Постановление суда № 140831653, 21.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

21.10.2026 Справа № 917/2011/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС ДЕФЕНС» про забезпечення позову (вх. № 14147 від 21.10.2026) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС ДЕФЕНС", 03110, місто Київ, вул. Кочура Григорія, будинок 19, корпус 3, кімната 11, ЄДРПОУ 45621168

до Фізичної особи-підприємця Вовка Ігоря Ігоровича, АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1

про стягнення суми основного боргу.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОС ДЕФЕНС" звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Вовка Ігоря Ігоровича про стягнення 36 750,00 грн заборгованості за договором купівлі-продажу.

20.10.2026 позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову (вх. № 14147 від 21.10.2026), в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ФОП Вовку Ігорю Ігоровичу, у межах загальної суми 65 743,60 грн, що включає суму позову, витрати на правову допомогу та судовий збір, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських та інших фінансових установах, а також на кошти, що надійдуть на рахунки відповідача в майбутньому, в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 36 750,00 грн.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що відповідач тривалий час не виходить на зв`язок, ігнорує претензії, не виконав зобов`язання з відправлення товару та продовжує здійснювати рекламну діяльність у мережі Telegram, що, на думку позивача, створює очевидні ризики утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду через можливе зникнення активів відповідача.

Розглянувши подану заяву та дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених законом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність (співмірність) заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20 зазначалося, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Разом з цим у постанові від 11.06.2025 у справі № 907/82/25 Верховний Суд вказав, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У такий спосіб у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд на підставі поданих заявником доказів має встановити наявність/відсутність обставин того, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 916/2364/20.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Сама по собі наявність заборгованості відповідача та незгода з його поведінкою під час досудового врегулювання спору не є безумовним доказом того, що в разі задоволення позову виконання рішення суду буде ускладнене чи неможливе. Позивач не надав суду жодних належних і допустимих доказів (у розумінні ст. 76, 77 ГПК України) на підтвердження того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на відчуження майна, приховування активів чи ухилення від виконання майбутніх зобов`язань у судовому порядку. Посилання на рекламну діяльність відповідача в месенджері Telegram не свідчить про його неплатоспроможність або намір знищити активи.

Застосування арешту коштів на всіх банківських рахунках відповідача (який є суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем) без наявності доведених і реальних ризиків може призвести до блокування його господарської діяльності, що прямо суперечить приписам частини 4 статті 137 ГПК України.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено належним чином необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а заявлені підстави носять характер припущень. Відтак, у задоволенні заяви ТОВ «КОЛОС ДЕФЕНС» про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС ДЕФЕНС» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти (вх. № 14147 від 21.10.2026) у справі № 910/2011/26.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Згідно зі статтею 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала підписана 22.10.2026.

Суддя Дмитро СІРОШ