Решение № 140883270, 23.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2652/25

Провадження № 2/369/3021/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н. С.,

за участю секретаря судового засідання Осіпової В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 13.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 БАНК», первісний кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором укладено договір позики № 2794228, за умовами якого позичальнику надано позику в розмірі 10 000,00 грн строком на 27 днів зі сплатою процентів за користування позикою. 14.06.2021 між ТОВ «1 БАНК» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого та згідно з Реєстром боржників № 26 від 24.06.2024 позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 2794228 у сумі 28 927,50 грн, з яких: 8 700,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 20 227,50 грн заборгованість за процентами. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, після відступлення права вимоги жодних платежів не здійснював.

Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 28927,50 грн., а також судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.02.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу роз`яснено право подати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково. Зазначив, що 13.02.2024 між ним та ТОВ «1 БАНК» дійсно укладено договір позики № 2794228, за яким йому на картковий рахунок перераховано 10 000,00 грн строком на 27 днів з 13.02.2024 по 11.03.2024; 24.02.2024 він сплатив первісному кредитору 1 300,00 грн. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, відповідач вважав, що право кредитодавця нараховувати проценти припинилося зі спливом строку кредитування 11.03.2024, а тому просив позов задовольнити частково та стягнути з нього 9 952,50 грн, з яких 8 700,00 грн тіло кредиту та 1 252,50 грн проценти за період з 13.02.2024 по 11.03.2024. Також відповідач подав клопотання про витребування у позивача доказів укладення договору та перерахування коштів, у задоволенні якого ухвалою суду від 21.04.2025 відмовлено у зв`язку з невідповідністю клопотання вимогам ст. 84 ЦПК України.

У додаткових поясненнях від 29.04.2025 представник позивача зазначив, що відповідач визнає факт укладення договору в електронній формі та отримання коштів; проценти нараховано відповідно до п. 4 договору, за яким у разі неповернення позики в останній день строку позичальник отримує право користування позикою протягом 90 календарних днів після спливу первісного строку з нарахуванням процентів за базовою процентною ставкою; станом на 11.03.2024 сума нарахованих процентів становила 652,50 грн, а з 12.03.2024 проценти нараховувалися за ставкою 2,50 % на день у загальній сумі 19 575,00 грн. Представник позивача просив розглядати справу без його участі та задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві та додаткових поясненнях просив розглядати справу без його участі. Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, свою позицію виклав у відзиві на позовну заяву.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

У відповідності до ч. 5ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що 13.02.2024 між ТОВ «1 БАНК» (код ЄДРПОУ 39861924) як позикодавцем та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як позичальником укладено договір позики № 2794228 (з фіксованою процентною ставкою). Договір укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-комунікаційної системи (мобільного застосунку «ClickCredit онлайн кредит») із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника відповідно до Закону України «Про електронну комерцію»; позичальника ідентифіковано та верифіковано за допомогою системи BankID НБУ (п. 2024 договору). Договір містить паспортні дані, РНОКПП, адресу, номер телефону, адресу електронної пошти позичальника та маскований номер його електронного платіжного засобу.

Згідно з п. 2 договору сума позики становить 10 000,00 грн, строк позики (первісний строк кредитування) 27 днів, дата надання позики 13.02.2024, дата повернення позики (останній день) 11.03.2024, базова процентна ставка 2,50 % на день; денна процентна ставка, що застосовується протягом первісного строку кредитування відповідно до умов програми лояльності, 0,50 % на день; орієнтовна загальна вартість позики 11 350,00 грн. Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту (додаток № 1 до договору) позичальник мав повернути 11.03.2024 позику в сумі 10 000,00 грн та сплатити проценти в сумі 1 350,00 грн. Пунктом 6 договору передбачено, що продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, яка підписується позичальником одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 205, 207, 639 ЦК України правочин, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається вчиненим у письмовій формі. Відповідно до ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний підпис одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти або смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, без входу на інформаційно-телекомунікаційну систему товариства з використанням логіна особистого кабінету та без здійснення входу до особистого кабінету за допомогою логіна і пароля електронний договір не був би укладений (постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19).

Факт укладення договору позики № 2794228 від 13.02.2024 на зазначених умовах, отримання 13.02.2024 на свій картковий рахунок 10 000,00 грн та здійснення 24.02.2024 платежу в сумі 1 300,00 грн відповідач у відзиві на позовну заяву визнав. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Підстав для такого сумніву суд не вбачає: визнання викладене у відзиві, підписаному відповідачем, узгоджується з умовами договору та наданим розрахунком заборгованості. Подане згодом відповідачем клопотання про витребування доказів перерахування коштів зазначених обставин не спростовує, оскільки відповідач від свого визнання не відмовлявся. Отже, укладення договору та надання відповідачу позики в розмірі 10 000,00 грн суд вважає встановленими.

Згідно з ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) зобов`язується передати або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника); предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що 14.06.2021 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «1 БАНК» (клієнт) укладено договір факторингу № 14/06/21, за яким клієнт відступає факторові за плату права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників; перехід права вимоги відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі відповідного реєстру боржників (п. 1.1, 1.2 договору). Строк дії договору продовжено додатковою угодою № 7 від 13.06.2022 (з автоматичною пролонгацією на кожний наступний рік). Додатковою угодою № 30 від 24.06.2024 сторони визначили загальну суму прав вимоги за Реєстром боржників № 26 від 24.06.2024 80 774 143,58 грн та ціну продажу 3 198 557,86 грн. Актом прийому-передачі від 24.06.2024 клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників № 26 від 24.06.2024. Згідно з витягом з Реєстру боржників № 26 від 24.06.2024 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за договором позики № 2794228 від 13.02.2024 в сумі 28 927,50 грн, з яких: 8 700,00 грн основна сума боргу, 20 227,50 грн проценти. Ціну продажу в сумі 3 198 557,86 грн сплачено позивачем первісному кредитору згідно з платіжною інструкцією № 342 від 28.06.2024 з призначенням платежу «Плата за відступлення права вимоги згідно Додаткової угоди № 30 від 24 червня 2024 р. до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.21 р.».

Наведені докази у своїй сукупності підтверджують перехід до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 2794228 від 13.02.2024 в обсязі, який існував у первісного кредитора на момент відступлення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) щодо ознак договору факторингу). Відповідач обставин відступлення права вимоги не заперечував. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання, а лише створює для нового кредитора ризик виконання боржником зобов`язання на користь первісного кредитора (ч. 1 ст. 516 ЦК України); доказів виконання зобов`язання первісному кредитору відповідач не надав.

Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить з такого.

Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора станом на 24.06.2024 за період з 13.02.2024 по 24.02.2024 (12 днів) на суму позики 10 000,00 грн нараховано проценти за ставкою 0,50 % на день у розмірі 600,00 грн (12 ? 50,00 грн); 24.02.2024 відповідач сплатив 1 300,00 грн, з яких 600,00 грн зараховано в погашення процентів, а 700,00 грн в погашення тіла позики, унаслідок чого залишок тіла позики становить 8 700,00 грн. За період з 25.02.2024 по 10.03.2024 (15 днів) на залишок позики нараховано проценти за ставкою 0,50 % на день у розмірі 652,50 грн (15 ? 43,50 грн). Надалі за період з 12.03.2024 по 09.06.2024 (90 днів) проценти нараховано за ставкою 2,50 % на день у розмірі 19 575,00 грн (90 ? 217,50 грн). Отже, заявлена до стягнення сума процентів 20 227,50 грн складається з процентів, нарахованих у межах строку кредитування (652,50 грн), та процентів, нарахованих після його спливу (19 575,00 грн). Перевіривши розрахунок, суд встановив, що він є арифметично правильним, а залишок тіла позики 8 700,00 грн відповідає умовам договору та обставинам, визнаним відповідачем.

Щодо тіла позики. Строк повернення позики настав 11.03.2024, однак відповідач позику в повному обсязі не повернув. Відповідач визнав заборгованість за тілом позики в сумі 8 700,00 грн, доказів її погашення ні первісному кредитору, ні позивачу не надав. Тому вимога про стягнення 8 700,00 грн основного боргу підлягає задоволенню.

Щодо процентів у межах строку кредитування. Проценти за користування позикою за період з 13.02.2024 по 11.03.2024 нараховані відповідно до погодженої сторонами ставки 0,50 % на день, сплачені відповідачем частково (600,00 грн), неоплачений залишок становить 652,50 грн. Доводи відповідача про те, що до стягнення підлягають проценти в сумі 1 252,50 грн, суд не приймає, оскільки ця сума є загальним розміром процентів, нарахованих за весь строк кредитування, з якої 600,00 грн відповідач уже сплатив 24.02.2024 (що відображено в розрахунку заборгованості), а позивач просить стягнути лише неоплачену частину. За таких обставин стягненню підлягають проценти в межах строку кредитування в розмірі 652,50 грн.

Щодо процентів, нарахованих після спливу строку кредитування. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 та від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України; після закінчення строку кредитування чи пред`явлення такої вимоги права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Цей підхід послідовно застосовується Верховним Судом і у спорах за позовами факторів про стягнення заборгованості за договорами онлайн-позики (зокрема, постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25).

Строк позики (первісний строк кредитування) визначено п. 2.2 договору 27 днів з датою повернення позики 11.03.2024. Продовження строку користування позикою, згідно з п. 6 договору, можливе лише шляхом укладення додаткової угоди, підписаної позичальником одноразовим ідентифікатором; доказів укладення такої додаткової угоди матеріали справи не містять, і позивач на її існування не посилається. Положення п. 4 договору, яким передбачено «право користування кредитом» протягом 90 календарних днів після спливу первісного строку з нарахуванням процентів за базовою процентною ставкою, строку кредитування не змінює, а встановлює нарахування процентів саме після спливу строку, на який було надано позику, тобто за прострочення повернення позики. Про це свідчить і те, що в межах строку кредитування до позичальника застосовувалася ставка 0,50 % на день, тоді як після спливу строку ставка 2,50 % на день, тобто вп`ятеро вища, а її застосування пов`язане виключно з невиконанням позичальником обов`язку повернути позику в останній день строку. Таким чином, за своєю правовою природою такі проценти є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не платою за правомірне користування позикою в межах погодженого строку. Крім того, у таблиці п. 2 договору сторони визначили, що процентна ставка за понадстрокове користування позикою не застосовується в період воєнного стану, а зміна найменування ставки, що фактично нараховується за той самий період понадстрокового користування, на «базову» не змінює суті цих нарахувань.

Позивач вимог про стягнення інфляційних втрат чи трьох процентів річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України не заявляв, відповідного розрахунку не надав, а загальне посилання на ст. 625 ЦК України в тексті позовної заяви такою вимогою не є. Наведена позивачем постанова Київського апеляційного суду від 05.09.2024 у справі № 356/986/23 не є обов`язковою для суду в розумінні ч. 4 ст. 263 ЦПК України, а посилання на постанови Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 911/94/23 та від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 щодо збереження зобов`язання до його повного виконання не спростовують висновків Великої Палати Верховного Суду про припинення права на нарахування договірних процентів після спливу строку кредитування.

За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення процентів у розмірі 19 575,00 грн, нарахованих за період з 12.03.2024 по 09.06.2024, слід відмовити.

Згідно зі ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору у встановлений строк; одностороння відмова від зобов`язання не допускається; боржник, який не виконав зобов`язання у строк, вважається таким, що прострочив. Відповідач, усупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав доказів повернення позики та сплати процентів у межах строку кредитування в повному обсязі.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 2794228 від 13.02.2024 в розмірі 9 352,50 грн, з яких: 8 700,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 652,50 грн заборгованість за процентами, нарахованими в межах строку кредитування. У решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 96113 від 04.02.2025. Позовні вимоги задоволено на суму 9 352,50 грн із заявлених 28 927,50 грн, тобто на 32,33 %, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 978,98 грн (3 028,00 грн ? 9 352,50 / 28 927,50). Інших судових витрат позивач не підтвердив, вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не заявляв.

Керуючись ст. 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 10461050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 259, 263265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 2794228 від 13.02.2024 в загальному розмірі 9 352,50 грн (дев`ять тисяч триста п`ятдесят дві гривні 50 копійок), з яких: заборгованість за основною сумою боргу 8 700,00 грн (вісім тисяч сімсот гривень 00 копійок), заборгованість за процентами 652,50 грн (шістсот п`ятдесят дві гривні 50 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 978,98 грн (дев`ятсот сімдесят вісім гривень 98 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 23 жовтня 2026 року.

Суддя: Наталія ПІНКЕВИЧ