Решение № 140834309, 22.10.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/249/26

№ провадження 2/495/536/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. Білгород-ДністровськийБілгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.

за участю секретаря Вініченко О.В.

справа № 495/249/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 ,-

представника позивача - ОСОБА_4

представника відповідача - ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , у якому просить визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на: - 10/200 частин житлового будинку з будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 : з житлового будинку під літ. «А»: 4-1 - коридор, 4-2 - кухня, 4-3 - комора, 4-4 - житлова, 4-5 - комора, 4-6-санвузол, загальною площею 31,1 кв.м., житловою площею 14,75 кв.м., гараж літ. «З», в загальному користуванні сарай літ. «Б». В цілому житловий будинок АДРЕСА_1 складається з: літ. «А» - житлового будинку, загальною площею 328,24 кв.м., житловою площею 182,11 кв.м.; літ. «Б» - сарай; літ. «В» - сарай; літ. «К» - сарай; літ. «З» - гараж; літ. «Л» - гараж; літ. «Б1» - вбиральня; № 1 ворота; № 2 хвіртка; № 3 огорожа.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , видане Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 31.01.2018 року.

Після смерті ОСОБА_6 до приватного нотаріуса звернулись спадкоємці по закону: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які є її спадкоємцями в рівних частках.

12.03.2018 приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Рязанцевою Ольгою Юріївною було відкрито спадкову справу.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина у вигляді 10/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала померлій на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 394/Б укладений 28.05.1996 р. на Одеській товарній біржі, у представництві Одеської товарної біржі у місті Білгороді-Дністровському. Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 394/Б укладений 28.05.1996 р. було зареєстровано у КП «Білгород-Дністровському БТІ» 29.05.1996 р. в реєстровій книзі № 139 за реєстровим № 5295.

Свідоцтво про право на спадщину після смерті померлої ОСОБА_6 не видавались.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса з приводу заведення спадкової справи за фактом смерті ОСОБА_3

05.04.2023 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Рязанцевою Ольгою Юріївною було відкрито спадкову справу.

ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 .

17 травня 2024 року приватним нотаріусом листом за № 93/02-14 було рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду з позовом про визнання права власності та провести державну реєстрацію права власності. Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , її спадкоємцям за законом є ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , на частину 10/100 часток житлового будинку, була обґрунтована тим, що правовстановлюючим документом на 10/100 часток житлового будинку є договір № 394/Б купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений на Товарній Біржі 28.05.1996 р.

Померла ОСОБА_6 вступила у право володіння 10/100 часток житлового будинку та володіла нею відкрито на протязі повних 21 року, сплачувала усі необхідні комунальні послуги, обов`язкові платежі.

У даному випадку одна із сторін договору № 394/Б купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений на Товарній Біржі 28.05.1996 р., померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 , тому у судовому порядку не можливо визнати даний договір дійсним.

ОСОБА_1 є спадкоємицею частини 10/100 часток житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , так як її померлий чоловік вчасно звернувся до нотаріуса щодо відкриття спадкової справи за фактом смерті матері ОСОБА_6 та прийняв таку спадщину.

Згідно п. 2 договору № 394/Б купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений на товарній біржі 28.05.1996 р., 10/100 частин житлового будинку складається з літ. 4 в житловому будинку літ. «А», коридор-1, кухня-2, кладова-3, кладова-5, гараж літ. «З», в загальному користуванні сарай літ. «Б», загальною площею 31,11 кв.м., житловою площею 16,86 м.кв., розташовані на земельній ділянці площею 940 кв.м. згідно рішення виконавчого комітету № 567 від 24.10.1991 р.

Як вбачається з відповіді КП «Білгород-Дністровського БТІ» від 06.05.2024 р. за № 475, наданої приватному нотаріусу Рязанцевій О.Ю., що станом на 31.12.2012 р. власниками 10/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6 на підставі договору № 394/Б купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.1996 року, який було зареєстровано КП «Білгород-Дністровським БТІ» 29.05.1996 р. в реєстровій книзі № 139 за реєстровим № 5295.

Станом на 18.04.2024 р. житловий будинок в цілому складався з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 328,24 кв.м., житловою площею 190,1 кв.м., сараїв літ. «Б», «В», «К», вбиральні літ. «Б1», гаражів літ. «Ж», «З», «І», «Л», «М», споруд № 1-3. 10/100 часток житлового будинку, що належить ОСОБА_6 складаються з: житлового будинку літ. «А» 4-1 коридор, 4-2 кухня, 4-3 комора, 4-4 житлова, 4-5 комора, 4-6 санвузол, загальною площею 31,1 кв.м., житловою площею 14,75 кв.м., гараж літ. «З», в загальному користуванні сарай літ. «Б».

При проведенні поточної технічної інвентаризації 2024 року було зафіксовано внутрішнє перепланування 10/100 часток житлового будинку літ. «А», за рахунок чого змінено склад та житлова площа приміщень. При цьому згідно постанови Кабінету Міністрів України № 406 від 07.06.2017 р., роботи з переобладнання та перепланування житлового будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та інженерні системи загального користування, не потребують документів, що дають прав на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

ОСОБА_1 замовила технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 . Згідно технічного паспорту 10/100 частин житлового будинку складається з: в житловому будинку під літ. «А» коридор- 4-1, кухня-4-2, комора-4-3, 4-4-житлова, комора-4-5, 4-6-санвузол, загальною площею 31,11 кв.м., житловою площею 14,75 м.кв. В цілому житловий будинок АДРЕСА_1 складається з: літ. «А» - житлового будинку, загальною площею 328,24 кв.м., житловою площею 182,11 кв.м.; літ. «Б» - сарай; літ. «В» - сарай; літ. «К» - сарай; літ. «З» - гараж; літ. «Л» - гараж; літ. «Б1» - вбиральня; № 1 ворота; № 2 хвіртка; № 3 огорожа.

Як вбачається з витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, за реєстраційним номером документа: ТІ01:8454:4563:0689:4556, при проведенні поточної технічної інвентаризації 2024 року було зафіксовано внутрішнє перепланування 10/100 часток житлового будинку літ. «А», за рахунок чого змінено склад та житлова площа приміщень. При цьому згідно постанови Кабінету Міністрів України № 406 від 07.06.2017 р., роботи з переобладнання та перепланування житлового будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та інженерні системи загального користування, не потребують документів, що дають прав на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Враховуючи вище викладені обставини, ОСОБА_1 позбавлена можливості переоформити спадкове майно померлого чоловіка на своє ім`я у поза судового порядку, а тому змушена звернутися до суду.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

19 січня 2026 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, витребувано докази по справі.

27 січня 2026 року на виконання ухвали суду про витребування доказів, приватним нотаріусом Білгород-дністровського районного нотаріального округу Одеської області надано копію спадкової справи № 1/2018 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 , копію спадкової справи № 7/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 .

23 березня 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області залучено до участі у справі співвідповідача.

11 травня 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі закрито підготовче провадження та її призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позову.

Представник відповідача просила суд ухвалити законне рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 23 листопада 2022 року, виданого Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)./а.с. 13/

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 72048524 від 05.04.2023, 05.04.2023 приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Рязанцевою Ольгою Юріївною відкрито спадкову справу № 7/2023 до майна померлого ОСОБА_3 ./а.с. 14/

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 06 вересня 2022 року, виданого Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 06 вересня 2022 року, про що 06 вересня 2022 року складено актовий запис № 433./а.с. 15/

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 25 жовтня 2017 року складено відповідний актовий запис № 1234, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 31 січня 2018 року, виданого Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 51184855 від 12.03.2018, 12.03.2018 приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Рязанцевою Ольгою Юріївною відкрито спадкову справу № 1/2018 до майна померлої ОСОБА_6 ./а.с. 14/

29.03.2024 приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Рязанцевою Ольгою Юріївною ОСОБА_1 надано довідку щодо надання відомостей стосовно спадкоємців по спадковій справі, у якій повідомлено: «12.03.2018 нотаріусом заведена спадкова справа № 1/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .

З заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином на теперішній час для оформлення спадкових прав після померлої ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , за законом на усе майно в рівних частках є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

До складу спадкового майна входить: усе майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що належить спадкодавцю на день смерті і на що вона за законом має право. Свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_6 не видавались.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після якого була заведена спадкова справа № 7/2023 (спадкова справа у Спадковому реєстрі № 70488538), єдиною спадкоємицею якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 »./а.с. 20/

17 травня 2024 року приватним нотаріусом листом за № 93/02-14 рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду з позовом про визнання договору, укладеного на товарній біржі дійсним, та визнання права власності за ОСОБА_6 , провести державну реєстрацію права власності на її ім`я. Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , її спадкоємцям за законом є ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , на частину 10/100 часток житлового будинку, обґрунтована тим, що правовстановлюючим документом на 10/100 часток житлового будинку є договір № 394/Б купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений на Товарній Біржі 28.05.1996 р. /а.с.21/

У листі КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради повідомлено, що станом на 31.12.2012 власниками 10/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 була ОСОБА_6 на підставі договору № 394/Б купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.1996 року, який було зареєстровано Білгород-Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації 29.05.1996 року в реєстровій книзі № 139 за реєстровим номером № 5295.

Дублікат правовстановлювального документу комунальним підприємством «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» не реєструвався. 10/100 часток житлового будинку, що належали ОСОБА_6 складаються з: житлового будинку під літ. «А»: 4-1 - коридор, 4-2 - кухня, 4-3 - комора, 4-4 - житлова, 4-5 - комора, 4-6-санвузол, загальною площею 31,1 кв.м., житловою площею 14,75 кв.м., гараж літ. «З», в загальному користуванні сарай літ. «Б».

Станом на 18.04.2024 даний житловий будинок в цілому складався з: літ. «А» - житлового будинку, загальною площею 328,24 кв.м., житловою площею 190,31 кв.м.; сараїв літ. «Б», «В», «К», вбиральні літ. «Б1», гаражів літ. «Ж», «З», «І», «Л», «М», споруд № 1-3.

При проведенні поточної технічної інвентаризації 2024 року було зафіксовано внутрішнє перепланування 10/100 часток житлового будинку літ. «А», за рахунок чого змінені склад та житлова площа приміщень. При цьому згідно постанови КМУ № 406 від 07.06.2017, роботи з переобладнання та перепланування житлового будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та інженерні системи загального користування, не потребують документів, що дають прав на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Вбиральня літ. "Б1" є частиною сараю літ. "Б", який побудовано у 1940 році. Відповідно до роз`яснень Міністерства Юстиції України від 23.02.2016 року №8.4-35//18/1 індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські присадибні будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. У зв`язку з тим, що вбиральня літ. «Б1» була побудована до 05.08.1992 року вона не є самочинним будівництвом та не підлягає введенню до експлуатації.

Збудовано без дозвільних документів: в житловому будинку літ. «А» 8-2 кухня самочинно переобладнана у житлову, чим збільшена житлова площа житлового будинку на 7,99 кв. м., гараж літ. «Ж», гараж літ. «І», гараж літ. «М».

Вірним слід вважати загальну площу житлового будинку літ. «А», не враховуючи площу переобладнання 182,11 кв.м., житлового 10/100 часток 14,75 кв.м./а.с. 22/

Відповідно копії договору купівлі-продажу від 28 травня 1996 року № 394/Б, посвідченого товарною біржею, ОСОБА_6 придбала у ОСОБА_8 10/100 часток житлового будинку, загальною площею 31,11 кв.м., житловою 16,86 кв.м./а.с.23-24/

06 травня 2024 року на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт житлового будинку садибного типу, який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 . /а.с. 25-38/

З інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.01.2026 № 460039284, у реєстрі речових прав наявна така інформація щодо житлового будинку, загальною площею 328,24, житловою площею 182,11, який складається з житловий будинок літ. «А», сараї літ. «Б», «В», «К», гаражі літ. «З», «Л», вбиральня літ. «Б1», споруди №1-3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 :

ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності належать 10/100 часток житлового будинку у складі: з житлового будинку літ. «А» 7-1 коридор, 7-2 кухня, 7-3 санвузол, 7-4 житлова, 7-5 житлова, 7-6 кладова, житловою площею 27,73 кв.м., загальною площею 40,77 кв.м.;

ОСОБА_10 на праві спільної часткової власності належать 10/100 часток житлового будинку у складі: з житлового будинку літ. «А», 1-2 кухня, 1-3 кладова, 1-4 житлова, 1-5 шафа, житловою площею 17,16 кв.м., загальною площею 32,074 кв.м./а.с. 39-42/

Нормативне обґрунтування.

Частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У пункті 1 частині 2 статті 16 ЦК передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у главі 29 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналіз норм цієї статті дає підстави для висновку, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку, про що зазначається у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17 (провадження № 61-13688св21).

Також відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду.

Предметом спору у справі, яка розглядається, є визнання в порядку спадкування права власності на 10/200 частин житлового будинку з будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 : 4-1 - коридор, 4-2 - кухня, 4-3 - комора, 4-4 - житлова, 4-5 - комора, 4-6-санвузол, загальною площею 31,1 кв.м., житловою площею 14,75 кв.м., гараж літ. «З», в загальному користуванні сарай літ. «Б».

Судом встановлено, що вказане нерухоме майно, а саме 10/100 частки житлового будинку/квартира АДРЕСА_3 , придбано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на підставі договору купівлі-продажу від 28 травня 1996 року № 394/Б, посвідченого товарною біржею.

Вказаний договір зареєстровано Білгород-Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації, записано в реєстрову книгу № 139 за реєстровим № 5295 від 25 травня 1996 року.

Крім того, з матеріалів справи судом установлено, що вищеописаний договір у нотаріальному порядку не посвідчувався.

ОСОБА_6 зареєструвала місце проживання у квартирі АДРЕСА_4 , що підтверджується матеріалами спадкової справи

Також у вказаному будинку з 2005 року прописано її сина ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене, аналізуючи питання про належність вищеописаного нерухомого майна до спадкової маси, суд, насамперед, виходить із наступного.

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Оскільки договір купівлі-продажу квартири було вчинено у 1996 році, то під час вирішення цього спору підлягають застосуванню норми права, чинні на момент його укладення, а саме: положення ЦК УРСР 1963 року та Закону України «Про товарну біржу».

Угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків (стаття 41 ЦК УРСР).

Відповідно до статті 42 ЦК УРСР угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

У статті 44 ЦК УРСР встановлено, що повинні укладатись у письмовій формі: угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР; угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР; 3) інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі (частина перша статті 45 ЦК УРСР).

Відповідно до статті 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

За змістом статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (у редакції, чинній на момент укладення договору) біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23) зазначено, що правочин чи договір з`являються як юридичний факт в момент їх вчинення. Недійсність може «вражати» правочин чи договір, і вона стосується саме моменту його вчинення, а не виконання.

Саме на момент вчинення правочин чи договір перевіряються на те, чи він відповідає, зокрема, вимогам щодо його дійсності, яка форма встановлена законом щодо правочину чи договору на момент його вчинення. Тому при вирішенні питання щодо кваліфікації правочину чи договору як недійсного має застосовуватися той закон, який був чинний на момент його вчинення; в ЦК УРСР 1963 року не передбачалося конструкції нікчемності правочину чи договору.

Правочин чи договір, які вчинялися під час чинності ЦК УРСР 1963 року, могли бути визнанні недійсними на підставі рішення суду; норми ЦК України 2003 року щодо недійсності правочинів не можуть бути застосовані при вирішенні спору про недійсність правочину чи договору, який вчинявся під час чинності ЦК УРСР 1963 року.

На рівні ЦК УРСР 1963 року не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів.

У частині другій статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року. Адже статті 47 і 227 ЦК УРСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а частина друга статті 15 Закону «Про товарну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні - договору, укладеного на товарній біржі.

Спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lex specialis derogat lex generali). Спеціальна норма, прийнята пізніше в часі (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)має перевагу над загальними нормами (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lex posterior derogat lex priori).

Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка знайшла своє втілення у постанові від 08.09.2026 по справі № 202/1200/24.

З огляду на викладені норми матеріального права, відповідну їм практику Верховного Суду, враховуючи фактичні обставини справи, яка розглядається, суд доходить переконання, що спірне нерухоме майно увійшла до складу спадкової маси, після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право спадкування за законом мають діти спадкодавця, утому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_3 та ОСОБА_11 звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк, втім свідоцтво про право на спадщину у встановленому законом порядку не отримали.

Наявність інших спадкоємців до майна померлої у 2017 році ОСОБА_6 судом не встановлена.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року в справі № 523/3522/16-ц зроблено висновок, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Тобто відсутність у ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину на спірне нерухоме майно в силу вимог частини третьої статті 1296 ЦК України не позбавляє його спадкоємців права на спадщину та не може свідчити про те, що ОСОБА_3 та його брат ОСОБА_11 не прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_6 .

ОСОБА_1 , яка і звертається з позовом до суду, згідно копії спадкової справи № 7/2023, заведеної до майна померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , є єдиною спадкоємицею майна останнього.

У нотаріальному порядку позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати право власності на спадкове нерухоме майно, що підтверджується відповіддю приватного нотаріуса за № 93/02-14, у якій рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду з позовом про визнання договору, укладеного на товарній біржі дійсним, та визнання права власності за ОСОБА_6 , провести державну реєстрацію права власності на її ім`я. Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , її спадкоємцям за законом є ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , на частину 10/100 часток житлового будинку, обґрунтована тим, що правовстановлюючим документом на 10/100 часток житлового будинку є договір № 394/Б купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений на Товарній Біржі 28.05.1996 р.

Враховуючи вищевикладене, на підставі повно та всебічно досліджених доказів, надавши оцінку їх належності, допустимості, достатності, об`єктивності, та у їх логічному взаємозв`язку, виходячи із норм права, що врегульовують дані правовідносини, встановивши, що спірне нерухоме майно увійшло до спадкової маси після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_12 разом із братом ОСОБА_11 звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини в установлений законом строк, виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, спадкоємцем померлого ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , та з огляду на те, що захистити свої права позивач може лише шляхом звернення до суду, позовна заява ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Вирішення питання щодо судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1220, 1223, 1225, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 76-81, 89, 95, 263-265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на: - 10/200 частин житлового будинку з будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 : з житлового будинку під літ. «А»: 4-1 - коридор, 4-2 - кухня, 4-3 - комора, 4-4 - житлова, 4-5 - комора, 4-6-санвузол, загальною площею 31,1 кв.м., житловою площею 14,75 кв.м., гараж літ. «З», в загальному користуванні сарай літ. «Б». В цілому житловий будинок АДРЕСА_1 складається з: літ. «А» - житлового будинку, загальною площею 328,24 кв.м., житловою площею 182,11 кв.м.; літ. «Б» - сарай; літ. «В» - сарай; літ. «К» - сарай; літ. «З» - гараж; літ. «Л» - гараж; літ. «Б1» - вбиральня; № 1 ворота; № 2 хвіртка; № 3 огорожа.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 .

Відповідач: Білгород-Дністровська міська рада, ЄДРПОУ 26275763, вул. Михайлівська, буд. 56, м. Білгород-Дністровський, Білгород-Дністровського району, Одеської області, 67701.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складений 22 жовтня 2026 року.

Суддя: