Решение № 140959049, 15.10.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/10/26

Номер провадження №2/351/474/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі

головуючого судді Мартинюка В.І.

з участю секретаря судового засідання Григоращук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Атаманюка Володимира Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Снятинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

Атаманюк В.М. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Вовчківці Коломийського району Івано-Франківської області. У ОСОБА_1 була бабуся ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона проживала у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Бабусею за життя 13.12.2005 був складений заповіт на онука - ОСОБА_1 . Господарство за даною адресою відносилось до категорії «колгоспний двір». За інформацією Снятинської міської ради, згідно погосподарської книги в с. Вовчківці існує дві реєстрації АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . Також у листі від 02.01.2025 зазначається, що погосподарські книги, які б велися станом на 1960 рік, тобто на момент створення нерухомого майна в АДРЕСА_1 в Снятинській міській раді відсутні. Станом на 1991 рік, будинковолодіння в АДРЕСА_1 в погосподарських книгах не зареєстроване. Станом на 1991 рік, у даному житловому будинку були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 , 1926 р.н., (померла), ОСОБА_1 , 1957 р.н., (батько позивача), ОСОБА_2 , 1965 р.н., (матір позивача), ОСОБА_3 , 1986 р.н., (сестра позивача) та ОСОБА_1 (позивач). Зазначене будинковолодіння відносилося до суспільної групи як колгоспний двір. В питанні нумерації будинковолодіння та зареєстрованих осіб існує ряд суперечностей, оскільки такі суперечності випливають безпосередньо із первинної документації (зокрема, погосподарських книг). Представник позивача вважає, що такі суперечності зумовлені неналежним веденням документації уповноважених осіб Вовчківської сільської ради в 1960-х та 1990-х роках. Разом з тим, актуальною та належної адресою вважає саме АДРЕСА_1 , оскільки на цю адресу видано довідку по спадщині, а також ця адреса зазначена в матеріалах інвентарної справи. Окрім того, за усною інформацією Вовчківської сільської ради будиноковолодіння по АДРЕСА_1 зареєстровано на інших осіб на даний час. Після смерті бабусі позивача відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

З метою оформлення спадщини після смерті бабусі позивач звернувся до державного нотаріуса із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_1 , однак отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії, тому що не надав правовстановлюючий документ на житловий будинок АДРЕСА_1 , який підтверджував би право власності спадкодавця на згаданий будинок.

Представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на спадкове майно за заповітом після смерті бабусі - ОСОБА_1 , 1926 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, у прохальній частині позову просили справу розглядати без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час судового засідання повідомлялися належним чином.

Представник відповідача Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, рішення винести на розсуд суду.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

12 січня 2026 року Снятинським районним судом Івано-Франківської області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, призначено у справі підготовче судове засідання та витребувано з Першої Снятинської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області належним чином засвідчену копію спадкової справи №455/2012, заведеної після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Вовчківці Коломийського району Івано-Франківської області.

02 березня 2026 року ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

15 жовтня 2026 року на адресу суду від представника позивача адвоката Атаманюка В.М. надійшло клопотання про витребування із Вовчківської сільської ради інформації про майно, яке належало померлому на час його смерті.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . Його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 11).

У відповідності до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 . Його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 5).

Відповідно до копі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 . Її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 7).

Із копії свідоцтва про шлюб вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрували шлюб, актовий запис № 4. Прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 , дружини ОСОБА_7 (а.с. 10).

Згідно з копією заповіту від 13.12.2005, посвідченого секретарем виконавчого комітету Вовчківської сільської ради Снятинського р-ну Івано-Франківської області Каравацькою А.Р., ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом буде мати право, заповіла своєму онуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 32).

У відповідності до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Вовчківці Снятинського району Івано-Франківської області (а.с. 6).

Із довідки державного нотаріуса Першої Снятинської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області Білоконь К.С. від 27.09.2023 № 1034/02-14 після смерті ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 , спадкоємцем за заповітом на все майно є внук померлої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкова справа № 455/2012 (а.с. 21 зв.).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Першої Снятинської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області Білоконь К.С. від 27.09.2023 № 1035/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті баби ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що спадкоємець не надав правовстановлюючий документ, який би підтверджував право власності спадкодавця на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Із відповіді Снятинської міської ради № 01-03/9/21/2 від 02.01.2025 на адвокатський запит від 27.12.2024 вбачається, що погосподарські книги, які б велися станом на 1960 рік, тобто на момент створення нерухомого майна в АДРЕСА_1 в Снятинській міській раді відсутні. Станом на 1991 рік будинковолодіння в АДРЕСА_1 у по господарських книгах не зареєстроване (а.с. 24).

Згідно з копією довідки, виданою старостинським округом № 5 Снятинської міської ради від 29.11.2023 № 1399, ОСОБА_1 , 1926 р. нар., до дня смерті була головою домогосподарства, розташованого по АДРЕСА_1 .Домогосподарство станом н 14.04.1991 відносилося до суспільної групи як колгоспний двір (а.с. 27).

Відповідно до копії довідки про право власності, що видається з оформленням спадщини, від 24.01.2022 № 68, виданої Снятинською міською радою, згідно з записами погосподарської книги № 7 за 2001-2005 роки за ОСОБА_1 , 1926 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Вовчківці, числиться майно. Гр. ОСОБА_1 не була останнім членом двору. В господарстві по АДРЕСА_1 окрім померлої на день її смерті були зареєстровані і проживали: ОСОБА_1 , 1957 р.н., син, ОСОБА_2 , 1965 р.н., невістка, ОСОБА_5 , 1986 р.н., онучка, ОСОБА_1 , 1988 р.н., онук. Господарський двір станом на 1991 рік відносився до суспільної групи колгоспний двір (а.с. 28).

Згідно з копією виписки з інвентаризаційних матеріалів від 06.02.2023 № 37-34/309742 право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно архівних довідок Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації станом на 31.12.2012 в реєстраційних книгах не зареєстровано (а.с. 34).

Отже, судом встановлено, що спір між сторонами виник щодо захисту позивачем свого права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, який відносився до суспільної групи колгоспний двір.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено судам, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору було внесено вклад у кредитну установу на ім`я члена двору, його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад перевищує належну цьому члену частку, з нього стягуються відповідні грошові суми на користь інших членів колгоспного двору;

г) згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування.

Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»). Тому спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за одержанням свідоцтва в будь-який час після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Неодержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його права на спадкування.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Водночас, згідно з наведеною Постановою при розгляді справ даної категорії слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи, наявність в матеріалах спадкової справи повідомлення нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов таких висновків.

15 жовтня 2026 року на адресу суду від представника позивача адвоката Атаманюка В.М. надійшло клопотання про витребування у Вовчківської сільської ради інформації про майно, яке належало померлій на час її смерті.

Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання має бути подане у строк, встановлений частинами другою та третьою статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість подання клопотання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частиною другою статті 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено, який доказ витребовується, обставини, які він може підтвердити, підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа, а також заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для самостійного отримання доказу, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Відповідно до частини другої статті 83 ЦПК України позивач та його представник повинні подати докази безпосередньо до суду разом із позовною заявою. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен письмово повідомити про це суд та зазначити доказ, причини неможливості його подання у визначений строк і докази вжиття всіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання такого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. Водночас клопотання про витребування доказів представник позивача подав лише 15 жовтня 2026 року, тобто після закриття підготовчого провадження, на стадії судового розгляду справи по суті.

При цьому представником позивача не наведено обґрунтованих причин, які об`єктивно перешкоджали поданню відповідного клопотання на стадії підготовчого провадження, та не надано доказів на підтвердження неможливості своєчасного звернення до суду. Крім того, до клопотання не долучено доказів вжиття представником позивача заходів для самостійного отримання запитуваної інформації, зокрема шляхом звернення до відповідного органу із запитом про її надання, або доказів відмови у наданні такої інформації.

Отже, представником позивача не дотримано встановленого процесуальним законом порядку подання клопотання про витребування доказів, а обставин, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску відповідного строку та об`єктивну неможливість самостійного отримання доказів, суду не наведено.

З огляду на викладене, враховуючи стадію судового розгляду, на якій заявлено клопотання, відсутність належного обґрунтування причин його несвоєчасного подання та доказів вжиття заходів для самостійного отримання запитуваної інформації, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів.

Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що спірне домоволодіння, за твердженням позивача, належало до суспільної групи «колгоспний двір».

Згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору та збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Отже, для правильного вирішення спору суду необхідно встановити, зокрема, належність спірного домоволодіння до колгоспного двору, склад членів такого двору станом на 15 квітня 1991 року, а також належність відповідного майна спадкодавцеві та його входження до складу спадщини.

Однак належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем не надано.

У матеріалах справи відсутні належні документи, які б достовірно підтверджували, що станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору, до якого, за твердженням позивача, належало спірне домоволодіння, були ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , 1957 року народження, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Надані позивачем документи не дають можливості достовірно встановити персональний склад членів колгоспного двору саме на визначену законом дату. Довідки або інші належні документи, які б підтверджували зазначену обставину, у матеріалах справи відсутні.

При цьому наявність відомостей про проживання чи реєстрацію певних осіб у домоволодінні в інший період часу сама по собі не підтверджує беззаперечно склад членів колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року та збереження ними права на частку в його майні.

Крім того, надані до позовної заяви копії окремих документів мають неналежну якість, що унеможливлює повне та достовірне з`ясування їх змісту в частині обставин, які мають значення для вирішення спору. Належних за якістю примірників відповідних документів, які б усували зазначені сумніви та підтверджували обставини, на які посилається позивач, до матеріалів справи не надано.

Суд також бере до уваги, що відповідно до відповіді Снятинської міської ради від 02 січня 2025 року погосподарські книги, які велися станом на 1960 рік щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні, а станом на 1991 рік зазначене домоволодіння в погосподарських книгах не зареєстроване.

Водночас із довідки Снятинської міської ради від 24 січня 2022 року № 68 вбачається, що згідно із записами погосподарської книги № 7 за 20012005 роки за ОСОБА_1 числилося майно в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 . У цій довідці зазначено також інших осіб, які проживали та були зареєстровані у відповідному господарстві.

Однак зазначені відомості стосуються іншого адресного позначення АДРЕСА_1 , тоді як предметом позову є житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Матеріали справи не містять належних доказів, які б давали змогу достовірно встановити, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про яке містяться в погосподарській книзі за 20012005 роки, та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке просить визнати позивач, є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

Так само відсутні належні докази, які б підтверджували, що саме спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_1 на момент її смерті.

Згідно з випискою з інвентаризаційних матеріалів від 06 лютого 2023 року № 37-34/309742 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 31 грудня 2012 року в реєстраційних книгах не зареєстровано.

Вказаний документ сам по собі не виключає можливості виникнення права власності на нерухоме майно на підставах, передбачених законом, однак у сукупності з іншими матеріалами справи він не підтверджує виникнення такого права у спадкодавця та не усуває невизначеності щодо належності спірного об`єкта.

Отже, матеріали справи містять суперечливі відомості щодо адреси домоволодіння, відсутні належні докази тотожності домоволодінь за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , а також не підтверджено належними доказами належність саме спірного об`єкта нерухомості спадкодавцеві.

Саме на позивача покладається обов`язок довести обставини, які підтверджують належність спірного майна спадкодавцеві, його входження до складу спадщини та наявність у позивача права на набуття цього майна у власність.

Однак сукупність наданих доказів не дає суду можливості достовірно встановити, що житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини, а також що заявлені позивачем вимоги стосуються саме того домоволодіння, яке за життя належало спадкодавцеві.

Сам по собі заповіт на ім`я позивача підтверджує волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження належним їй майном, однак не підтверджує виникнення у спадкодавця права власності на конкретний об`єкт нерухомості, належність якого не доведена іншими належними доказами.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами обставин, необхідних для визнання за ним права власності на заявлене спадкове майно.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову адвоката Атаманюка Володимира Михайловича, поданого в інтересах ОСОБА_1 , про визнання права власності на спадкове майно.

Розподіл судових витрат у справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що даний спір виник виключно внаслідок дій позивача, яким судових витрат до відшкодування заявлено не було.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову адвоката Атаманюка Володимира Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Снятинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ..

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Снятинська міська рада, код ЄДРПОУ 04054240, місцезнаходження: пл. Незалежності, 1, м. Снятин, Коломийський район, Івано-Франківська область.

Повний текст рішення складено 26.10.2026.

Суддя Василь МАРТИНЮК