Решение № 140911296, 26.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026м. ДніпроСправа № 904/3930/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС", м. Дружківка, Донецька область

до Приватного підприємства "САРМАТ", с. Широку, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в розмірі 265 798, 80 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "САРМАТ" (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 265 798, 80 грн. , з яких: 263 265,07 грн. сума основного боргу, 1 043,81 грн. 3% річних 1 489,92 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань щодо сплати за надані послуги та поставлені запчастини.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 року відкрито провадження у справі №904/3930/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету від 06.07.2026року.

В порушенням вимог ухвали суду від 06.07.2026 року, Відповідач відзив на позовну заву не надав, в зв`язку із чим, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа вирішується за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 18.08.2026 року судом витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області належним чином засвідчену копію податкової Декларації з податку на додану вартість ПП "САРМАТ" (код ЄДПОУ 31037360) за звітний (податковий) період: з квітня 2026 року по червень 2026 року з додатками.

28.08.2026 року судом отримано вищеозначені докази.

Відповідно до наданих у справу податкових декларацій, обсяги постачання товарів від Позивача (індивідуальний податковий номер 243088705159) в квітні 2026 склав 271 860, 95 грн., в травні 2026 року 172 438, 10 грн., що не відповідає сумі наданих послуг згідно поданих Позивачем актів виконаних робіт, списання запасних частин та експлуатації матеріалів (165 547, 02 грн. в квітні та 97 718, 05 грн. в травні).

З огляду на викладене, враховуючи те, що податкова звітність не містить даних за якими саме податковими накладними Відповідачем відображено операції з Позивачем, суд вимагав надання доказів ухвалою суду від 01.09.2026 року, які Позивач не представив.

21.09.2026 року суд повторно зобов`язав Позивача надати суду докази здійснення всіх (не тільки спірних) господарських операції з надання послуг і постачання матеріалів за період з квітня 2026 року по червень 2026 року або пояснення стосовно того, які саме дані декларації з ПДВ підтверджують факт включення Відповідачем сум ПДВ до податкового кредиту за спірними операціями з Позивачем.

05.10.2026 року Позивачем надано докази витребувані ухвалою суду від 21.09.2026 року.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення ухвалено без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи, протягом квітня-травня 2026 року між сторонами досягнуто домовленість щодо надання послуг з технічного обслуговування, ремонту транспортних засобів, поставки запасних частин і паливно-мастильних матеріалів.

Зазначені обставини підтверджуються Актами виконаних робіт, списання запасних частин та експлуатації матеріалів №2600126 від 17.04.2026; №2600128 від 17.04.2026; №2600137 від 28.04.2026; №2600138 від 29.04.2026; № 2600145 від 08.05.2026; № 2600150 від 12.05.2026; №2600155 від 12.05.2026; №2600158 від 19.05.2026; №2600162 від 19.05.2026.

Частина із зазначених актів, а саме акти № 2600145 від 08.05.2026 р. на суму 15 527,95 грн., № 2600150 від 12.05.2026 р. на суму 58 798, 55 грн., № 2600155 від 12.05.2026 р. на суму 11 016,00 грн., № 2600158 від 19.05.2026 р. на суму 8 649, 55 грн., акт № 2600162 від 19.05.2026 р. на суму 3 996, 00 грн. (на загальну суму 97 988,05 грн.), які направлялиися Відповідачу через систему М.Е. Doc, не підписані з боку останнього.

Для здійснення оплати наданих послуг та поставлених матеріалів, Позивачем було сформовано та направлено Відповідачу через систему M.E.Doc рахунки-фактури: № 2600155 від 17.04.2026; № 2600156 від 17.04.2026; № 2600171 від 28.04.2026; № 2600173 від 29.04.2026; № 2600192 від 12.05.2026; № 2600194 від 12.05.2026; № 2600203 від 19.05.2026; № 2600204 від 19.05.2026; № 2600187 від 08.05.2026 на загальну суму 263 265,07 грн.

Позивачем зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, які відповідають наведеним рахункам-фактурам та актам виконаних робіт: № 100 від 17.04.2026 р.; № 101 від 17.04.2026 р.; № 144 від 28.04.2026 р.; № 152 від 29.04.2026 р.; № 43 від 08.05.2026 р.; № 58 від 12.05.2026 р.; № 59 від 12.05.2026 р.; № 81 від 19.05.2026 р.; № 82 від 19.05.2026 р.

Позивач зазначає, що Відповідачем було оплачено рахунок-фактуру № 2600079 від 19.02.2026 р. на суму 41 852,69 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку. Зазначена господарська операція свідчить про сталість та послідовність господарських правовідносин між Сторонами, а також про те, що Відповідач був обізнаний із порядком оформлення господарських операцій шляхом виставлення рахунків-фактур, складення актів виконаних робіт та реєстрації податкових накладних через систему M.E.Doc і раніше здійснював оплату на підставі таких документів.

Крім того, Позивач наголошує про факт наявності та визнання частини спірної заборгованості підтверджується Гарантійним листом Відповідача (вих. № 16 від 15.05.2026 р.), у якому ПП САРМАТ зобов`язалося сплатити заборгованість у розмірі 120 870,69 грн у строк до 01 червня 2026 року. (а.с.36).

За розрахунками позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати за надані послуги та поставки запчастин, у останнього утворилась заборгованість в розмірі 263 265,07 грн.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості суду не надано.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Надані до справи докази, зокрема, рахунки-фактури та актам виконаних робіт які виписано на ім`я Відповідача, а також, докази здійснення оплат за вказаними рахунками, свідчать про укладання між сторонами договору про надання послуг у спрощений спосіб.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним договором надання послуг та поставки товару.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положень ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом укладеного договору поставки, сторони не передбачили строк оплати товару, а отже, з огляду на вище викладені положення закону, товар мав бути оплачений покупцем (відповідачем) після його прийняття за актом.

В силу вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено за змістом позовної заяви, Позивач сформував в системі M.E.Doc Акти виконаних робіт, списання запасних частин та експлуатації матеріалів, частина з яких є підписаною з боку Відповідача, інша частина, а саме акти № 2600145 від 08.05.2026 р. на суму 15 527,95 грн., № 2600150 від 12.05.2026 р. на суму 58 798, 55 грн., № 2600155 від 12.05.2026 р. на суму 11 016,00 грн., № 2600158 від 19.05.2026 р. на суму 8 649, 55 грн., акт № 2600162 від 19.05.2026 р. на суму 3 996, 00 грн. (на загальну суму 97 988,05 грн.) не підписані.

Ухвалою суду від 18.08.2026 року судом витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області належним чином засвідчену копію податкової Декларації з податку на додану вартість ПП "САРМАТ" (код ЄДПОУ 31037360) за звітний (податковий) період: з квітня 2026 року по червень 2026 року з додатками.

Крім того, судом витребувано від Позивача докази здійснення всіх (не тільки спірних) господарських операції з надання послуг і постачання матеріалів за період з квітня 2026 року по червень 2026 року.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.

З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначив, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за видатковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.

Під час розгляду даної справи, на виконання вимог ухвали суду Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано копії податкових декларації ПП САРМАТ з податку на додану вартість з квітня 2026 року по червень 2026 року.

Згідно відомостей податкової декларації з квітня 2026 року по червень 2026 року, Відповідачем до розділу ІІ (Податковий кредит) внесено дані про придбання товарів/послуг та необоротних активів за основною ставкою). Відповідно до даних Додатку 1 до податкової декларації, зокрема, Розділу ІІ, таблиці 2.1., загальний обсяг придбання включає в себе операції з придбання від постачальника з індивідуальним податковим номером 243088705159, який належить Позивачу.

Зазначені Відповідачем в деклараціях з квітня 2026 року по червень 2026 суми придбання, відповідають сумам наданих Позивачем послугам та поставки запчастин.

Таким чином, зазначеними вище доказами підтверджується, що після отримання від Позивача послуг та поставки, відповідні операції були відображені Відповідачем в податковій звітності, чим засвідчено волю останнього до настання правових наслідків, які породжує факт надання послуг.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, змінено назву статті 79 господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Здійснивши оцінку наданих у справу доказів з точки зору наведеної норми процесуального закону, суд дійшов висновку, що подані позивачем докази на підтвердження його позовних вимог, є більш вірогідними, в зв`язку з чим, суд вважає доведеним факт надання Позивачем та прийняття Відповідачем послуг та поставки запчастин за спірними актами виконаних робіт, що є підставою для виникнення у Відповідача обов`язку з їх оплати.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати за надані послуги та поставку запчастин, є підставою для задоволення позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми закону Позивач просить стягнути з Відповідача три проценти річних у розмірі 1 043,81 грн. за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 25.04.2026 року по 24.06.2026 року, а також, інфляційні втрати в розмір 1 489, 92 грн. за період з 25.04.2026 року по 24.06.2026 року.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі 265 798,80 грн., з яких: 263 265,07 грн. сума основного боргу, 1 043,81 грн. 3% річних 1 489,92 грн. інфляційні втрати.

Згідно приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Приписами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання до суду процесуальних документів в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, під час звернення з даним позовом до суду в електронній формі, Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 986,98 грн., однак з урахуванням визначеного законом понижуючого коефіцієнту 0,8, розмір судового збору мав складати суму 3 189, 59 грн.

З огляду на викладене, суд роз`яснює Позивачу, що зайво сплачений судовий збір в розмірі 797,39 грн. може бути повернений за клопотанням останнього.

Керуючись статями 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "САРМАТ" (53700, Дніпропетровська область, селище Широке, вул. Соборна, 114, код ЄДРПОУ 31037360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" (84200, Донецька область, місто Дружківка, вул. Козацька, будинок 68 ЄДРПОУ 24308872) 263 265,07 грн. основного боргу, 1 043,81 грн. 3% річних, 1 489,92 грн. інфляційних втрат, 3 189,59 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ліпинський