Постановление суда № 140922540, 23.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДУ Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

23 жовтня 2026 року м. Київ № 320/37857/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовомОСОБА_1доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській областіпровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо застосування до виплати пенсії ОСОБА_1 окремого (спеціального) порядку виплати пенсій, перерахованих (нарахованих) на виконання судових рішень, та щодо виплати пенсії у неповному розмірі.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену ретроспективну суму заборгованості пенсії за період з 01.02.2023 по 30.09.2026, а також з 01.10.2026 здійснювати виплату поточної пенсії в повному нарахованому розмірі відповідно до статті 52 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.02.1992 № 2262-ХІІ (щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, виключно в грошовій формі) з видатків, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), призначених за спеціальною пенсійною програмою відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.02.1992 № 2262-ХІІ, без застосування будь-якого окремого (спеціального) порядку виплати пенсій, перерахованих (нарахованих) на виконання судових рішень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2026 позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено порядок та строк на усунення виявлених недоліків позову.

07 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) встановлено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Відмова у відкритті провадження у справі у цьому разі можлива за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалено за результатами розгляду тотожного позову тому, що поданий до суду, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20.03.2024 у справі №320/225/23, від 07.12.2023 у справі №160/19012/21, від 05.12.2019 у справі №826/3678/16.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду 29 травня 2025 року у справі №320/30435/25, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 , пенсії з 01 лютого 2023 року, на підставі наданої Головним управлінням урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України довідки від 19.12.2024 № 115, з урахуванням показників грошового забезпечення, розрахованих з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, про розмір грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до наданої Головним управлінням урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України довідки про розмір грошового забезпечення від 19.12.2024 № 115, з урахуванням показників грошового забезпечення, розрахованих з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

Виконавчі листи у справі судом не видавались, що підтверджується інформацією наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду».

На адвокатський запит представника позивача від 01.09.2026 за вх. № 34435/8 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 04.09.2026 повідомило, що на виконання Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 по справі №320/30435/25, яке набрало законної сили 30.10.2025 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та нарахована доплата за період з 01.02.2023 по 30.11.2025 становить 603415,71 грн. Протягом грудня 2025 року червня 2026 року частково виплачено поточну заборгованість у сумі 20904,52 грн. Зазначене судове рішення виконано в межах покладених зобов`язань. Виплата коштів здійснювалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». У зв`язку з втратою чинності постанови №821, виплата коштів на виконання зазначеного рішення суду в подальшому буде здійснюватись відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)».

Уважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо виплати пенсії із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», та із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)», позивач звернувся до суду із цим позовом.

При цьому, спір фактично полягає у правомірності дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, які вчинені у зв`язку з виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду 29 травня 2025 року у справі №320/30435/25 в частині виплати різниці між раніше виплаченою та перерахованою пенсією із застосуванням обмежень, пов`язаних із бюджетними асигнуваннями.

Слід звернути увагу, що позивач безпосередньо у позовній заяві обґрунтовує свої вимоги як неповним виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду 29 травня 2025 року у справі №320/30435/25, так і діями відповідача щодо виплати перерахованої пенсії з урахуванням обмежень, передбачених бюджетними асигнуваннями, після скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Також слід вказати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» визначає виключно механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування), а відтак не регулює поточні (щомісячні) виплати пенсії.

Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням рішення суду у справі №320/30435/25. Тобто, позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до оскарження дій відповідача щодо невиконання вказаного рішення суду.

При цьому матеріали позовної заяви не містять доказів звернення позивача до органів примусового виконання рішень щодо примусового виконання рішення Київського окружного адміністративного суду 29 травня 2025 року у справі №320/30435/25.

Суд звертає увагу на те, що за наявності чинного судового рішення, на виконання якого позивачу нараховано заборгованість з пенсії, його примусове виконання повинно відбуватися в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).

Повторне звернення для цього до суду не вимагається.

Предметом спору у цій справі є незгода позивача з повнотою виконання рішення суду, отже, він звернувся до суду з новим позовом, фактичною підставою якого є незгода з діями пенсійного органу щодо виконання рішення суду в іншій справі в частині невиплати нарахованої заборгованості з пенсії.

Положеннями частини 1 статті 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Згідно частини 5 статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом №1404-VIII.

За частиною 1 статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.

Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.

Наведені спеціальні норми Кодексу адміністративного судочинства України спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в його постановах від 03.04.2019 у справі №820/4261/18, від 09.07.2019 у справі №826/17587/18, від 28.03.2023 у справі №420/7631/22 та інших.

З огляду на викладене, cуд дійшов до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в рішеннях від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17.

Суд зазначає, що спірні у цій справі питання нарахування і виплати пенсії, які не здійснювались у зв`язку з перерахунком пенсії позивачу на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду 29 травня 2025 року у справі №320/30435/25, перебувають в нерозривному зв`язку з предметом спору в зазначеній справі (дії та бездіяльність пенсійного органу щодо перерахунку пенсії позивача, зобов`язання виплатити перераховану пенсію) і такі питання беззаперечно стосуються порядку виконання судового рішення у вказаній справі.

Даний висновок повністю узгоджується з обов`язковою правовою позицією Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 вересня 2026 року у справі №580/490/26, де зазначено, що незгода пенсіонера з черговістю, обмеженням чи порядком виплати нарахованих на виконання судового акта сум (зокрема, із посиланням на приписи постанови Кабінету Міністрів України № 821) не може бути підставою для відкриття нового позовного провадження, оскільки охоплюється правовим інститутом судового контролю.

Судова палата Верховного Суду у цій постанові наголосила (від 15.09.2026 у справі №580/490/26) відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, що виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову та погодилась із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.

У вищезазначеній постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду наголосила, що у випадку, якщо пенсійний орган здійснив нарахування (перерахунок) сум на виконання судового рішення, але фактично обмежує чи відтерміновує їх виплату, посилаючись на дефіцит бюджетних коштів, відсутність асигнувань або підзаконні акти Уряду, правомірність таких дій та бездіяльності боржника підлягає перевірці судом виключно в межах інституту судового контролю за виконанням судових рішень, врегульованого статтями 382 та 383 КАС України, або в порядку примусового виконання через органи державної виконавчої служби. Ініціювання нового позовного провадження з метою спонукання відповідача до виплати різниці між раніше виплаченою та перерахованою пенсією без урахування будь-яких обмежень суперечить завданням адміністративного судочинства та нівелює сутність судового контролю, оскільки суд не може подвоювати судові рішення, повторно зобов`язуючи суб`єкта владних повноважень виконати те, що вже було присуджено раніше.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 фактично спрямовані на виконання іншого рішення суду. Тобто обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання іншого рішення суду України.

Отже, спір у цій справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення (пункт 2 частини першої статті 170 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статі 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за цією позовною заявою, враховуючи помилково обраний позивачем порядок звернення до суду із позовною заявою щодо невиконання судового рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №320/37857/26.

2. Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду з позовом з тих самих підстав, з тим самим предметом та до того самого відповідача - не допускається.

3. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Відповідно до частин четвертої - п`ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

Згідно частиною 1 статті 295 та частиною 1 статті 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Жукова Є.О.