Решение № 140876370, 13.10.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №206/1752/26

Провадження №2/932/3897/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Дніпро

Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Цитульський В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2026 року позивач звернувся до Самарського районного суду міста Дніпра із зазначеною позовною заявою.

Ухвалою судді від 03 квітня 2026 року постановлено направити цивільну справу до Заводського районного суду міста Кам`янського за підсудністю.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Кам`янського від 08 липня 2026 року постановлено направити цивільну справу до Шевченківського районного суду міста Дніпра за підсудністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 для розгляду цивільної справи визначено суддю Цитульського В.І.

Ухвалою судді від 07 серпня 2026 року прийнято цивільну справу до провадження, відкрито провадження у справі та призначено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Доводи позивача викладені у позові.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що позивачем набуто право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 706453365 від 01 травня 2019 р., укладеним між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Відповідачем. Відповідно до укладеного з попереднім кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 р., до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача. В подальшому, 03.01.2019 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 20190103, за яким останнє отримало право грошової вимоги до боржників, зокрема за кредитним договором № 706453365, де боржником є ОСОБА_1 . Однак, відповідач свої боргові зобов`язання не виконав. У зв`язку з цим, у позивача, як нового кредитора, виникло право на стягнення вказаної вище суми заборгованості в судовому порядку.

Відповідач відзиву не надав.

Фактичні обставини встановлені судом.

01 травня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 706453365, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети у розмірі 5000 грн. на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, що становить 3,65% річних (п. 1.11.5 Договору).

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 706453365.

03 січня 2019 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20190103, за яким останнє отримало право грошової вимоги до боржників, зокрема за кредитним договором № 706453365, де боржником є ОСОБА_1 .

Згідно з Реєстром прав вимоги № 7 від 26.12.2019 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 (витяг з Реєстру прав вимоги № 7), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача на загальну суму 11 815,00 грн., з яких: за кредитним договором № 706453365 5000 грн. тіло кредиту, 6815 грн. відсотки.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 26.12.2019 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Норми права застосовані судом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до статті 6, статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

За положеннями ст. 1046, ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України за договором позики або кредитним договором банк чи інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник зобов`язується повернути кошти та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 755/2284/16-ц (провадження № 61-4685св19), належним доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, причому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 76, 77, 78, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, що містять інформацію щодо предмета доказування, які мають бути належними, допустимими та достатніми. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України), причому кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином відступлення права вимоги (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України), якщо це не встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути купівля-продаж (зокрема право вимоги згідно з частиною третьою статті 656 ЦК України) або факторинг. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 навела розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу за предметом, суб`єктним складом, метою та платою.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника, набуваючи при цьому право на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги (стаття 1084 ЦК України). У постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 Верховний Суд зазначив, що відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення заборгованості.

Висновки суду.

Позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» при зверненні до суду разом із договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а також договором факторингу № 20190103 від 03.01.2019 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», не надано доказів на підтвердження повного виконання зобов`язання з оплати за договорами факторингу (оплати за придбані права вимоги, зокрема платіжних доручень чи інших первинних документів). Крім того, договори факторингу взагалі надано не в повному обсязі, а лише окремі їх сторінки.

Також до договору між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не надано реєстр боржників.

Більш того, суду не надано доказів перерахування грошових коштів боржнику за первісним кредитним договором № 706453365 (первинної бухгалтерської документації).

З наданих позивачем матеріалів неможливо встановити загальну суму прав вимоги, що відступаються за договором, у тому числі і загальну ціну продажу за договорами факторингу.

Відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16.

Крім того, відповідно до ст. 514 ЦК України ніхто не може передати більше прав, ніж має сам. Позивач не довів належними та допустимими доказами факт реального переходу до нього прав вимоги за спірним кредитним договором у повному обсязі.

З урахуванням зазначеного слід дійти висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати згідно зі ст. 141 ЦПК України залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 13.10.2026.

Суддя: В.І.Цитульський