Постановление суда № 140887947, 22.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 жовтня 2026 року м. Київ № 320/40277/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Білоус А.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення (висновку),

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до подання адміністративного позову, у якій просить суд:

- зупинити дію індивідуального рішення Державної міграційної служби України, про яке повідомлено адвоката листом від 14.10.2026 № 6.3-11361/2-26 у зв`язку з висновком № 172/2026, виключно в частині передбачених ним заходів щодо анулювання, вилучення та знищення паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 24.10.2015 на ім`я ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у майбутній адміністративній справі або до скасування заходів забезпечення судом;

- заборонити Державній міграційній службі України та Головному управлінню ДМС України в Харківській області, їх посадовим особам у межах реалізації зазначеного рішення вилучати у ОСОБА_1 оригінал паспорта серії НОМЕР_1 з метою анулювання або знищення, передавати цей оригінал для знищення, фізично знищувати чи незворотно пошкоджувати його до набрання законної сили рішенням суду в майбутній справі або до скасування заходів забезпечення

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що оскаржувані заявником рішення та висновок прямо передбачають конкретні дії, а саме: щодо виявлення та вилучення паспорта заявника, здійснення заходів відповідно до пунктів Порядку № 302, а також інші дії після затвердження висновку. Заявник вважає, що наслідки виконання оскаржуваного висновку можуть настати до розгляду майбутньої справи по суті. У разі вилучення та анулювання паспорта та внесення відомостей про його недійсність до відповідних інформаційних систем, навіть у випадку подальшого задоволення позову, для фактичного поновлення становища заявника до порушення його прав буде необхідно вчиняти додаткові дії щодо скасування таких наслідків.Заявник зауважує, що предметом позову є саме правомірність оскаржуваного висновку (рішення), а тому до остаточного вирішення спору існує об`єктивна необхідність зберегти існуюче становище та не допустити реалізації висновку, законність якого є предметом судового розгляду. Їх застосування не передбачає вирішення питання про законність оскаржуваних актів та не підміняє собою рішення суду. Зупинення дії оскаржуваного висновку (рішення) та заборона відповідачу вчиняти дії на його виконання є співмірними із запланованими позовними вимогами, оскільки стосуються саме того акта та тих наслідків, законність яких заявник має намір оспорити у суді. Невжиття таких заходів створює для заявника істотно більші ризики, оскільки може призвести до фактичного вилучення, анулювання та знищення документа, який посвідчує його особу, а також до внесення відомостей про його недійсність.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи на підставі наявних матеріалів).

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з такого.

Положеннями частини другої статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо невжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.

У пункті 107 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 745) (далі Порядок № 302), визначено, що паспорт може бути вилучено (у тому числі тимчасово) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта, а за кордоном - працівником розміщеного за межами України відокремленого підрозділу, закордонної дипломатичної установи в разі його використання з метою вчинення злочину на території України чи за кордоном, підроблення, проведення службової перевірки щодо оформлення з порушеннями вимог законодавства або в інших випадках, передбачених законодавством.

Під час вилучення (у тому числі тимчасово) складається акт вилучення, а особі видається довідка про вилучення паспорта, зразки яких затверджуються МВС.

Вилучений (у тому числі тимчасово) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта, закордонної дипломатичної установи або розміщеного за межами України відокремленого підрозділу паспорт разом з актом про його вилучення не пізніше наступного робочого дня передається згідно з актом приймання-передачі до:

територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який визнав паспорт недійсним, - для його знищення в порядку, встановленому пунктами 110-113 цього Порядку;

територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який проводить службову перевірку.

Вилучений (у тому числі тимчасово) паспорт зберігається у територіальному органі/територіальному підрозділі ДМС до прийняття рішення про визнання його недійсним і подальшого анулювання і знищення згідно з пунктами 110-113 цього Порядку, або повернення заявнику.

У підпункті 8 пункту 108 Порядку № 302 визначено, що паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується в разі: оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року з порушенням вимог законодавства.

Датою визнання недійсним паспорта у випадку, передбаченому підпунктом 8 цього пункту, є дата прийняття рішення про оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до абзаців першого, п`ятого пункту 109 Порядку № 302 у разі коли рішення про оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року прийнято з порушенням вимог законодавства, територіальний орган/ територіальний підрозділ ДМС проводить службову перевірку. За результатами перевірки складається висновок про визнання паспорта недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню, у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, погоджується його безпосереднім керівником та керівником територіального органу ДМС або його заступником. Висновки разом з матеріалами перевірки надсилаються до ДМС для затвердження. За результатами розгляду та в разі наявності підстав для визнання паспорта таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, висновки затверджуються керівником структурного підрозділу ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, а другий - надсилається до територіального органу ДМС. Висновки та матеріали перевірки зберігаються протягом 75 років.

У пункті 110 Порядку № 302 визначено, що недійсні паспорти анулюються працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом пробивання двох отворів наскрізь на кожному аркуші, обкладинці документа у формі книжечки або в машинозчитуваній зоні документа у формі картки, після чого знищуються у порядку, встановленому ДМС.

Паспорти знищує територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, який прийняв рішення про визнання їх недійсними (пункт 111 Порядку № 302).

Відповідно до пункту 112 Порядку № 302 знищення недійсних паспортів здійснюється не рідше одного разу на місяць комісією у складі не менше двох посадових осіб територіального органу та територіального підрозділу ДМС. Комісія складає акт про знищення недійсних паспортів у двох примірниках.

Згідно із пунктом 113 Порядку № 302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, структурний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа із застосуванням засобів Реєстру вносить до бази даних Реєстру інформацію про факт подання особою заяви про втрату/викрадення паспорта, визнання недійсним, вилучення (у тому числі тимчасово), анулювання та знищення паспорта (серія, номер, орган видачі документа, дата видачі, дата закінчення строку дії, причина визнання недійсним, дата визнання недійсним, прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, дата та номер акта про знищення документа, дата внесення таких відомостей). Відомості про визнання паспорта недійсним у зв`язку із закінчення строку його дії вносяться до бази даних Реєстру автоматично.

Інформація про серії (за наявності) та номери недійсних паспортів надається з відомчої інформаційної системи ДМС із застосуванням засобів Реєстру МЗС, МВС, Національній поліції, Адміністрації Держприкордонслужби, Службі безпеки, Офісу Генерального прокурора та розміщується на офіційному веб-сайті ДМС.

Про визнання недійсними відповідно до пункту 108 цього Порядку паспортів територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом однієї доби інформує Адміністрацію Держприкордонслужби та Національне центральне бюро Інтерполу. У разі наявності технічної можливості надсилання інформації про визнання недійсними паспортів здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта» та центральної підсистеми єдиної інформаційної системи МВС з дотриманням вимог Законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «;Про захист персональних даних», «;Про публічні електронні реєстри», «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

З наданих в матеріали справи доказів судом установлено, що заявник має намір звернутися до суду з оскарженням рішення Державної міграційної служби України про затвердження висновку службової перевірки Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 06.10.2026 № 172/2026 щодо визнання недійсними паспортів громадянина України серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_1 , виданих на ім`я заявника.

Вказаним висновком визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню, анулюванню та знищенню у встановленому порядку видані паспорти, зокрема паспорт громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданий 24.10.2015 на ім`я ОСОБА_1 .

З огляду на те, що датою визнання недійсним виданого заявнику паспорта громадянина України є дата прийняття рішення (складання та затвердження відповідного висновку) про його оформлення з порушенням вимог законодавства, суд вважає, що складений та затверджений висновок, який є підставою майбутнього спору, є підставою для вжиття відповідачем та його територіальними органами заходів щодо виявлення та вилучення цього паспорта для його анулювання і знищення, тому невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, в разі, якщо рішення буде винесено на користь заявника.

Суд зауважує, що за змістом частини четвертої статті 150 КАС України, положень Порядку № 302 оскарження рішень (висновків) про визнання виданого заявнику паспорта недійсним не зупиняє їх дію та не звільняє відповідача та його територіальні підрозділи від обов`язку виконання цих рішень.

При цьому, вжиття заходів забезпечення позову ніяким чином не перешкоджатиме виконанню оскаржуваного висновку відповідно до Порядку № 302 у разі відмови заявнику в задоволенні майбутнього позову, оскільки, відповідно до частини шостої статті 157 КАС України у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Також суд вважає, що ненадання заявникові тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він має намір звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили, призведе до негативних наслідків, які призведуть до необхідності вчинення заявником дій, направлених на отримання нового паспорта громадянина України.

Отже судом установлені обставини, що без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, тобто існування обставин, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Оскільки за положеннями Порядку № 302 дії щодо вилучення, анулювання та знищення паспортів вчиняються виключно на виконання прийнятих рішень про визнання недійсними паспортів, суд дійшов висновку, що достатнім видом забезпечення позову є зупинення дії оскаржуваного висновку (рішення про його затвердження), що у повній мірі тимчасово убезпечить його право, за захистом якого він звертається до суду.

Вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та гарантує ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову та відповідає вимогам процесуального закону.

При цьому, суд враховує, що вжиття таких заходів забезпечення, як зупинення судом дії оскаржуваного рішення (висновку), не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища до ухвалення остаточного рішення у справі.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості майбутніх позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Що стосується вимог щодо заборони органам Державної міграційної служби України та їх посадовим особам вилучати у заявника оригінал паспорта серії НОМЕР_1 з метою анулювання або знищення, передавати цей оригінал для знищення, фізично знищувати чи незворотно пошкоджувати його, то у вжитті таких заходів забезпечення позову слід відмовити, оскільки зупинення дії акта, на підставі якого реалізуються такі заходи, є вичерпним і самодостатнім процесуальним засобом запобігання настанню зазначених наслідків, а встановлення окремих додаткових заборон щодо дій, які є похідними від реалізації зупиненого висновку, жодним чином не змінює обсягу наданого судового захисту та не сприятиме досягненню іншої мети вжиття заходів забезпечення позову.

Тому суд вважає, що встановлення додаткової заборони вчиняти дії на виконання акта, дію якого вже зупинено судом, є недоцільним та не сприятиме досягненню мети вжиття заходів забезпечення позову.

Підсумовуючи викладене, проаналізувавши мотиви, якими обґрунтовано заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи заявника є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, та часткового задоволення цієї заяви.

Керуючись статтями 150-154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання адміністративного позову задовольнити частково.

Зупинити дію висновку службової перевірки Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 06.10.2026 № 172/2026, затвердженого Державною міграційною службою України 06.10.2026, в частині визнання недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню, паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 24.10.2015 на ім`я ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 .

У вжитті інших заходів забезпечення позову відмовити.

Стягувач (за цією ухвалою, яка є виконавчим документом): ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Боржник-1 (за цією ухвалою, яка є виконавчим документом): Державна міграційна служба України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9, код ЄДРПОУ: 37508470).

Боржник-2 (за цією ухвалою, яка є виконавчим документом): Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 24, код ЄДРПОУ: 37764460).

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - до 22 жовтня 2029 року.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали

Суддя Білоус А.Ю.