Решение № 140970095, 28.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 333/4304/26

Провадження №: 2/336/4273/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» Столітній М.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 13.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1606445 про надання споживчого кредиту за продуктом «Комфортний», відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 2 200,00 грн строком на 360 днів.

Зазначений кредитний договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи первісного кредитора з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За умовами кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,5 % на день та застосовується в межах строку кредитування.

Позивач зазначає, що ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за договором виконало, перерахувавши на банківську картку відповідача кредитні кошти в розмірі 2 200,00 грн, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

24.12.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 24122024, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1606445 від 13.05.2024.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань позивач просить стягнути заборгованість у загальному розмірі 15 180,00 грн, яка складається з: 2 200,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 7 425,00 грн заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором; 4 455,00 грн заборгованості за процентами, нарахованими новим кредитором; 1 100,00 грн штрафних санкцій.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.04.2026 цивільну справу передано за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки поштовим зв`язком за адресою його зареєстрованого місця проживання.

Причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подав, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, його неявку без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутність заперечень позивача проти заочного вирішення справи, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів відповідно до статей 280, 281 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, надані письмові докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що 13.05.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 1606445 про надання споживчого кредиту.

За умовами зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 2 200,00 грн строком на 360 днів, а відповідач повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку і строки, передбачені договором. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 1,5 % на день. Кредитний договір укладено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи первісного кредитора з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» підписання електронного правочину може здійснюватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічний підхід щодо правових наслідків укладення договорів в електронній формі викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Отже, укладення кредитного договору в електронній формі саме по собі не є підставою для невизнання його юридичної сили за умови дотримання встановленого законом порядку його укладення та підписання.

На підтвердження факту надання кредитних коштів позивачем надано документи щодо перерахування кредиту на платіжну картку відповідача.

Крім того, на виконання судового запиту Акціонерне товариство «Акцент-Банк» листом від 09.07.2026 № 48111/47-260708/324-БТ повідомило, що платіжна картка № НОМЕР_1 , щодо якої витребувано інформацію, емітована на ім`я ОСОБА_1 .

До зазначеної відповіді банком додано відомості про рух коштів за рахунком за 13.05.2024 та платіжну інструкцію № 306399_1_1799193.128 від 13.05.2024, відповідно до яких на картковий рахунок відповідача зараховано кошти в розмірі 2 200,00 грн.

Наведені відомості узгоджуються з датою укладення кредитного договору та сумою наданого кредиту.

Таким чином, надані позивачем документи в сукупності з відповіддю банківської установи підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 2 200,00 грн.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо повернення отриманих кредитних коштів.

Сума непогашеної заборгованості за тілом кредиту становить 2 200,00 грн.

Доказів повного або часткового повернення зазначеної суми кредиту, які б спростовували наданий позивачем розрахунок, матеріали справи не містять.

Враховуючи встановлений факт отримання відповідачем кредитних коштів, закінчення погодженого сторонами строку кредитування та невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 200,00 грн.

Також, Судом встановлено, що 24.12.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 24122024.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Із досліджених матеріалів справи вбачається, що на підставі договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 та відповідного реєстру боржників до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1606445 від 13.05.2024.

Таким чином, позивач набув права нового кредитора за зазначеним кредитним договором та має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання в обсязі й на умовах, визначених договором та законом.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у загальному розмірі 11 880,00 грн, з яких 7 425,00 грн нараховано первісним кредитором, а 4 455,00 грн новим кредитором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом статей 1048, 1054 ЦК України проценти за користування кредитом є платою за надання позичальнику можливості правомірно користуватися кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 сформулювала правову позицію, відповідно до якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту в порядку частини другої статті 1050 ЦК України.

Після закінчення строку кредитування правовідносини сторін набувають охоронного характеру, а наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання визначаються, зокрема, статтею 625 ЦК України.

Разом із тим із досліджених матеріалів справи вбачається, що проценти, заявлені позивачем до стягнення, нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до умов договору № 1606445 від 13.05.2024 стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 1,5 % на день.

Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено граничні розміри денної процентної ставки за договорами споживчого кредитування.

Відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» протягом відповідного перехідного періоду максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5 %.

На момент укладення спірного договору 13.05.2024 зазначений граничний розмір денної процентної ставки становив 1,5 %.

Суд враховує також правові висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, щодо імперативного характеру законодавчого обмеження максимальної денної процентної ставки та обов`язку суду перевіряти відповідність договірних умов таким обмеженням.

З урахуванням погоджених сторонами умов договору та наданого розрахунку процентів суд не встановив підстав для висновку про перевищення встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки.

Відповідно до розрахунку заборгованості первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» нараховано проценти за користування кредитом за 225 календарних днів у розмірі 7 425,00 грн, виходячи із суми кредиту 2 200,00 грн та стандартної процентної ставки 1,5 % на день: 2 200,00 грн ? 1,5 % ? 225 днів = 7 425,00 грн.

Після переходу права вимоги за договором факторингу позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» нараховано проценти за користування кредитом за 135 календарних днів у розмірі 4 455,00 грн: 2 200,00 грн ? 1,5 % ? 135 днів = 4 455,00 грн.

Загальна кількість днів, за які здійснено нарахування процентів, становить 360 календарних днів, що відповідає погодженому сторонами строку кредитування.

Отже, загальна сума нарахованих процентів становить 11 880,00 грн.

Судом встановлено, що нарахування зазначених процентів здійснено в межах строку кредитування, встановленого договором, за погодженою сторонами процентною ставкою.

Доказів виконання відповідачем передбачених договором умов, які б зумовлювали застосування зниженої процентної ставки, матеріали справи не містять.

Надані позивачем документи та розрахунок заборгованості в сукупності підтверджують обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 11 880,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 200,00 грн та процентами за користування кредитом у розмірі 11 880,00 грн, а всього 14 080,00 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення штрафних санкцій.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 100,00 грн.

Вирішуючи зазначену вимогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, передбачені відповідними договорами, нараховані починаючи з 24.02.2022 за прострочення виконання зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.

Оскільки спірний кредитний договір укладено 13.05.2024, а заявлені до стягнення штрафні санкції нараховано за порушення зобов`язань у період дії воєнного стану в Україні, відповідач відповідно до зазначеної норми закону звільняється від обов`язку їх сплати. Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 100,00 грн задоволенню не підлягають.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, досліджені докази та наведені норми матеріального права, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 14 080,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 200,00 грн та заборгованості за процентами в розмірі 11 880,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 100,00 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом, наявним у матеріалах справи.

Заявлена позивачем сума заборгованості становить 15 180,00 грн, з яких судом задовольняються вимоги на загальну суму 14 080,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 469,47 грн.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої допомоги, заявку № 17687 від 12.03.2026 на виконання доручення до договору, акт № 17687 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.04.2026 та рахунок на оплату № 17687-10/04-2026 від 10.04.2026. Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем до стягнення з відповідача, становить 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України).

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність складності справи не подавалось.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача жодного разу не прибував у судове засідання, деякі послуги дублюються та є похідними одна від одної, тощо. У зв`язку із чим у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником позивача на надання правової допомоги згідно вказаного в акті наданих послуг переліку, а також щодо співмірності та справедливості зазначених сум.

Підсумовуючи викладене, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, її складність та категорію, обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову, відсутність участі представника позивача в судових засіданнях, а також практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума таких витрат у розмірі 10 000,00 грн є непропорційною до предмета спору.

Враховуючи наведене, а також те, що позовні вимоги задоволено частково на суму 14 080,00 грн із заявлених 15 180,00 грн, що становить 92,75 % від ціни позову, суд, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, вважає обґрунтованим покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, що є розумною та пропорційною сумою їх відшкодування з урахуванням конкретних обставин справи та результатів її розгляду.

У відшкодуванні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 15, 16, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 626629, 10481050, 1054, 10771079 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статтями 4, 1113, 7681, 89, 133, 137, 141, 178, 223, 247, 259, 263265, 268, 273279, 280284, 287289, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1606445 від 13.05.2024 у загальному розмірі 14 080 (чотирнадцять тисяч вісімдесят) гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за основною сумою кредиту 2 200,00 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими первісним кредитором, 7 425,00 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими новим кредитором, 4 455,00 грн.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 100 (одна тисяча сто) гривень 00 копійок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2 469 (дві тисячі чотириста шістдесят дев`ять) гривень 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ЄДРПОУ: 44559822, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя П.Л. Коваленко

28.09.26