Решение № 140908759, 13.10.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/658/26

Провадження № 2/293/659/2026

13 жовтня 2026 рокуселище ЧерняхівЧерняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів справу за позовом ОСОБА_1

до Черняхівської державної нотаріальної контори

про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Черняхівської державної нотаріальної контори, за змістом якого просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчука В.І. від 21 квітня 2026 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмову у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

- зобов`язати Черняхівську державну нотаріальну контору повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановленому законом порядку.

Ухвалою від 13.05.2026 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

02.06.2026 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 15.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 27 липня 2026 року об 14:00 год.

10.07.2026 від Черняхівської державної нотаріальної контори на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий в порядку ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою від 27.07.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав підготовчий розгляд справи на 13.08.2026.

Ухвалою від 13.08.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 17.09.2026.

Ухвалою від 17.09.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав розгляд справи по суті на 13.10.2026.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач мотивуючи заявлений позов важжає постанову нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом необгрунтованою та такою, що порушує право позивача на спадкування за заповітом.

----------------

Позивач доводить, що нотаріус неправомірно відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, тому звернулась з даним позовом до суду.

У судове засідання сторони не з`явились.

12.08.2026 на адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлеий своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

10.07.2026 на адресу суду від відповідача, в порядку ст. 178 ЦПК України, надійшов відзив на позовну заяву.

Згідно поданого відзиву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача та наголошує, що правомірно відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері, оскільки після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 було ОСОБА_3 , однак дошлюбне прізвище у шлюбі з ОСОБА_4 вказано ОСОБА_5 , а не ОСОБА_3 .

Приймаючи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих до суду.

У судовому засіданні від 13.10.2026 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене рішення суду.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 19.08.2014, виданим Виконавчим комітетом Троковицької сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

13.10.2010 ОСОБА_2 склала заповіт, зареєстрований в реєстрі за №1982, посвідчений нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ширяєвою Оленою Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за № 1982, відповідно до якого все належне їй на день смерті майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також усе майно, на яке вона матиме право за законом, у тому числі житловий будинок АДРЕСА_2 , вона заповіла ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту.

17.02.2015 позивач звернулася із заявою про прийняття спадщини до Черняхівської державної нотаріальної контори, на підставі якої заведено спадкову справу №54/2015.

21.04.2026 державний нотаріус Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчук В.І. виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №259/02-31, якою відмовив у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 . Підставою для відмови зазначив наявність розбіжностей у документах щодо зміни прізвища позивача, що, на думку нотаріуса, унеможливлює підтвердження родинних зв`язків як спадкоємця.

В обгрунтування відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус зазначив, що відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00015131231 від 06.03.2015 року, який міститься у спадковій справі, 14 листопада 1986 року (актовий запис № 2426) ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_5 .

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу № 00057851772 від 21.04.2026 року, шлюб з ОСОБА_7 розірвано 20 жовтня 1988 року (актовий запис № 475), і після розірвання дружині повернуто прізвище ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб №00015131251 від 06.03.2015 року, який міститься у спадковій справі, 22 вересня 2009 року (актовий запис № 1701) ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 прізвище після розірвання шлюбу дружини ОСОБА_4 .

На підставі наведених відомостей нотаріус вважає, що нотаріальну дію з видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_1 на житловий будинок померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_2 не може бути вчинене у зв`язку з тим, що прізвище після розірвання шлюбу ОСОБА_1 було ОСОБА_3 , однак дошлюбне прізвище у шлюбі з ОСОБА_9 вказано ОСОБА_5 , а не ОСОБА_3 .

Позивач вважаючи дії державного нотаріуса неправомірними та такими, що порушують її права, звернулася до суду за захистом своїх прав.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Питання видачі свідоцтва про право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5.

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Нотаріус зобов`язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19)).

Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії; 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії. Таке оскарження може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу.

Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19), Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21), від 20 грудня 2023 року у справі № 523/4642/22 (провадження № 61-13095св23)).

Судом встановлено, що позивач 17.02.2015 звернулася до державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори від 21.04.2026 позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальних дій позивачу, а саме відмовлено відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлої ОСОБА_2

Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус зазначив, що відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00015131231 від 06.03.2015 року, який міститься у спадковій справі, 14 листопада 1986 року (актовий запис № 2426) ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_5 . Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу № 00057851772 від 21.04.2026 року, шлюб з ОСОБА_7 розірвано 20 жовтня 1988 року (актовий запис № 475), і після розірвання дружині повернуто прізвище ОСОБА_3 . Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб №00015131251 від 06.03.2015 року, який міститься у спадковій справі, 22 вересня 2009 року (актовий запис № 1701) ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 прізвище після розірвання шлюбу дружини ОСОБА_4 . На підставі наведених відомостей нотаріус вважає, що нотаріальну дію з видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_1 на житловий будинок померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_2 не може бути вчинене у зв`язку з тим, що прізвище після розірвання шлюбу ОСОБА_1 було ОСОБА_3 , однак дошлюбне прізвище у шлюбі з ОСОБА_9 вказано ОСОБА_5 , а не ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 та змінила прізвище на ОСОБА_3 . 15.08.1983 за актовим записом №384 шлюб було розірвано, прізвище після розірвання шлюбу позивач залишила ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з ДРАЦС 00015136772 від 10.03.2015.

Далі ОСОБА_12 уклала шлюб з ОСОБА_7 14.11.1986 та змінила прізвище на ОСОБА_5 . 20.10.1988 за актовим записом №475 шлюб було розірвано, прізвище після розірвання шлюбу ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з ДРАЦС №00043600873 від 15.02.2024 та повним витягом з ДРАЦС про розірвання шлюбу №00057851772 від 21.04.2026.

ОСОБА_13 уклала шлюб з ОСОБА_9 22.09.2009 та змінила прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з ДРАЦС №00015131251 від 06.03.2015.

Таким чином даними повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу № 00057851772 від 21.04.2026, підтверджується, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 20 жовтня 1988 року за актовим записом № 475 позивачу було повернуто прізвище " ОСОБА_3 " і саме як " ОСОБА_3 " позивач малаб укладати наступнрй шлюб з ОСОБА_14 .

Проте відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб №00015131251 від 06.03.2015, який міститься у спадковій справі, 22 вересня 2009 року за актовим записом № 1701 позивач уклала шлюб з ОСОБА_9 як ОСОБА_5 , а не ОСОБА_3 .

Процедура оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину регулюється Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595 (далі Порядок).

Відповідно до підпункту 4.4. пункту 4 Глави 10 Розділу II Порядку доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів державної реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин, а також документи, видані органами іноземних держав, які посвідчують такі факти.

Відповідно до підпунктів 4.14, 4.17 пункту 4 Глави 10 Розділу II Порядку свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а винесена постанова державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчука В.І. від 21 квітня 2026 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії є правомірною та скасуванню не підлягає.

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладених фактичних обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Черняхівська державна нотаріальна контора (адреса: вул. Шевченка, буд. 4, с-ще Черняхів, Житомирський район, Житомирська область, 12301, код ЄДРПОУ 02883883)

Повний текст складений та підписаний:26.10.2026.

СуддяЛюдмила ЛОСЬ