Решение № 140901900, 22.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/22854/25

Провадження № 2/369/7932/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Хацько Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №77576393 від 04.09.2021 р.. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.09.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи було укладено договір позики, за умовами якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн. строком на 10 днів зі сплатою фіксованих відсотків. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав повністю, перерахувавши кошти на платіжну картку відповідача. Надалі право грошової вимоги за цим договором перейшло до позивача на підставі договорів факторингу №2112 від 21.12.2021 р. та №310323-ФМ від 31.03.2023 р.. Оскільки відповідач належним чином зобов`язання не виконала, сплативши лише 48,76 грн., утворилася заборгованість у розмірі 5 931,24 грн., яку позивач просить стягнути разом із судовим збором у сумі 2 422,40 грн. та витратами на правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн..

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.12.2025 р. було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч.5 ст.279 ЦПК України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Вивчивши матеріали справи, законодавство, що регулює дані правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.09.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №77576393, який був підписаний останнім в електронній формі, шляхом використання одноразового ідентифікатора SgtKAyHo61. Сума позики становить 2 000,00 грн. зі строком 10 днів. Перерахування коштів здійснюється на платіжну картку: НОМЕР_1 . Встановлено базову (фіксовану) процентну ставку в розмірі 1,99 % на день. Дата повернення кредиту 14.09.2021 р., загальна вартість кредиту 2 398,00 грн..

Відповідно до довідки про ідентифікацію, наданої позивачем, ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», одноразовий ідентифікатор SgtKAyHo61.

Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Виконання кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 2 000,00 грн. відповідачеві (позичальнику) підтверджується довідкою від 04.09.2021 р., виданою ТОВ «ФІНЕКСПРЕС».

21.12.2021 р. право вимоги перейшло від ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінінсова компанія управління активами» за договором факторингу №2112. Про що також свідчить Акт прийому-передачі Реєстру заборгованостей та Реєстр прав вимоги №4.

Згідно реєстру прав вимоги № 4 До договору факторингу №2112, ТОВ «Фінінсова компанія управління активами» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №77576393 від 04.09.2021 р..

31.03.2023 р. право вимоги перейшло від ТОВ «Фінінсова компанія управління активами» до ТОВ «Фінпром маркет» за договором факторингу №310323-ФМ. Про що також свідчить Акт прийому-передачі Реєстру заборгованостей та Реєстр Боржників.

Оплата за відповідним договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією №579939274.1 від 15.10.2025 р..

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за Договором позики № 579939274.1 від 15.10.2025 р., за період з 04.09.2021 р. по 19.11.2025 р. за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у загальному розмірі 5 931,24 грн.. Вказана сума боргу складається з: 2 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту) та 3 931,24 грн. - заборгованість за процентами за користування позикою, нарахованими за період по 13.12.2021 р. включно.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

З матеріалів справи бачається, що 04.09.2021 р. між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір позики №77576393. За умовами цього договору відповідачу надано грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн. строком на 10 днів, відтак строк дії договору та кредитування визначено до 14.09.2021 р. включно. Факт отримання позичальником грошових коштів у повному обсязі підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами платіжної системи.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за Договором позики № 579939274.1 від 15 жовтня 2025 року, за період з 04.09.2021 р. по 19.11.2025 р. за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у загальному розмірі 5 931,24 грн., з яких: 2 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту), та 3 931,24 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими за період по 13.12.2021 р. включно.

Судом також встановлено, що право грошової вимоги за Договором позики №77576393 від 04.09.2021 р. у подальшому перейшло до позивача внаслідок послідовного укладення договорів факторингу.

Оцінюючи правомірність переходу права вимоги, суд враховує положення п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, згідно з яким кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Матеріалами справи підтверджено, що відступлення права вимоги відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства, а позивачем надано належні докази на підтвердження свого статусу нового кредитора стосовно відповідача.

Вирішуючи спір у частині правомірності нарахування процентів, суд виходить із того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Вказаний висновок повністю узгоджується з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/951/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц. Верховний Суд зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення боргу. Нарахування процентів за рамками строку кредитування не охоплюється статтею 1048 Цивільного кодексу України. Після спливу строку кредитування правовідносини сторін регулюються нормами статті 625 ЦК України, які визначають відповідальність за порушення грошового зобов`язання, а не договірні зобов`язання щодо сплати відсотків.

Оскільки Договором позики №77576393 від 04.09.2021 р. чітко визначено строк кредитування тривалістю 10 днів, право позивача на нарахування передбачених договором процентів припинилося 14.09.2021 р.. Подальше нарахування процентів до 13.12.2021 р. включно є неправомірним.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення процентів підлягають задоволенню виключно в межах строку кредитування з 04.09.2021 р. по 14.09.2021 р., що згідно графіку разом із тілом кредиту складає 2 398,00 грн.. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення процентів поза межами строку кредитування задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 4 500,00 грн., то суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу на суму 4 500 грн. позивач надав Договір про надання правової допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 р., який підписаний між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О., Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, Витяг з Акту №2-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором, а також платіжна інструкція переказу №579939274.1 від 15.10.2025 р. за Договором про надання правової допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 р. в сумі 121 500,00 грн..

Відповідач відзиву на позовну заяву не подала, клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не заявляла, доказів неспівмірності таких витрат суду не надавала.

Беручи до уваги предмет спору, ціну позову, характер виконаної адвокатами роботи, обсяг підготовлених процесуальних документів, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у заявленому розмірі 4 500 грн. за розгляд справи.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 979 грн. 38 коп. (2 398,00 х 100 : 5 931,24 = 40,43 %, 2422,40 х 40,43 % = 979 грн. 38 коп.).

Керуючись ст.ст. 11, 207, 280, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 626, 638, 1046, 1047, 1054 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором позики №77576393 від 04.09.2021 року в розмірі 2 398,00, з яких: 2 000,00 грн. тіло кредиту та 398,00 грн. проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір в розмірі 979,38 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4 500,00 грн..

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ..

Рішення складено 22.10.2026 року.

Суддя Наталяя Хацько