Решение № 140951206, 27.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.10.2026Справа № 910/5646/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/5646/26

За позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

до Державного агентства резерву України

про стягнення 14159,21 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України (далі - відповідач) про стягнення 14159,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №5/11 від 19.11.2009, в частині своєчасного відшкодування витрат зі зберігання матеріальних цінностей, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення заборгованість в розмірі 14159,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5646/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як вбачається з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Державне агентство резерву України має зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІКС.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яке отримано з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді "ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)" від 22.05.2026 по справі №910/5646/26 (суддя Васильченко Т.В.) було надіслано одержувачу Державному агентству резерву України в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 22.05.26 о 17:30 год.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2009 року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву, правонаступником якого згідно з додатковою угодою №3 від 13.06.2013 є Державне агентство резерву України (далі - комітет) та Державним підприємством «Ренійський морський торговельний порт», правонаступником якого згідно з додатковою угодою №3 від 13.06.2013 є Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - зберігач) було укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №5/11 (далі - договір), згідно з п. 1.1. якого зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача.

Відповідно до п. 1.2 договору комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1 мр. Передбачені цим договором форми актів затверджуються комітетом.

Пунктами 2.7, 2.8 договору визначено, що зберігач зобов`язаний щороку подавати комітетові: станом на 1 січня - звіт форми №12 мр до 20 січня наступного за звітним року; станом на 1 липня - інформацію про результати перевірки якості і умов зберігання цінностей, а також про відповідність цінностей цілям, для яких вони призначені, за формою, встановленою комітетом до 10 серпня кожного року; щороку разом з річним звітом форми №12 мр подавати кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік.

Комітет зобов`язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі; оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки) на основі попередньо укладеного договору закладення (поставки) цінностей мобілізаційного резерву (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між комітетом та зберігачем згідно з поданими документами (узгодженого з комітетом кошторису витрат, затвердженого комітетом акту-виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та наданими до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним договором, податкової накладної на момент сплати). У разі, коли комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року. Оплата робіт із закладення (поставки) цінностей до мобілізаційного резерву проводиться безпосередньо після отримання комітетом акту встановленої форми на основі попередньо укладеного договору закладення (поставки) цінностей мобілізаційного резерву.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором комітет і зберігач несуть відповідальність згідно із законодавством, зокрема із Законом України «Про державний матеріальний резерв», іншими актами законодавства (п. 6.1 договору).

Пунктом 7.3 договору встановлено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладання, а саме з 01.01.2009, і діє протягом усього терміну зберігання цінностей (до повного виконання нарядів комітету на відпуск матеріальних цінностей) (п. 7.3. договору).

Листом №8 від 09.01.2025 Ренійська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» направила на погодження Державному агентству резерву України кошторис витрат на 2025 рік, за зберігання матеріальних цінностей Держрезерву України у складському приміщенні будівлі ВМТП Ренійської філії ДП «АМПУ», який отримано відповідачем 10.01.2025 року, що підтверджується реєстром №4 від 09.01.2025.

У подальшому, листом №7 від 10.01.2026 Ренійська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» направила на погодження Державному агентству резерву України акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей Держрезерву України за 2025 та пакет документів, що підтверджують фактичні витрати на відшкодування коштів по зберіганню матеріальних цінностей Держрезерву (зокрема, звіт про витрати), який отримано відповідачем 15.01.2025 року, що підтверджується реєстром №3 від 15.01.2025.

Втім, вказані листи були залишені відповідачем без відповіді, а направлені документи не погоджено, у зв`язку з чим позивачем вбачається немотивована відмова Держрезерву України від здійснення оплати за зберігання матеріальних цінностей державного резерву згідно умов договору, що призвело до понесених збитків у розмірі 14159,21 грн з ПДВ та стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором зберігання, який має певні особливості, визначені законом.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч. 2 ст. 938 Цивільного кодексу України).

Вищевказаний договір укладений сторонами у відповідності до вимог Закону України «Про державний матеріальний резерв», який втратив чинність 16.12.2023. Разом з тим, 16.12.2023 набрав чинності Закон України «Про державні резерви».

Відтак, порядок укладання та виконання договорів, пов`язаних зі зберіганням матеріальних цінностей державного резерву наразі регулюється Законом України «Про державні резерви».

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що відповідальне зберігання державного матеріального резерву - послуга із зберігання з дотриманням необхідних умов для забезпечення належної якості відповідної кількості закладених до державних резервів матеріальних цінностей у суб`єктів господарювання незалежно від форми власності (резидентів та нерезидентів), у тому числі поза межами території України, відповідно до порядку та умов, визначених цим Законом та договором; відповідальне зберігання мобілізаційного резерву - зберігання з дотриманням необхідних умов для забезпечення належної якості відповідної кількості закладених до державних резервів матеріальних цінностей у суб`єктів господарювання, які залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень).

Державні резерви складаються з державного матеріального резерву та мобілізаційного резерву. Державний матеріальний резерв призначається для: забезпечення потреб України в особливий період; забезпечення стратегічних потреб України; надання гуманітарної допомоги. Мобілізаційний резерв призначається для забезпечення потреб України в особливий період (ст. 2 Закону України «Про державні резерви»).

Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України «Про державні резерви» мобілізаційні резерви створюються на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності відповідно до завдань, визначених Кабінетом Міністрів України міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів.

Як вбачається з матеріалів справи, обсяг заборгованості за зберігання матеріальних цінностей Державного агентства резерву України за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №5/11 від 19.11.2009 становить 14159,21 грн, що підтверджується звітом про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на складі Ренійської філії ДП «АМПУ» за 2025, розрахунками та поясненнями до нього, актом на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Ренійської філії ДП «АМПУ» за 2025 рік.

Також наявний акт постійно-діючої технічної комісії, щодо перевірки наявності, якісного стану та умов зберігання матеріальних цінностей Держрезерву у Ренійській філії ДП «АМПУ» від 22.12.2025, у якому згідно з висновком комісії фактична наявність матеріальних цінностей Державного агентства резерву України відповідає обліковим даним, усі матеріальні цінності мобілізаційного резерву якісні та відповідають меті, для якої вони призначені, умови зберігання забезпечують тривале збереження мобілізаційного резерву, які зберігаються у складських приміщеннях Ренійської філії ДП «АМПУ» і відповідають вимогам чинного законодавства.

При цьому, у матеріалах справи не міститься жодних заперечень відповідача щодо факту надання Ренійською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» послуг зі зберігання матеріальних цінностей та нарахованої за них оплати.

За змістом частин 1 та 2 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державні резерви» фінансове та матеріально-технічне забезпечення державних резервів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору встановлено обов`язок комітету відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей в межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі; оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки) на основі попередньо укладеного договору закладення (поставки) цінностей мобілізаційного резерву.

Вартість зберігання цінностей визначається згідно Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України (п. 4.1 договору).

Отже, відповідач (поклажодавець) зобов`язаний оплатити витрати позивача (зберігача) на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за весь час зберігання такого майна.

За розрахунками позивача, згідно звіту про витрати, Ренійською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» було понесено витрати на виплату заробітної плати працівників з нарахуваннями у розмірі 9128,19 грн, амортизацію основних виробничих фондів, задіяних у зберіганні у розмірі 1727,46 грн, сплату земельного податку у розмірі 943,69 грн. При цьому, податок на додану вартість становить 2359,87 грн. Загальна вартість витрат з ПДВ складає 14159,21 грн.

За приписами частин 1 та 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно п.п. 4.2, 4.3 договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між комітетом та зберігачем згідно з поданими документами (узгодженого з комітетом кошторису витрат, затвердженого комітетом акту-виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та наданих до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним договором, податкової накладної на момент сплати). У разі, коли комітет визнає за можливо, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року. Оплата робіт із закладення (поставки) цінностей до мобілізаційного резерву проводиться безпосередньо після отримання комітетом акту встановленої форми на основі попередньо укладеного договору закладення (поставки) цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до п. 5 Порядку відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, Держрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв. метр складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб. метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземних газових сховищ, а також зберігання 1 тони зернових культур в зерносховищі.

Згідно з п. 7 вказаного Порядку відшкодування витрат, пов`язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

З умов п.п. 4.2, 4.3 договору вбачається, що сторонами не погоджено ні строку, ні терміну оплати витрат зберігача на зберігання майна, як і не встановлено такого строку Законом України «Про державні резерви» та Порядком відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 №532.

Таким чином, у даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, на виконання зазначених вимог договору та законодавства України, позивачем було направлено відповідачу листи №8 від 09.01.2025 та №7 від 10.01.2026 за допомогою спеціального зв`язку, про що свідчать реєстри №4 від 09.01.2025 та №3 від 15.01.2026. При цьому, згідно відміток вказані листи були отримані відповідачем 10.01.2025 та 15.01.2026 відповідно.

Відтак, Державне агентство резерву України було обізнане про наявність в нього обов`язку з відшкодування позивачу витрат на зберігання матеріальних цінностей за 2025 рік.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, оскільки матеріали справи не містять доказів здійснення Державним агентством резерву України відшкодування витрат Ренійською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 2025 рік, суд дійшов висновку, що станом на дату розгляду даної справи відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з відшкодування витрат позивачу на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у 2025 році, а тому вимоги про стягнення боргу у розмірі 14159,21 грн є обґрунтованими.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини щодо доведеності та обґрунтованості вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Державного агентства резерву України про стягнення 14159,21 грн задовольнити.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 28/9; ідентифікаційний код 37472392) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 14; ідентифікаційний код 38727770) заборгованість в розмірі 14159 (чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять) грн 21 коп. та судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2026.

Суддя Т.В. Васильченко