Решение № 140850246, 22.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/21023/25

Провадження № 2/369/7439/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Лапченко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Банк, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 12 січня 2022 року в розмірі 111 639,17 грн, а також судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12 січня 2022 року відповідач з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та встановила мобільний додаток monobank, пройшла процедуру дистанційної ідентифікації, після чого підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг шляхом використання електронного підпису. Позивач вказує, що підписанням анкети-заяви відповідач підтвердила свою згоду з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становлять договір про надання банківських послуг, умови якого відповідач зобов`язалася виконувати. На підставі укладеного договору Банком відповідачу було відкрито поточний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 80 000,00 грн, кошти якого відповідач мала можливість використовувати для здійснення розрахункових операцій, оплати товарів і послуг та отримання готівки. Як зазначає позивач, відповідно до умов договору відповідач зобов`язалася своєчасно повертати використані кредитні кошти, сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати щомісячні мінімальні платежі у розмірі й строки, визначені договором і Тарифами Банку. Позивач посилається на те, що згідно з Тарифами за користування кредитними коштами передбачено пільговий період тривалістю до 62 днів із процентною ставкою 0,00001 % річних, базову процентну ставку в розмірі 3,1 % на місяць, а в разі виникнення простроченої заборгованості збільшену процентну ставку в розмірі 6,2 % на місяць. Розмір обов`язкового щомісячного платежу становить 4 % від суми заборгованості, але не менше 100,00 грн та не більше залишку заборгованості. Банк стверджує, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами в межах установленого кредитного ліміту. Водночас відповідач узяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконувала, своєчасно не сплачувала щомісячні мінімальні платежі та не повертала використані кредитні кошти, унаслідок чого утворилася прострочена заборгованість. За твердженням позивача, станом на 28 серпня 2024 року прострочення виконання відповідачем зобов`язань зі сплати щомісячного мінімального платежу перевищило 90 днів, у зв`язку з чим Банк надіслав відповідачу через мобільний додаток повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості. Оскільки відповідач, як зазначає позивач, не вчинила дій, спрямованих на погашення заборгованості, відповідно до пунктів 5.18, 5.19 Умов обслуговування 26 вересня 2024 року кредит набув статусу «на вимогу», у зв`язку з чим Банк набув право вимагати дострокового повернення всієї суми заборгованості за кредитом. Позивач зазначає, що станом на 5 жовтня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за договором становить 111 639,17 грн, з яких: 111 639,17 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 0,00 грн заборгованість за пенею; 0,00 грн заборгованість за порушення грошового зобов`язання. З огляду на викладене АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 12 січня 2022 року в розмірі 111 639,17 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.11.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч.5 ст.279 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. За змістом статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правові засади укладення та виконання електронних правочинів визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом, електронним підписом одноразовим ідентифікатором або аналогом власноручного підпису з дотриманням установлених законом вимог.

Крім того, відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно зі статтею 8 цього Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Судом встановлено, що 12 січня 2022 року між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг «Monobank» шляхом підписання відповідачем анкети-заяви в електронній формі з використанням електронного підпису.

Підписанням анкети-заяви відповідач підтвердила приєднання до Умов і правил обслуговування фізичних осіб, ознайомлення з Тарифами Банку та прийняття на себе зобов`язань за договором.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, укладеним шляхом приєднання відповідача до запропонованих Банком умов обслуговування.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що між сторонами виникли договірні кредитні правовідносини, які регулюються положеннями ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Із матеріалів справи встановлено, що на виконання умов укладеного договору АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» відкрило відповідачу поточний рахунок та встановило кредитний ліміт у розмірі 80 000,00 грн, надавши можливість користуватися кредитними коштами.

Факт надання та використання кредитних коштів підтверджується наданими позивачем документами, зокрема анкетою-заявою, довідкою про наявність рахунку, довідкою про встановлений кредитний ліміт, випискою про рух коштів за рахунком та розрахунком заборгованості.

Таким чином, Банк виконав свої зобов`язання за договором щодо надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач, користуючись кредитними коштами, належним чином не виконувала взятих на себе зобов`язань щодо їх повернення, не здійснювала своєчасного внесення обов`язкових щомісячних платежів, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

Відповідно до пункту 5.11 розділу II Умов обслуговування відповідач зобов`язалася щомісячно сплачувати мінімальний платіж у розмірі та строки, визначені мобільним додатком і Тарифами Банку.

Згідно з Тарифами Банку розмір обов`язкового щомісячного платежу становить 4 % від суми заборгованості, але не менше 100,00 грн та не більше залишку заборгованості.

Пунктами 5.175.19 розділу II Умов передбачено порядок повідомлення клієнта про порушення зобов`язань та наслідки неусунення такого порушення, зокрема право Банку вимагати повернення всієї суми заборгованості.

Як убачається з матеріалів справи, станом на 28 серпня 2024 року прострочення виконання відповідачем зобов`язань зі сплати щомісячного мінімального платежу перевищило 90 днів, у зв`язку з чим Банк направив відповідачу через мобільний додаток повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості.

Оскільки відповідач не усунула порушення договірних зобов`язань, 26 вересня 2024 року Банк перевів кредит у статус «на вимогу» та пред`явив вимогу про дострокове повернення кредитної заборгованості.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Спеціальні положення щодо дострокового повернення споживчого кредиту передбачені також частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою врегульовано право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту за наявності визначених законом порушень та обов`язок повідомлення споживача з наданням строку для виконання вимоги.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Невиконання відповідачем узятих на себе зобов`язань щодо повернення використаних кредитних коштів порушує право позивача на належне виконання договору та є підставою для судового захисту цього права.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 5 жовтня 2025 року заборгованість відповідача за договором становить 111 639,17 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту. Заборгованість за пенею та за порушення грошового зобов`язання позивачем визначена в розмірі 0,00 грн.

Суд враховує, що заявлена до стягнення сума складається із заборгованості за кредитом, а вимог про окреме стягнення пені, штрафів чи процентів позивач не заявляє.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, тоді як відповідач допустила порушення умов договору в частині своєчасного повернення кредиту.

Наявні у справі докази підтверджують факт виникнення та невиконання відповідачем грошового зобов`язання, а також розмір заборгованості, заявленої позивачем до стягнення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 12 січня 2022 року в розмірі 111639,17 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 525-526, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4-5, 11-13, 19, 76-81, 89, 128, 141, 211, 223, 258-259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (04080, м. Київ, вул. Оленівська, 23, код ЄДРПОУ: 21133352) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 12.01.2022 року в розмірі 111639 (сто одинадцять тисяч шістсот тридцять дев`ять) грн 17 коп. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Лапченко О.М.

22.10.2026 року