Постановление суда № 140912079, 26.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/13593/26Суддя Господарського суду міста Києва Цюкало Ю.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОМЕЙЗ УКРАЇНА» від 22.10.2026

про забезпечення позову

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОМЕЙЗ УКРАЇНА»

до Фізичної особи-підприємця Левковського Олексія Вікторовича

про стягнення 6 420 186,15 грн

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОМЕЙЗ УКРАЇНА» (далі - позивач, заявник) з позовом до Фізичної особи-підприємця Левковського Олексія Вікторовича (далі - відповідач) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 6 420 186,15 грн на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить відповідачу, у межах суми позову 6 420 186,15 грн.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що спірні грошові кошти були перераховані відповідачу за відсутності укладених між сторонами договорів бухгалтером позивача ОСОБА_1 , щодо дій якої Голосіївським управлінням поліції ГУ НП у місті Києві внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100010000731 за ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України. На думку заявника, ймовірність ускладнення або невиконання рішення суду полягає в існуванні можливості перерахування відповідачем грошових коштів третім особам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2026 позовну заяву залишено без руху.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

За загальним правилом умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову, за загальними правилами ст. 74 ГПК України.

Отже, заявник мав довести належними доказами реальність загрози утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду, а також адекватність обраного заходу -арешту грошових коштів на всіх рахунках відповідача та всього його майна у межах ціни позову.

Однак заявником не наведено належних обґрунтувань необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову та не наведено жодних тверджень чи ознак, які вказують на спроби чи намір відповідача вчиняти дії, спрямовані на приховання коштів, майна чи його відчуження. Можливість перерахування відповідачем грошових коштів третім особам, на яку посилається заявник, є лише припущенням, не підтвердженим жодними доказами.

Посилання заявника на внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12026100010000731 суд не вважає достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки за змістом доданого витягу кримінальне провадження стосується дій колишньої працівниці позивача ОСОБА_1 , яка не є учасником цієї справи, а відомостей про повідомлення відповідачу про підозру або про вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань, заява не містить.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, зокрема і для попередження потенційних труднощів при подальшому виконанні такого рішення.

За відсутності достатніх підстав вважати, що відповідачем може бути приховано майно чи кошти з метою ухилення від виконання рішення суду у разі задоволення позову, накладення арешту одночасно на грошові кошти на всіх рахунках відповідача та на все його майно призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача та фактично унеможливить здійснення ним підприємницької діяльності, що не відповідає вимозі співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Необґрунтоване накладення арешту на рахунки та майно відповідача до вирішення спору по суті містить ризик перетворення заходу забезпечення позову на засіб спонукання (тиску) відповідача, що чинним законодавством не передбачено.

До того ж заявником не наведено пропозицій щодо зустрічного забезпечення чи обґрунтувань відсутності необхідності у зустрічному забезпеченні.

Потенційна можливість фактично є припущенням, яке може бути віднесено до будь-кого, тоді як для вжиття обмежувальних заходів забезпечення позову необхідно встановлення ознак, які вказують на реальність наміру та потенційну загрозу виникнення ускладнень виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Тому суд при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову досліджує відповідне питання на відповідність визначеним процесуальним законом критеріям на основі поданих заявником доказів, які підтверджують саме реальність потенційної загрози, а не припущення.

Саме по собі перерахування позивачем коштів відповідачу, яке позивач вважає безпідставним, є підставою для звернення до суду з цим позовом. Водночас, заявляючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими закон пов`язує необхідність їх вжиття, та не підтвердив їх належними доказами, а його доводи ґрунтуються виключно на припущеннях і суперечать правовій природі забезпечення позову як упереджувального заходу.

Крім того, суд враховує, що заходи забезпечення позову мають ґрунтуватися на обґрунтованому припущенні щодо порушення прав заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Водночас з доданого заявником наказу № 1/ТМУ від 10.04.2026 вбачається, що за даними бухгалтерського обліку позивача по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» сума коштів, сплачених відповідачу у 2024-2025 роках, становить 7 291 986,15 грн, а сума оприбуткованих позивачем від відповідача товарів і послуг за цей період також становить 7 291 986,15 грн.

Крім того, у призначенні частини платежів, на які посилається позивач, зазначено про оплату згідно з договором № б/н від 01.04.2024. Наведені обставини, які випливають з документів самого заявника, не узгоджуються з його твердженнями про відсутність між сторонами будь-яких господарських відносин та отримання відповідачем коштів без правової підстави, а тому не дають суду підстав вважати обґрунтованим припущення про необхідність вжиття заявлених заходів.

Аналогічні дані містяться і в доданому заявником аналітичному висновку від 23.04.2026, складеному головним бухгалтером позивача за результатами дослідження даних бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з січня 2024 року по квітень 2026 року, згідно з яким сальдо розрахунків позивача з відповідачем на кінець досліджуваного періоду дорівнює нулю. При цьому зазначений висновок є внутрішнім документом позивача, у ньому прямо зазначено, що він не є судовою експертизою чи аудиторським висновком, а викладені в ньому обставини лише можуть свідчити про наявність ознак заінтересованості у вчиненні окремих правочинів та потребують подальшої перевірки шляхом дослідження первинних документів, проведення незалежного аудиту та почеркознавчого дослідження.

Отже, такий висновок має імовірнісний характер і не підтверджує ні факту безпідставного отримання відповідачем грошових коштів, ні наявності обставин, які б свідчили про ризик невиконання майбутнього рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Ця норма не містить імперативного припису, тому вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду.

Оцінивши доводи заявника та надані ним докази щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами та предметом позовних вимог, зважаючи на необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на суд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін, тому виконання судового рішення розглядається як невід`ємна частина «судового розгляду» (рішення ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції», від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»). Водночас заходи забезпечення позову, спрямовані на гарантування виконання майбутнього рішення, є втручанням у право відповідача на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, а тому мають бути законними, переслідувати легітимну мету та забезпечувати справедливий баланс між інтересами сторін.

Вжиття заявлених заходів за відсутності доказів реальної загрози невиконання майбутнього рішення суду порушило б справедливий баланс між інтересами сторін, тому не може вважатися виправданим втручанням у право відповідача на мирне володіння майном.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково; про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання заяви про забезпечення позову, покладається на заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОМЕЙЗ УКРАЇНА» від 22.10.2026 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Ю.В. Цюкало