.11.2015 по справі № 6-1192цс15, ВС від 11.12.2019 у справі №490/11619/15-ц, від 18.06.2020 у справі №643/133/17).

Згідно розрахунку позивача, який відповідачем не оспорено та не спростовано, у період із листопада 2023 року по листопад 2024 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 5462,90 грн.

Нарахування відповідачу сум оплат за спожиту теплову енергію здійснювалось за тарифами, встановленими рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №124 від 09.12.2022, №566 від 25.10.2022, №1029 від 25.10.2023, №252 від 14.02.2024 та №1792 від 23.10.2024, а також наказами по підприємству позивача №473 від 22.09.2021, №340 від 28.10.2024.

Крім того, статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами.

Пунктом 32 Договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої обов`язки по постачанню теплової енергії виконував належним чином, у зв`язку з чим, відповідачу була правомірно нарахована плата за абонентське обслуговування у сумі 732,14 грн за період з травня 2023 року по листопад 2024 року.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати відповідачем заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 5462,90 грн та заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 732,14 грн, строки оплати яких настали, а також не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Миколаївської міської ради (54027, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20, код ЄДРПОУ 26565573) через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20, код ЄДРПОУ 04056612) на користь Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго (54034, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А, код ЄДРПОУ 31319242) 5462,90 грн основного боргу за послуги з теплової енергії, 732,14 грн боргу за абонентське обслуговування та 3028,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва