Решение № 140909133, 23.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8467/25

Провадження № 2/369/4085/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Касяненко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №369/8467/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бублик Антон Віталійович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 08 січня 2025 року приблизно о 18 год. 56 хв. на перехресті вул. Київська та вул. Європейська у м. Вишневому Бучанського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Infiniti Q70», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 (далі - Позивач) на праві приватної власності та перебував під керуванням ОСОБА_3 , і автомобіля «Skoda Rapid» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2

Києво-Святошинським районним судом Київської області від 17 березня 2025 року по справі № 369/1499/25 ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/1499/25, набрала законної сили 28 березня 2025 року.

На момент вчинення адміністративного правопорушення, Відповідач мав страховий поліс №221211890 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», яким був застрахований транспортний засіб «Skoda Rapid» д.н.з. НОМЕР_2 . Відповідно до умов вищевказаного полісу максимальна страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 160 000,00 грн.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку №Г2/25 від 08 лютого 2025 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Infiniti Q70» д.н.з. НОМЕР_1 складає 270284,46 грн.

Крім того, за проведення незалежного автотранспортного дослідження Позивачем було сплачено ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» грошові кошти в сумі 6000,00 грн, що підтверджується відповідним актом здачі-приймання робіт (надання послуг) за №8/25 від 21 лютого 2025 року.

У подальшому Позивач звернулася до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв`язку з чим 17 березня 2025 року було перераховано ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 158600,00 гривень, що підтверджується банківською випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Таким чином, ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» відшкодована лише частина завданих збитків. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою становить 111684,46 грн. (270284,46 грн - 158600 грн. = 111684,46 грн).

Крім того, позивач зазначає, що через ушкодження її майна внаслідок ДТП, вона перенесла певні душевні страждання, із за чого звичний режим життя Позивача та її родини докорінно змінився (щоденно виникають труднощі дістатися до роботи, потрібно витрачати власні кошти на таксі та громадський транспорт, щоб дістатися до відповідної адреси). Додаткових хвилювань додає факт наявності у Позивача чоловіка, який має статус особи з інвалідністю, та який потребує постійного медичного огляду, а тому відсутність справного автомобіля в потрібний час може завдати непоправної шкоди спокою Позивача та фізичному здоров`ю її чоловіка, у зв`язку із чим має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди, яку оцінує у розмірі 20 000,00 грн.

На підставі викладеного, позивач звертається до суду та просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 111684,46 грн.; завдану моральну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 20000,00 грн.; витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 6000,00 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1376,90 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

30 червня 2025 року представник позивача надав суду заяву на усунення недоліків, визначених судом в ухвалі від 13 червня 2025 року та усунено вказані недоліки.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У встановлений законом строк сторони заперечень щодо такого порядку не заявили.

Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками не отримав. Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судом встановлено, що 08 січня 2025 року близько 18 год. 56 хв. у Київській області у Бучанському районі у м. Вишневому по вул. Київська, 2, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Skoda Rapid», д.н.з. НОМЕР_2 на регульованому перехресті з вулицею Європейська при повороті ліворуч не надав перевагу в русі транспортному засобу «Infiniti Q70», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку прямо та скоїв з ним зіткнення, чим порушив вимоги п.16.6 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року по справі №369/1499/25 ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Постанова набрала законної сили 28 березня 2025 року.

Відповідно до з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №Г2/25, складеного 08 лютого 2025 року експертом ОСОБА_4 , який має вищу технічну освіту, стаж роботи оцінювачем з 1994 року (посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №2574-ПК від 20 січня 2021 року та МФ №3031 ПК від 18 січня 2023 року) на підставі Договору на проведення автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 30 січня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза Стандарт», проведена оцінка транспортного засобу марки «Infiniti Q70», д.н.з. НОМЕР_1 , та встановлено, що вартість відновлювального ремонту ТЗ на дату ДТП 08 січня 2025 року становить 483989,85 грн., а вартість матеріального збитку, завданого вказаному ТЗ на дату ДТП 08 січня 2025 року становить 270284,46 грн.

Відповідно до ремонтної калькуляції №Г2/25, загальна вартість ремонту транспортного засобу «Infiniti Q70», д.н.з. НОМЕР_1 становить 483989,85 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача була застрахована ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за полісом EP-221211890 з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 160000,00 грн та франшизою 3200,00 грн.

На підставі заяви ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування та страхового акту ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» 17 березня 2025 року сплатило на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 158600,00 грн., що підтверджується банківською випискою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» по надходженням по картці/рахунку НОМЕР_3 і додатковим рахунком договору SAMDNWFC00012472542 від 08 грудня 2014 року за період 17 березня 2025 року - 17 березня 2025 року.

Будь-яких доказів відшкодування позивачу завданої шкоди відповідачем суду не надано.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

01 січня 2025 року вступив у дію новий Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX (далі Закон №3720-IX).

Відповідно до підп. 14 п. 3 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону № 3720-IX встановлено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).

А відтак, суд зазначає, що при вирішенні даного позову по суті застосуванню підлягають положення Закону, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (Закон № 1961-IV в реакції від 01.07.2024 року зі змінами до 01.01.2025 року, далі - Закон № 1961-IV).

Так, цей Закон № 1961-IV регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі ст. 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 зазначеного Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого ТЗ «Skoda Rapid», д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», відповідно до полісу EP-221211890, з лімітом відповідальності Страховика за шкоду завдану майну у розмірі 160 000,00 грн. та франшизою у розмірі 3200,00 грн.

ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» 17 березня 2025 року сплатило на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 158600,00 грн., що підтверджується банківською випискою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» по надходженням по картці/рахунку НОМЕР_3 і додатковим рахунком договору SAMDNWFC00012472542 від 08 грудня 2014 року за період 17 березня 2025 року 17 березня 2025 року.

Відповідно до Звіту №Г2/25, складеного 08 лютого 2025 року оцінювачем ОСОБА_4 , та ремонтної калькуляції №Г2/25, вартість матеріального збитку ТЗ «Infiniti Q70», д.н.з. НОМЕР_1 на дату ДТП 08 січня 2025 року становить 270284,46 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю матеріального збитку (270284,46 грн.) та страховою сумою (158600,00 грн.) у розмірі 111684,46 грн. (270284,46 - 158600,00 = 111684,46).

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з проведенням експертної оцінки по визначенню матеріального збитку КТЗ «Infiniti Q70», д.н.з. НОМЕР_1 після ДТП у розмірі 6000,00 грн., які оплачені ОСОБА_1 на користь ТОВ «Експертна компанія «УКРАВТОЕКСПЕРТИЗА-СТАНДАРТ», що підтверджується копією Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №8/25 від 21 лютого 2025 року на суму 6000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої і душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з пошкодженням її майна (п. 2, 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 вказаної Постанови, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, в результаті протиправних дій відповідача було спричинено пошкодження майна позивача, що вплинуло на якість її повсякденного життя та спричинило душевні страждання.

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин, встановлених під час судового розгляду, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн., завданої останній внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки такий розмір моральної шкоди відповідає ступеню перенесених нею страждань внаслідок пошкодження її транспортного засобу, при визначенні якої враховувались вимоги розумності та справедливості.

Суд враховує, що практикою Європейського Суду з прав людини визнано презумпцію моральної шкоди, що полягає у тому, що у разі порушення майнових або немайнових прав середня нормально реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина відчуває страждання (моральну шкоду), однак у цій справі позивачем не надано жодного доказу в частині обґрунтування суми відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 20000,00 грн., суд зазначає наступне.

Позивачем підтверджено витрати на правову допомогу та надано на їх підтвердження письмові докази: договір №01/2025 про надання правової допомоги від 17 січня 2025 року, укладений між адвокатом Бублик Антоном Віталійовичем та ОСОБА_1 , ордером на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Бублик А.В. серії АІ №1894935, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Бублик А.В. серії КС №5630/10, Акт №1 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 13 травня 2025 року та квитанцією від 13 травня 2025 року згідно якого ОСОБА_1 перерахувало на користь ОСОБА_5 оплату за надану правову допомогу згідно Договору про надання правової допомоги від 17 січня 2025 року в розмірі 20000,00 грн.

За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як це унормовано вимогами ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися, як це закріплено положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року, прийнятій у справі №552/2145/16-ц.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, що унормовано вимогами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Вирішуючи питання щодо розміру суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючи суму до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічного змісту висновків щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року, прийнятій у справі №826/1216/16, провадження № 11-562ас18, та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, прийнятій у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

З огляду на викладене вище, можна дійти висновку, що ЦПК України унормовано такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Водночас, суд зважає на те, що правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В розумінні п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 87,65% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 17530 гривень (20000 * 87,65% : 100% = 17530,00 грн).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині моральної шкоди, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 030,88 грн (3028,00 * 87,65% : 100% = 2654,04 + 1 376,84 = 4 030,88).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 178, 258-259, 264-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 111684 (сто одинадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з проведенням оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 030 (чотири тисячі тридцять) грн. 88 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА