Постановление суда № 140839409, 22.10.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

22 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/17250/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О. розглянувши в письмовому провадженні процесуальне питання, пов`язане з розглядом справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати його здійснювати з 01.09.2026 виплату пенсії позивачу, визначеної на виконання рішень судів у справах №460/685/25, №460/17835/25, №460/648/26 та №460/697/26, у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у загальному порядку, встановленому законодавством України про пенсійне забезпечення, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що відповідач протиправно здійснює виплату пенсії позивача з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду у справах №460/685/25, №460/17835/25, №460/648/26 та №460/697/26, замість видатків на виплату пенсій у загальному порядку.

Ухвалою від 15.09.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що провадження в цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), зважаючи на таке.

З матеріалів справи суд встановив, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №460/685/25, яке набрало законної сили 29.07.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 20 липня 2024 року пенсії по інвалідності в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком відповідно рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11)/2021, статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 у справі №460/17835/25, яке набрало законної сили 19.08.2026, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеженням її максимального розміру до десяти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, починаючи з 20.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 у справі №460/648/26, яке набрало законної сили 11.05.2026, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю ОСОБА_1 з 24.12.2025 відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, в розмірі 100% від мінімальної пенсії за віком, з врахуванням виплачених сум.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №460/697/26, яке набрало законної сили 25.06.2026, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.08.2025 індексацію та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченого статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи шляхом послідовного збільшення мінімального розміру пенсії на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році від 16 лютого 2022 року, у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році від 24 лютого 2023 року, у розмірі 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році від 23 лютого 2024 року №185 та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році.

З наданої відповідачем на заяву позивача відповіді, оформленої листом від 01.09.2026, слідує таке:

- доплата пенсії на виконання судових рішень у справі №460/685/25 за період з 20.07.2024 по 30.09.2026 становить 242125,99 грн. Частину доплати в загальній сумі 30551,85 грн, нарахованої на виконання судових рішень у справі №460/685/25, було виплачено з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, якою було затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень. Станом на дату розгляду запиту залишок коштів нарахованих на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №460/685/25 становить 211574,14 грн;

- на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 у справі №460/17835/25 (набрало законної сили 19.08.2026) проведено перерахунок пенсії пенсії ОСОБА_1 без обмеженням її максимальним (граничним) розміром, починаючи з 20.07.2024 з урахуванням раніше виплачених сум. На дату розгляду запиту, доплата пенсії на виконання вищезазначеного рішення суду у справі №460/17835/25 становить 174960,94 грн. Виплата коштів пенсії, нарахованих на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 у справі №460/17835/25, не проводилася. Враховуючи норми статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата коштів пенсії, нарахованих на виконання вищезазначеного судового рішення, проводитиметься після надходження фінансування;

- на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 у справі №460/648/26 (набрало законної сили 11.05.2026) та окремої ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 ОСОБА_1 проведено перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю з 24.12.2025 відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, в розмірі 100% від мінімальної пенсії за віком, з врахуванням виплачених сум. Після вищезазначеного перерахунку на виконання судових рішень у справі №460/648/26 з 24.12.2025 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю встановлено у розмірі 2361,00 грн, з 01.01.2026 2595,00 грн. Доплата на виконання вищезазначеного судового рішення відсутня;

- на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №460/697/26 (набрало законної сили 25.06.2026) з 01.08.2025 ОСОБА_1 проведено з індексацію пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченого статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи шляхом послідовного збільшення мінімального розміру пенсії на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році від 16 лютого 2022 року, у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році від 24 лютого 2023 року, у розмірі 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році від 23 лютого 2024 року №185 та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році. Доплата на виконання вищезазначеного судового рішення відсутня.

У листі також зазначено, що перерахована пенсія на виконання зазначених судових рішень, виплачується ОСОБА_1 з урахуванням норм статті 23 Бюджетного кодексу України.

Окрім того, суд з наявних у матеріалах справи перерахунків/розрахунків пенсії позивача від 27.08.2026 встановив, що рішення суду у справах №460/685/25, №460/17835/25, №460/648/26 та №460/697/26 виконуються з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821.

У свою чергу, зі змісту позовної заяви слідує, що позивач не погоджується з діями відповідача, які полягають у виплаті перерахованого на виконання рішень суду у справах №460/685/25, №460/17835/25, №460/648/26 та №460/697/26 розміру пенсії з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, з огляду на що звернувся до суду з цим позовом з наведеними вище позовними вимогами до відповідача, які стосуються питання неналежного, на думку позивача, виконання судового рішення.

Вирішуючи питання щодо належного процесуального способу захисту прав особи у правовідносинах, пов`язаних із застосуванням органом Пенсійного фонду України постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 під час виконання судового рішення, а саме: чи можуть відповідні рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень бути предметом окремого адміністративного позову, чи такі питання мають вирішуватися виключно із застосуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України спеціальних процедур судового контролю за виконанням судового рішення, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26 розглядаючи наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, дійшов до таких висновків, які підлягають врахуванню судом під час розляду цієї справи зважаючи на приписи частини 5 статті 242 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України Про виконавче провадження.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону України Про виконавче провадження дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Наявність у КАС України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 05 серпня 2025 року у справі № 620/15158/24, від 25 березня 2026 року у справі № 320/36568/25 та від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду є неналежне, на його думку, виконання відповідачем судових рішень у справах №460/685/25, №460/17835/25, №460/648/26 та №460/697/26.

Отже, спірні правовідносини виникли не внаслідок первинного вирішення питання про право позивача на пенсію у відповідному розмірі, оскільки таке право та відповідний обов`язок відповідача вже були визначені рішеннями суду у справах №460/685/25, №460/17835/25, №460/648/26 та №460/697/26, які набрали законної сили. Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота реалізації цих судових рішень.

Сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судових рішень певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовими рішеннями. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.

Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення.

Враховуючи наведене, встановлений КАС України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1- 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.

При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.

Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Однією з підстав для звернення позивача до суду є те, що відповідач, виконуючи судові рішення у справах №460/685/25, №460/17835/25, №460/648/26 та №460/697/26, застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, що, на переконання позивача, призвело до неправильного виконання таких рішень суду та порушення його прав.

Фактично доводи позивача щодо заявлених позовних вимог про виплату йому пенсії перерахованої на виконання рішень суду у справах №460/685/25, №460/17835/25, №460/648/26 та №460/697/26 щомісяця у повному нарахованому розмірі, зводяться до того, що відповідач, виконуючи рішення суду, неправильно визначив порядок його реалізації, оскільки застосував постанову Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, яка, на думку позивача, не підлягала застосуванню або була застосована помилково. Проте така обставина сама по собі не трансформує спір щодо виконання судового рішення у новий публічно-правовий спір.

За таких обставин застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами. Застосування зазначеної постанови було лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку. Саме тому предметом незгоди позивача є не самостійна правомірність постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, а правомірність її застосування відповідачем під час виконання судових рішень у справах №460/685/25, №460/17835/25, №460/648/26 та №460/697/26.

Отже, якщо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 відбулося виключно під час виконання судових рішень у справах №460/685/25, №460/17835/25, №460/648/26 та №460/697/26, а позивач пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України. Подання окремого адміністративного позову за таких обставин не відповідає спеціальному процесуальному механізму, визначеному КАС України, та фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, що суперечить правовій природі цих процесуальних інститутів.

Суд зазначає, що питання щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, які виникли у зв`язку з виконанням рішень суду у справах №460/685/25, №460/17835/25, №460/648/26 та №460/697/26, перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом спору у зазначеній справі та стосуються належності виконання покладеного на відповідача судовими рішеннями обов`язку, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку статтей 382, 383 КАС України подати до суду заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання таких рішень суду, або порушення прав позивача, підтверджених такими рішеннями суду.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26, у якій колегія суддів також відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, що виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову та водночас вважала правильним висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що приписами статті 238 КАС України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі, відповідно до якого суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили; 7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили; 8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

У зв`язку з наведеним та враховуючи висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26 суд вважає, що наявні правові підстави для закриття провадження в цій справі на підставі пункту 4 статті 238 КАС України, оскільки є такі, що набрали законної сили рішення суду у справах №460/685/25, №460/17835/25, №460/648/26 та №460/697/26, а заявлені позивачем вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання таких рішень, які підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених КАС України, а тому цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Керуючись статтями 238, 241, 248, 256, 294, 295 КАС суд

У Х В А Л И В :

Закрити провадження у справі №460/17250/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК