Решение № 140993136, 28.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2026Справа № 910/10580/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи № 910/10580/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мороз-Транс" до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг авангард" про стягнення 290 329,89 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мороз-Транс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг авангард" (далі - Компанія) заборгованості за укладеним між сторонами договором про організацію перевезень № 22052026-9-МП, а саме: 262 602,00 грн основної заборгованості, 12 705,62 грн пені, 15 022,27 грн 36 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

28 серпня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача на виконання вимог вказаної ухвали надійшла заява від цієї ж дати з доданими до неї документами для усунення недоліків позовної заяви. У зазначеній заяві Товариство вказало, що ціна даного позову дорівнює 290 329,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 вересня 2026 року вищенаведену позовну заяву Товариства було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10580/26 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

15 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від цієї ж дати, у якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до пункту 4.5. договору про організацію перевезень 14-денний строк оплати наданих послуг починає обчислюватися виключно з моменту отримання замовником повного пакета належним чином оформлених документів, серед яких мають бути оригінали міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача. Оскільки позивач не надав доказів передачі відповідачу зазначених документів, строк виконання грошового зобов`язання не настав, а тому підстави для нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат відсутні. Крім того, відповідач зазначив, що 25 серпня 2026 року (до відкриття провадження у справі) він добровільно сплатив позивачу основну заборгованість у розмірі 262 602,00 грн згідно платіжної інструкції від зазначеної дати № 1334.

16 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій останній заперечував проти доводів відповідача, оскільки факт належного надання послуг з перевезення та їх прийняття відповідачем підтверджується підписаним сторонами без будь-яких зауважень актом надання послуг від 10 червня 2026 року № 326-0000480. Всі документи щодо здійсненого перевезення були повторно направлені відповідачу 9 липня 2026 року та отримані останнім 10 липня 2026 року, що підтверджується накладною логістичної компанії ТОВ "Нова пошта". Також позивач заявив про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку з оплатою відповідачем суми спірної основної заборгованості. У відповіді на відзив Товариство просило суд стягнути з відповідача 12 705,62 грн пені та 15 022,27 грн 36 % річних, а також закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 262 602,00 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору щодо вказаної суми.

18 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення від цієї ж дати, у яких останній не погодився з вимогою про часткове закриття провадження у справі, оскільки спірна основна заборгованість була погашена ним ще до відкриття провадження у справі. У цих же запереченнях відповідач зазначав про те, що підписання акта наданих послуг не свідчить про настання строку їх оплати, оскільки відповідно до пункту 4.5. договору цей строк обчислюється з моменту отримання повного пакета обумовлених даним правочином документів. Надана позивачем експрес-накладна ТОВ "Нова пошта" не підтверджує факту передачі відповідних документів Компанії, оскільки зазначене відправлення було адресовано фізичній особі та не містить опису його вкладення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 вересня 2026 року відмовлено в прийнятті до розгляду заяви Товариства про зменшення розміру позовних вимог від 15 вересня 2026 року та повернуто вказану заяву позивачу. Цією ж ухвалою суду в задоволенні клопотання Товариства від 15 вересня 2026 року про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з Компанії 262 602,00 грн основної заборгованості відмовлено.

Інших клопотань та заяв по суті спору від учасників справи не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання сторонами заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань учасників справи, у яких останні заперечували проти розгляду даного спору по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи всіх документів і доказів, необхідних для повного, всебічного й об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Компанією і Товариством було укладено договір про організацію перевезень від 22 травня 2025 року № 22052026-9-МП, за умовами якого останнє зобов`язалось здійснювати перевезення вантажів за погодженими сторонами заявками, а відповідач - приймати й оплачувати належним чином надані послуги перевезення.

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктами 2.2.-2.4. договору замовник надсилає виконавцю заявку. Заявка, у випадку її підписання виконавцем, є додатком та невід`ємною частиною цього правочину. Форма заявки визначається замовником і має щонайменше містити перелік відомостей, визначених пунктом 2.10. вказаного правочину. Сторони дійшли згоди, що заявки, отримані через електронну пошту, мають силу оригіналу й не потребують подальшого обміну їх оригіналами. Заявка має бути надана виконавцю не пізніше ніж за 24 години до запланованої дати й часу перевезення.

За умовами пункту 2.6. вказаного правочину сторони розуміють і визнають, що документи, у тому числі договір, додатки до нього, заявки, відправлені факсом або електронною поштою, які зазначаються в договорі та/або додаткових угодах, додатках, що є його невід`ємною частиною, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій як належні докази і не можуть спростовуватися стороною, від імені якої вони були відправлені.

Відповідно до пункту 3.3. договору виконавець зобов`язаний перевезти вантаж, отриманий від вантажовідправника, й передати його замовнику в строк, погоджений сторонами.

Згідно з пунктом 3.4.2. вказаного правочину виконавець має право за належно виконане перевезення отримати кошти в обсязі та строки, передбачені договором.

Пунктом 3.4.5. договору встановлено, що після виконання перевезення виконавець повинен повернути замовнику: належним чином оформлену CMR, акт виконаних робіт, рахунок-фактуру, - не пізніше п`яти календарних днів з моменту виконання перевезення.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. вказаного правочину його ціна не є фіксованою сторонами, є договірною та дорівнює сумарній вартості наданих виконавцем і прийнятих замовником послуг протягом строку його дії. Ціни на послуги узгоджуються сторонами в заявках на перевезення і вказуються у рахунках виконавця.

За умовами пункту 4.4. договору після виконання перевезення виконавець оформляє акт надання послуг. Такий акт направляється замовнику в двох примірниках не пізніше п`яти календарних днів з моменту здійснення перевезення (передачі вантажу вантажоодержувачу), один з яких замовник зобов`язується підписати, завірити печаткою та повернути виконавцю не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання. У разі незгоди замовника з актом надання послуг, останній зобов`язаний надати обґрунтовану відмову від його підписання.

Згідно з пунктом 5.1. договору виконавець видає вантаж у пункті призначення замовнику (вантажоодержувачу) згідно з CMR. Замовник вантажу має зробити відповідну відмітку в CMR про отримання вантажу.

За пунктом 6.8. вказаного правочину, у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов`язань, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування та 36 % річних.

Договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до кінця календарного року в якому його було підписано. У випадку, коли жодна із сторін протягом двох тижнів до закінчення терміну дії даного договору не заявила про намір його розірвати, договір щоразу вважається таким, що діє на наступний період - 1 календарний рік на умовах, передбачених даним договором, проте не більше, ніж на 3 календарні роки від дня первісного укладення цього правочину (пункт 10.1. договору).

Згідно з пунктом 10.4. вказаної угоди всі доповнення до неї, складені в письмовій формі та підписані представниками обох сторін, є її невід`ємними частинами.

Судом встановлено, що 22 травня 2026 року на виконання умов договору сторонами було оформлено додаток № 1 до нього - заявку № 6474 від 22 травня 2026 року, відповідно до якої сторони погодили здійснення міжнародного перевезення вантажу - курячих яєць (Європа), кількість яких визначається згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR). У зазначеній заявці сторони погодили такі умови перевезення: дата та час завантаження - 23 травня 2026 року о 16:00; адреса завантаження - Хмельницька область, село Гуменці, Вербецьке шосе, 1; місце фактичного розвантаження - Dadizeleleensstraat 4, 8800 Roeselare, Belgium. Кінцевий строк доставки вантажу - до 28 травня 2026 року. Перевезення здійснюється автомобілем-рефрижератором марки "Scania", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер напівпричепа НОМЕР_2 . Вартість транспортно-експедиторських послуг за вказаною заявкою становить 262 602,00 грн з додатковим відшкодуванням витрат за чеками, отриманими під час проходження кордону.

Окремо в заявці сторони визначили порядок документального оформлення наданих послуг та умови проведення розрахунків за перевезення, а саме: "Для оплати послуги потрібний рахунок, АВР, 2 CMR з мокрими печатками та підписами. Всі документи повинні бути в оригіналі". Крім того, заявкою передбачено, що акт виконаних робіт (АВР) повинен направлятися після отримання підтвердження щодо його оформлення від бухгалтерії.

Як зазначало Товариство у своєму позові, на виконання умов договору та заявки воно здійснило вказане перевезення вантажу за погодженим маршрутом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: міжнародної товарно-транспортною накладної (CMR) від 10 червня 2026 року № 770971 (326-0000480); акта наданих послуг від 10 червня 2026 року № 326-0000480 на загальну суму 262 602,00 грн, який підписаний повноважними представниками сторін без жодних заперечень і зауважень щодо обсягу, якості та строків надання послуг.

Оскільки Компанія в установлений договором строк оплату наданих позивачем послуг не здійснила, 3 серпня 2026 року Товариство направило відповідачу претензію від вказаної дати вих. № 1 (копія якої міститься в матеріалах справи), у якій позивач зазначав про наявність у відповідача заборгованості за договором у розмірі 262 602,00 грн, а також про нарахування 7 986,03 грн пені та 9 583,24 грн процентів річних у зв`язку з несвоєчасною оплатою Компанією наданих послуг. У цій же претензії позивач зазначив, що строк оплати спірних послуг настав 29 червня 2026 року. Враховуючи вищевикладене, Товариство вимагало від Компанії протягом семи календарних днів з моменту отримання цієї претензії сплатити зазначені грошові кошти. З матеріалів справи також вбачається, що вказана претензія була направлена позивачем на електронну адресу "V. Tkachenko". Однак, ця претензія була залишена без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 1 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Водночас сам по собі факт надання Товариством послуг перевезення та підписання відповідачем відповідного акта без зауважень не свідчить про автоматичне настання строку виконання грошового зобов`язання, оскільки сторони у пункті 4.5. договору погодили спеціальний порядок проведення розрахунків за надані послуги.

Зокрема, відповідно до пункту 4.5. договору замовник сплачує рахунки виконавця на умовах відстрочки платежу протягом 14-ти днів з дати отримання замовником оригіналів усіх наступних належним чином оформлених документів: заявки, оформленої (підписаної та скріпленої печаткою) з боку виконавця, в одному примірнику; акта виконаних робіт (датою передачі вантажу вантажоодержувачу) у двох примірниках; рахунку в одному примірнику; оригіналу CMR з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу, заповненої відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів, в одному примірнику.

Цим же пунктом договору сторони передбачили можливість надання відповідних документів через систему електронного документообігу M.E.Doc, а також право Компанії відмовити в оплаті перевезення до моменту надання належним чином оформлених документів без застосування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та процентів річних.

Крім того, у самій заявці від 22 травня 2026 року № 6474, яка є додатком № 1 до вказаного правочину, сторони окремо погодили, що для оплати послуг необхідно надати оригінали: рахунку, акта виконаних робіт та два примірники CMR з мокрими печатками й підписами.

Отже, з наведених умов договору та заявки чітко вбачається, що сторони пов`язали початок перебігу строку оплати послуг перевезення не з фактом їх надання чи підписання відповідного акта, а саме з моментом отриманням замовником повного комплекту належним чином оформлених документів.

Разом із цим, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт та точну дату отримання Компанією повного комплекту вищезазначених документів.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні належні докази виставлення Товариством рахунку на оплату наданих послуг перевезення та його вручення Компанії, а також докази передачі останній оригіналів міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) з відповідними відмітками вантажоодержувача.

При цьому, наявний у матеріалах справи підписаний сторонами акт надання послуг від 10 червня 2026 року № 326-0000480 лише підтверджує факт надання та прийняття послуг перевезення, проте не є безумовним доказом отримання замовником усіх інших документів, необхідних для проведення розрахунків відповідно до пункту 4.5. договору.

Судом також встановлено, що в матеріалах справи взагалі відсутній рахунок на оплату наданих Товариством послуг перевезення на суму 262 602,00 грн, факт отримання якого замовником відповідно до пункту 4.5. договору є однією з необхідних умов для початку перебігу погодженого сторонами 14-денного строку оплати.

На підтвердження своїх доводів про направлення Компанії документів, необхідних для проведення розрахунків за надані послуги, Товариство долучило до своєї відповіді на відзив роздруківку з інформацією поштового оператора ТОВ "Нова пошта" про трекінг поштового відправлення від 9 липня 2026 року № 59001705640785, відповідно до якої вказане поштове відправлення було отримано 10 липня 2026 року.

Однак, зі змісту вказаної роздруківки неможливо ідентифікувати ні вміст вказаного відправлення, ні його отримувача. Із зазначених у відповідній експрес-накладній даних одержувача: " ОСОБА_1 ", номер телефону: НОМЕР_3 , неможливо ідентифікувати цю особу як повноважного представника Компанії, а відтак і встановити факт отримання відповідачем надісланих Товариством документів. Належні докази на підтвердження повноважень вказаної фізичної особи отримувати від імені Компанії документи, пов`язані з виконанням спірного договору, Товариством суду надано не було.

Докази направлення спірних документів через систему електронного документообігу M.E.Doc, можливість використання якої була прямо передбачена пунктом 4.5. договору, зокрема електронні квитанції, повідомлення про доставку або інші підтвердження їх отримання Компанією в матеріалах справи також відсутні.

Судом враховано, що спірні документи, передбачені пунктом 4.5. договору, не направлялися позивачем відповідачу разом з претензією від 3 серпня 2026 року вих. № 1, оскільки такі документи не були зазначені серед додатків до вказаної претензії й докази їх фактичного направлення разом з претензією в матеріалах справи відсутні.

Більш того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження приналежності електронної адреси "V. Tkachenko" саме Компанії чи її повноважному представнику.

Судом встановлено, що 25 серпня 2026 року Компанія здійснила оплату всієї суми спірної основної заборгованості за договором у розмірі 262 602,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 25 серпня 2026 року № 1334.

Водночас питання про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 262 602,00 грн основної заборгованості вже було вирішено судом в ухвалі від 22 вересня 2026 року, яка набрала законної сили в установленому законом порядку.

Зокрема, судом встановлено, що Компанія сплатила спірну суму основної заборгованості до постановлення ухвали про відкриття провадження у цій справі.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 13/51-04, закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору можливе, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору під час розгляду справи, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань. Якщо ж предмет спору був відсутній ще до відкриття провадження у справі, зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду: від 26 листопада 2019 року в справі № 920/240/18, від 16 серпня 2023 року в справі № 910/5571/22, а також у постанові Північного апеляційного господарського суду від 26 серпня 2026 року в справі № 910/3317/26.

З огляду на викладене, враховуючи висновки, викладені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 22 вересня 2026 року, а також те, що спірна сума основної заборгованості була повністю сплачена Компанією ще до відкриття провадження у даній справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Товариства про стягнення зазначеної суми основного боргу є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

Враховуючи недоведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення з Компанії суми основної заборгованості, а також відсутність належних доказів порушення відповідачем строків виконання вказаного грошового зобов`язання, а відтак і наявності періоду прострочення, за який Товариство нарахувало відповідачу суми пені та 36 % річних, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій та компенсаційних втрат.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Позивач здійснив нарахування пені та 36 % річних за період з 29 червня 2026 року по 25 серпня 2026 року, тоді як сам у своїх заявах по суті справи посилається на направлення необхідних для проведення розрахунків документів лише 9 липня 2026 року та їх отримання відповідачем 10 липня 2026 року. Отже, навіть, за умови отримання Компанією повного комплекту документів 10 липня 2026 року, погоджений сторонами 14-денний строк оплати не міг сплинути раніше 24 липня 2026 року.

Разом із цим, як вже було зазначено судом, позивач у встановленому законом порядку не довів факту настання строку виконання Компанією грошового зобов`язання як станом на 29 червня 2026 року, так і в будь-яку іншу конкретну дату протягом заявленого позивачем періоду нарахування штрафних та компенсаційних платежів.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 28 жовтня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко