Решение № 140915837, 26.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4831/26за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФЕНС ЛАЙН", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФЕНС ЛАЙН" про стягнення заборгованості за договором розміщення інформації на веб-ресурсах № 12 від 07.01.2026 у загальному розмірі 26 300,24 грн, з яких: 13 125 грн - основний борг, 13 125 грн - штрафні санкції, 50,24 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4831/26. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.

01.09.2026 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 7 500 грн - основного боргу, 13 125 грн - штрафних санкції, 50, 24 грн - 3% річних.

03.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.09.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

3 огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 12 розміщення інформації на веб-ресурсах від 07.01.2026 з додатками до нього в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Позивач заперечує твердження відповідачем щодо відсутності основної заборгованості у вказує на те, що станом на 01.09.2026 заборгованість відповідача складає у розмірі 7 500 грн. Позивач зазначає, що враховуючи умови п. 5.5 договору, останнім звітним місяцем надання послуг за договором є червень 2026 року, вартість послуг за який становить 13 125 грн, а тому розмір штрафних санкцій становить 13 125 грн. Щодо порядку пред`явлення вимоги про сплату штрафних санкцій позивач зазначає, що розірвання відбувається автоматично договір «вважається розірваним» у силу самого факту прострочення оплати понад 5 календарних днів. Повідомлення про розірвання не є умовою настання відповідальності, а лише визначає момент початку відліку строку сплати штрафних санкцій. Копію позовної заяви, яка містить вимогу про сплату штрафних санкцій та вказівку на розірвання договору, направлено відповідачу 11.08.2026 цінним листом з описом вкладення (поштове відправлення № R491300025394), докази направлення долучено до позовної заяви.

Відтак п`ятиденний строк, передбачений пунктом 5.5 договору, на дату розгляду справи сплив.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідача вказує на те, що після відкриття провадження у справі ним сплачено основну заборгованості у розмірі 13 125 грн та просить суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 статті 231 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

07.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РАФЕНС ЛАЙН" (замовник) та Терентьєвим В`ячеславом Володимировичем (виконавець) укладено договір № 12 розміщення інформації на веб-ресурсах.

Відповідно до п.2.1 договору, виконавець зобов`язується на підставі замовлення надавати інформаційні послуги, що включає в себе розміщення рекламно-інформаційних матеріалів замовника на веб-ресурсах (платформах) у мережі інтернет та можуть включати створення рекламно-інформаційних матеріалів, з метою просування товарів чи послуг замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їхню вартість.

Виконавець надає послуги виключно за замовленням замовника, інформація, що публікується підлягає погодженню замовником. Факт погодження зокрема підтверджується публікацією такої інформації на веб-ресурсах (платформах)(пунктом 2.1.1 договору).

Детальний перелік інформаційних послуг за договором визначається у замовлені замовника та відображається у акті наданих (здачі-приймання) послуг (пунктом 2.3 договору).

Виконавець починає надавати послуги за цим договором після зарахування коштів на розрахунковий рахунок, відповідно до п. 3.2, 3.5. договору (пунктом 2.5 договору).

Пунктом 3.1 договору, встановлено, що вартість послуг за цим договором, визначається з огляду на обсяг, характер і тривалість виконання замовлених замовником послуг. Обсяг і вартість замовлених послуг, а також повна вартість послуг за звітний період визначаються за домовленістю сторін відповідно до тарифів виконавця та визначається на етапі замовлення.

Публікація інформації на веб-ресурсах (платформах) в мережі інтернет підтверджує погодження Замовника з вартістю, якістю та об`ємом послуг.

Пунктом 3.3 договору, визначено, що виконавець щомісяця, до 5 календарного дня місяця, наступного за звітним періодом, надає акт наданих замовнику послуг за звітний період.

У разі, якщо протягом 5 календарних днів, після отримання акту здачі-приймання наданих замовником послуг за звітний період замовник не звернувся до виконавця та не пред`явив претензію до якості наданих послуг, вважається, що послуги відповідають вимогам договору і прийняті замовником у повному обсязі, підписання акту замовником у такому випадку не є обов`язковим (пунктом 3.4 договору).

Пунктом 3.5 договору, погоджено, що замовник здійснює попередню оплату послуг за перший місяць надання послуг у розмірі 100 % від вартості послуг за місяць, протягом 5 робочих днів після отримання рахунку.

Направлення рахунку на попередню оплату за перший місяць надання послуг відбувається протягом 5 робочих днів з дня акцептування замовлення (пунктом 3.6 договору).

Оплата за наступні місяці відбувається шляхом повної попередньої оплати (100%) до 10 числа звітного місяця, згідно виставленого виконавцем рахунку. Відсутність виставленого рахунку з боку виконавця не звільняє замовника від обов`язків щодо належної оплати за послуги (пункт 3.7 договору).

Згідно з п. 5.5 договору, у разі відсутності належної оплати з боку замовника, відповідно до розділу 3 цього договору впродовж 5 календарних днів від граничних строків оплати цей договір вважається розірваним, а замовник зобов`язується сплатити штрафні санкції у розмірі оплати за наданні послуги за останній звітній місяць. Штрафні санкції підлягають оплаті впродовж 5 календарних днів з дня повідомлення про розірвання договору.

На виконання умов договору, позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 30 625 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання наданих послуг до договору № 12 розміщення інформації на веб-ресурсах від 07.01.2026, а саме: акт від 31.05.2026 на суму 17 500 грн, акт від 30.06.2026 на суму 13 125 грн.

Позивачем для здійснення оплати вставлені відповідачу наступні рахунки-фактури: № 007-31/05/2026 від 31.05.2026 на суму 17 500 грн, № 009-30/06/2026 від 30.06.2026 на суму 13 125 грн.

Однак, відповідачем належним чином не виконані договірні зобов`язання щодо своєчасної оплати за надані послуги та здійснена часткова оплата у розмірі 23 125 грн. У зв`язку з чим заборгованість відповідача на час розгляду справи складає у розмірі 7 500 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем не надано до суду.

Крім того, позивачем здійснено на підставі п. 5.5 договору нарахування штрафних санкцій у розмірі 13 125 грн та 3 % річних у розмірі 50, 24 грн.

Зазначені обставини є причиною звернення позивача до суду з даними позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

З огляду на наявний у матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг.

Щодо суми основного боргу

Згідно з частиною 1 статті 13 та частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав взятих на себе згідно з договором зобов`язань і не здійснив оплату наданих послуг погоджених умовами договору № 12 розміщення інформації на веб-ресурсах від 07.01.2026.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України).

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ч. 2 ст. 902 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 3.7 договору, оплата за наступні місяці відбувається шляхом повної попередньої оплати (100%) до 10 числа звітного місяця, згідно виставленого виконавцем рахунку. Відсутність виставленого рахунку з боку виконавця не звільняє замовника від обов`язків щодо належної оплати за послуги.

В матеріалах справи наявні надані позивачем рахунки: , отримання вказаних рахунків не заперечується відповідачем рахунки-фактури: № 007-31/05/2026 від 31.05.2026 на суму 17 500 грн, № 009-30/06/2026 від 30.06.2026 на суму 13 125 грн.

Однак, відповідачем вказані рахунки-фактури сплачені частково у розмірі 23 125 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №1500016593 від 09.06.2026 на суму 10 000 грн, № 1500016648 від 22.07.2026 на суму 7 500 грн, № 1500016679 від 01.09.2026 на суму 5 625 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідач на час розгляду справи складає 7 500 грн.

Належних доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості суду не надано.

Судом відхиляються заперечення відповідача щодо відсутності заборгованості за договором № 12 розміщення інформації на веб-ресурсах від 07.01.2026, оскільки надані відповідачем докази погашення заборгованості за договором, а саме платіжні інструкції: № 1500016648 від 22.07.2026 на суму 7 500 грн, № 1500016679 від 01.09.2026 на суму 5 625 грн підтверджують погашення відповідачем заборгованості згідно з рахунком № 009-30/60/2026 від 30.06.2026. Доказів погашення відповідачем заборгованості у розмірі 7 500 грн за рахунком № 007-31/05/2026 від 31.05.2026 суду не надано.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають задоволенню з підстав, наведених судом у даному рішенні.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд зазначає, що відповідач не спростував у встановленому законом порядку та належними засобами доказування викладені позивачем у позові аргументи та надані ним докази.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 7 500 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення штрафних санкцій

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно статей 546, 549 Цивільного кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що отримання відповідачем рахунок № 007-31/05/2026 підтверджується частковою оплатою 09.06.2026 у розмірі 10 000 грн, відтак семиденний строк виконання зобов`язань щодо оплати сплив 16.06.2026, початок прострочення виконання зобов`язання з 17.06.2026; рахунок № 009- 30/06/2026 отримано відповідачем 01.07.2026, семиденний строк сплив 08.07.2026, початок прострочення виконання зобов`язання з 09.07.2026.

Пунктом 5.5 договору, сторонами погоджено, що у разі відсутності належної оплати з боку замовника, відповідно до розділу 3 цього договору впродовж 5 календарних днів від граничних строків оплати цей договір вважається розірваним, а замовник зобов`язується сплатити штрафні санкції у розмірі оплати за наданні послуги за останній звітній місяць. Штрафні санкції підлягають оплаті впродовж 5 календарних днів з дня повідомлення про розірвання договору.

Оскільки відповідачем належним чином не виконані зобов`язання в погоджені сторонами строки (5 календарних днів) від граничних строків оплати, то договір відповідно до п. 5.5 є розірваним.

Враховуючи те, що останнім звітним місяцем надання послуг за договором є червень 2026 року, а вартість послуг за який становить 13 125 грн, тому розмір нарахованих відповідачем штрафних санкцій згідно з п. 5.5 договору становить 13 125 грн, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідач на користь позивача штрафних санкцій у розмірі 13 125 грн є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо 3 % річних

Звертаючись з позовними вимогами, крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 50, 24 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або

законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем надано розрахунок 3 % річних за загальний період з 17.06.2026 по 11.08.2026 у загальному розмірі 50, 24 грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних та встановлено, що розрахунок здійснено арифметично правильно.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню та стягнення з відповідач на користь позивача у розмірі 50, 24 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

В силу приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі, в тому числі витрати на оплату судового збору, покладаються на відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 231, 238, 240, 241, 252, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФЕНС ЛАЙН" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 43816228) на користь Терентьєва Вячеслава Володимировича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 7 500 грн - основної заборгованості, 13 125 грн - штрафних санкції, 50,24 грн - 3% річних та 2 662, 40 грн - витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко