Постановление суда № 140976953, 27.10.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5846/21

Провадження № 1-кп/344/608/26

У Х В А Л А

27 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК, -

В С Т А Н О В И В:

Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області розглядається кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК України.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2026 року продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 листопада 2026 року включно.

У судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 . Підтримуючи подане клопотання, мотивував його наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ст.177 КПК України: переховування від суду, оскільки ОСОБА_7 інкримінується вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, незаконного впливу на свідків сторони захисту, що ще не допитувалися під час судового розгляду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не прибуваючи за викликами до суду.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Представник потерпілого ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання прокурора, вказала, що ризики, наведені у клопотанні, не підтверджені, неявок у судові засідання без поважних причин обвинувачений не допускав, не з`являвся внаслідок поважних причин хворів. Просила врахувати особу обвинуваченого, наявність на утриманні батьків похилого віку, що мають незадовільний стан здоров`я, наявність міцних соціальних зв`язків та стан здоров`я обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_6 звертав увагу суду на відсутність доказів, які б підтверджували існування зазначених прокурором ризиків, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора і обрати щодо обвинуваченого інший запобіжний захід.

Обвинувачений підтримав думку захисників, просив врахувати, що його батьки є особами похилого віку, проживають на Чернігівщині, яка не є окупованою територією, має намір поїхати по батьків і перевезти їх на проживання на Прикарпаття. Має незадовільний стан здоров`я, неявки у судові засідання в іншому складі суду були спричинені саме цим, без поважних причин неявок не допускав, впливати на свідків наміру не має.

Заслухавши думку учасників судового розгляду щодо доцільності продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд вважає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Вислухавши сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження з цього приводу, в тому числі дані, що характеризують особу ОСОБА_7 , його вік, стан здоров`я та майновий стан, наявність постійного місця проживання, міцність соціальних зв`язків (одружений, має на утриманні неповнолітню дитину), репутацію обвинуваченого, що раніше судимий вироком Тлумацького районного суду від 04.03.2019 за ч.1 ст.310, ч.2 ст.309, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, у даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінального правопорушення у період іспитового строку за попереднім вироком суду, суд вважає, що на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, щодо переховування від суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження - свідків, які ще не допитувалися під час судового розгляду, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для тримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Оцінюючи існуючі обставини, суд виходить із принципу презумпції невинуватості, не вирішуючи наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, а також суспільної небезпеки злочинних дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 .

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України переховування від суду, суд вважає, що внаслідок суспільної небезпечності дії, у вчиненні якої обвинувачується ОСОБА_7 , враховуючи санкцію ч.1 ст.121 КК України, що інкримінована обвинуваченому, є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, що призведе до порушення розумних строків судового розгляду. Суд також враховує, що під час попереднього судового розгляду ухвалами суду від 12.02.2025, 17.02.2025, 19.02.2025 до обвинуваченого застосовувалися приводи у зв`язку з неявкою останнього у судові засідання під час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту з покладенням відповідних обов`язків.

Щодо ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України незаконного впливу на учасників кримінального провадження - свідків, які ще не допитувалися під час судового розгляду, суд звертає увагу, що у судовому засіданні 24.09.2026 задоволено клопотання сторони захисту про виклик свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . На даний час вказані свідки ще не допитані.

Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд зважає на твердження сторони обвинувачення про те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може не з`являтися на виклики прокурора та суду, тим самим затягуючи строки судового розгляду.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що існування ризиків не підтверджується жодними доказами, то суд звертає увагу, що ризик у свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.

Серйозність пред`явленого обвинувачення, відповідно до п.81 рішення ЄСПЛ у справі від 26.07.2001 «Ілійков проти Болгарії» є тим фактором, який надає можливість продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки це є один із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження заняття злочинною діяльністю.

На переконання суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_7 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а тому запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою слід продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою продовжити до 24 грудня 2026 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_12