Решение № 140858312, 22.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4864/26-Е

Провадження № 2/522/6702/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Донцова Д.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Смокової А.В.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 27.03.2026 року через систему «Електронний суд» надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання коштів у позику № 413497 від 06.01.2020 року у розмірі 20 331,30 грн., судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.01.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір № 413497 про надання коштів у позику.

16.11.2020 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» уклали договір факторингу № ККЛУ-16112020, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 413497 від 06.01.2020 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання коштів у позику № 413497 від 06.01.2020 року в сумі 20 331,30 грн., з яких:

- 6 100 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 13 359 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 872,30 грн. сума заборгованості за штрафом.

Ухвалою суду від 31.03.2026 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання. Також зазначеною ухвалою клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано з АТ КБ «ПриватБанк»:

1.Чи була успішною транзакція, здійснена 06.01.2020, в сумі 7000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )?

2.Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ?

До суду 14.04.2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, згідно якого просила відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано доказів фактичного отримання відповідачем коштів.

До суду 01.05.2026 року на виконання ухвали суду від 31.03.2026 року від АТ «ПриватБанк» надійшов лист, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , однак зарахування коштів на суму 7000 грн.. за період 06.01.2020 року -06.01.2020 року відсутнє.

Про розгляд справи сторони були повідомлені.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України та у зв`язку з великою навантаженістю у Приморському районному суді м. Одеси та у головуючого судді, датою складення судового рішення є 22.10.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.01.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений Договір № 413497 про надання у позику, в тому й на умовах на умовах споживчого кредиту.

Згідно п. 1.1. Договору, Товариство надає Клієнту грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн. (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Згідно п. 1.2. Договору, Позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

Розділ 8 Договору «Реквізити та підписи сторін» містить відомості про Товариство та Клієнта, відомості про підписання електронним підписом 06.01.2020 року 14:28:33 ОСОБА_1

12.03.2019 року між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено Договір про надання послуг з переказів коштів № ФК-П-19/03-01.

Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-0701 від 07.01.2026 року були перераховані грошові кошти, а саме: 06.01.2020 14:30:02 на суму 7000,00 (ciм тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки, номер транзакції в iPay.ua - 46058064, призначення платежу: Зарахування 7000 грн на карту НОМЕР_1 .

16.11.2020 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» уклали договір факторингу № ККЛУ-16112020, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» права грошової вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання коштів у позику № 413497 від 06.01.2020 року в сумі 20 331,30 грн., з яких:

- 6 100 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 13 359 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 872,30 грн. сума заборгованості за штрафом.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо:- його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;- воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку;- він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Із змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Згідно ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є на думку позивача порушенням його законних інтересів.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу на ту обставину, що ні кредитний договір, ні наявні у справі інші докази не містять номера картки, на яку мало бути здійснено перерахування кредитних коштів.

Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-0701 від 07.01.2026 року були перераховані грошові кошти, а саме: 06.01.2020 14:30:02 на суму 7000,00 (ciм тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки, номер транзакції в iPay.ua - НОМЕР_4 , призначення платежу: Зарахування 7000 грн на карту НОМЕР_1 .

Між тим до суду 01.05.2026 року на виконання ухвали суду від 31.03.2026 року від АТ «ПриватБанк» надійшов лист, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , однак зарахування коштів на суму 7000 грн.. за період 06.01.2020 року - 06.01.2020 року відсутнє.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач є небанківською фінансовою установою та не надає фінансових платіжних послуг, тому не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів, крім того, не був безпосереднім учасником кредитних правовідносин під час оформлення кредиту, оскільки отримав повноваження кредитора в порядку відступлення права вимоги, однак він не був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про витребування таких доказів, а саме відомостей від банківської установи-емітента щодо підтвердження належності картки відповідачу та виписки з його особового рахунку, однак на свій розсуд цією можливістю не скористався.

Позивачем не надано жодного первинного документу, який би підтверджував факт перерахування кредитних коштів саме на картковий рахунок ОСОБА_1 , а також фактичне користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 755/2284/16-ц.

У той же час, у матеріалах справи відсутні й суду не надано будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів позичальнику відповідно до вимог ст.ст. 526, 1054, 1088 ЦК України. Відтак, у суді не доведено, що позичальнику надано кредитні грошові кошти в строк, у розмірі та на умовах встановлених договорами.

У разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.05.2020 року по справі № 219/1704/17.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю належного підтвердження факту зарахування грошових коштів саме на картковий рахунок відповідача та їх використання саме відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 549-551, 610-612, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 22.10.2026 року.

Суддя: Донцов Д.Ю.