Решение № 140917049, 20.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/31685/25

Провадження № 2/752/5380/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 жовтня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді: Плахотнюк К.Г., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором № 161419 від 22.11.2024 року в розмірі 11 071,02 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 442,40 грн і 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 22.11.2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 161419 на суму 6 667,00 грн.

Позивач зазначив, що Кредитний договір підписано в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 .

Згідно з умовами Договору відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором, однак не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

16.04.2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивач уклали Договір факторингу № 16042025 відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло права вимоги до відповідача за спірним Кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Кредитним договором, ТОВ «Юніт Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 161419 від 22.11.2024 року в розмірі 11 071,02 грн, яка складається із: 6 667,00 грн - заборгованості за тілом, 3 903,02 грн - заборгованість за відсотками та 501,00 грн - заборгованість за комісією.

Ухвалою від 15.05.2026 року відкрито провадження в указаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін. Витребувано в АТ «ПУМБ» інформацію, що містить банківську таємницю відносно ОСОБА_1

18.08.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому ОСОБА_1 просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на недоведеність фактів укладення кредитного договору та надання кредитних коштів.

19.08.2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій ОСОБА_2 зазначає, що відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу в будь-який час самостійно ознайомитися з договором на сайті товариства в особистому кабінеті; порядок видачі коштів в безготівковій формі первинним кредитором не порушено.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21.11.2024 року відповідач звернувся до ТОВ «ФК «Кредіплюс» із заявою на видачу кредиту № 100704961, яку підписано ним електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 1d70883f, а 22.11.2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 161419 (індивідуальна частина), який підписано позичальником електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 8а0е15а8.

За умовами вказаного Кредитного договору та паспорта споживчого кредиту від 22.11.2024 року, що також підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 1d70883f, первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 6 667,00 грн на задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльність або виконанням обов`язків найманого працівника, в наступному порядку: в розмірі 5 000,25 грн на номер рахунку/карти позичальника № НОМЕР_2 у національній валюті та 1 666,75 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією за надання кредиту (п. 2.5. Договору).

Загальний строк кредитування становить 84 дні (дата повернення кредиту 14.02.2025 року).

Відповідно до п. п. 2.3, 2.5, 2.7.1 вказаного Договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00 % річних, тип процентної ставки фіксована. Комісія за надання кредиту 1 666,75 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 25,00 % від загальної суми кредиту.

Про те, що 22.11.2024 року ОСОБА_1 первісним кредитором ТОВ «ФК «Кредіплюс» переховано кредитні кошти згідно з Договором № 161419 в розмірі 5 000,25 грн на платіжну картку позичальника № НОМЕР_3 свідчить інформація АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/11651 БТ від 02.07.2026 року, що надійшла до суду на виконання ухвали про витребування доказів від 15.05.2026 року, з якої вбачається, що на ім`я відповідача емітовано в банку картку, в тому числі й № НОМЕР_3 на яку відбулося зарахування 22.11.2024 року 5 000,25 грн.

Згідно з карткою обліку виконання договору № 161419, наданою первісним кредитором ТОВ «ФК «Кредіплюс» та випискою з особового рахунка ОСОБА_1 , що надана позивачем, за відповідачем рахується заборгованість за цим Кредитним договором, зокрема в розмірі, який заявлено до стягнення 11 071,02 грн, яка складається із: 6 667,00 грн - заборгованості за тілом, 3 903,02 грн - заборгованість за відсотками та 501,00 грн - заборгованість за комісією.

16.04.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до акта приймання-передачі Реєстру прав вимог № 2 до Договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025 року, витягу з Додатку № 1 від 07.05.2025 року до вказаного Договору факторингу та платіжної інструкції в національній валюті № 440 від 08.05.2025 року на суму 1 060 272,67 грн, ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 161419 від 22.11.2024 року в заявленому до стягнення розмірі, зокрема: 11 071,02 грн, яка складається із: 6 667,00 грн - заборгованості за тілом, 3 903,02 грн - заборгованість за відсотками та 501,00 грн - заборгованість за комісією.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищевказаний Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документів, в яких втілюється воля останніх.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року в справі № 524/5556/19.

Крім того, судом з`ясовано, що ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача на підставі Договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025 року за Кредитним договором № 161419 від 22.11.2024 року в розмірі, зокрема: 11 071,02 грн, яка складається із: 6 667,00 грн - заборгованості за тілом, 3 903,02 грн - заборгованість за відсотками та 501,00 грн - заборгованість за комісією.

Поряд із цим, суд вказує, що в матеріалах справи наявні докази того, що картковий рахунок № НОМЕР_3 належить саме відповідачу та, що на його рахунок надходили кошти від ТОВ «ФК «Кредіплюс» на підставі Кредитного договору № 161419 від 22.11.2024 року, а саме 5 000,25 грн 22.11.2024 року.

Таким чином, позивачем неправильно розраховано суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 667,00 грн, оскільки підтверджень про переказ первісним кредитором ОСОБА_1 коштів на суму 1 666,75 грн матеріали справи не містять.

При цьому, до суми заборгованості за тілом кредиту первісним кредитором фактично донараховано комісію за надання кредиту (п. 2.5. Договору) в розмірі 1 666,75 грн.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2,3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з Додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10.06.2017 року) щодо оплатності послуги з надання кредиту, сплату якої вимагає позивач, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

До цього зводяться висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19.

Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої в рахунок тіла кредиту комісії за надання кредиту в розмірі 1 666,75 грн, а також комісії в розмірі 501,00 грн відсутні.

Враховуючи викладене, ТОВ «Юніт Капітал» доведено надання ТОВ «ФК «Кредіплюс» відповідачеві кредиту на підставі вказаного Кредитного договору, який своїх зобов`язань перед позивачем не виконав у повному обсязі, в зв`язку із чим позов в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню в розмірі 5 000,25 грн.

Суд погоджується із розрахованою позивачем сумою заборгованості в частині нарахованих процентів за вищевказаним Кредитним договором, в розмірі 3 903,02 грн, що відповідає його умовам.

Отже, загальна сума заборгованості за спірним Кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача становить 8 903,27 грн.

Відповідач не спростував жодними належними та допустимими доказами обставин укладення ним спірного Кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 1 948,09 грн (80,42 %).

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд вказує, що згідно з матеріалами справи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: Договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року, Додаткову угоду № 25770873611 від 11.09.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року, Акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року, всього надано послуги на 7 000,00 грн.

Відповідач у відзиві посилався на необґрунтованість, неспівмірність і штучне завищення витрат на правову допомогу.

На думку суду, розмір витрат на правничу допомогу, визначений стороною позивача в загальному розмірі 7 000,00 грн із затратою 6 год 00 хв, є не співмірним із складністю справи, не відповідає критерію розумної, в зв`язку із чим, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на справу цієї категорії, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 3 000,00 грн за рахунок відповідача.

Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва в суді.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Таким чином, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір до 3 000,00 грн, а з огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 2 412,60 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (80,42 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 161419 від 22.11.2024 року в розмірі 8 903,27 грн (вісім тисяч дев`ятсот три гривні 27 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 1 948,09 грн (одну тисячу дев`ятсот сорок вісім гривень 09 копійок) сплаченого судового збору та 2 412,60 грн (дві тисячі чотириста дванадцять гривень 60 копійок) витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: бул. Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, м. Київ, 01133.

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя К.Г. Плахотнюк