Решение № 140956545, 23.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8526/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області

про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 084150004172 від 26.06.2026 про відмову у призначенні пенсії;

зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до його пільгового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, згідно із ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років) та згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період його роботи з 01.02.1995 по 04.04.1995, з 14.08.1995 по 13.11.1995, з 29.05.1997 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 06.09.2018, і призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13.06.2026;

зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до його пільгового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, згідно із ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років) період його навчання з 01.09.1991 по 29.06.1995;

зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до його пільгового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, згідно із ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років) період його строкової військової служби з 22.11.1995 по 20.05.1997.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві вказує, що відповідачем не зараховано пільговий стаж з 01.02.1995 по 04.04.1995, з 14.08.1995 по 13.11.1995, з 29.05.1997 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 06.09.2018, оскільки уточнююча довідка не відповідає вимогам Порядку подання документів. Наголошує, що періоди трудової діяльності позивача, навчання та військової служби підтверджений належним чином оформленими документами, наданими ним разом із заявою про підтвердження стажу роботи, а рішення пенсійного органу №084150004172 від 26.06.2026 про відмову у зарахуванні до стажу роботи на пільгових умовах та про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку є протиправним та необґрунтованим, у зв`язку із чим змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 24.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 25.09.2026 через систему «Електронний суд» надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх. №55715), у якому пояснює, що визначений органами Пенсійного фонду страховий стаж позивача становить 26 років 08 місяців 06 днів. Пільговий стаж на дату звернення у позивача відсутній. За доданими документами до страхового стажу позивача органами Пенсійного фонду враховано всі періоди роботи. Вказує, що до пільгового стажу позивача Пенсійним органом не зараховано: періоди роботи згідно з довідкою №14/1 від 06.01.2021, виданою Акціонерним товариством «Запорізький залізорудний комбінат», з 01.02.1995 по 04.04.1995, з 14.08.1995 по 13.11.1995, 29.05.1997 по 30.09.2013, оскільки довідка не відповідає додатку 5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; окрім того не враховано період роботи з 01.10.2013 по 06.09.2018, оскільки назва посади у пільговій довідці не відповідає назві посади у трудовій книжці. У зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу стверджує, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у позивача на даний час відсутнє. На підставі викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

13.06.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком пільгових згідно з ч. 3 ст. 114 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області № 084150004172 від 26.06.2026, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 1 частини 2 та частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутністю необхідного пільгового стажу. Страховий стаж заявника становить 26 років 08 місяців 06 днів. Пільговий стаж на дату звернення відсутній. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу враховано всі періоди роботи; до пільгового стажу не зараховано: періоди роботи згідно з довідкою №14/1 від 06.01.2021, виданої Акціонерним товариством «Запорізький залізорудний комбінат», з 01.02.1995 по 04.04.1995, з 14.08.1995 по 13.11.1995, 29.05.1997 по 30.09.2013, оскільки довідка не відповідає додатку 5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; окрім того не враховано період роботи з 01.10.2013 по 06.09.2018, оскільки назва посади у пільговій довідці не відповідає назві посади у трудовій книжці.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV регламентовано, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Згідно з ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-ІV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Аналогічні положення містить ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.02.1995 по 04.04.1995, з 14.08.1995 по 13.11.1995, з 29.05.1997 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 06.09.2018 суд виходить з такого.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Тобто, підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, який повинен бути підтверджений відповідними доказами, зокрема, трудовою книжкою. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком №637.

Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 11.09.1995, ОСОБА_1 працював, зокрема:

з 01.02.1995 по 04.04.1995 - підземним електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання 2 розряду дільниці ВШТ шахти «Експлуатаційна» з повним робочим днем під землею (тимчасово) на Орендному підприємстві «Запорізький залізорудний комбінат», (записи №№1-2);

з 01.09.1991 по 29.06.1995 навчання в Дніпрорудненському індустріальному технікумі (Диплом ЗБ № 024333 від 30.06.1995, запис №3);

з 14.08.1995 по 13.11.1995 - підземним електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання 3 розряду шахти «Експлуатаційна» з повним робочим днем під землею на Орендному підприємстві «Запорізький залізорудний комбінат» (записи №№4-5);

з 22.11.1995 по 20.05.1997 проходив службу в Збройних Силах України (військовий квиток НОМЕР_2 від 15.11.1995, запис №6);

з 29.05.1997 - підземним електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання 3 розряду шахти «Експлуатаційна» з повним робочим днем під землею на ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» (запис №7);

з 26.01.1998 - підземним електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання 4 розряду (запис №8, 9);

з 01.10.2013 по 06.09.2018 - механіком підземної дільниці підривних робіт № 14 шахти «Експлуатаційна» з повним робочим днем Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (записи №№10-12).

Так, згідно з довідкою від 06.01.2021 №14/1 позивач працював на підприємстві з іноземними інвестиціями у формі приватне акціонерне товариство «Запорізький залізорудний комбінат»: з 01.02.1995 по 04.04.1995 підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування підземної дільниці ВШТ шахти «Експлуатаційна» з повним робочим днем під землею, зайнятий на видобутку залізної руди, з вмістом більше як 10% двооксиду кремнію в цехах та виробництвах згідно із п. 3 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років); з 14.08.1995 по 13.11.1995 підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування підземної дільниці ВШТ шахти «Експлуатаційна» з повним робочим днем під землею, зайнятий на видобутку залізної руди, з вмістом більше як 10% двооксиду кремнію в цехах та виробництвах згідно із п. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років); з 29.05.1997 по 06.09.2019 підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування, механіком підземної дільниці №14 шахти «Експлуатаційна» з повним робочим днем під землею, зайнятий на видобутку залізної руди, з вмістом більше як 10% двооксиду кремнію в цехах та виробництвах згідно із п. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років). У відпустках без збереження заробітної плати більше 30 календарних днів у році не знаходився. На підставі наказу № 63 від 02.02.1983 «Запорізький залізорудний комбінат» перейменовано в «Запорізький залізорудний комбінат імені 60-річчя СРСР2, на підставі наказу № 562 від 29.10.1993 «Запорізький залізорудний комбінат імені 60-річчя СРСР» реорганізовано в орендне підприємство «Запорізький залізорудний комбінат», на підставі наказу № 77 від 12.02.1997 орендне підприємство «Запорізький залізорудний комбінат» перереєстровано в підприємство з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», на підставі наказу № 521 від 21.05.2014 підприємство з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» перейменовано в підприємство з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат».

Відповідно до наказу «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення» №559 від 20.12.1996 з додатками, наказу «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для підтвердження права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1» №772а від 03.12.2001 з додатками, наказу «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для підтвердження права працівників на пільги та компенсації» №954-а від 01.12.2006 з додатками, наказу «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для підтвердження права працівників на пільги та компенсації» №1268 від 29.11.2011 з додатками, наказу «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для підтвердження права працівників на пільги та компенсації» №456 від 14.07.2016 з додатками, робочі місця позивача були атестовані та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.

Суд зазначає, що 31.03.1994 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії», терміном не менше 25 років, яка чинна на час розгляду справи.

Відповідно до п. І, ІІ Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, до зазначених вище робіт зокрема відносяться підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю); підземні гірничі роботи в рудниках для видобутку руд та інших корисних копалин з вмістом (в тому числі і у вміщуючих породах) двоокису кремнію 10 відсотків і більше або за наявності газодинамічних явищ, гірничих ударів: бурильники шпурів (крім зайнятих на видобутку руд чорних і кольорових металів); бурильники свердловин (підземні); гідромоніторники підземні; гірники підземні; гірники з ремонту гірничих виробок; гірничі майстри і механіки добувних і підготовчих (гірничо- капітальних) дільниць; гірничі майстри підземних дільниць; гірничомонтажники підземні; електрослюсарі підземні; енергетики підземних дільниць, їх заступники та помічники; кріпильники; майстри-підривники, підривники; машиністи бурових установок (крім машиністів бурових установок на підземному видобутку руд) та їх помічники; машиністи вантажних автомобілів (підземні); машиністи вібронавантажувальних установок; машиністи екскаваторів (підземні); машиністи електровозів (підземні); машиністи змішувальних установок гідрозакладання; машиністи навантажувальних машин; машиністи навантажувально-доставних машин; машиністи підіймальних машин (підземні); машиністи підземних установок; машиністи прохідницьких комплексів; машиністи скреперних лебідок; механіки підземних дільниць, їх заступники і помічники; начальники підземних дільниць, їх заступники і помічники; начальники підземних змін; роздавальники ВР; стволові (підземні).

Отже, з долучених трудової книжки НОМЕР_1 від 11.09.1995 та уточнюючої довідки №14/1 від 06.01.2021 судом встановлено, що протягом періоду з 01.02.1995 по 04.04.1995, з 14.08.1995 по 13.11.1995, з 29.05.1997 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 06.09.2018 позивач працював на підприємстві з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» на посадах, передбаченій Списком №1, протягом повного робочого дня. Водночас недоліки у довідці №14/1 від 06.01.2021, про які вказує відповідач, є формальними та не можуть слугувати підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу позивача.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто, у розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 28.08.2018 у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 27.02.2019 у справі № 423/3544/16-а та від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.

Суд зауважує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні пільгової довідки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки в оформленні пільгової довідки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність оформлення довідок. Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників.

Суд зазначає, що такі дефекти уточнюючої довідки, як не відповідність додатку 5 Порядку та назві посади у пільговій довідці, не може позбавляти особу права на пенсію, адже періоди та пільговий характер роботи позивача у спірні періоди підтверджені також записами трудової книжки НОМЕР_1 від 11.09.1995.

Крім того, відповідач не навів обставин у зв`язку з чим позивачу не зарахований період роботи 01.01.2000 по 06.09.2018 до пільгового стажу, враховуючи, що дані форми ОК (відомості по спеціальному стажу) позивача, страхувальник зазначав код підстави для обліку спецстажу у спірний період ЗП 3014А1 та ЗП3013А1, що відноситься до списку № 1.

Щодо правомірності відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-ІV періодів навчання з 01.09.1991 по 29.06.1995 та проходження строкової військової служби з 22.11.1995 по 20.05.1997, суд зазначає наступне.

Пунктом «д» ч. 3 ст.56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Частиною 1 ст. 38 Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 01.09.1991 по 29.06.1995 навчався у Дніпрорудненському індустріальному технікумі, за спеціальністю «Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв», та отримав кваліфікацію «Гірничий електомеханік». Факт навчання позивача підтверджується: дипломом серії НОМЕР_3 , виданим Дніпрорудненським індустріальним технікумом; записом №3 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 11.09.1995. Після завершення навчання позивач 14.08.1995 (в період менш ніж 3 місяця після завершення навчання) прийнятий на роботу до Орендного підприємства «Запорізький залізорудний комбінат» на посаду підземного електрослюсаря черговим та з ремонту обладнання 3 розряду шахти «Експлуатаційна» з повним робочим днем під землею, що дає право на пільгу пенсію згідно із ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-ІV.

Відповідно до п. «в» ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, як встановлено судом факт проходження позивачем строкової військової служби в період з 22.11.1995 по 20.05.1997 підтверджується: записами №8, 12 у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 15.11.1995; записом №6 у трудовій книжці НОМЕР_1 від 11.09.1995. Крім того, позивач перед призовом на військову строкову службу до 10.11.1995 працював в Орендному підприємстві «Запорізький залізорудний комбінат» на посаді підземного електрослюсаря черговим та з ремонту обладнання 3 розряду шахти «Експлуатаційна» з повним робочим днем під землею, а після повернення зі служби - 29.05.1997 прийнятий на роботу до ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» на посаду підземного електрослюсаря черговим та з ремонту обладнання 3 розряду шахти «Експлуатаційна» з повним робочим днем під землею, що дає право на пільгу пенсію згідно із ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-ІV.

Таким чином, періоди роботи позивача (01.02.1995 по 04.04.1995, з 14.08.1995 по 13.11.1995, з 29.05.1997 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 06.09.2018), навчання (01.09.1991 по 29.06.1995) та військової служби (22.11.1995 по 20.05.1997) підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача. Отже, рішення відповідача № 084150004172 від 26.06.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі ст. 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Щодо вимог в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 13.06.2026 суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Таким чином, оскільки питання призначення/перерахунку позивачу пенсії віднесено до виключної компетенції відповідача та приймаючи до уваги, що відповідач не зарахував спірний стаж роботи позивача, а суд позбавлений повноважень розраховувати необхідний для призначення пенсії стаж, позовна вимога про зобов`язання призначити пенсію за віком задоволенню не підлягає.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди його роботи з 01.02.1995 по 04.04.1995, з 14.08.1995 по 13.11.1995, з 29.05.1997 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 06.09.2018, період навчання з 01.09.1991 по 29.06.1995, період проходження строкової військової служби з 22.11.1995 по 20.05.1997, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву позивача від 13.06.2026 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду по даній справі.

За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1064,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Тернопільській області, яким прийняте протиправне рішення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 77, 242-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 084150004172 від 26.06.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди його роботи з 01.02.1995 по 04.04.1995, з 14.08.1995 по 13.11.1995, з 29.05.1997 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 06.09.2018, період навчання з 01.09.1991 по 29.06.1995, період проходження строкової військової служби з 22.11.1995 по 20.05.1997, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.06.2026 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду по даній справі.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак