Решение № 140909117, 19.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16304/25

Провадження № 2/369/6091/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Касяненко К.Ю.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу №369/16304/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про встановлення факту самостійного виховання, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком своєї неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03 вересня 2005 року між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2013 року у справі № 2-4628/12 розірвано. У шлюбі у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу син залишився проживати з матір`ю. У січні 2022 року, через неналежне виконання ОСОБА_3 батьківських обов`язків та систематичне вчинення домашнього насильства щодо сина, позивач забрав його до себе для постійного проживання. З 24 січня 2022 року ОСОБА_4 проживає разом із ним та перебуває на його повному одноосібному утриманні й вихованні.

Після цього Відділом поліції № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області було розпочато кримінальне провадження № 12022111380000048 стосовно систематичного вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_4 з боку ОСОБА_3 . У межах кримінального провадження слідчим було отримано відповідь КНП «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ», у якій підтверджено перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні в лікарні у 20122013 роках. 26 січня 2022 року слідчим було призначено комплексну судову психолого-психіатричну експертизу щодо ОСОБА_4 .

Рішенням виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 29 червня 2022 року № 13/15 було затверджено висновок Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 17 лютого 2022 року, відповідно до якого місце проживання ОСОБА_4 було визначено з батьком ОСОБА_1 .

Зазначеним висновком встановлено, що для дитини в квартирі відведено окрему кімнату, створено належні умови для проживання, навчання, виховання та повноцінного розвитку. Батько піклується про фізичне та психологічне здоров`я дитини, забезпечує її духовний і розумовий розвиток. Потреби дитини забезпечені в повній мірі, а взаємовідносини між батьком і дитиною є довірливими та дружніми. У заяві від 10 лютого 2022 року ОСОБА_4 повідомив, що проживає та бажає проживати з батьком і його сім`єю.

Відповідно до характеристики з місця навчання ОСОБА_4 від 03 вересня 2025 року, син проживає з батьком, який приділяє належну увагу його навчанню та вихованню, оплачує харчування й усі матеріальні потреби дитини, тісно співпрацює з класним керівником. У характеристиці також зазначено, що мати часто з`являється до школи, поводиться агресивно, намагається втручатися в навчальний процес та проникнути до класу без дозволу адміністрації. ОСОБА_5 сторониться матері, відмовляється з нею спілкуватися та соромиться її поведінки у присутності однокласників.

Позивач вказує, що має стабільну роботу, на якій характеризується виключно позитивно, та постійний дохід. Водночас ОСОБА_3 вже багато років є безробітною, у вихованні та утриманні ОСОБА_4 жодної участі не бере, його розвитком не займається, фактично самоусунувшись від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини.

Позивач зазначає, що встановлення факту самостійного виховання та утримання сина необхідне йому для отримання додаткових трудових гарантій, зокрема заборони знижувати заробітну плату, надання додаткової оплачуваної відпустки та заборони звільнення, для можливості звертатися до державних та освітніх закладів від імені й в інтересах дитини, оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки одним із батьків, а також для реалізації прав, передбачених законодавством України, зокрема статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і можливості перетину державного кордону.

Вважає, що встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на його самостійному вихованні й утриманні необхідне для захисту прав та інтересів дитини та його прав як батька. Зазначає, що іншого передбаченого законом позасудового порядку встановлення цього факту немає.

На підставі викладеного позивач просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним 18-річного віку.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

У судове засідання відповідач не з`явилася, про дату та час судового розгляду повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила.

У судове засідання представник третьої особи не з`явився, про дату та, час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 03 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Носівського районного управління юстиції Чернігівської області, про що складено відповідний актовий запис № 64.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2013 року у справі № 2-4628/12 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

Згідно з висновком Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 17 лютого 2022 року № 191, складеним за результатами розгляду заяви позивача від 03 лютого 2022 року, зареєстрованої 04 лютого 2022 року за вхідним № 3/01-714, та поданих документів, розглянуто питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 .

У зазначеному висновку вказано, що позивач повідомив про наявність конфліктів у сім`ї, які, на його думку, негативно впливали на емоційний стан дитини. Також зазначено, що з 24 січня 2022 року ОСОБА_4 проживає разом із батьком. За результатами оцінки умов проживання встановлено, що для дитини у квартирі позивача відведено окрему кімнату, створено належні умови для проживання, навчання, виховання та повноцінного розвитку. У висновку також зазначено, що позивач піклується про фізичне та психологічне здоров`я сина, забезпечує його розвиток, а взаємовідносини між батьком і дитиною є довірливими та дружніми.

Крім того, у висновку зазначено, що відповідно до оцінки потреб сім`ї, складеної фахівцем Центру надання соціальних послуг Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, потреби ОСОБА_4 забезпечені в повному обсязі. Також враховано заяву дитини від 10 лютого 2022 року, в якій вона повідомила, що проживає з батьком та його сім`єю і бажає надалі проживати разом із ними.

Рішенням виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 29 червня 2022 року № 13/15 затверджено висновок Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради від 17 лютого 2022 року № 191 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 .

Відповідно до медичної довідки форми № 086/о від 29 травня 2025 року, виданої щодо ОСОБА_4 , на момент звернення скарги у дитини були відсутні. У довідці зазначено про наявність плоскостопості І ступеня та простого міопічного астигматизму слабкого ступеня обох очей, а також про те, що дитина щеплена за віком, належить до основної фізкультурної групи та може відвідувати дитячий колектив.

Відповідно до характеристики, виданої Святопетрівським академічним ліцеєм 03 вересня 2025 року, ОСОБА_4 навчається у зазначеному закладі освіти та протягом трьох років поспіль демонструє високий рівень навчальних досягнень, отримує похвальні листи за успіхи у навчанні, характеризується як уважний, дисциплінований і цілеспрямований учень. У характеристиці зазначено, що ОСОБА_5 відповідально ставиться до виконання завдань, користується повагою серед однокласників, підтримує належні стосунки з педагогами та не має порушень дисципліни.

Згідно із зазначеною характеристикою, ОСОБА_4 проживає з позивачем, який приділяє належну увагу навчанню та вихованню сина, оплачує харчування й забезпечує матеріальні потреби дитини, а також тісно співпрацює з класним керівником. У характеристиці також наведено відомості про поведінку відповідача під час відвідування навчального закладу та небажання дитини спілкуватися з нею.

Довідкою Святопетрівського академічного ліцею від 03 вересня 2025 року № 320 підтверджується, що ОСОБА_4 дійсно навчається у 9-му класі зазначеного закладу освіти.

Відповідно до довідки, виданої ТОВ «Стейнлес Стіл», ОСОБА_1 працює на підприємстві з 16 грудня 2020 року та обіймає посаду комерційного директора. Згідно з довідкою про доходи за період із січня по серпень 2025 року, сукупний дохід позивача за цей період становив 72 000 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що в межах кримінального провадження № 12022111380000048, розпочатого Відділом поліції № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області за обставинами можливого систематичного вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_4 з боку відповідача, слідчим було отримано відповідь КНП «Клінічна лікарня ПСИХІАТРІЯ». Згідно з відповіддю зазначеного закладу охорони здоров`я, ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні з 06 грудня 2012 року по 14 січня 2013 року. Також 26 січня 2022 року слідчим було призначено комплексну судову психолого-психіатричну експертизу щодо ОСОБА_4 .

Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначає, що з січня 2022 року самостійно виховує та утримує сина, забезпечує його матеріальні потреби, піклується про здоров`я, навчання та розвиток дитини, тоді як відповідач, за твердженням позивача, фактичної участі у вихованні й утриманні сина не бере.

Позивач просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною 18-річного віку.

Згідно з частинами 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Нормою ст. 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

На момент розгляду справи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком.

Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У ч. 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України).

Таким чином з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або у певному обсязі припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (пункти 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23)).

Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У цій справі позивач просить встановити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини, потребує дослідження й врахування інтересів дитини.

У ст. 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на викладене ця справа пов`язана з вирішенням спору про право, зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від виконання батьківських обов`язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з врахуванням інтересів дитини.

Доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов`язане із встановленням обставин щодо невиконання матір`ю батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання та утримання дитини.

Надані позивачем докази свідчать лише про проживання дитини разом з батьком, однак жодним чином не підтверджують факт ухилення матері від участі у вихованні та утриманні дитини.

Саме по собі проживання матері окремо та проживання малолітнього сина разом з батьком не може розцінюватися, як самостійне виховання та утримання дитини його батьком без участі матері.

З матеріалів справи не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що матір дитини позбавлена фактичної змоги виконувати свої батьківські обов`язки.

Основним критерієм для фактичного визначення статусу одинокого батька є виховання та утримання дитини без участі матері. Отже, суду мають бути надані докази, які з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі одного з батьків у вихованні та утриманні дитини.

Враховуючи закріплений в сімейному законодавстві принцип невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання та утриманні дитини, суд вважає, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини за рішенням суду для цілей визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» можливо коли особа самостійно виховує дитину з інших підстав, які прямо не визначені в ст. 23 вказаного закону та за умови, що такі підстави пов`язані із об`єктивною неможливістю іншим з батьків виконувати свої батьківські обов`язки, наприклад, тривала хвороба, зникнення безвісти до визнання судом безвісно відсутніми, перебування на тимчасово окупованій території, тощо.

У цій справі встановлено, що відповідач батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не позбавлена. Рішенням виконавчого комітету Вишневої міської ради визначено місце проживання дитини разом із батьком позивачем ОСОБА_1 . Водночас саме по собі визначення місця проживання дитини з батьком не свідчить про відсутність будь-якої участі матері у вихованні та утриманні дитини.

Твердження позивача про те, що відповідач самоусунулася від виховання та утримання сина, не цікавиться його долею та не бере участі в його житті, не можуть бути визнані достатньо підтвердженими лише на підставі наданих документів. Характеристика зі Святопетрівського академічного ліцею підтверджує належну участь позивача у навчанні та вихованні сина, однак сама по собі не доводить повного усунення відповідача від виконання батьківських обов`язків. За таких обставин суд не може дійти висновку, що позивач самостійно, без будь-якої участі матері, виховує та утримує дитину.

Обов`язок утримувати дитину покладено законом на її батьків (ст. 180 СК України).

На переконання суду у такій справі має бути доведено не лише відсутність участі у вихованні, а й в утриманні дитини, що визначено положеннями ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Докази на підтвердження обставин за яких мати дитини була б позбавлена можливості спілкування, виховання та утримання малолітнього доньки суду не надано, мати дитини не позбавлена обов`язку щодо виховання та піклування про дитину, а тому, суд вважає, що відсутні підстави для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком без участі матері.

З аналізу положень ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вбачається, що законодавець у пункті 4 ч. 1 наведеної норми встановив право на відстрочку від призову на військову службу для осіб, які самостійно виховують та утримують дитину за встановлених судом відповідних обставин для підтвердження такого факту, які можуть бути різними у різних життєвих ситуаціях, однак безумовно такі обставини мають бути об`єктивними, дійсними та непереборними, як то: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки з виховання та утримання дитини, у той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо.

У цій справі позивачем факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини без участі матері не доведено, тому підстав для задоволення вказаних позовних вимог немає.

Крім того, судом встановлено, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини віком до 18 років необхідне позивачу для підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому слід звернути увагу, що приватно - правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 без участі матері, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 200, 206, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про встановлення факту самостійного виховання, - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА