Решение № 140871017, 13.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2971/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м.ХарківдоКомунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської міської ради Харківської області, смт Краснопавлівкапростягнення 1029202,79 грнза участю представників:

позивача - Васіліу С.В. (адвокат, довіреність від 18.12.2025);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

21.08.2026 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської міської ради Харківської області про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу № 200104СТ-1061-23 від 01.07.2023 в загальному розмірі 1029202,79 грн, з яких: 976224,40 грн - сума основного боргу за період з червня по липень 2026 року; 46885,51 грн - пеня; 2439,10 грн - інфляційні витрати; 4653,78 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.08.2026 відкрито провадження у справі № 922/2971/26 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.09.2026.

25.08.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. № 20827), у якій він просить суд провести усі судові засідання у справі № 922/2971/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.08.2026 року задоволено заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

11.09.2026 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№22388). У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняти його до розгляду, позовні вимоги задовольнити частково, зменшити розмір пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, на 99 % або в іншому розмірі, який суд вважатиме можливим. Крім того, відповідач просить відстрочити виконання судового рішення строком на один рік з дня його ухвалення або на інший строк, визначений судом. Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру пені та відстрочення виконання судового рішення, відповідач просить суд врахувати здійснену ним у квітнітравні 2026 року часткову оплату на користь позивача в загальному розмірі 2676000,00 грн. Також відповідач просить здійснювати розгляд справи за його відсутності.

КП «Тепловодосервіс» не визнає позовні вимоги у частині нарахування штрафних санкцій, а саме пені (подвійної облікової ставки НБУ) у розмірі 46885,51грн. Відповідач вважає, що пеню (подвійну облікову ставку НБУ) необхідно зменшити на 99% або на інший розмір, який суд вважає за можливе задовольнити, зважаючи на те, що нараховані суми 3% річних та інфляційні втрати повністю компенсують збитки Позивача за несвоєчасні розрахунки за період червеньлипень 2026 року.

КП «Тепловодосервіс» вважає, що штрафні санкції у вигляді пені (подвійної облікової ставки НБУ) є надмірно великими порівняно із збитками Позивача, і враховуючи ступінь виконання зобов`язання Відповідачем (Відповідач не ігнорував заборгованість за доставку газу в цілому, а здійснював платежі по мірі своїх можливостей і наявності коштів на рахунку), невеликий період заборгованості: червеньлипень 2026 року та скрутний фінансовий стан Відповідача.

Крім того, КП «Тепловодосервіс» звертається до суду із проханням відстрочити виконання майбутнього судового рішення у порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на один рік з дня ухвалення такого рішення або інший строк, який суд вважає за можливе задовольнити.

17.09.2026 року представник відповідача надав до суду відповідь на відзив (вх.№22889), в якій просить суд відмовити відповідачу у задоволенні відзиву в частині зменшення пені та надання відстрочення виконання рішення.

Позивач зауважував, що відповідач не надав жодного доказу на існування виключних обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій. Сторони укладаючи договір погодили всі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання. Відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань. Крім того, станом на час розгляду справи, зобов`язання за договором відповідачем не виконане, а розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій не є надмірно великим.

Також, на переконання позивача надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду може призвести до істотного порушення майнових інтересів позивача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах. У тому числі враховуючі стрімкі інфляційні процеси в державі і те, що відповідачем жодного разу не були вчасно сплачені послуги розподілу природнього газу. Крім того, жодних об`єктивних обставин, які ускладнюють виконання рішення відповідачем у відзиві не наведено.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду 23.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 13.10.2026 року.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2026 року позовні вимоги підтримував у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду та зменшення розміру штрафних санкцій.

Представник відповідача у судове засідання 13.10.2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Раніше надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (позивач) - є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області починаючи з 01.07.2023.

Зазначену діяльність позивач здійснює відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор) від 26.12.2022 № 1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України" із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28.06.2023 № 1131.

У спірних правовідносинах КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕПЛОВОДСЕРВІС" Лозівської міської ради Харківської області (далі відповідач, споживач) має статус споживача природного газу (згідно п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач) фізична особа, фізична особа підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу).

Відповідно до п. 1 розділу 3 глави VI Кодексу ГРМ споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газ (гл. І розділ 1 Кодексу ГРМ).

Відповідно до п. 3 глави 3 розділ VІ Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з п. 4 глави 3 розділу VІ Кодекс ГРМ договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Відповідачем підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 200104СТ-1061-23 від 01.07.2023 року.

Згідно з п. 2.1. договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 6.4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3. Договору).

Відповідно до умов п.6.6 Договору споживач зобов`язаний здійснити оплату вартості послуги з розподілу природного газу на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду.

Постановою НКРЕКП від 19.12.2025 № 2163 «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» для Харківської філії встановлений наступний тариф на послуги розподілу природного газу: з 01 квітня 2026 р. - у розмірі 3,23 грн за 1 м-3 на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 3,876 грн. (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до пунктів 1, 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Відповідно до Акту приймання-передачі природного газу від 30.09.2025 року позивачем за замовченням споживачу була встановлена величина річної замовленої потужності на 2026 рік в об`ємі 1511183,39 м3, відповідно, 125931,95 м3 величина замовленої потужності на місяць.

Відповідно до п. 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.

Відповідачу надавались рахунки відповідно до умов Типового договору, тобто до початку звітного місяця.

Акти наданих послуг підписані з боку відповідача без зауважень.

Як вказує позивач, станом на дату подачі позову відповідачем не погашено заборгованість за період з червня по липень 2026 року.

Таким чином, за розрахунком позивача, станом на 12.08.2026 р. заборгованість відповідача складає 976224,40 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією сплатити заборгованість за спірним договором, яка була залишена відповідачем без задоволення.

Позивач вважає, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання по оплаті послуг розподілу природного газу за період з 01.06.2026 по 31.07.2026.

Відповідно до п. 8.2. Типового договору розподілу природного газу у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати, позивачем здійснено нарахування 3% річних в розмірі 4653,78, збитків від інфляції в розмірі 2439,10 грн та пені в розмірі 46885,51грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору розподілу природного газу, регулювання яких здійснюється нормами Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного кодексу України, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494.

Відповідно до положень ст.40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначаються Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 № 2494, зареєстрованого Міністерством юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824 (далі - Кодекс ГРМ).

Кодекс ГРМ визначає, зокрема умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом (п.2 розділу VІ Кодексу ГРМ).

Пунктами 1, 2 Глави 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що права та обов`язки сторін у справі виникли на підставі договору розподілу природного газу (заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу №200104СТ-1061-23 від 01.07.2023).

Згідно з частинами 2, 6 статті 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Тобто, договір розподілу природного газу є договором приєднання, за яким його умови визначені заздалегідь однією із сторін, а тому такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другою стороною до нього в цілому, що означає, що друга сторона не може змінювати умови запропонованого договору, а може лише прийняти їх в запропонованому вигляді.

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Таким чином, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг з розподілу природного газу.

В межах дії договору, Харківською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" надано відповідачу послугу з розподілу природного газу за період з червня по липень 2026 року на загальну суму 976224,40 грн.

Факт надання послуг підтверджується актами про надані послуги №УХФ00009726 від 30.06.2026, №УХФ00011858 від 31.07.2026.

Вказані акти з боку відповідача підписані та скріплені печатками його товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт звірки №744 за період з 01.02.2026 по 13.07.2026 року, який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача.

Таким чином, заборгованість відповідача складає 976224,40 грн.

Згідно з ст.530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Тобто, з огляду на зобов`язання, визначені у договорі, відповідач повинен був оплачувати вартість послуги з розподілу природного газу на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду, як узгоджено умовами п. 6.6 договору. Разом з тим, в силу умов договору та Кодексу ГРС попередня оплата здійснюється і з огляду на те, що має місце визначений розмір річної замовленої потужності, який є підтвердженим, з яким відповідач був обізнаний, а тому в силу умов договору, останній мав здійснювати попередню оплату 01 числа поточного місяця. При цьому, доказів того, що оплата здійснюється зі спеціального рахунку, відповідачем не надано, а тому у даному випадку не підлягають застосуванню умови договору щодо оплати до 10 числа наступного місяця, а тому оплата має бути внесена саме як попередня 01 числа поточного місяця.

Відповідно до статей 526 та 525 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав умови договору щодо оплати послуг з розподілу природного газу, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за період з червня по липень 2026 року в розмірі 976224,40 грн.

Також суд зауважує на тому, що від відповідача жодних заперечень щодо суми основного боргу саме в розмірі 976224,40 грн на адресу суду не надходило.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з розподілу природного газу за Договором.

З огляду на вищевикладене, відповідач не оплатив вартість поставленого позивачем природного газу в строк, визначений договором, отже, суд дійшов висновку про те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором розподілу природного газу № 200104СТ-1061-23 від 01.07.2023, та відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 976224,40 грн є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати наданих позивачем послуг з розподілу природного газу, останнім здійснено нарахування 3% річних в розмірі 4653,78 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 2439,10 грн та пені у розмірі 46885,51грн.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за поставлений товар підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо 3% річних та інфляційних.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Позивач нараховує на суми боргу 3% річних та інфляційні.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків інфляційних та 3% річних.

Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних відповідно до наданого позивачем розрахунку. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювалась за допомогою інструменту Юридичний калькулятор (https://calc.sitebuy.pro/).

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які здійснено позивачем за кожним актом наданих послуг окремо, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 4653,78 грн 3% річних та 2439,10 грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо пені.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з чч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до пункту 8.2 Типового договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені в розмірі 46885,51 грн, здійснений за кожним актом наданих послуг окремо, суд дійшов висновку про його арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 46885,51 грн є правомірними.

Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлене клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 99%.

Розглядаючи вказане клопотання, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій. Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини. Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Оцінюючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд виходить з такого.

Відповідно до матеріалів справи, сума основного боргу відповідача за період з червня по липень 2026 року становить 976224,40 грн, розмір заявленої до стягнення пені - 46 885,51 грн.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суд враховує, що зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, характеру допущеного порушення, ступеня виконання зобов`язання боржником, причин прострочення, співвідношення розміру штрафних санкцій із сумою основного боргу, а також інших обставин, що мають істотне значення для вирішення цього питання.

Водночас саме лише заявлення відповідачем клопотання про зменшення розміру пені не є безумовною підставою для його задоволення. Особа, яка порушила зобов`язання та просить суд зменшити розмір передбаченої договором відповідальності, повинна навести належні обґрунтування та надати докази існування обставин, які виправдовують таке зменшення.

Однак відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів існування виняткових обставин, які могли б бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій. Зокрема, відповідачем не доведено наявності обставин, які свідчили б про неспівмірність заявленої до стягнення пені з наслідками порушення зобов`язання або про наявність інших істотних підстав для зменшення її розміру.

Суд також враховує, що, укладаючи договір, сторони погодили його істотні умови, зокрема ціну, строки виконання зобов`язань та відповідальність за їх порушення. Відтак відповідач, добровільно прийнявши на себе договірні зобов`язання, погодився і з передбаченими договором правовими наслідками їх неналежного виконання, у тому числі зі сплатою пені в разі прострочення виконання грошових зобов`язань.

Крім того, станом на час розгляду справи зобов`язання відповідача щодо сплати основного боргу залишаються невиконаними. При цьому розмір заявленої до стягнення пені становить 46885,51 грн за наявності основного боргу в сумі 976224,40грн, тобто є співмірним із сумою заборгованості та не свідчить про надмірність заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Посилання відповідача на здійснення у квітнітравні 2026 року часткової оплати на користь позивача в розмірі 2 676 000,00 грн саме по собі не є достатньою підставою для зменшення пені, оскільки такі платежі підлягають оцінці з урахуванням їхнього призначення, періоду виникнення заборгованості та обсягу зобов`язань, які залишилися невиконаними. Сам факт здійснення часткових платежів не спростовує встановленого судом порушення строків виконання грошових зобов`язань та не звільняє відповідача від відповідальності за таке порушення.

За наведених обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності достатніх правових підстав для зменшення розміру пені, а тому клопотання відповідача в цій частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі як обґрунтованого, підтвердженого наданими доказами та не спростованого відповідачем. У зменшенні штрафних санкцій суд відмовляє.

Щодо клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частиною 1 статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесі у економіці держави та інші обставини справи.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 року за №475/97-ВР.

Положеннями ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).

Одночасно держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі ComiNgersoll S.A. проти Португалії).

Надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. При цьому, матеріальний стан визначено як обставину, яка також враховується судом, але стосовно саме фізичної, а не юридичної особи згідно приписів ст. 331 ГПК України.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Звертаючись із проханням про відстрочення виконання рішення у справі, відповідач зазначав, що визнає наявність обов`язку виконання рішення суду в даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, проте зазначає про існування на даний час не залежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом, також просить суд при розгляді питання про надання відстрочки виконання рішення взяти до уваги: причини неналежного виконання зобов`язання, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Під час дії в Україні воєнного стану, відповідач є підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, тому як основною метою діяльності «Відповідача» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу відповідача.

Крім того, КП «Тепловодосервіс» є підприємством житлово-комунального господарства, яке надає послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення споживачам різних категорій: 8 котелень, що експлуатуються, забезпечують виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з постачання теплової енергії споживачам с-ще Краснопавлівка, с.Катеринівка, с. Миколаївка, с. Єлизаветівка Лозівської міської територіальної громади. Таким чином, постачається тепло до 2034 квартир багатоповерхових будинків, 2 лікувальних закладів, 2 дошкільних закладів, 4 шкіл, 3 бюджетних установ, які приєднані до теплових мереж підприємства. Підприємством надаються послуги централізованого водопостачання та водовідведення споживачам квартир багатоповерхових будинків та приватного сектору с-ще Краснопавлівка - 3075 абонентам. Підприємство також забезпечує централізованим водопостачаням с.Тихопілля, с.Мальцівське, с.Смирнівка, с.Благодатне, с.Браїлівка, с.Олександрівка, с.Н-Краснопавлівка, с.Нова Іванівка, с. Бунакове Лозівської міської територіальної громади 1082 абонента. Підприємство надає послуги по утриманню багатоповерхових будинків та прибудинкової території с-ще Краснопавлівка та с-ще Орілька 50 будинків. Виконуються роботи по обслуговуванню внутрішньо- будинкових систем водопостачання та водовідведення, проводиться заміна пошкоджених каналізаційних та водопровідних труб у підвальних приміщеннях будинків та квартирах абонентів. Також підприємством надається послуга з управління побутовими відходами по населеним пунктам с-ще Краснопавлівка, с-ще Орілька, с. Чернігівське, с. Садове, с. Перемога, с. Полтавське, с. Герсеванівка, с. Смирнівка, с. Браїлівка, с. Єлизаветівка Лозівської міської територіальної громади.

Тобто КП «Тепловодосервіс» забезпечує всі категорії споживачів (населення, бюджетні установи, юридичні особи, фізичні особи-підприємці) багатьма видами житлово-комунальних послуг: централізоване теплопостачання, централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, управління багатоквартирними будинками, управління побутовими відходами та здійснює свою діяльність відповідно до ліцензії серії АВ №582541 на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та ліцензії серії АВ №582515 на провадження господарської діяльності господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення.

Найголовнішою обставиною, яка безпосередньо вплинула на виконання договірних зобов`язань за договором розподілу природного газу, є те, що у Відповідача наявна невідшкодована державою заборгованість з різниці в тарифах, яку на теперішній час затверджено у розмірі 25 831 517,00 грн, що підтверджується протоколами засідань територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Харківської обласної військової адміністрації: протокол №1 від 04.11.2022; протокол №2 від 19.12.2022; протокол №3 від 23.03.2023; протокол №8 від 07.08.2023; протокол №9 від 13.11.2023; протокол №10 від 21.03.2024; протокол №12 від 15.08.2024; протокол №13 від 21.11.2024; протокол №1 від 18.03.2025; протокол №2 від 16.05.2025; протокол №3 від 19.08.2025; протокол №4 від 18.11.2025; протокол №1 від 16.03.2026; протокол №3 від 19.05.2026; протокол №4 від 17.08.2026 та довідкою до розрахунку різниці в тарифах з постачання теплової енергії по КП «Тепловодосервіс» Лозівської міської ради Харківської області. Згiдно умов Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2022 р. № 1403 дана сума першочергово пiде на погашення заборгованостi перед ТОВ «Газопостачальна компанiя «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Судом також враховано, що комунальне підприємство як суб`єкт господарювання у сфері теплопостачання не може встановити економічно обґрунтований тариф на послугу з централізованого теплопостачання та відсутність компенсації державою різниці в тарифах погіршує платоспроможність підприємства.

Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (далі - Закон № 2479) встановлено мораторій, зокрема, на підвищення тарифів у сфері теплопостачання для населення протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Водночас, статтею 2 Закону № 2479 визначено гарантії, що надаються суб`єктам господарювання у сфері теплопостачання у частині компенсації заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі - Закон № 1730). Фінансування компенсацій здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням. За інформацією Міністерства фінансів України, в умовах воєнного стану та обмежених ресурсів державного бюджету пріоритетом залишається фінансування сектору безпеки та оборони країни. Відповідно до спільної із Міжнародним валютним фондом (далі МВФ) програми "Механізм Розширеного Фінансування" (Extended Fund Facility EFF) Україна взяла на себе зобов`язання у рамках Листа про наміри Уряду України та Національного банку України до МВФ та Меморандуму про економічну та фінансову політику від 04.10.2024 (далі Меморандум) щодо реформування та стримування негативного впливу війни на енергетичний сектор. Згідно з Меморандумом передбачається вирішити питання компенсації різниці в тарифах комплексно, коли зменшиться тиск на бюджет, пов`язаний з війною. Продовження ситуації, коли комунальне підприємство як суб`єкт господарювання у сфері теплопостачання не може встановити економічно обґрунтований тариф на послугу з централізованого теплопостачання та відсутність компенсації державою різниці в тарифах викликає серйозне занепокоєння та погіршує платоспроможність підприємства. КП "Тепловодосервіс" на таку ситуацію не може вплинути і невиконання державою своїх зобов`язань породжує невиконання КП "Тепловодосервіс" своїх, хоча підприємство і робить все можливе для погашення заборгованостей, в тому числі і за договором постачання природного газу, що став предметом позову.

Водночас як ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", так і ТОВ "Газорозподільні мережі України" входить до Групи "Нафтогаз", інтереси яких співпадають з інтересами АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", засновником та єдиним акціонером якого є держава.

Відповідач вказує, що застосування в опалювальному періоді 2025/2026 років механізму розщеплення коштів підприємства та їх використання через казначейські рахунки безпосередньо вплинуло на виникнення заборгованості КП «Тепловодосервіс» за воду, що закупляється, перед КП «Харківводоканал», за електричну енергію перед ПрАТ «Харківенергозбут», за послугу з постачання природного газу перед ТОВ «Газопостачальна компанiя «Нафтогаз Трейдинг», за послугу з постачання природного газу перед АТ «НАК «Нафтогаз України». Додатково виникли борги і по іншим складовим тарифу.

Судом також враховано, що КП «Тепловодосервіс» включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за заборгованістю, утвореною станом на 01.06.2021, що підтверджується листом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 14570/25/10-23 від 31.08.2023 року. Укладено договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ із АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»: №303/1/1730-РЗ від 26.10.2024 на суму 5262000 грн шляхом розстрочення на 72 календарних місці з актом звіряння розрахунків та графіком погашення; №303/2/1730-РЗ від 26.10.2024 на суму 737196,99 грн шляхом розстрочення на 72 календарних місці з актом звіряння розрахунків та графіком погашення. Оскільки КП «Тепловодосервіс» не в змозі самостійно здійснювати погашення даних заборгованостей, Лозівською міською радою Харківської області частково надається допомога на погашення заборгованості шляхом спрямування фінансової підтримки на безповоротній основі на здійснення фінансово-господарської діяльності комунальному підприємству «Тепловодосервіс» Лозівської міської ради Харківської області на часткове погашення заборгованості за минулий бюджетний період, що виникла за спожитий природний газ перед АТ «НАК «Нафтогаз України», відшкодування якої не підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2022 № 977 «Про затвердження Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та на наступні роки для погашення заборгованості з різниці в тарифах, за рахунок коштів бюджету Лозівської міської територіальної громади: в сумі 250 000,00 грн рішення Лозівської міської ради Харківської області від 08.09.2023 №1469 «Про спрямування фінансової підтримки КП «Тепловодосервіс» міської ради на безповоротній основі для здійснення фінансово - господарської діяльності» із сайту Лозівської міської ради; в сумі 239550,00 грн - рішення Лозівської міської ради Харківської області від 29.02.2024 №1730 «Про спрямування фінансової підтримки КП «Тепловодосервіс» міської ради на безповоротній основі для здійснення фінансово-господарської діяльності» із сайту Лозівської міської ради; в сумі 239 550,00 грн - рішення Лозівської міської ради Харківської області від 20.06.2024 №1943 «Про спрямування фінансової підтримки КП «Тепловодосервіс» міської ради на безповоротній основі для здійснення фінансово-господарської діяльності» із сайту Лозівської міської ради; в сумі 479 100,00 грн - рішення Лозівської міської ради Харківської області від 07.11.2024 №2237 «Про спрямування фінансової підтримки КП «Тепловодосервіс» на безповоротній основі для здійснення фінансово-господарської діяльності (погашення заборгованості за спожитий природний газ)» із сайту Лозівської міської ради.

Крім цього, Відповідач перебуває у зоні можливих бойових дій відповідно до наказу Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», у зв`язку із близькістю лінії фронту та можливими повітряними атаками на майно споживачі категорії населення не здійснюють або здійснюють частково оплату за житлово-комунальні послуги. А відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 №206 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Також під час виконання судових наказів довгий час була заборона на відкриття виконавчих проваджень, а наразі виконання судових рішень ускладнюється тим, що не може бути здійснено звернення на пенсії та тим, що споживачі можуть частково зняти арешт з рахунку на суму двох мінімальних заробітних плат.

Суд бере до уваги доводи відповідача щодо його скрутного фінансового становища та ризику порушення стабільної роботи підприємства внаслідок одночасного примусового стягнення заборгованості. За обставин цієї справи негайне виконання рішення суду, з огляду на характер діяльності відповідача та необхідність забезпечення його належної роботи в опалювальний період, може ускладнити здійснення заходів, необхідних для підготовки до опалювального сезону та його належного проходження.

Крім того, суд враховує, що відповідачем у квітнітравні 2026 року здійснено платежі на користь позивача на загальну суму 2 676 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 68 від 27.04.2026 та № 79 від 22.05.2026. Зазначені обставини свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання грошових зобов`язань, та підлягають врахуванню судом при оцінці можливості виконання рішення з урахуванням фінансового навантаження на підприємство.

Суд констатує, що відповідач з причин воєнного стану у державі знаходиться у дуже складній ситуації. З одного боку у зв`язку з активними бойовими діями є виїзд населення та робітників підприємства з м. Лозова та його передмістя, а з другого боку значне втручання у господарську діяльність держави за допомогою різних норм права.

Крім того, в підтвердження своєї правової позиції щодо надання відстрочки суд зазначає правову позицію Верховного суду при вирішенні подібних справ у постановах від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19, від 03.10.2023 у справі №904/3691/23, від 19.09.2023 у справі №912/1083/22 та від 28.05.2024 у справі №905/51/23, де Верховний суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій відносно наданої відстрочки виконання рішення суду.

Заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, позивач зазначає, що положення ст. 238, 239, 331 ГПК України, дійсно передбачають можливість відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, однак виключно у випадках існування об`єктивних та непереборних обставин, що унеможливлюють виконання рішення у визначений законом строк. При цьому, надання відстрочки є правом, а не обов`язком суду, і воно має застосовуватись лише у виняткових випадках. Наведені відповідачем обставини зводяться до загальних економічних труднощів, з якими стикається більшість суб`єктів господарювання під час воєнного стану. Такі обставини не можуть бути розцінені як виключні у розумінні практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

На переконання позивача надання відстрочки призведе до порушення балансу інтересів сторін, оскільки позивач фактично буде позбавлений права на своєчасне відновлення порушеного права та отримає додаткові збитки через інфляційні процеси та неможливість використання належних йому грошових коштів. Суд має враховувати не лише фінансові труднощі боржника, але й негативні наслідки для кредитора від зволікання у виконанні рішення.

Питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

Суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з агресією Російської Федерації, що почалася з 24.02.2022 року відповідач знаходиться на території, на якій ведуться бойові дії, що підтверджує наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є критично важливим для забезпечення життєдіяльності населення підприємством, тому як основною його метою є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією.

Тобто, відповідач є об`єктом критичної інфраструктури. Особливий статус комунального підприємства та його надзвичайна значимість для життєзабезпечення регіону, обумовили віднесення його до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури. Вказане підприємство створено для задоволення потреб споживачів шляхом здійснення основної діяльності і його платоспроможність залежить від надходжень грошових коштів від споживачів.

В контексті наведеного суд враховує, що введення воєнного стану призвело до скорочення обсягів товарообігу та продажу, порушення логістичних ланцюгів, дефіцит транспортних потужностей, дефіцит рухомого складу, руйнація шляхів сполучення, виробничих приміщень та інших потужностей внаслідок ракетних, артилерійських обстрілів та інших бойових дій. Також, це дефіцит робочої сили внаслідок процесів мобілізації, евакуації населення. З огляду на обставини, першочерговим завданням державних органів є вжиття відповідних заходів з метою мінімізування ризиків.

Судом враховуються надані відповідачем докази, пояснення та обґрунтування у їх сукупності щодо наявності заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, заборгованості за іншими зобов`язаннями.

На переконання суду, наведені відповідачем обставини та надані ним докази беззаперечно свідчать про наявність складних фінансових труднощів у відповідача, а часткове задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, є дотриманням балансу сторін.

За висновками суду, відстрочка виконання рішення для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, який лише намагається через існування певних обставин, що таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

У даній справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника.

Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі при наданні відстрочки судом дотриманий, адже негайне примусове виконання даного рішення може призвести до стійкої неплатоспроможності боржника, що навпаки буде свідчити про відсутність можливості погасити заборгованість у даній справі та відповідно до ініціювання процедури банкрутства відповідача.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача, що скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом власної господарської діяльності, як самостійного суб`єкта господарювання, оскільки у даному випадку не можна вважати боржника у повному обсязі самостійним суб`єктом господарювання, бо назване підприємство створено для задоволення потреб споживачів шляхом здійснення основної діяльності і його платоспроможність залежить від надходжень грошових коштів саме від споживачів та держави у вигляді оплати на надані послуги.

Разом з тим, має місце фактичне втручання у господарську діяльність державою через норми права. Усе це обтяжується тим фактом, що держава, надаючи певні гарантії щодо компенсації свого втручання у господарську діяльність божника та фактично ставши один з учасником правовідносин своєчасно не виконує узяті на себе гарантії за Законом.

Інститут відстрочення судового рішення існує як раз для того, щоб з урахуванням фінансового стану боржника та стягувача, пропорційності їх інтересів, об`єктивності та винятковості обставин, що ускладнюють або виключають можливість негайного виконання судового рішення, надати можливість боржнику виконати свій обов`язок не ставши при цьому банкрутом у силу тих скрутних обставин, які наразі виникли через війну.

Судом також враховано, що відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 №2479-IX, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. З 27.07.2023 дія мораторію згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2479 зберігається щодо підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення.

Відповідач застосовує тарифи з урахуванням вказаного законодавчого обмеження.

Таким чином, судом враховано баланс інтересів, оскільки військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні негативно впливає на обидві сторони цього спору, однак, ступінь цього впливу є різним.

Так, основною метою діяльності КП "Тепловодосервіс" Лозівської міської ради Харківської області є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією та гарячою водою.

Відповідач в тяжких умовах воєнного стану виконує вкрай важливу роль у життєдіяльності міста Лозової, забезпечуючи життєво необхідними послугами з постачання теплової енергії та гарячої води об`єкти соціальної сфери, сфери охорони здоров`я, військові об`єкти, житлові будинки, суб`єктів господарювання.

Поряд з цим, відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність саме в зоні активних бойових дій та зазнав значної шкоди внаслідок руйнування об`єктів інфраструктури та необхідність їх відновлення для забезпечення життєдіяльності міста Лозової.

Натомість позивачем не доведено, що відстрочення виконання рішення суду в даній справі призведе до істотного понесення ним додаткових фінансових витрат та негативно вплине на його платоспроможність. Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фінансового стану, зокрема наявність (відсутність) збитків, наявність заборгованості з податків або заробітної плати. Доказів на підтвердження того, що фінансовий стан позивача є гіршим за фінансовий стан відповідача.

При цьому матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що у випадку надання відстрочки, позивач зазнає збитків або відстрочення виконання рішення іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної господарської діяльності.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі №914/1954/20 звернув увагу, що суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В контексті зазначеного, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення не є інструментом ухилення від виконання рішення та жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання вимог стягувача. Проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін. Тобто, питання відстрочення виконання судового рішення у даній справі ніяким чином не нівелює статус заборгованості відповідача та не звільняє від обов`язку його сплати.

Окрім зазначеного, судом враховано, що вжиття на даний час державним чи приватним виконавцем заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі може призвести до зупинення життєво важливої роботи комунального підприємства відповідача та неможливості виконувати покладені на нього завдання, що недопустимо, особливо на початку опалювального сезону.

Враховуючи реальне незадовільне фінансове становище відповідача, наразі виконання рішення суду може призвести до його неплатоспроможності, що не буде сприяти ефективному відновленню порушеного права позивача, виконанню рішення суду та може порушити господарську діяльність відповідача, яка направлена на забезпечення вирішення соціально важливих питань населення та відновлення нормального життя людей в постраждалих від військової агресії районах України.

Так, матеріальний інтерес відповідача полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило одночасно не збанкрутувати та продовжити господарську діяльність, а матеріальний інтерес позивача полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.

Суд зазначає, що враховуючи сезонний характер надання відповідачем послуг теплової енергії протягом опалювального періоду, сплата споживачами коштів у опалювальному періоді може забезпечити надходження додаткових коштів підприємству відповідача та у подальшому дозволить виконати рішення суду. Тобто, фінансування відповідача з початком опалювального періоду, у зв`язку з надходженням оплат за надані послуги, має покращитись, а результати господарської діяльності будуть позитивними.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013 року Конституційного Суду України у справі № 17/2013.

Виходячи з того, що згідно із статтею 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду підлягає частковому задоволенню.

Суд звертає увагу на те, що відстрочення виконання судового рішення у визначеному судом порядку не сприяє ухиленню відповідача від його виконання, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні, у тому числі уникнення загрози неплатоспроможності відповідача, що сприятиме продовженню його господарської діяльності, забезпечення мешканцям територіальної громади Лозівського району послуги з питного водопостачання, водовідведення та теплопостачання. Таким чином одночасно реалізовується принцип обов`язковості виконання рішення суду та дотримується баланс інтересів обох сторін.

Крім того, беручи до уваги положення ст. 327 ГПК України, згідно з якими виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, позивач не позбавлений права на примусове виконання рішення суду у випадку його невиконання відповідачем, у тому числі з урахуванням відстрочення виконання.

З огляду на зазначене, дослідивши надані відповідачем докази в обґрунтування поданої заяви, враховуючи існування надзвичайних обставин в країні через військову агресію РФ проти України, введення у зв`язку з цим воєнного стану, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, враховуючи специфіку діяльності Комунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської міської ради Харківської області, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву Комунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської міської ради Харківської області про відстрочення виконання судового рішення, строком на шість місяців.

Також судом враховано правову позицію Верховного суду при вирішенні подібних справ щодо надання відстрочки у постановах від 21.01.2020 у справі №910/1180/19, від 03.10.2023 у справі № 904/3691/23, від 19.09.2023 у справі №912/1083/22, від 28.05.2024 у справі № 905/51/23, де Верховний суд залишив без змін рішення попередніх інстанції відносно наданої відстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи зазначене вище, на переконання суду, відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі.

Негайне виконання рішення суду може привести до збільшення суми боргу та неможливості боржником виплачувати заробітну плату, підтримувати технологічний процес по наданню якісного теплопостачання та до зупинки діяльності підприємства, яку у подальшому не можна бути відновити без залучення додаткових значних грошових сум.

При цьому позивачем не надано жодного доказу та не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості виконання боржником рішення суду, як і не надано доказів того, що у випадку надання відстрочки він зазнає збитків або це іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної діяльності, отже, на переконання суду, часткове відстрочення виконання рішення суду в подальшому призведе до реального його виконання. При цьому через досить нетривалий проміжок часу. Позаяк, ненадання такого відстрочення може взагалі призвести до невиконання рішення суду на користь позивача.

Суд вважає, що відстрочення виконання судового рішення на такий термін забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем до суду не надано доказів оплати заборгованості.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані, отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240-241, 331 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської міської ради Харківської області (адреса: 64621, Харківська область, смт Краснопавлівка, Мікрорайон, буд.16; код ЄДРПОУ 37346355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (адреса: 61109, м.Харків, вул.Безлюдівська, буд.1; код ЄДРПОУ 45051254) 1029202,79 грн, з яких: 976224,40 грн - сума основного боргу за період з червня по липень 2026 року; 46885,51 грн - пеня; 2439,10 грн - інфляційні витрати; 4653,78 грн - 3% річних, крім того, 12350,43 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Клопотання Комунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської міської ради Харківської області про відстрочення виконання рішення суду - задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 13.10.2026 по справі №922/2971/26 строком на шість місяців - до 14.04.2027 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "23" жовтня 2026 р.

СуддяК.В. Аріт