Решение № 140838310, 22.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 рокусправа № 380/4051/26Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Андрея Митрополита, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.11.2025 № 4545/5 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії по вислузі років ОСОБА_1 (пенсійна справа № 1313039359), відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що проходив службу на посаді інспектора взводу №1 роти №3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії (стрілецький)» ГУНП у Львівській області та 13.01.2025 на виконання Указу Президента України від 28 жовтня 2024 року № 741/2024 «Про загальну мобілізацію», був призваний на військову службу у Військову частину НОМЕР_2 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.01.2025 №49. Повідомляє, що 15.07.2025 наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 5060/с «Про особовий склад» позивача звільнено з поліції у відповідності до Закону України «Про національну поліцію» за пунктом 7 частини 77 (за власним бажанням).

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було розглянуто пакет документів, наданих Головним управлінням Національної поліції у Львівській області про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». На підставі поданої заяви та скерованих документів позивачу з 16.07.2025 було призначено пенсію за вислугу років у розмірі 70% сум грошового забезпечення відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Однак, 04.11.2025 відповідач прийняв рішення № 4545/5 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Причиною прийняття вказаного рішення стало те, що з 15.01.2025 позивач перебуває на службі у Військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії України.

Позивач вважає таке рішення протиправним та зазначає, що призов на військову службу під час мобілізації та проходження військової служби не може впливати на право на отримання пенсії за вислугу років. Звертає увагу, що має більше 25 років вислуги в Національній поліції України, що безумовно надає право на призначення пенсії за вислугу років, крім того в поліції в позивача було спеціальне звання майора поліції, а при проходженні військової служби у Національній гвардії України йому присвоєно звання сержант, тобто служба різниться між собою.

Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позову заперечив.

В обґрунтування заперечень вказує, що на підставі заяви та документів, скерованих Головним управлінням Національної поліції у Львівській області 04.09.2025 № 285601-2025, ОСОБА_1 з 16.07.2025 призначено пенсію за вислугу років у розмірі 70% сум грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі Закон №2262). Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2262 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Відповідно до частини другої, пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється.

Згідно з витягом із наказу ГУ НП у Львівській області від 15.07.2025 № 506 о/с майора поліції ОСОБА_1 звільнено 15.07.2025 та вислуга років на день звільнення становить 25 роки 03 місяців 15днів, у пільговому обчисленні - 30 років 07 місяців 28 днів. У розрахунку вислуги років ОСОБА_1 зазначено, що 15.01.2025 звільнено у зв`язку із переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій).

Водночас вказано, що період служби ОСОБА_1 з 16.01.2025 по 15.07.2025 зараховано на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі № 380/2332/25 з урахуванням ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025.

Також, у пакеті документів міститься копія військового квитка ОСОБА_1 , згідно якої, позивач з 15.01.2025 перебуває на службі у Військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії України.

Отже, як вбачається з вищенаведеного, на момент звільнення із органів Національної поліції ОСОБА_1 перебував на службі в Національній гвардії України, тобто не є звільненим з військової служби.

З врахуванням вищевикладеного, у разі звільнення зі служби, для підготовки необхідних документів, в тому числі про грошове забезпечення, та подальшого перегляду розміру пенсії відповідно до статті 2 Закону № 2262, необхідно звертатись в структурний підрозділ за останнім місцем служби.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 .

Позивач проходив службу на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області.

Командиром військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України винесено наказ від 13.01.2025 № 14, яким вирішено зарахувати в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 №69/2022 солдата ОСОБА_1 (Г-230701), який прибув для проходження військової служби під час мобілізації та військового стану з ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначити на посаду зовнішнього пілота (оператора) безпілотних літальних апаратів 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу (стрілецької роти з охорони та оборони важливого державного об`єкта №33/3) 4-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів), з 13 січня 2025 року.

Наказом № 28 о/с від 15.01.2025 ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 інспектора взводу №1 роти №3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно - раптової (стрілецький) ГУНП, звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 8 частини 1 статті 77 (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (оргнізацій)).

Вказані вище обставини встановлені у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі №380/2332/25, яке 13.05.2025 набрало законної сили, а тому в силу вимог ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Окрім цього, судовим рішенням у справі №380/2332/25 вирішено визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 15.01.2025 року № 28о/с «Про особовий склад» щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 8 частинні статті 77 (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств ( організацій). Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №1 роти №3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП з 16.01.2025 року.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі №380/2332/25 наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області №3540/с від 26.05.2025 «Про особовий склад» ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора взводу №1 роти №3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області з 16.01.2025.

В подальшому, 15.07.2025 наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області №5060/с «Про особовий склад» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у відповідності до Закону України «Про національну поліцію» за пунктом 7 частини 77 (за власним бажанням) з 15.07.2025. Стаж служби в поліції при звільненні в календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги становить: 25 років 03 місяці 16 днів, у пільговому обчисленні становить: 30 років 07 місяців 28 днів.

Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.11.2025, на підставі заяви ОСОБА_1 та скерованих Головним управлінням Національної поліції у Львівській області документів, позивачу з 16.07.2025 було призначено пенсію за вислугу років у розмірі 70% сум грошового забезпечення відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Розмір пенсійної виплати з 01.11.2025 становив 13597,37 грн.

Однак, 04.11.2025 відповідач прийняв рішення №4545/5 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» ОСОБА_1 .

Причиною прийняття вказаного рішення стало те, що на момент звільнення з органів Національної поліції, ОСОБА_1 з 15.01.2025 вже перебував на службі у Військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії України, а тому підстави для призначення пенсії за вислугу років відстуні.

Листом від 14.07.2026 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача про необхідність повернення переплати пенсії за період з 16.07.2025 по 30.11.2025 в сумі 61407,48 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Спірним у цій справі фактично є питання призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв`язку з проходженням позивачем військової служби по мобілізації.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби):

а) особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу;

б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань;

в) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України;

г) особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України;

д) громадяни інших держав із числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства цих держав, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають;

е) особи, зазначені у статтях 3 і 4 цього Закону;

є) особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, у передбачених цим Законом випадках;

ж) державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п`яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах;

з) особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України.

З аналізу вказаної статті слідує, що законодавець, зокрема розрізняє звільнення зі служби військовослужбовців рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу (пункт «а») та поліцейських (пункт «б»).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Частиною другою статті 2 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Водночас, згідно з частиною 3, 4 статті 2 Закону № 2262-ХІІ пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

Зазначений у частині третій цієї статті порядок збереження, нарахування та виплати пенсій поширюється на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, прийнятих на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення.

Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що пенсіонерам, яким призначена пенсія на підставі Закону №2262-ХІІ та які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, виплата пенсій не припиняється.

Тобто, громадяни України які захищають національну безпеку та цілісність нашої держави можуть бути мобілізовані або прийняті на службу за контрактом, але в будь-якому випадку вони мають гарантії, захищені законодавством України.

Згідно положень статті 1 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналогічне визначення особливого періоду надане і в статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон N 3543-XII), якою передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової).

Статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону №3543-XII завданням мобілізації є, зокрема, здійснення комплексу заходів, спрямованих на переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, організацію і штати воєнного часу.

Судом з матеріалів справи вище встановлено, що командиром військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України винесено наказ від 13.01.2025 № 14, яким вирішено зарахувати в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 №69/2022 солдата ОСОБА_1 (Г-230701), який прибув для проходження військової служби під час мобілізації та військового стану з ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначити на посаду зовнішнього пілота (оператора) безпілотних літальних апаратів 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу (стрілецької роти з охорони та оборони важливого державного об`єкта №33/3) 4-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів), з 13 січня 2025 року.

Крім того, 15.07.2025 наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області №5060/с «Про особовий склад» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у відповідності до Закону України «Про національну поліцію» за пунктом 7 частини 77 (за власним бажанням) з 15.07.2025. Стаж служби в поліції при звільненні в календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги становить: 25 років 03 місяці 16 днів, у пільговому обчисленні становить: 30 років 07 місяців 28 днів.

Таким чином, з 13.01.2025 позивач фактично проходить військову службу по мобілізації під час воєнного стану, при цьому з 15.07.2025 позивача повністю звільнено з органів національної поліції.

Згідно ч. 6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

За п. 64 постанови Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 640/23179/19 аналогія закону та аналогія права допускається для застосування адміністративним судом виключно з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень та лише у випадку взагалі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини.

За п. 79 постанови Вищої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі № 2-591/11 суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Так, згідно вимог ч. 3 ст. 2 Закону № 2262-ХІІ не передбачено припинення виплати пенсій особам, яких призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період. Відповідно, не може бути відмовлено й позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, враховуючи достатність у нього вислуги років для призначення пенсії з 16.07.2025.

Аналогічні правові висновки також викладено в постановах першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі № 200/5269/24 та Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2026 у справі № 580/9103/25.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.

Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).

За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та визначав, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99, рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Таким чином, позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку з тим, що був мобілізований на військову службу швидше, ані ж звільнений з органів Національної поліції, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.11.2025 № 4545/5 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи вищенаведене, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з дати її припинення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Щодо судового збору, то оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, тому відповідно до ст.139 КАС України, такий розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.11.2025 № 4545/5 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Андрея Митрополита, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) поновити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з дати її припинення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна