Постановление суда № 140993367, 30.09.2024, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"30" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3190/16

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НОТАПС

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп та Приватного підприємства Укрбудсервіс

про стягнення 354,64 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

стягувача : не з`явився;

боржника 1: не з`явився;

боржника 2: не з`явився;

державного виконавця: не з`явився.

Встановив:

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2016 у справі № 911/3190/16 позов задоволено частково:

солідарно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (ідентифікаційний код 38267861) та Приватного підприємства «Укрбудсервіс» (ідентифікаційний код 31421604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» (ідентифікаційний код 38964292) 17 348,82 грн основного боргу;

стягнуто з Приватного підприємства «Укрбудсервіс» на користь ТОВ «Компанія «НОТАПС» 1 773,38 грн пені, 16 019,21 грн інфляційних втрат, 3 606,18 грн 3 % річних, 1 598,10 грн витрат на послуги адвоката та 1 000,99 грн судового збору;

стягнуто з ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» на користь ТОВ «Компанія «НОТАПС» 460,96 грн витрат на послуги адвоката та 288,73 грн судового збору;

у задоволенні решти позову відмовлено.

28.12.2016 Господарським судом Київської області видано накази про примусове виконання зазначеного рішення.

29.08.2024 до Господарського суду Київської області надійшла скарга ТОВ «Компанія «НОТАПС» на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2024 розгляд скарги призначено на 11.09.2024.

10.09.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшли клопотання зазначеного відділу ДВС про відкладення судового засідання та пояснення щодо скарги.

У судове засідання 11.09.2024 учасники не з`явилися, у зв`язку з чим розгляд скарги відкладено на 30.09.2024. У судове засідання 30.09.2024 учасники також не з`явилися.

Згідно з частинами першою та другою статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду скарги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представників учасників справи та державного виконавця, за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з пунктом 2 розділу I, пунктами 2, 3 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, автоматизована система виконавчого провадження (далі Система) є комп`ютерною програмою, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. Відомості про виконавчі дії вносяться одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або документа, яким оформлюється її проведення.

Отже, суд дослідив наявні в матеріалах справи документи та внесені до Системи відомості.

Відповідно до статей 10, 36, 48, 52 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно та майнові права боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Розшук боржника юридичної особи та його майна організовує виконавець шляхом направлення запитів до відповідних органів, установ, перевірки інформації про майно чи доходи боржника в базах даних і реєстрах та перевірки майнового стану боржника за його місцезнаходженням.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів із рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення в першу чергу звертається на кошти боржника у національній та іноземній валютах та інші цінності, зокрема на кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. За відсутності достатніх коштів стягнення невідкладно звертається також на інше належне боржнику майно, крім майна, на яке за законом не може бути звернено стягнення.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у десятиденний строк із дня відкриття виконавчого провадження. Надалі перевірка проводиться не рідше одного разу на два тижні щодо виявлення рахунків боржника та не рідше одного разу на три місяці щодо виявлення рухомого й нерухомого майна, майнових прав і доходів боржника.

Виконавець звертає стягнення на кошти боржника юридичної особи, що перебувають у його касах, сховищах, банках та інших фінансових установах, у порядку, встановленому законом. Інформацію про рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати її невідкладно, але не пізніше триденного строку, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідно до пунктів 6, 11 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції, чинній на час необхідності вчинення виконавчих дій), виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів і протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, направлення запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів. Запит виконавця є обов`язковим для виконання щодо надання інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення повноважень виконавця.

Розглянувши скаргу та додані до неї матеріали, суд установив таке.

На виконання рішення у справі № 911/3190/16 28.12.2016 видано накази, примусове виконання яких здійснювалося у виконавчих провадженнях № 60598685 та № 60598604.

19.11.2019 відкрито виконавче провадження № 60598685. Із витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що в подальшому виносилися постанови про арешт коштів і майна боржника, передачу матеріалів між виконавцями та повернення виконавчого документа.

24.12.2019 винесено постанову про повернення виконавчого документа. 17.03.2020 відповідну виконавчу дію скасовано після судового перегляду, а провадження відновлено.

07.04.2020 винесено постанову про арешт коштів боржника; 25.05.2020 постанову про арешт майна. 31.08.2020 виконавчий документ повторно повернуто стягувачу. 19.10.2020 провадження відновлено після скасування постанови про повернення.

У 2023 2024 роках матеріали провадження передавалися між державними виконавцями. 30.06.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника.

08.01.2024 стягувач звернувся до органу ДВС із клопотанням про вчинення виконавчих дій, у якому порушив питання щодо проведення комплексу заходів із виявлення майна, коштів і майнових прав боржника.

30.04.2024 заступником начальника відділу Павловою Н. С. прийнято виконавче провадження № 60598685 до виконання.

26.07.2024 у виконавчому провадженні № 60598685 винесено постанову про арешт коштів боржника на суму 17 617,82 грн, постанову про виведення провадження зі зведеного виконавчого провадження та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Також оскаржується постанова від 26.07.2024 про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні № 60598604.

Підставою повернення виконавчих документів визначено пункт 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, за умови безрезультатності заходів щодо його розшуку.

Скаржник вважає повернення наказів передчасним, оскільки державним виконавцем не вжито всіх передбачених законом заходів для встановлення рахунків, рухомого та нерухомого майна, доходів і майнових прав боржника та не дотримано періодичності перевірок. Скаржник посилається на неналежне виконання клопотання від 08.01.2024, відсутність підтвердження результатів запитів до відповідних установ та недостатність доказів безрезультатності розшуку майна.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність виконавця, якщо вважають, що ними порушено їхні права.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання. Виконання судового рішення становить складову права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина восьма статті 48 Закону встановлює періодичність перевірки майнового стану боржника: щодо виявлення рахунків не рідше одного разу на два тижні, щодо рухомого та нерухомого майна, майнових прав і доходів не рідше одного разу на три місяці.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 цього Закону повернення виконавчого документа можливе за відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, якщо здійснені відповідно до закону заходи розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, лише констатація відсутності майна чи коштів без належної перевірки повноти та періодичності заходів їх розшуку не є достатньою підставою для повернення виконавчого документа.

Підхід щодо необхідності перевірки повноти вчинених виконавцем дій наведено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13 та від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14, на які посилається наданий суду зразок ухвали.

Суд бере до уваги, що 26.07.2024 державний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника та цього ж дня постанову про повернення виконавчого документа. Сама по собі постанова про арешт не підтверджує фактичної наявності коштів, однак матеріали повинні давати змогу встановити, чи отримано результати виконання такого арешту та чи враховано їх перед поверненням наказу.

Наявні витяги з АСВП підтверджують вчинення окремих виконавчих дій у різні періоди, проте самі по собі не дозволяють встановити, що перед поверненням документів проведено повний комплекс заходів, передбачених законом, та належним чином перевірено їх результати.

Із наданих матеріалів убачається, що скаржник неодноразово звертався до органів державної виконавчої служби із заявами про вчинення виконавчих дій, у яких порушував питання щодо перевірки майнового стану боржника, направлення запитів до відповідних органів, встановлення належного боржнику майна та майнових прав.

Натомість із витягу з АСВП неможливо встановити, що всі наведені заходи були фактично здійснені державним виконавцем та що їх результати перевірено до винесення оскаржуваних постанов.

Суд зазначає, що повернення виконавчого документа стягувачу за пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» допускається за умови встановлення безрезультатності належних заходів щодо розшуку майна боржника.

Матеріали скарги не містять належних доказів вжиття всіх необхідних заходів розшуку, тому висновок державного виконавця про неможливість виконання судового рішення є передчасним.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги ТОВ «Компанія «НОТАПС» та наявність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 234, 235, 326, 339 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчих провадженнях № 60598685 та № 60598604 у справі № 911/3190/16 задовольнити.

2. Визнати незаконними дії державного виконавця у виконавчих провадженнях № 60598685 та № 60598604 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 28.12.2016 у справі № 911/3190/16, які полягали у винесенні постанов від 26.07.2024 про повернення виконавчих документів стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

3. Скасувати постанови Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.07.2024 про повернення виконавчих документів наказів Господарського суду Київської області від 28.12.2016 у справі № 911/3190/16 стягувачу у виконавчих провадженнях № 60598685 та № 60598604.

4. Копію ухвали надіслати стягувачу, боржникам та державному виконавцю Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін