Решение № 140831652, 21.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 Справа № 917/814/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз", вул. Володимира Козака, 2-а, м. Полтава, 36000

до відповідача Акціонерного товариства "Укргазвидобування", вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053 в особі Філії газопромислового управління "Полтавагазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування", вул. Європейська, 173, м. Полтава, 36008

про стягнення 227 162,53 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії газопромислового управління "Полтавагазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 227 162,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не дотримано параметрів якості переданого природного газу, у зв`язку з чим позивач на підставі відомостей, які вказані в паспортах фізико-хімічних показників переданого/прийнятого природного газу, здійснив розрахунок додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу, що був переданий до газорозподільної системи АТ "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" від АТ "Укргазвидобування" в особі Філії ГПУ "Полтавагазвидобування" за лютий 2026 року. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 227 162,53 грн додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (в копіях) : Технічна угода з додатками; Паспорти фізико-хімічних показників; Вимога від 11.03.2026 з додатками; Розрахунки додаткової компенсації (плати); рахунок на оплату; Акти здачі -приймання; лист від 17.03.2026; Факсограма від 16.10.2025; лист від 31.03.2026; Добовий звіт; Акти приймання-передачі природного газу; лист від 08.04.2026.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 7071), у якому, зокрема, зазначив про неправомірність включення до розрахунку компенсації за недотримання параметрів якості природного газу суму податку на додану вартість.

Позивач подав відповідь на відзив (вх. № 7293), у якій спростовує доводи Відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 7713), у яких наводить додаткове обґрунтування заперечень на позов та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

24.04.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" до відповідача Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" про стягнення додаткової компенсації за недотримання параметрів якості газу в розмірі 227 162,53 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 справу № 917/814/26 передано на розгляд судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 29.04.2026 року позовну заяву залишив без руху, встановив спосіб усунення недоліків та надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

01.05.2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог означеної ухвали суду (вх. № 5934), недоліки усунено у спосіб, встановлений судом.

Суд ухвалою від 06.05.2026 постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановити сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/814/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" є оператором газорозподільних мереж (далі - оператор ГРМ), який здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №778 від 15.06.2017.

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі Філії ГПУ "Полтавагазвидобування" є суміжним газодобувним підприємством, яке подає газ у газорозподільну систему Позивача.

21.10.2021 між АТ "Укргазвидобування" в особі Філії ГПУ "Полтавагазвидобування" (далі - Сторона 1) та АТ "Полтавагаз" (далі - Сторона 2) укладено Технічну угоду про умови приймання-передачі природного газу (далі - Технічна угода, арк.с. 8-10).

Відповідно до п. 1 Розділу 1 Технічної угоди, ця технічна угода визначає порядок приймання-передачі природного газу (далі - газ) Стороною 1 до газопроводів Сторони 2.

Перелік пунктів приймання-передачі газу ГВС, ПВВГ, ГРС (далі - ПППГ), через які Сторона 1 передає газ Стороні 2, наведено в Додатку 1 цієї Технічної угоди, який є невід`ємною її частиною.

Згідно з п.1 Розділу 2 Технічної угоди фізико-хімічні показники (далі - ФКП) газу, що подається до газових мереж, періодичність їх визначення та порядок контролю повинні відповідати вимогам, визначеним в Кодексах ГТС та ГРМ.

Згідно із пунктом 1 розділу 2 угоди, фізико-хімічні показники (далі - ФХП) газу, що подається до газових мереж, періодичність їх визначення та порядок контролю повинні відповідати вимогам, визначеним в Кодексі газорозподільних систем.

Пунктами 2 та 3 розділу 2 угоди передбачено, що визначення ФХП газу проводить власник ПППГ (Сторона 1). Місця відбору проб, періодичність визначення ФХП газу узгоджуються сторонами окремим протоколом. Представники Сторони 2 мають право здійснювані контроль та бути присутніми при проведенні аналізів з визначання ФХП газу. Сторона 1 до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, письмово надає Стороні 2 в електронному вигляді розгорнутий паспорт фізико-технічних показників природного газу за всіма погодженими місцями відбору газу за звітний місяць (місячний паспорт ФХП).

Відповідно до пункту 4 розділу 2 угоди, сторони домовились, що у випадку передачі газу Стороною 1 до газопроводів Сторони 2, які не відповідають вимогам пункту 1 цього розділу, Сторона 2 залишає за собою право припинення приймання газу від Сторони 1.

Згідно із пунктом 5 розділу 2 угоди, у разі надходження газу в ГРМ, параметри якого не відповідають параметрам, визначеним в пункті 1 цього розділу, сторони здійснюють перерахунок об`єму газу, який надійшов до ГРМ за період, починаючи з дати останнього погодженого сторонами місячного паспорта ФХП природного газу, а оператор ГРМ отримує від ГДП, ВБГ чи суміжного оператора ГРМ компенсацію, яка розраховується відповідно до глави 3 розділу VIII Кодексу газорозподільних систем.

Розділом 6 Технічної угоди сторони визначили, що сторони у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань по цій Технічній угоді несуть відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу 8 угоди сторони дійшли згоди, що всі спори (розбіжності), які можуть виникнути при виконанні умов цієї технічної угоди, повинні вирішуватись шляхом переговорів. У разі неможливості досягнення згоди шляхом переговорів спірні питання передаються на розгляд до НКРЕКП або до суду для вирішення в установленому порядку.

У випадках, не передбачених цією Технічною угодою, сторони керуються чинним законодавством України (п.5 Розділу ІХ Технічної угоди).

Позивач зазначає, що Відповідач всупереч вимогам технічної угоди в лютому 2026 подавав в газорозподільні систему AT "Полтавагаз" через ВРГ Машівської УКПГ природний газ неналежної якості, а саме з недотриманням вимог фізико-хімічних показників параметра точки роси за вологою та вуглеводнями, що підтверджується наданими Відповідачем паспортами фізико-хімічних показників природного газу.

В паспорті ФХП Відповідач вказував дані, з яких вбачається факт порушення ним умов технічної угоди, Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ в частині подання в газову мережу природний газ неналежної якості, а саме - із значеннями температури точки роси за вологою (°С) при абсолютному тиску газу 3,29МПа, яка перевищує -8 а також температури точки роси за вуглеводнями при температурі нижче 0°С, яка перевищує 0°С, що не відповідає значенням визначених пунктом 13 глави 1 розділу III Кодексу ГТС .

11.03.2026 року АТ "Полтавагаз" з супровідним листом №07/02993 від 11.03.2026 направило на адресу філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" рахунок на оплату №86 від 28.02.2026, акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №2350 від 28.02.2026 та розрахунки розміру додаткової плати (компенсації) за недотримання параметрів якості природного газу.

Позивач зазначає, що загальна сума додаткової компенсації (плати) за недотримання параметрів якості природного газу за лютий 2026 року становить 227 162,53 грн (Розрахунки наявні у матеріалах справи).

Розрахунки розміру додаткової компенсації (плати) за недотримання параметрів якості газу за лютий 2026 року здійснені з урахуванням вимог глави 1 розділу 3 Кодексу ГТС та вимог глави 3 розділу 8 Кодексу ГРМ,

Відповідач листом від 17.03.2026 №ПГВ004.23-800 у відповідь на лист №07/02993 від 11.03.2026 повідомив АТ "Полтавагаз" про відмову у задоволенні вимоги щодо компенсації за недотримання параметрів якості природного газу.

У листі Відповідач послався на підпункт 7.1 Технічної угоди, якою визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків за цією Технічною угодою, якщо невиконання є наслідком форс-мажорних обставин та зазначив, що внаслідок ворожого обстрілу об`єкту підготовки газу Машівського ГКР, було пошкоджено технологічне обладнання, що тимчасово унеможливило здійснення підготовки газу до вимог Кодексу ГТС. Про даний факт та тимчасову зупинку подачі природного газу Позивача було сповіщено 16.10.2025 року факсограмою №12-10/25 ЦВДС каналами диспетчерського зв`язку.

Пунктом 3 Розділу VІІ Технічної угоди доказом дії форс-мажорних обставин документ, виданий компетентним органом. Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження наявності форс-мажорних обставин у Відповідача, на наявність таких останній не посилається.

Враховуючи те, що Відповідач у добровільному порядку не здійснив оплату компенсації (плати) за недотримання параметрів якості природного газу за лютий 2026 та вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначається Законом України "Про ринок природного газу".

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Згідно із пунктом 35 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Частиною 1 статті 19-1 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що суб`єкти ринку природного газу є рівними у праві на приєднання до газотранспортної та газорозподільної систем. Виробники біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел мають право на приєднання до газотранспортної та газорозподільної систем за умови дотримання технічних норм та вимог безпеки відповідно до законодавства та за умови, що біогаз або інші види газу з альтернативних джерел за своїми фізико-хімічними характеристиками відповідають нормативно-правовим актам на природний газ.

Згідно із частиною 2 статті 19-1 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи зобов`язані за зверненням замовника забезпечити приєднання його об`єкта до газотранспортної або газорозподільної системи за умови дотримання замовником вимог кодексу газотранспортної системи та/або кодексу газорозподільних систем. Послуга з приєднання до газорозподільної або газотранспортної системи є платною та надається оператором газотранспортної системи або оператором газорозподільної системи відповідно до договору про приєднання, цього Закону, кодексу газотранспортної системи або кодексу газорозподільних систем.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про ринок природного газу", права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 39 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газорозподільної системи не може провадити діяльність з видобутку, транспортування або постачання природного газу. Оператор газорозподільної системи має бути юридично та організаційно незалежним від інших видів діяльності на ринку природного газу, не пов`язаних з розподілом природного разу.

Частиною 1 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок взаємовідносин Оператора ГРМ з газодобувним підприємством та виробником біогазу або іншого виду газу з альтернативних джерел, що в установленому законодавством порядку підключений до ГРМ, а також із суміжним Оператором ГРМ щодо якості природного газу, який подається до ГРМ, регулюється, зокрема, розділом VIII Кодексу газорозподільних систем "Якість газу в газорозподільних системах".

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", затверджено Кодекс газорозподільних систем (Кодекс ГРМ), відповідно до пункту 2 глави 1 розділу 1 якого, цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення:

1) надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості;

2) комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу;

3) доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (умови технічного доступу);

4) доступу суб`єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу);

5) механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу.

Пунктом 4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРМ передбачено, що технічна угода про умови приймання-передачі газу газорозподільною системою - це письмова угода між Оператором ГРМ та суміжним суб`єктом ринку газу, крім споживачів та Оператора ГТС, яка укладається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Кодексу, та визначає порядок приймання-передачі природного газу між сторонами.

Суміжні суб`єкти ринку природного газу - це власники газових мереж, що з`єднані між собою, в місці з`єднання яких відбувається приймання-передача природного газу.

Якість природного газу це параметри фізико-хімічних показників природного газу, які мають відповідати вимогам цього Кодексу.

Як встановлено судом, 21.10.2021 між Відповідачем (Сторона 1) та Позивачем (Сторона 2) укладено технічну угоду б/н про умови приймання-передачі газу газорозподільною системою, відповідно до пункту 1 розділу 1 якої ця технічна угода визначає порядок приймання-передачі природного газу (далі - газ) Стороною 1 до газопроводів Сторони 2. Перелік пунктів приймання-передачі природного газу на ГВС, ПВВГ, ГРС (даті - ПППГ), через які Сторона 1 передає газ Стороні 2 наведено в додатку до цієї технічної угоди, який є невід`ємною її частиною.

Згідно із пунктом 1 розділу 2 угоди, фізико-хімічні показники (далі - ФХП) газу, що подається до газових мереж, періодичність їх визначення та порядок контролю повинні відповідати вимогам, визначеним в Кодексі газорозподільних систем (Кодекс ГРМ).

Пунктом 7 глави 3 розділу 1 Кодексу ГРМ визначено, що якість природного газу, що надходить до ГРМ, та якість природного газу, що передається Оператором ГРМ у пунктах призначення, має відповідати вимогам цього Кодексу. Оператор ГРМ відповідає за якість природного газу з моменту його надходження в ГРМ до моменту його передачі в пунктах призначення.

Як встановлено пунктом 1 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГРМ, порядок взаємовідносин Оператора ГРМ з газодобувним підприємством та виробником біогазу або іншого виду газу з альтернативних джерел, що в установленому законодавством порядку підключений до ГРМ, а також із суміжним Оператором ГРМ щодо якості природного газу, який подається до ГРМ, регулюється цією главою та технічною угодою.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VIII Кодексу ГРМ, чисельні значення фізико-хімічних показників природного газу, що подається до газорозподільної системи від ГДП чи ВБГ (суміжного Оператора ГРМ), повинні відповідати параметрам та принципам, визначеним в Кодексі ГТС, як для точок виходу з ГТС, за виключенням вимог вмісту меркаптанової сірки.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи", затверджено Кодекс газотранспортної системи (Кодекс ГТС), відповідно до пунктів 2 та 3 глави 1 розділу 1 якого, цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Норми якості, фізико-хімічні показники та інші характеристики природного газу, що допускається до транспортування в газотранспортній системі, визначені у главі 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС.

Відповідно до положень пп. 1 п. 1 глави 1 розділу III Кодексу газотранспортної системи відповідальним за якість газу є : у точках входу (крім точок входу на міждержавному з`єднанні) - оператори суміжних систем, суміжні газовидобувні підприємства, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу. У точках входу на міждержавному з`єднанні відповідальним є замовник послуг транспортування; у точках виходу - оператор газотранспортної системи.

Тому, Відповідач як оператор газотранспортної системи (оператор ГТС), який здійснює транспортування газу по газотранспортній системі, відповідальний за якість газу у точках його виходу, тобто, в даному випадку в точці передачі (виходу) газу позивачу, як оператору ГРМ.

Пунктом 11 глави 1 розділу III Кодексу ГТС передбачено, що для точок входу і точок виходу визначається таке значення ФХП, зокрема, температура точки роси за вологою.

Згідно із пунктом 13 глави 1 розділу III Кодексу ГТС, природний газ, що подається в газотранспортну систему, повинен відповідати, зокрема, такій вимозі : температура точки роси за вологою 0С при абсолютному тиску газу 3,92 МПа не перевищує мінус 8 (-8) градусів Цельсія.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГРМ, визначення ФХП природного газу, чисельні значення яких використовуються при розрахунку об`єму природного газу, який надійшов до ГРМ, проводиться уповноваженими відповідно до законодавства хіміко-аналітичними лабораторіями (далі - хімлабораторії) ГДП, ВБГ чи незалежними хімлабораторіями, для чого ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ) з періодичністю та в точках відбору проб газу, узгоджених з Оператором ГРМ, здійснює відповідний відбір проб газу у порядку, встановленому ДСТУ ISO 10715:2009 "Природний газ. Настанови щодо відбирання проб", затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 30 грудня 2009 року № 485 (далі - ДСТУ ISO 10715:2009)

Згідно із пунктом 4 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГРМ, ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ, який передає газ) щодня до 12.00 години факсимільним зв`язком (або іншими засобами електронного зв`язку) надає Оператору ГРМ оперативні дані ФХП природного газу за всіма узгодженими з Оператором ГРМ точками його відбору, які мають містити такі чисельні значення: густину газу; вміст азоту; вміст вуглекислого газу; точку роси; число Воббе; теплотворність.

На підставі доведених до Оператора ГРМ оперативних даних ФХП природного газу ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ) щодня з 14.00 години (з урахуванням одночасних дій Оператора ГРМ) забезпечує введення чисельних значень ФХП до баз даних обчислювачів або коректорів об`єму газу, що є складовими комерційних вузлів обліку на ГРС (в пунктах приймання-передачі газу до ГРМ). До 02 числа календарного місяця (включно), наступного за звітним, ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ) надає Оператору ГРМ в електронному та паперовому вигляді розгорнутий паспорт ФХП природного газу за всіма узгодженими з Оператором ГРМ точками відбору газу за звітній місяць (місячний паспорт ФХП), який має бути погоджений Оператором ГРМ.

Пунктом 4 глави 3 розділу VIII Кодексу ГРМ передбачено, що у разі подачі в точках надходження в ГРМ або на межі балансової належності об`єкта споживача природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вологою, визначеним главами 1 та 2 цього розділу, сторона, яка передає газ, зобов`язана сплатити стороні, яка приймає газ, додаткову компенсацію, яка розраховується за формулою:

BT роси.в = Qi х К х БЦГ х (T роси.в T роси.в.max) / (Tроси.в.max).

Відповідно до п.6 глави 3 розділу VIII Кодексу газорозподільних систем оплата додаткової компенсації проводиться щомісяця, у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, окремо по кожному параметру якості щодо природного газу. Обсяг природного газу з недотриманим значенням параметру якості Qi визначається: щодо ГДП, ВБГ (суміжного Оператора ГРМ) - починаючи з дати останнього погодженого з Оператором ГРМ місячного паспорта ФХП до моменту усунення невідповідності параметрам якості природного газу; щодо споживача - з моменту зареєстрованої Оператором ГРМ заяви споживача щодо невідповідності ФХП газу параметрам, визначеним цим Кодексом, до моменту усунення невідповідності параметрам якості природного газу.

Відтак, Відповідач, як сторона, що передає природний газ, зобов`язаний сплатити Позивачу, як стороні, яка приймає газ, додаткову компенсацію за недотримання параметрів якості газу, порядок розрахунку та пред`явлення до сплати якої визначено виключно в рамках Кодексу газорозподільних систем.

В матеріалах справи наявна копія паспорту фізико-хімічних показників природного газу за спірний період.

З наявних в матеріалах справи протоколів аналізування газу (паспортів ФХП) проведених представниками ГПУ "Полтавагазвидобування" "ВРГ Машівської УКПГ (ВРГ Машівка)" за лютий 2026 року, вбачається недотримання параметрів якості природного газу, який був переданий до газорозподільної системи AT "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" від AT "Укргазвидобування" в особі Філії ГПУ "Полтавагзвидобування".

Як встановлено судом, на підставі положень глави 3 розділу VIII Кодексу газорозподільних систем та паспортів фізико-хімічних показників переданого/прийнятого природного газу, Позивачем було складено Розрахунки (акти) додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу за параметром якості температури точки роси за вологою та вуглеводнями, та направлено ГПУ "Полтавагазвидобування" відповідні рахунки на оплату додаткової компенсації на загальну суму 227 162,53 грн з ПДВ (в матеріалах справи наявний лист, яким Позивач звертався до Відповідача про сплату компенсації).

Вказані вимоги Позивача залишені Відповідачем без відповіді та виконання. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження проведення Відповідачем оплати на рахунок Позивача розміру додаткової компенсації. На наявність таких Відповідач не посилається.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановив суд, при укладенні Технічної угоди сторони погодили вимоги щодо фізико-технічних показників газу, що подається до газових мереж, та відповідальність за їх недотримання, проте Відповідач прийняті на себе зобов`язання з передачі якісного товару (газу) не виконав.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які спростовують наведене.

Щодо заперечень відповідача про включення в суму компенсації податку на додану вартість (ПДВ) суд зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи, сума додаткової компенсації за недотримання якості природного газу розрахована Позивачем у відповідності до положень Кодексу ГРМ та паспорту фізико-хімічних показників переданого/прийнятого природного газу у лютому 2026 включає в себе ПДВ у розмірі 37 860,42 грн.

Суд оцінює як правомірні заперечення відповідача про включення в суму компенсації ПДВ, адже податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Згідно із підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Податкового кодексу України розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України).

Правила формування бази оподаткування ПДВ визначено статтею 188 розділу V Податкового кодексу України.

Так, пунктом 188.1 статті 188 розділу V податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання та роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове держави з пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, в даному випадку включення суми ПДВ (20%) до складу компенсації є неправомірним, оскільки за своєю правовою природою компенсація за неякісний газ не є товаром, роботою чи послугою, на яку б нараховувався такий податок (подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі 914/749/20).

Здійснивши самостійний розрахунок заявлених до стягнення сум, суд виключив із суми додаткової компенсації складову ПДВ та дійшов до висновку про часткову правомірність позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача додаткової компенсації за порушення якості природного газу у розмірі 189 302,11 грн без ПДВ. В задоволенні решти позовних вимог суд дійшов висновку відмовити з огляду на їх безпідставність.

Доводи Відповідача про обов`язок Позивача ініціювати перевірку якісних показників природного газу, враховуючи прийняття останнім поставленого газу з відсутністю зауважень щодо його якості, не оцінюються судом як правомірні, з огляду на таке.

Із системного аналізу пункту 6 розділу VIII Кодексу газорозподільних систем, відповідно до якого у разі виникнення спірних питань щодо чисельних значень ФХП природного газу, який надходить до газорозподільної системи, у тому числі визначених в щодобових оперативних даних ГДП, ВБГ чи суміжного Оператора ГРМ або паспорті ФХП природного газу за підсумками місяця, Оператор ГРМ має право ініціювати їх позапланову перевірку, слідує, що дане положення встановлює одну із альтернативних дій оператора ГРМ при виявленні недотримання параметрів якості природного газу, тобто, не є імперативною і не встановлює саме обов`язку оператора ГРМ ініціювати чи проводити позапланові перевірки.

Крім того, укладена між сторонами технічна угода від 21.10.2021 року не передбачає обов`язкових умов проведення позапланової перевірки поставленого природного газу у разі виявлення недотримання параметрів якості природного газу.

Натомість акти приймання передачі посвідчують погодження сторонами лише переданої кількості природного газу, а не якості його ФХП.

Пунктом 4 розділу VІІІ технічної угоди сторони погодили, що сторона, яка не згодна з визначенням добової чи місячної кількості поданого газу, повинна заявити про це іншій стороні протягом 5 днів з дати оформлення акта або іншого документа, що підтверджує кількість поданого (прийнятого) газу. Тобто, обов`язок Позивача щодо зауважень до прийнятого (поданого) природного газу від Відповідача встановлюється лише за кількісною характеристикою, а не за якісною як в цьому випадку.

Отже, загалом наявність претензій, зауважень, перевірок та інших активних дій Позивача не впливає на наявність обов`язку Відповідача сплатити додаткову компенсацію, передбачену технічною угодою та положеннями Кодексу газорозподільних систем, у разі невідповідності якості переданого до газотранспортної системи відповідачем природного газу.

Необґрунтованими є і аргументи Відповідача, що паспорти ФХП не є первинними документами, які підтверджують зміст та обсяг господарської операції та не погоджені сторонами, оскільки положення абзацу 3 пункту 4 глави 1 розділу VIII Кодексу газорозподільних систем передбачають обов`язок відповідача подавати позивачу паспорти ФХП, зокрема, до 02 числа календарного місяця (включно), наступного за звітним, ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ) надає Оператору ГРМ в електронному та паперовому вигляді розгорнутий паспорт ФХП природного газу за всіма узгодженими з Оператором ГРМ точками відбору газу за звітній місяць (місячний паспорт ФХП), який має бути погоджений Оператором ГРМ.

При цьому, положеннями пункту 5 розділу ІІ Технічної угоди сторони погодили, що у разі надходження газу в ГРМ, параметри якого не відповідають параметрам, визначеним в пункті 1 цього розділу, сторони здійснюють перерахунок об`єму газу, який надійшов до ГРМ за період, починаючи з дати останнього погодженого сторонами місячного паспорта ФХП природного газу, а Сторона 2 отримує від Сторони 1 компенсацію, яка розраховується відповідно до глави 3 розділу VIII Кодексу газорозподільних систем.

Тобто, в цьому випадку паспорти ФХП, які надані самим Відповідачем Позивачу і прийняті останнім, є відомостями, які характеризують якісні характеристики природного газу і є необхідними для розрахунку додаткової компенсації. Натомість визначення їхньої правової природи як документів, які не можуть підтверджувати реальність господарської операції, в цьому випадку не береться до уваги, так як для розрахунку суми компенсації значення не має.

Водночас, разом із встановленням обов`язку подання Оператору ГРМ місячних паспортів ФХП, Кодексом газорозподільних систем не врегульовано питання щодо процедури їх подальшого погодження.

Позивач, як Оператором ГРМ, прийняв від Відповідача відомості паспортів ФХП без зауважень і в подальшому на їх основі було здійснено розрахунок додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу, тобто вчинив конклюдентні дії, спрямовані на погодження таких паспортів ФХП, а відтак вони є належними та допустимими доказами у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи та почуто всі доводи сторін.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 189 302,11 грн додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у цій справі Позивач платіжною інструкцією №1814 від 23.04.2026 сплатив судовий збір у розмірі 2 725,95 грн.

Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою (арк.с. 38).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з результатів вирішення цього спору сплачений Позивачем судовий збір покладається на Відповідача в розмірі 2 271,62 грн.

Керуючись статтями 129, 231-233, 237-238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ЄДРПОУ 30019775) в особі Філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" (36008, м. Полтава, вул. Європейська, 173, код 00153100) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (36000, м. Полтава, вул. Володимира Козака 2-А; ЄДРПОУ 03351912) додаткову компенсацію за недотримання параметрів якості природного газу в розмірі 189 302,11 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 271,62 грн.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 ГПК України.

Рішення підписано 21.10.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик