Решение № 140961245, 27.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року Справа № 520/29692/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.05.2026 №204950030228 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком, передбаченої ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи, згідно даних трудової книжки: з 22.10.1981 до 12.05.1982, з 16.12.1982 до 30.01.1985, з 26.04.1986 до 13.12.1988, з 30.12.1988 до 16.04.1992, з 14.05.1992 до 16.08.2018, з 14.09.2018 до 02.06.2023,з 05.06.2023 до 21.05.2026 та період догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку з 07.05.1984 до 07.05.1987 що стосується народження сина ОСОБА_2 , з 13.06.1987 до ІНФОРМАЦІЯ_1 що стосується народження ОСОБА_3 , з 07.11.1996 до 07.11.1999, що стосується ОСОБА_4 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з дати виникнення права на призначення пенсії; - вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову зазначив, що позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням останнього відмовлено у заяві позивача. В оспорюваному рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки оскільки не підтверджено прізвище заявниці. Періоди догляду за дітьми не зараховано, оскільки відсутня інформація про здійснення догляду до 3-річного віку та відсутні відмітки про паспортні дані дітей. Вважає рішення відповідача протиправним та просить задовольнити адміністративний позов. У відповідності до ст. 139 КАС України просить вирішити питання розподілу судових витрат .

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що за доданими документами до заяви позивача до загального страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно з наданою трудовою книжкою НОМЕР_1 від 23.10.1981 року, оскільки не підтверджено прізвище заявниці. Страховий стаж починаючи з 01.01.2002 року, зараховано відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу. Також не зараховані періоди догляду за дітьми до 3-х річного віку, оскільки відсутня інформація про здійснення догляду до 3-х річного віку та відсутні відмітки про паспортні дані дітей. Враховуючи зазначене, рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області від 28.05.2026 №204950030228 відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У спірних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не порушило прав позивача, а позивачем не доведено порушень. Просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, яка містить пояснення аналогічні змісту обставин викладених у адміністративному позові.

Ухвалою суду від 22.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, позивач 21.05.2026 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.05.2026 № 204950030228 у призначенні позивачу пенсії за віком відмовлено. Змістом наведеного рішення встановлено наступне. Необхідний вік становить 60 років. Вік заявниці 61 рік. Необхідний страховий стаж становить 32 роки. Страховий стаж заявниці становить 19 років 06 місяців 23 дні. за доданими документами до загального страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно з наданою трудовою книжкою НОМЕР_1 від 23.10.1981 року, оскільки не підтверджено прізвище заявниці ОСОБА_5 . Страховий стаж починаючи з 01.01.2002 року, зараховано відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу. Також не зараховані періоди догляду за дітьми до 3-х річного віку, згідно з наданими свідоцтвами про народження НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , та НОМЕР_4 , оскільки відсутня інформація про здійснення догляду до 3-х річного віку та відсутні відмітки про паспортні дані дітей. Враховуючи зазначене вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного оправа.

Умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, законами України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон №1058-IV), які є чинними на час виникнення спірних відносин.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV).

До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом №1788-XII.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відомості про роботу позивачки підтверджуються трудовою книжкою серія НОМЕР_5 від 23.10.1981.

Водночас трудова книжка позивачки містить недоліки в частині її оформлення - вона видана на ім`я " Сенкивська " (російською мовою), а відповідно до відмітки на прізвище змінено на " ОСОБА_6 " на підставі свідоцтва про шлюб від 12.06.1982 №22, що підтверджено витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 13.08.2026 №00060376600.

Наведене і стало підставою для відмови позивачу у зарахуванні трудового стажу зазначеного у трудовій книжці при вирішенні питання про призначення пенсії за віком.

Пунктом 2.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженої Наказом Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, що діяв до 29 липня 1993 року (далі - Інструкція № 162) заповнення трудової книжки уперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовий книжці про приймання на роботу, переведені на іншу постійну роботу або звільненні, а також про нагородження й заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочень чи зміни імені та по батькові на ініціали) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження (пункт 2.10 Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник власним підписом завіряє правильність внесення відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, та після цього проставляється печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

Зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорти, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів (пункт 2.12 Інструкції № 162).

З огляду на викладене, інформація про зміну прізвища позивачки внесена її роботодавцем відповідно до правил визначених п. 2.12. Інструкції № 162 та така зміна прізвища підтверджена витягом від 13.08.2026 №00060376600, а тому зазначені відповідачем недоліки трудової книжки не можуть бути належною підставою для незарахування її даних при визначенні трудового стажу позивачу.

Органи Пенсійного фонду можуть надавати допомогу у пошуку та зборі необхідних документів. Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставин, запропонувати позивачу надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи, за наявності у трудовій книжки відомостей достатніх у своїй сукупності для визначення конкретного періоду роботи, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця, а відтак недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на особисті права позивача.

Верховного Суду, зокрема від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19, від 17.09.2024 у справі № 440/4164/23.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Також, згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Крім того, згідно із частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

В свою чергу згідно правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №307/541/17 однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

З огляду на викладене суд прийшов переконання про те, що відповідачем не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо перевірки записів у трудовій книжці та інших документах позивача для призначення пенсії.

Тобто, органом пенсійного фонду не вчинено заходів, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для з`ясування обставин наявності у позивача стажу.

Стосовно позовної вимоги про зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи: з 22.10.1981 до 12.05.1982, з 16.12.1982 до 30.01.1985, з 26.04.1986 до 13.12.1988, з 30.12.1988 до 16.04.1992, з 14.05.1992 до 16.08.2018, з 14.09.2018 до 02.06.2023,з 05.06.2023 до 21.05.2026, суд прийшов наступного.

Суд установив, спірні періоди роботи підтверджені записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_6 .

Відповідач в оспорюваному рішення зазначив, що страховий стаж починаючи з 01.01.2002 року, зараховано відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Суд установив, відповідно до форми РС-право станом на 28.05.2026 позивачу зараховано до страхового стажу наступні періоди роботи: з 01.01.2002 до 31.12.2003, з 01.01.2004 до 31.08.2018, з 14.09.2018 до 31.03.2020, з 01.06.2020 до 28.02.2022, з 01.07.2022 до 02.06.2023, з 05.06.2023 до 30.04.2026. Страховий стаж позивача 19 років 6 місяців 23 дні. Про це також указано в оспорюваному рішення та визнається стороною відповідача, про що зазначено у відзиві на позов.

Отже оспорюваний періоди роботи позивача з 01.01.2002 до 31.12.2003, з 01.01.2004 до 31.08.2018, з 14.09.2018 до 31.03.2020, з 01.06.2020 до 28.02.2022, з 01.07.2022 до 02.06.2023, з 05.06.2023 до 30.04.2026 все ж таки зараховані до страхового стажу позивача, що підтверджено відомостями РС-право стосовно позивача станом на день прийняття рішення про призначення пенсії позивачу, а відтак такі не є спірними.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що органом пенсійного фонду допущено бездіяльність у неврахуванні спірних періодів: з 01.04.2020 до 31.05.2020, з 01.03.2022 до 30.06.2022, з 01.05.2026 до 21.05.2026 до страхового стажу позивача.

Щодо не зарахування до страхового стажу періодів догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, суд прийшов наступного.

Суд установив, позивач є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дані обставини підтверджено копіями свідоцтв про народження НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , та НОМЕР_4 .

Відповідач у рішенні від 28.05.2026 наводить обставини неможливості зарахування періодів догляду аз дітьми до трирічного віку відсутністю інформації про здійснення догляду за ними до трирічного віку саме позивачем та відсутністю відміток про паспортні дані таких дітей.

Відповідно до пункт «ж» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується, серед іншого, також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно із частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

У пункті 11 Порядку №637 зазначено про те, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Пункт 11 вказаного Порядку №637 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року №233 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачав, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або виписки із паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (виписка із трудової книжки, довідка органів управління житловим фондом чи довідка сільської, селищної Ради народних депутатів).

Таким чином, до страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Так, до 01.01.2004 до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток: для догляду за дитиною до 3-х років, у зв`язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Також до трудового стажу до 01.01.2004 включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Отже, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до стажу роботи за спеціальністю.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 520/11152/16-а.

Суд зауважує, що доказів неправдивості або недостовірності відомостей, що зазначені у вказаному свідоцтві, матеріали справи не містять, відповідач такі не наводить.

Відповідачем не аргументовано необхідність подання свідоцтва про народження дитини з обов`язковим штампом про отримання паспорта з посиланням на відповідні вимоги законодавства.

Проте, відповідно до пункту 11 Порядку №637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Суд відмічає, що до 1 січня 2004 року час догляду за дитиною до трьох років зараховується до страхового стажу матері, яка на час народження дитини не перебувала у трудових відносинах, - на підставі свідоцтва про народження дитини.

Відповідно до частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України, час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (до шести років - частина друга статті 179) зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 20 січня 2021 року у справі № 311/2865/13-а дійшов до наступних висновків за змістом статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.

Враховуючи наведене, суд вважає протиправним незарахування відповідачем до страхового стажу позивача часу догляду за дітьми до 3-хрічного віку.

З огляду на викладене та задля ефективного захисту прав, та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, суд визнає протиправним та скасовує рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу, зарахувавши до страхового стажу періодів роботи: з 01.04.2020 до 31.05.2020, з 01.03.2022 до 30.06.2022, з 01.05.2026 до 21.05.2026 та періодів догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, відповідно до свідоцтв про народження.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання до вчинення дій, суд прийшов наступного.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 21 березня 2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Процедура прийняття, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі Порядок 22-1).

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 Порядку 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно з п. 4.10 Порядку 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Враховуючи вищевикладене та те, що заява позивача про призначення пенсії була розглянута головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області та саме зазначеним органом прийнято оскаржуване рішення та не зараховано стаж позивача, а відтак суд зазначає, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд прийшов наступного.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн, відповідно до платіжного документу від 16.09.2026 № 3878-2227-8090-5035.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позов подано через систему "Електронний суд", а тому за подання адміністративного позову до суду необхідно було сплатити судовий збір у сумі 1064,96 грн.

У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Щодо надмірно зарахованих коштів у розмірі 266,24 грн (відповідно до платіжного документу від 16.09.2026 № 3878-2227-8090-5035), то їх повернення здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (із наступними зміна та доповненнями).

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.05.2026 №204950030228 про відмову в призначенні у пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2026 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи: з 01.04.2020 до 31.05.2020, з 01.03.2022 до 30.06.2022, з 01.05.2026 до 21.05.2026 та періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, відповідно до свідоцтв про народження НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , та НОМЕР_4 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження місто Харків, майдан Свободи, 5, код ЄДРПОУ 14099344.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 27.10.2026.

Суддя М. І. Садова