Решение № 140832002, 12.10.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. ЧернівціСправа № 926/1746/21

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю секретаря судового засідання Косован А.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу, м. Івано-Франківськ

до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс, м. Чернівці

про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу у сумі 1573352,50 грн.

представники сторін:

від позивача Книговський В.О.

від відповідача Довгопола К.А.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Державного підприємства Берегометське лісомисливське господарство про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу у сумі 1573352,50 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 08.07.2020 №270 спеціалістами Державної екологічної інспекції Карпатського округу у період з 09.07.2020 по 21.07.2020 було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ДП «Берегометське лісомисливське господарство», за результатами якого складений акт №91/03 від 21.07.2020.

Згідно акту №91/03 від 21.07.2020, під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ДП «Берегометське лісомисливське господарство», спеціалістами Державної екологічної інспекції Карпатського округу виявлено факт використання природних ресурсів на території Берегомегського лісництва у кварталі 18 виділ 12 площа 4,2 га, що знаходиться в межах території об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - національного природного парку «Вижницький» (без вилучення). Загальна кількість облікованих пнів фактично зрубаних підприємством дерев становить 748 штук породи ялина, ялиця, бук, береза (в тому числі неліквідних 23 дерева), згідно польової перелікової відомості №1. На вказану рубку виписано лісорубний квиток №60 від 16.03.2020 на проведення вибірково-санітарної рубки 2020 року на площі 4,2 га.

Позивач зазначає, що рубка дерев проведена працівниками ДП «Берегометське лісомисливське господарство» в період 2020 без відповідного ліміту на проведення рубок на території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення на 2020 рік, який видається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також без відповідного дозволу що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на 2020 рік.

Розрахунок розміру шкоди, внаслідок незаконної порубки дерев на території Берегометського лісництва у кварталі 18 виділ 12, що відноситься до об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (національний природний парк «Вижницький» (без вилучення) здійснено на підставі додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» та сума заподіяної шкоди становить 1573352,50 грн.

Станом на момент подання позовної заяви, шкода в розмірі 1573352,50 грн. відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення з позовною заявою до суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 справу №926/1746/21 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 29.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

25.05.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач зазначає, що:

- проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) та звернення до суду із даним позовом в інтересах держави здійснено неналежним суб?єктом публічного права без належних повноважень, як наслідок, складені письмові документи за наслідками такого заходу є недопустимими доказами і не можуть бути прийняті при ухвалені рішення;

- на підставі отриманих лімітів Управлінням екології та природних ресурсів Чернівецької ОДА 30.09.2019 року було видано Дозвіл №22/2019 на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об?єктів ПЗФ загальнодержавного значення, в тому числі у межах Берегометського лісництва (господарська зона НПГ «Вижницький» без вилучення з користування ДП «Берегометське ЛМГ» квартал 18 виділ 12). В зв?язку із значним обсягом робіт та обмеженим часом їх проведення з 30.09.2019 року по 31.12.2019 року ДП Берегометське лісомисливське господарство не змогло здійснити санітарну вибіркову рубку згідно встановлених лімітів на всіх визначених територіях, тобто не змогло провести необхідний запланований та дозволений обсяг поліпшення санітарного стану лісів;

- після отримання ліміту на рубку дерев, ДП Берегометське лісомисливське господарство до кінця 2019 року освоїло майже повністю отриманий ліміт, крім однієї ділянки - квартал 18 виділ 12 площа 4,2 га. Дана ділянка була освоєна підприємством у 2020 році з метою недопущення погіршення санітарного стану лісів, розповсюдження хвороб, шкідників лісу та втрат технічної якості деревини;

- 16.03.2020 року видано лісорубний квиток ЧР 008271 та проведено у 2020 році встановлений захід поліпшення санітарного стану лісів - вибіркову санітарну рубку у кварталі 18 виділ 12 у виключному порядку. Даний лісорубний квиток внесено до відкритого електронного реєстру лісорубних квитків з початком дії 16.03.2020 року та закінченням строку дії 31.12.2020 року, що підтверджується витягом з відкритого електронного реєстру лісорубних квитків. Виданий лісорубний квиток не скасовано та не анульовано і він є чинним та виданий на проведення заходу поліпшення санітарного стану лісів - санітарну вибіркову рубку, в тому числі в кварталі 18 виділ 12 в обсягу встановленого ліміту. З огляду на наявність лісорубного квитка, як основного дозвільного документу на спеціальне використання лісових ресурсів, за яким проведено обов?язковий і необхідний захід поліпшення санітарного стану лісу в обсягах встановлених затвердженим лімітом, вбачається відсутність заподіяння будь-якої шкоди лісовим ресурсам;

- науковим висновком спеціаліста щодо доцільності та результатів санітарної рубки, проведеної на території ДП «Берегометське ЛМГ» складеним 17.03.2021 року встановлено, що проведення вибіркової санітарної рубки на площі 4,2 га у кварталі 18 виділ 12 Берегометського лісництва ДП "Берегометське ЛМГ" не призвело до погіршення санітарного стану насадження, шкоди природному середовищу НПП "Вижницький" не завдано. Висновком спеціаліста підтверджується поліпшення санітарного стану лісу після проведеного заходу та спростовується твердження позивача про нанесену шкоду;

- розрахунок розміру шкоди, наведений позивачем із посиланням на вимоги постанови КМ України від 24.07.2013 року №541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» не може бути застосований до здійснених в межах ліміту з перевищенням строків вчинення необхідних і обов?язкових заходів поліпшення санітарного стану лісу, оскільки п. 1 даної постанови на містить в переліку порушень законодавства такси для обчислення розміру шкоди, у межах територій та об?єктів природно-заповідного фонду, завданої внаслідок здійснення невчасного заходу поліпшення санітарного стану лісу.

11.06.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

14.06.2021 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення.

29.06.2021 до суду від відповідача надійшла заява про призначення експертизи.

Ухвалою від 26.08.2021 призначено у справі екологічну судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

30.01.2026 до суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта №4084 від 22.01.2026 разом з матеріалами справи №926/1746/21.

Ухвалою від 03.02.2026 поновлено провадження у справі №926/1746/21, призначено підготовче судове засідання на 03.03.2026.

09.02.2026 до суду від Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс надійшло клопотання про заміну сторони у справі правонаступником.

02.03.2026 до суду від позивача надійшло заперечення щодо висновку експертів №4084 від 22.01.2026.

Ухвалою від 03.03.2026 задоволено клопотання про заміну сторони у справі правонаступником від 06.02.2026, замінено у справі №926/1746/21 Державне підприємство Берегометське лісомисливське господарство на його правонаступника Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс, відкладено підготовче засідання на 25.03.2026.

18.03.2026 до суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 24.03.2026 задоволено заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 18.03.2026.

24.03.2026 до суду від позивача надійшла заява про виклик свідків.

25.03.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про виклик експерта.

Ухвалою від 25.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви позивача про виклик свідків від 11.03.2026, відкладено підготовче засідання на 14.04.2026, задоволено клопотання відповідача про виклик експерта від 25.03.2026, викликано в судове засідання судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Макарчука В.Г. та фахівця Національного лісотехнічного університету України Короля М.М. для роз`яснення висновку експерта від 22.01.2026 №4084.

14.04.2026 до суду від Короля М.М. та Макарчука В.Г. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 14.04.2026 відкладено підготовче засідання на 07.05.2026, задоволено заяву судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Макарчука В.Г. та фахівця Національного лісотехнічного університету України Короля М.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 13.04.2026.

Ухвалою від 07.05.2026 відкладено підготовче засідання на 21.05.2026.

Ухвалою від 21.05.2026 відкладено підготовче засідання на 11.06.2026.

Ухвалою від 11.06.2026 відкладено підготовче засідання на 02.07.2026.

25.06.2026 до суду від судового експерта надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої просить доручити Господарському суду Львівської області.

Ухвалою від 29.06.2026 задоволено заяву судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Макарчука В.Г. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 25.06.2026.

У судовому засіданні 02.07.2026 оголошено перерву до 16.07.2026.

Ухвалою від 16.07.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 10.09.2026.

У судовому засіданні 10.09.2026 оголошено перерву до 30.09.2026.

24.09.2026 до суду від відповідача надійшли пояснення.

29.09.2026 до суду від позивача надійшли пояснення.

У судовому засіданні 30.09.2026 оголошено перерву до 12.10.2026.

У судовому засіданні 12.10.2026 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача заперечував проти обґрунтованості позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку представників сторін щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Щодо належного відповідача.

Державне підприємство Берегометське лісомисливське господарство припинено шляхом реорганізації, а саме, приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (код ЄДРПОУ 44768034), що підтверджується Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 913 від 28 жовтня 2022 року.

Відповідно до передавального акта балансових рахунків, основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, а також матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше Державного підприємства Берегометське лісомисливське господарство, який затверджено Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України №05 від 02 січня 2023 року усі активи та пасиви були передані від Державного підприємства Берегометське лісомисливське господарство на баланс філії Берегометське лісомисливське господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України.

Філію Берегометське лісомисливське господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України припинено шляхом її закриття відповідно до Наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України № 1853 від 18 жовтня 2024 року.

Філія Берегометське лісомисливське господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України передала усі активи та пасиви на балансових рахунках матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше філії Подільський лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, що підтверджується передавальним актом активів та пасивів на балансових рахунках матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше від 31 грудня 2024 року. Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України № 2325 від 31 грудня 2024 року було затверджено в тому числі передавальний акт філії Берегометське лісомисливське господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України.

Перехід матеріальних прав є підставою для здійснення правонаступництва, а моментом матеріального правонаступництва є момент підписання відповідного передавального акту.

Вказаний висновок підтверджується положеннями чинного законодавства та сталою судовою практикою. Зокрема, у постанові Касаційного господарського суду від 27.01.2020 року (справа № 904/1050/18) з цього приводу зазначено: Під час реорганізації юридичної особи шляхом приєднання передання майна, прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника здійснюється на підставі передавального акта, в якому має бути чітко зазначено про суть та обсяг прав і обов`язків, що передаються. Разом з тим, момент переходу прав і обов`язків до правонаступника визначається днем підписання передавального акта, і тому може не співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.04.2019 у справі № 922/2301/18).

Таким чином, Філія Подільський лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України є правонаступником усіх прав та обов`язків в тому числі філії Берегометське лісомисливське господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України.

Відповідно до підпункту 10.5.6. п. 10.5. Положення про філію Подільський лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, яке затверджено Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України від 03 жовтня 2024 року № 1700: Для здійснення діяльності Філії в межах, встановлених законодавством, Статутом Підприємства, даним Положенням та наказами Генерального директора, Підприємство делегує Філії права: Представляти інтереси Підприємства в судах, в тому числі в місцевих загальних судах, господарських та адміністративних судах, а також в міжнародних арбітражах у справах, пов`язаних з діяльністю Філії; вести претензійну роботу; виступати позивачем, в тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх процесуальних документів в межах своїх повноважень, передбачених цим Положенням, представляти інтереси в правоохоронних органах та бути представником потерпілого. З метою реалізації цього права участь у справі може брати керівник Філії, інша особа, уповноважена діяти від імені Підприємства відповідно до виданої Генеральним директором довіреності та/або трудового договору (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

За загальним правилом, правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника.

Водночас, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі (у тому числі на стадії виконання судового рішення) необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Таким чином, Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс є правонаступником усіх прав та обов`язків Державного підприємства Берегометське лісомисливське господарство та є належним відповідачем у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

Національний природний парк «Вижницький» створений відповідно до Указу Президента України №810/95 від 30 серпня 1995 року (в редакції із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 818/2007 від 04.09.2007), є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Цим Указом установлено площу земель національного природного парку "Вижницький" 7928,4 гектара, у тому числі 7013,4 гектара, що надаються у постійне користування та 915 гектарів, що включаються до його складу без вилучення їх у землекористувачів.

Згідно проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Берегомстське лісомисливське господарство» квартал 18 Берегометського лісництва знаходиться на території Національного природного парку «Вижницький».

Відповідно до п. 1.1. Положення про Національний природний парк Вижницький, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 29.10.2007 № 543 (у редакції наказу від 13.11.2019 №407), Парк розташований на території Вижницького району Чернівецької області.

Згідно п. 2.1. Положення парк створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Буковинських Карпат з унікальними історико-культурними комплексами, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.

Як передбачено п. 2.2. Положення основними завданнями парку є, зокрема, збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів та природних об`єктів Буковинських Карпат, включаючи підтримання та збереження екологічної природної рівноваги в регіоні; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об`єктів.

Відповідно до абзацу другого п. 4.5 Положення, спеціальне використання природних ресурсів у межах території Парку здійснюється на підставі дозволів, виданих уповноваженими на те органами у сфері охорони навколишнього природного середовища у межах лімітів, установлених Мінекоенерго.

На підставі наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 08.07.2020 №270 спеціалістами Державної екологічної інспекції Карпатського округу у період з 09.07.2020 по 21.07.2020 було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ДП «Берегометське лісомисливське господарство», за результатами якого складений акт №91/03 від 21.07.2020.

Як вбачається з акту № 91/03 від 21.07.2020, під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ДП «Берегометське лісомисливське господарство», спеціалістами Державної екологічної інспекції Карпатського округу виявлено факт використання природних ресурсів на території Берегометського лісництва у кварталі 18 виділ 12 площа 4,2 га, що знаходиться в межах території об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - національного природного парку «Вижницький» (без вилучення). Загальна кількість облікованих пнів фактично зрубаних підприємством дерев становить 748 штук породи ялина, ялиця, бук, береза (в тому числі неліквідних 23 дерева), згідно польової перелікової відомості №1. На вказану рубку виписано лісорубний квиток №60 від 16.03.2020 на проведення вибірково-санітарної рубки 2020 року на площі 4,2 га.

Встановлено, що зазначена рубка проведена працівниками ДП «Берегометське лісомисливське господарство» в період 2020 без відповідного ліміту на проведення рубок на території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення на 2020 рік, який видається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також без відповідного дозволу що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на 2020 рік.

Згідно листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.10.2020 №25/7-11/8497-20 ліміт на використання природних ресурсів у межах національного природного парку «Вижницький» для ДП «Берегометське лісомисливське господарство» кварталу 18 виділу 12 площею 4,2 га Берегометського лісництва (вибіркова санітарна рубка) у 2020 році не затверджувався.

Відповідно до листа Управління екології та природних ресурсів Чернівецької ОДА від 19.10.2020 №04/1608, у 2020 році дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у вищезазначеній ділянці в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення не надавалося.

Розрахунок розміру шкоди, внаслідок незаконної порубки дерев на території Берегометського лісництва у кварталі 18 виділ 12, що відноситься до об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (національний природний парк «Вижницький» (без вилучення) здійснено на підставі додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» та сума заподіяної шкоди становить 1573352,50 грн.

З метою досудового врегулювання спору Державною екологічною інспекцією Карпатського округу на адресу ДП «Берегометське лісомисливське господарство» надіслано претензію від 30.11.2020 №03.5-07/3325 із пропозицією у місячний строк з дня одержання претензії сплатити суму шкоди в розмірі 1573352,50 грн.

Станом на момент подання позовної заяви, шкода в розмірі 1573352,50 грн. відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення з позовною заявою до суду.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 66 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ним збитки.

Згідно частин першої та другої статті 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ) ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Статтею 35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту д частини першої статті 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, а саме, збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про рослинний світ охорона рослинного світу забезпечується встановленням правил і норм охорони, використання та відтворення об`єктів рослинного світу; забороною та обмеженням використання природних рослинних ресурсів у разі необхідності; здійсненням оцінки впливу на довкілля та інших заходів з метою запобігання загибелі об`єктів рослинного світу в результаті господарської діяльності; створенням системи державного обліку та здійсненням державного контролю за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу; встановленням юридичної відповідальності за порушення порядку охорони та використання природних рослинних ресурсів; здійсненням інших заходів і встановленням законодавством інших вимог щодо охорони рослинного світу.

Статтею 25 Закону України Про рослинний світ визначено, що охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об`єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від пожеж, шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання. Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об`єкти рослинного світу, а також користувачами природних рослинних ресурсів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Згідно із ч. 3 ст. 1 ЛК України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно із ч. 1 ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Статтею 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Відповідно до ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Згідно ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно із ст. 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 89 ЛК України охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління.

Згідно із ст. 90 ЛК України основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах (ст. 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища).

Згідно ст. 39 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища до природних ресурсів загальнодержавного значення належать: а) внутрішні морські води та територіальне море; б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; в) атмосферне повітря; г) підземні води; д) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; е) лісові ресурси державного значення; є) природні ресурси в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; ж) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об`єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" і які перебувають у державній власності, а також об`єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об`єктами загальнодержавного значення; з) корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про рослинний світ до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать: а) об`єкти рослинного світу у межах: внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України; поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх приток усіх порядків; природних та біосферних заповідників, національних природних парків, а також заказників, пам`яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення; б) лісові ресурси державного значення; в) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України; г) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України.

До природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва (ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Як визначено ч. 1 та ч. 3 ст. 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 8 Закону України Про природно-заповідний фонд України унормовано, що збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно заповідного фонду.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів (ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність (ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Згідно ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на безоплатній основі.

Ліміти спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються на підставі науково обгрунтованих нормативів центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Порядок встановлення лімітів спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 11 Закону України Про рослинний світ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992р. №459 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Положення про порядок встановлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, у відповідності до п.7 якого ліміти на використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно заповідного фонду загальнодержавного значення затверджуються Мінприроди за поданням органів, у віданні яких знаходяться ці природні ресурси, на підставі обгрунтовуючих матеріалів, погоджених з відповідними науковими установами і спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державними управліннями екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі.

Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992р. №459 затверджено Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, у відповідності до п. З якого, дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів - це офіційний документ, який засвідчує право підприємств, установ, організацій, громадян на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів. Згідно п.4 наведеного Положення, видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється: природних ресурсів континентального шельфу й виключної (морської) економічної зони (крім корисних копалин), немисливських видів тварин, природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (крім мисливських тварин), видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

На виконання Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України" та Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.92 № 459, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.01.2008 № 27, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2008 р. за №117/14808, затверджено «Інструкцію про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення», яка визначає порядок установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення для підприємств, установ, організацій, інших землевласників або землекористувачів (далі - заявники) у власності (користуванні) яких знаходяться природні ресурси в межах цих територій та об`єктів, за винятком корисних копалин, водних ресурсів, видів тварин і рослин, що занесені до Червоної книги України та рослинних угруповань, що занесені до Зеленої книги України. Ліміти на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення затверджуються Міндовкілля. Ліміти визначають обсяги використання природних ресурсів, у межах яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Відповідно до п. 1.4. розділу 1 цієї Інструкції (в редакції на момент проведення спірної рубки) Ліміти встановлюються щороку. Так само, відповідно до пункту 3 розділу II Інструкції (в редакції із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів № 15 від 06.08.2020) - затвердження лімітів здійснюється щорічно на безоплатній основі на кожний вид спеціального використання природних ресурсів.

Згідно із п. "е" ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Таким чином, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи, винної у завданні шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.6 роз`яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища" від 27.06.2001 № 02-5/744, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).

Відповідно до ст.ст. 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно пункту к частини другої статті 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у невиконанні вимог охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України.

Пунктами а, б, г, е, частини другої статті 64 Закону України Про природно-заповідний фонд України визначено, що відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у: нецільовому використанні територій та об`єктів природно-заповідного фонду, порушенні режимів територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також проектів створення та організації територій об`єктів природно-заповідного фонду; здійсненні в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон заборонених господарської та інших видів діяльності; у невжитті заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду; порушенні вимог щодо використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев (п.52 постанови ВС від 19.02.2026 року у справі №918/612/25).

Крім того, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 19, 63, 64, 105, 107 ЛК України, ст. 1166 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі № 907/181/22 виснував, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.

Як вбачається з матеріалів справи, Національний природний парк «Вижницький» створений відповідно до Указу Президента України №810/95 від 30 серпня 1995 року (в редакції із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 818/2007 від 04.09.2007), є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Цим Указом установлено площу земель національного природного парку "Вижницький" 7928,4 гектара, у тому числі 7013,4 гектара, що надаються у постійне користування та 915 гектарів, що включаються до його складу без вилучення їх у землекористувачів.

Згідно проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Берегомстське лісомисливське господарство» квартал 18 Берегометського лісництва знаходиться на території Національного природного парку «Вижницький».

Відповідно до п. 1.1. Положення про Національний природний парк Вижницький, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 29.10.2007 № 543 (у редакції наказу від 13.11.2019 №407), Парк розташований на території Вижницького району Чернівецької області.

Згідно п. 2.1. Положення парк створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Буковинських Карпат з унікальними історико-культурними комплексами, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.

Як передбачено п. 2.2. Положення основними завданнями парку є, зокрема, збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів та природних об`єктів Буковинських Карпат, включаючи підтримання та збереження екологічної природної рівноваги в регіоні; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об`єктів.

Відповідно до абзацу другого п. 4.5 Положення, спеціальне використання природних ресурсів у межах території Парку здійснюється на підставі дозволів, виданих уповноваженими на те органами у сфері охорони навколишнього природного середовища у межах лімітів, установлених Мінекоенерго.

На підставі наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 08.07.2020 №270 спеціалістами Державної екологічної інспекції Карпатського округу у період з 09.07.2020 по 21.07.2020 було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ДП «Берегометське лісомисливське господарство», за результатами якого складений акт №91/03 від 21.07.2020.

Як вбачається з акту № 91/03 від 21.07.2020, під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ДП «Берегометське лісомисливське господарство», спеціалістами Державної екологічної інспекції Карпатського округу виявлено факт використання природних ресурсів на території Берегометського лісництва у кварталі 18 виділ 12 площа 4,2 га, що знаходиться в межах території об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - національного природного парку «Вижницький» (без вилучення). Загальна кількість облікованих пнів фактично зрубаних підприємством дерев становить 748 штук породи ялина, ялиця, бук, береза (в тому числі неліквідних 23 дерева), згідно польової перелікової відомості №1. На вказану рубку виписано лісорубний квиток №60 від 16.03.2020 на проведення вибірково-санітарної рубки 2020 року на площі 4,2 га.

Встановлено, що зазначена рубка проведена працівниками ДП «Берегометське лісомисливське господарство» в період 2020 без відповідного ліміту на проведення рубок на території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення на 2020 рік, який видається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також без відповідного дозволу що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на 2020 рік.

Згідно листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.10.2020 №25/7-11/8497-20 ліміт на використання природних ресурсів у межах національного природного парку «Вижницький» для ДП «Берегометське лісомисливське господарство» кварталу 18 виділу 12 площею 4,2 га Берегометського лісництва (вибіркова санітарна рубка) у 2020 році не затверджувався.

Відповідно до листа Управління екології та природних ресурсів Чернівецької ОДА від 19.10.2020 №04/1608, у 2020 році дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у вищезазначеній ділянці в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення не надавалося.

Розрахунок розміру шкоди, внаслідок незаконної порубки дерев на території Берегометського лісництва у кварталі 18 виділ 12, що відноситься до об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (національний природний парк «Вижницький» (без вилучення) здійснено на підставі додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» та сума заподіяної шкоди становить 1573352,50 грн.

На підставі викладеного, враховуючи, що рубка дерев проведена працівниками ДП «Берегометське лісомисливське господарство» без відповідного ліміту на проведення рубок на території природно-заповідного фонду та без відповідного дозволу, суд приходить до висновку, що це призвело до спричинення шкоди державі і навколишньому природному середовищу в сумі 1573352,50 грн., яка підлягає стягненню з відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Згідно із п. "б" ч. 2 ст. 47 Закону України " Про охорону навколишнього природного середовища" Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України (БК України) джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 69-1 БК України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, частина грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища спрямовується до спеціально створених фондів охорони навколишнього природного середовища у відповідних місцевих бюджетах за місцем заподіяння екологічної шкоди, і в подальшому спрямовується на фінансування заходів з відтворення та охорони навколишнього природного середовища, оскільки несплата порушниками нарахованих збитків ставить під загрозу можливість проведення заходів з відновлення навколишнього природного середовища у зв`язку із відсутністю джерел для їх фінансування.

Щодо належності висновку експерта №4084 від 22.01.2026 як доказу, що підтверджує розмір шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом (ст. 7 Закону України "Про судову експертизу").

Згідно ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4-6 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Ухвалою від 26.08.2021 призначено у справі екологічну судову експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) Чи підтверджуються правильність даних наведених в переліковій відомості № 1 на ділянці лісу площею 4,2 га у кварталі 18 виділ 12 Берегометського лісництва ДП Берегометське ЛМГ з приводу діаметру, ступеня ушкоджень та кількості дерев?

2) Чи підтверджується документально розмір матеріальної шкоди заподіяної природно-заповідному фонду в результаті незаконної рубки дерев Берегометського лісництва ДП Берегометське ЛМГ площею 4,2 га у кварталі 18 виділ 12 в сумі 1573352,50 грн. встановленої відповідно до розрахунку Державної екологічної інспекції Карпатського округу?

Проте, у своєму висновку експерт дає наступну відповідь на питання №2: Факт спричинення екологічної шкоди природно-заповідному фонду, як об`єкту довкілля, рубкою дерев у Берегометському лісництві ДП «Берегометське ЛМГ» площею 4,2 га у кварталі 18 виділ 12, наслідком якої завдано державі в особі національного природного парку «Вижницький» матеріальних (економічних) збитків в сумі 1573352,50 грн не підтверджується.

Суд зазначає, що судовий експерт не має повноважень самостійно змінювати питання, поставлені на експертизу, оскільки ці питання визначає суд у межах спеціальних знань експерта. Експерт зобов`язаний надати обгрунтований висновок на поставлені запитання, а в разі необхідності - може роз`яснити їх. Якщо експерт вважає, що питання виходять за межі його спеціальних знань, або матеріалів недостатньо, він має право подати до суду клопотання про зміну питання або про надання додаткових матеріалів, а також може відмовитися від надання висновку.

В ухвалі про призначення експертизи питання, які поставлені на вирішення експертизи сформульовані максимально чітко, ясно та виключають неоднозначне їх розуміння й тлумачення, а також відповідають тим об`єктам і матеріалам, які направляються на експертизу, та які не потребували зміни редакції.

Таким чином, судовим експертом в порушення наведених норм чинного законодавства неправомірно допущено зміну питання №2 сформульованого в ухвалі суду про призначення експертизи.

Експерт фактично виходить за межі своїх повноважень, змінюючи зміст питання та по суті дає правову оцінку та кваліфікацію дій сторін (тобто встановлення юридичної відповідності між фактичними діями та ознаками правопорушення, передбаченого законом), що віднесено виключно до компетенції суду.

Як наслідок, проаналізувавши висновок експерта №4084 від 22.01.2026 суд відхиляє його, оскільки він є не належним доказом у справі.

Окрім того, суд зазначає про те, що висновок судової інженерно-екологічної експертизи не є єдиним доказом у справі, на підставі якого може встановлюватися розмір завданих збитків внаслідок незаконної порубки дерев.

Щодо тверджень відповідача про відсутність повноважень Державної екологічної інспекції Карпатського округу на здійснення державного нагляду (контролю), в тому числі на вживання в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції, комісії. До основних завдань центральних органів виконавчої влади відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» належить здійснення державного нагляду (контролю). В свою чергу центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Таким центральним органом виконавчої влади, згідно постанови Кабінету Міністрів України №275 від 19 квітня 2017 року є Державна екологічна інспекція України.

Як визначено п. 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою КМУ №275 від 19.04.2017 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 №60, Державна екологічна інспекція Карпатського округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Основними завданнями Державної екологічної інспекції Карпатського округу згідно наведеного положення є реалізація повноважень Державної екологічної інспекції України у межах Івано-Франківської та Чернівецької областей.

До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища відповідно до пункту а частини першої ст. 20-2 Закону України Про охорону природного навколишнього середовища належить зокрема, організація і здійснення державного контролю за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про природно-заповідний фонд; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Згідно пункту й частини першої ст. 20-2 вказаного Закону - до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до змісту пункту 2 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 №201, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про використання, охорону і відтворення об`єктів рослинного світу; про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про охорону і використання територій та об`єктів природно заповідного фонду. Згідно пунктів 9 та 10 розділу ІІ вищевказаного Положення визначено, що Інспекція пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами. Вживає установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. При цьому, орган уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, фактично є позивачем у справах. Отже, в даному випадку таким органом, відповідно до своєї компетенції є Державна екологічна інспекція Карпатського округу.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що рубка дерев здійснювалася в межах відповідного ліміту та дозволу, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Вимоги щодо здійснення спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об?єктів природно-заповідного фонду на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів, у межах затверджених лімітів встановлені ст. 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

На виконання Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України" та Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.92 №459, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.01.2008 року №27, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.02.2008 року за №117/14808 затверджено Інструкцію про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об?єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Як визначено п. 1.4. розділу І Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об?єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (в редакції що діяла на момент проведення спірної рубки) ліміти встановлюються щороку.

При цьому, слід зазначити, що термін дії Ліміту та дозволу на спеціальне використання природних ресурсів на 2019 рік у межах територій та об?єктів ПЗФ загальнодержавного значення на території кварталу 18 виділ 12 Берегометського лісництва закінчився 31 грудня 2019 року.

В свою чергу, ліміт на використання природних ресурсів у межах НП «Вижницький» на території постійного користування ДП «Берегометське ЛМГ» отриманий 18.12.2020р., на який посилається відповідач, жодним чином не стосується та ним не передбачено використання природних ресурсів у кварталі 18 виділ 12 Берегометського лісництва, оскільки в даний Ліміт не включена ділянка у кварталі 18 виділ 12 Берегометського лісництва.

Крім того, згідно листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.10.2020 №25/7-11/8497-20 ліміт на використання природних ресурсів у межах національного природного парку «Вижницький» для ДП «Берегометське лісомисливське господарство» квартал 18 виділ 12 площею 4,2 га Берегометського лісництва (вибіркова санітарна рубка) у 2020 році не затверджувався.

Також, листом Управління екології та природних ресурсів Чернівецької ОДА від 19.10.2020 №04/1608 підтверджено, що у 2020 році дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у вищезазначеній ділянці в межах територій та об?єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення не надавалося.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що 16.03.2020 року видано лісорубний квиток ЧР 008271 та проведено у 2020 році встановлений захід поліпшення санітарного стану лісів, з огляду на наступне.

Особливістю правового режиму використання природних ресурсів ДП «Берегометське лісомисливське господарство» у кварталі 18 виділ 12 Берегометського лісництва є те, що даний квартал знаходиться в межах території об?єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - національного природного парку «Вижницький» (без вилучення).

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначаються Законом України "Про природно-заповідний фонд України".

В свою чергу, відповідно до вимог частини третьої та четвертої статті 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено:

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об?єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об?єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Відповідно до п.3 Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об?єктів природно-заповідного фонду, затвердженого постановою КМУ від 10.08.92 №459 - дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів - це офіційний документ, який засвідчує право підприємств, установ, організацій, громадян на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів.

Отже, дозволом на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об?єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - є дозвіл що видається органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними. Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями на підставі ліміту на використання природних ресурсів межах територій та об?єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проте, такий дозвіл та ліміт на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об?єктів природно-заповідного фонду у кварталі 18 виділ 12 Берегометського лісництва ДП «Берегометське лісомисливське господарство» на 2020 рік відсутній.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не акуентуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Руїз Торіха проти Іспанії вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування вірогідності доказів, який на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

На підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1573352,50 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 2, 3, 4, 20, 46, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії Подільський лісовий офіс (58009, м. Чернівці, вул. Руська, 203-А, код ЄДРПОУ 45495765) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23-А, код ЄДРПОУ 42702233) шкоду в сумі 1573352,50 грн на рахунок з обліку доходів по Чернівецькій області Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності: р/р UА288999980333159331000024371, отримувач - Чернівецьке ГУК/ Берегометська ТГ, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (ЄДРПОУ) 37836095, код класифікації доходів бюджету - 24062100, які перерахувати одержувачам коштів: 50 відсотків до спеціального фонду бюджету місцевого самоврядування Берегометської ТГ в сумі 786676,25 грн.; 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 314670,50 грн.; 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 472005,75 грн.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії Подільський лісовий офіс (58009, м. Чернівці, вул. Руська, 203-А, код ЄДРПОУ 45495765) на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23-А, код ЄДРПОУ 42702233) судовий збір в сумі 23600,30 грн на рахунок Державної екологічної інспекції Карпатського округу: р/р UА308201720343140003000095363 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 42702233.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2026.

Суддя С.О.Миронюк