Решение № 140862963, 22.10.2026, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/517/26

Провадження № 2/584/504/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22.10.2026 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Данік Я.І.,

за участі: секретаря Кравченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з указаним позовом, який обґрунтовує тим, що 15 травня 2025 року між позивачем та відповідачем укладено договір про відкриття кредитної лінії №1553-2415, у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, шляхом в, за умовами якого позивач надав йому кредит у розмірі 6000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом.

В подальшому, 17 травня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду №1, згідно з умовами якої сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у розмірі 1700 грн., 4 червня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду №2 про надання додаткових коштів у кредит у розмірі 1700 грн. та 6 червня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду №3 про надання додаткових коштів у кредит у розмірі 4100 грн., але всупереч укладеному договору відповідач порушував строки погашення кредиту та процентів, в зв`язку з чим має заборгованість в розмірі 44586 грн. 98 коп., в т.ч.: 11985 грн. 15 коп. заборгованості за тілом кредиту, 25336 грн. 83 коп. - заборгованості за відсотками, 6650 грн. заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України, 615 грн. заборгованість по комісії.

Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути з відповідача борг у розмірі 44586 грн. 98 коп. та понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при подачі позову клопотав про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, заяви про розгляд справи за її відсутності не подавала, в силу ч.7 ст.128, ч.4 ст.130 ЦПК України вважається такою, що повідомлена належним чином про час і місце судового засідання (а.с.123,124,127,131,132).

Враховуючи зазначене, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судом, 15 травня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1553-2415, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти у вигляді кредитної лінії, у розмірі 6000 грн., на строк 365 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1% у день, комісії за видачу кредиту у розмірі 0% від суми кредиту та 401500% річних від суми заборгованості в силу положень ст.625 ЦК України (а.с.13-23,34-71).

Крім того, 17 травня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1553-2415, за умовами якої банк надав відповідачу додаткові грошові кошти у розмірі 1700 грн., та продовжено строк кредитування до 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди, з урахуванням цього строк кредитування становить 367 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1% у день, комісії за видачу кредиту у розмірі 15% від суми додаткових грошових коштів (а.с.77зв.-80).

4 червня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1553-2415, за умовами якої банк надав відповідачу додаткові грошові кошти у розмірі 1500 грн., та продовжено строк кредитування до 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди, з урахуванням цього строк кредитування становить 385 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1% у день, комісії за видачу кредиту у розмірі 15% від суми додаткових грошових коштів (а.с.81зв.-84).

6 червня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1553-2415, за умовами якої банк надав відповідачу додаткові грошові кошти у розмірі 4100 грн., та продовжено строк кредитування до 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди, з урахуванням цього строк кредитування становить 387 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1% у день, комісії за видачу кредиту у розмірі 15% від суми додаткових грошових коштів (а.с.85зв.-88).

Відповідач прострочив виконання свого зобов`язання, оскільки порушив строки повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, внаслідок чого станом на 15 січня 2026 року має заборгованість в розмірі 44586 грн. 98 коп., в т.ч.: 11985 грн. 15 коп. заборгованості за тілом кредиту, 25336 грн. 83 коп. - заборгованості за відсотками, 6650 грн. заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України, 615 грн. заборгованість по комісії, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №1553-2415 від 15 травня 2025 року (а.с.90-93).

Відповідно до вимоги про дострокове повернення кредиту від 29 січня 2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» повідомляв відповідача про наявну заборгованість (а.с.94).

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» довідкою про перерахування суми кредиту за договором №1553-2415 від 15 травня 2025 року ОСОБА_1 зазначає про перерахування коштів 15 травня 2025 року у розмірі 6000 грн., 17 травня 2025 року у розмірі 1700 грн., 4 червня 2025 року у розмірі 1500 грн., 6 червня 2025 року у розмірі 4100 грн. на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (а.с.89).

Як вбачається з листа АТ КБ «Приватбанк» від 25 червня 2026 року №20.1.0.0.0/7-260625/70463-БТ на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 15 травня 2025 року було зараховано кошти на суму 6000 грн., 17 травня 2025 року - 1700 грн. (а.с.125-126).

Крім того, як вбачається з листа АТ КБ «Приватбанк» від 26 вересня 2026 року №20.1.0.0.0/7-260921/117961-БТ на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 4 червня 2025 року було зараховано кошти на суму 1500 грн., 6 червня 2025 року - 4100 грн. (а.с.133-135).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що спірний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»

Згідно з ч.1 ст.526, ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п.6.18 кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснювати оплати по договору у строки передбачені договором, у випадку неповної або невчасної оплати по договору сплатити також інші нарахування, передбачені умовами цього договору.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Проте, згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином, вимога про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України у розмірі 6650 грн. задоволенню не підлягає (44586,98 6650 = 37936,98).

Крім того, відповідно до умов кредитного договору №1553-2415 від 15 травня 2025 року встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 15% від суми додаткових коштів, що дорівнює 615 грн.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз змісту положень кредитного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначених у цих пунктах розмірах. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної лінії є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Також суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки положення кредитного договору, якими встановлені умови про сплату позичальником комісії за надання, управління та обслуговування кредиту є нікчемними (в частині встановленої комісії), суд на підставі ч. 5 ст. 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума заборгованості підлягає зменшенню на 615 грн. (суми нарахованої комісії за надання кредиту).

За таких обставин заборгованість за кредитним договором №1553-2415 від 15 травня 2025 року становить 37321 грн. 98 коп., з яких: 11985 грн. 15 коп. заборгованості за тілом кредиту, 25336 грн. 83 коп. - заборгованості за відсотками.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2228 грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору при подачі позову, пропорційно розміру задоволених вимог ((37321,98х2662,40)/44586,98=2228,59).

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.526-527, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст.141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407, м.Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598) 37321 грн. 98 коп.(тридцять сім тисяч триста двадцять одну гривню дев`яносто вісім копійок) заборгованості за кредитним договором №1553-2415 від 15 травня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407, м.Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598) 2228 грн. 59 коп. (дві тисячі двісті двадцять вісім гривень п`ятдесят дев`ять копійок) витрат по сплаті судового збору при подачі позову.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Путивльським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі невручення заочного рішення суду у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд шляхом подачі відповідної заяви протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.І.Данік