Постановление суда № 140826734, 20.10.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 165/3217/22

Провадження № 4-с/156/3/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

20 жовтня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Федечко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Салатюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Іваничі заяву представника ОСОБА_1 адвоката Моісеєнко Олени Миколаївни про постановлення додаткової ухвали щодо розподілу судових витрат у справі №165/3217/22 (провадження 4-с/156/3/26) за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання судового рішення Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №75659313,

учасники справи:

скаржник Горобець Д.І. (у режимі відеоконференції),

представник скаржника Моісеєнко О.М. (у режимі відеоконференції),

боржник ОСОБА_2 не з`явилася,

представник Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області

Львівського МУМЮ України - Васенько В.Р. не з`явилася,

в с т а н о в и в :

На розгляді в Іваничівському районному суді Волинської області перебувала цивільна справа №165/3217/22 (провадження 4-с/156/3/26) за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання судового рішення Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №75659313.

Ухвалою суду від 23.09.2026 року вищенаведену скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васенько В.Р. у виконавчому провадженні ВП №75659313, яка полягає у невжитті заходів щодо перевірки виконання боржником рішення суду 10.08.2024 у порядок та у спосіб, передбачені ст.64-1 Закону України "Про виконавче провадження" за результатами якої скаржником подано заяву №4 про застосування заходів передбачених ч.3 та ч.4 ст.64-1 Закону України "Про виконавче провадження" Зобов`язано Володимирський ВДВС у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути допущені порушення шляхом належного розгляду заяви №4 та за результатом розгляду заяви вирішити питання про вчинення дій передбачених частинами третьою та четвертою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

27.09.2026 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвоката Моісеєнко О.М. звернулася із заявою про постановлення додаткової ухвали щодо розподілу судових витрат у справі №165/3217/22 (провадження 4-с/156/3/26). Заява обґрунтована тим, що ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 23.09.2026 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Однак, питання про розподіл судових витрат, понесених скаржником, у зв`язку з отриманням професійної правничої допомоги при підготовці та розгляді цієї скарги, судом не вирішено. До ухвалення судового рішення представником скаржника було повідомлено суд про намір подати докази понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, а у прохальній частині скарги заявлено про необхідність вирішення питання щодо їх розподілу. Передбачену ч.8 ст.141 ЦПК України процесуальну умову щодо подальшого подання доказів розміру судових витрат скаржником дотримано. Фактичний обсяг наданої професійної правничої допомоги та її вартість підтверджуються актами виконаних робіт від 23.09.2026, відповідно до яких Клієнту надано: Правовий аналіз документів та обставин, визначення способу захисту і формування правової позиції щодо виконання рішення суду від 20.02.2024 у справі №165/3217/22 у виконавчому провадженні №75659313 - 5 000,00 грн. 2. Підготовка та подання до органу державної виконавчої служби заяви №4 про вчинення передбачених законом виконавчих дій та застосування заходів примусового виконання судового рішення - 6 500,00 грн. 3. Підготовка та подання до суду скарги на дії та бездіяльність державного виконавця/органу державної виконавчої служби з формуванням правового та доказового обґрунтування заявлених вимог - 14 500,00 грн. 4. Збирання, витребування, отримання, аналіз та систематизація доказів, необхідних для розгляду справи, у тому числі підготовка адвокатських запитів та опрацювання отриманих відповідей і документів - 4 500,00 грн. 5. Представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції, включаючи підготовку до судових засідань, участь у трьох судових засіданнях та підтримання правової позиції Клієнта до завершення розгляду справи 10 500,00 грн. 6. Підготовка вступної промови скаржника - 4 500,00 грн. 7. Аналіз відзиву та доказів, підготовка і подання відповіді на відзив - 8 000,00 грн. Загальна вартість фактично наданої професійної правничої допомоги становить 53 500,00 грн.

Обсяг виконаної адвокатом роботи обумовлений характером та складністю правовідносин, необхідністю дослідження значного обсягу матеріалів виконавчого провадження, судових рішень, письмових відповідей органу державної виконавчої служби, формування правової позиції щодо застосування статей 18, 63, 64-1 та 75 Закону України «Про виконавче провадження», підготовки процесуальних документів, доказів та безпосереднього представництва інтересів скаржника у суді.

Звертає увагу, що сам факт часткового задоволення скарги не є підставою для механічного зменшення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно кількості формально заявлених та задоволених пунктів вимог, оскільки задоволені судом вимоги становили основний предмет скарги, оскільки суд встановив протиправність оскаржуваної бездіяльності державного виконавця та зобов`язав орган ДВС усунути відповідне порушення. Вимоги, у задоволенні яких відмовлено, ґрунтувалися на тому самому фактичному складі, стосувалися тих самих дій державного виконавця та не вимагали від представника виконання відокремленого самостійного комплексу робіт, вартість якого могла б бути виокремлена із загального обсягу наданої правничої допомоги. Отже, увесь заявлений обсяг правничої допомоги перебуває у безпосередньому зв`язку із тією процесуальною діяльністю, результатом якої стало встановлення судом неправомірної бездіяльності органу державної виконавчої служби та відновлення порушеного права скаржника.

З огляду на те, що ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 23.09.2026 скаргу ОСОБА_1 задоволено в частині встановлення неправомірності бездіяльності державного виконавця та покладення на орган ДВС обов`язку усунути допущене порушення, а питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішено, наявні передбачені статтями 137, 141, 270 та 452 ЦПК України підстави для постановлення додаткової ухвали та покладення відповідних судових витрат на Володимирський відділ державної виконавчої служби в розмірі 53500,00 грн.

05.10.2026 року представник Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васенько В.Р. через систему «Електронний суд» подала заперечення на заяву про постановлення ухвали щодо додаткових витрат. У запереченні зазначила, що ознайомившись із змістом заяви про розподіл судових витрат та доданими до неї документами, вважає заявлені вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 53 500,00 грн необґрунтованими, безпідставними, непропорційними, свідомо завищеними та такими, що не відповідають критеріям реальності, розумності та співмірності, з огляду на наступне.

Щодо неспівмірності заявлених витрат із складністю справи та обсягом наданої правової допомоги зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 неодноразово наголошувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому припущення про обов`язковість для суду умов договору між адвокатом та клієнтом є помилковим, оскільки суд оцінює необхідність покладення таких витрат саме на іншу сторону судового процесу. Суд не повинен автоматично присуджувати до стягнення кошти лише на підставі наданих стороною акта та договору, оскільки зобов`язання, що склалися між адвокатом та клієнтом у рамках договору, не є обов`язковими для суду в контексті розподілу судових витрат із залученням іншої сторони (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Розгляд даної справи відбувався за правилами судового контролю за виконанням судових рішень (ст. 447 ЦПК України). Ця категорія справ характеризується незначною складністю, не передбачає вирішення складного матеріально-правового спору по суті, а зводиться до перевірки дотримання процесуальних норм державним виконавцем. Така категорія справ є типовою, має сформовану судову практику і не вимагає значного обсягу часових витрат чи вивчення нестандартних правових джерел. Заявлена сума судових витрат у розмірі 53 500,00 грн є очевидно надмірною, неспівмірною зі складністю справи та предметом судового розгляду.

Аналіз наданого стягувачем Завдання № 22.3 від 26.02.2026 до Договору №321НП від 24.04.2024 та відповідних Актів виконаних робіт № 17 від 25.09.2026 свідчить про штучне роздроблення однієї процесуальної дії на декілька окремих складових з метою безпідставного збільшення загальної вартості гонорару: в Акті № 1 заявлено послугу: «Правовий аналіз документів та обставин, визначення способу захисту і формування правової позиції...» 5 000,00 грн. В Акті № 3 заявлено послугу: «Підготовка та подання до суду скарги... з формуванням правового і доказового обґрунтування заявлених вимог» 14 500,00 грн. В Акті № 4 заявлено: «Збирання, витребування, отримання, аналіз та систематизація доказів...» 4 500,00 грн. Правовий аналіз, вивчення доказів та формування правової позиції є невід`ємними внутрішніми етапами підготовки процесуального документа (скарги) та не можуть оцінюватися й оплачуватися як окремі самостійні послуги. Виділення їх в окремі позиції на загальну суму 9 500,00 грн призводить до подвійної оплати за одну й ту саму роботу. В Акті № 2 вказано послугу: «Підготовка та подання до органу ДВС заяви № 5 про вчинення передбачених законом виконавчих дій...» 6 500,00 грн. Виконавча дія щодо подання заяви безпосередньо до органу ДВС є стадією позасудового виконавчого провадження та не належить до складу судових витрат у розумінні ст. 133, 137 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України розподілу підлягають лише витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді. Подання заяв до органів ДВС не є процесуальною дією в межах судового розгляду справи № 165/3217/22. В Акті № 6 зазначено: «Підготовка вступної промови скаржника» 4 500,00 грн. Разом із тим, в Акті № 5 вже передбачено послугу: «Представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції, включаючи підготовку до судових засідань, участь у судових засіданнях та підтримання правової позиції...» 10 500,00 грн. Формування виступу або вступної промови є безпосередньою складовою підготовки адвоката до участі в судовому засіданні та охоплюється послугою з представництва інтересів. Окреме виділення «вступної промови» є штучним завищенням витрат. За підготовку відповіді на відзив заявлено 8 000,00 грн. Зазначена сума є неспівмірною із складністю процедури подання письмових пояснень/відповіді на відзив у справі за скаргою на бездіяльність виконавця.

Згідно з Рішенням Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 від 21 липня 2021 року «Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару» (зі змінами та рекомендаціями), розмір гонорару адвоката обчислюється з урахуванням складності та завантаженості, а орієнтовні рекомендовані ставки складання процесуальних документів немайнового характеру, заяв та скарг станують від 0.5 до 1-2 мінімальних заробітних плат. Вимоги стягувача щодо стягнення 53 500,00 грн перевищують будь-які розумні та допустимі межі стандартної вартості правничої допомоги у справі судового контролю. Враховуючи викладене, заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 53 500,00 грн підлягає відмові, виходячи з наступного. Послуга із підготовки заяви до ДВС (Акт № 2 на суму 6 500,00 грн) підлягає виключенню як така, що не пов`язана з розглядом справи у суді. Послуги з «правового аналізу» (Акт № 1 5 000,00 грн), «збирання доказів» (Акт № 4 4 500,00 грн) та «підготовки вступної промови» (Акт № 6 4 500,00 грн) підлягають виключенню, оскільки вони дублюють основну процесуальну роботу. Загальна сума компенсації за підготовку скарги, відповіді на відзив та участь у судових засіданнях з урахуванням критеріїв розумності, співмірності та банальної складності справи не повинна перевищувати обґрунтовану межу.

У зв`язку з вищенаведеним, просить суд в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення (ухвали) про стягнення з Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 53 500,00 грн відмовити.

07.10.2026 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Моісеєнко О.М. подала письмові пояснення на заперечення представника Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в яких зазначила, що у первісній скарзі було заявлено про намір подати докази витрат після ухвалення рішення та порушено питання про їх розподіл. Отже, порядок подання доказів, на який посилається ч.8 ст.141 ЦПК України, дотримано, а у запереченнях ДВС не наведено конкретного заперечення щодо строку подання заяви. Також звертає на себе увагу те, що заперечення від 05.10.2026 року не співвіднесені з документами, на підставі яких заявлено вимоги саме у провадженні № 4-с/156/3/26. Представник ДВС у пункті 2 заперечень аналізує Завдання № 22.3, акти від 25 вересня 2026 року та заяву № 5. Натомість до заяви Горобця від 26 вересня 2026 року в цьому провадженні долучено Завдання №22.2 від 26 лютого 2026 року, акти виконаних робіт від 23 вересня 2026 року, а предметом судової перевірки була бездіяльність щодо заяви №4. Завдання № 22.3 та заява № 5 стосуються іншого епізоду оскарження, який має окремий номер провадження № 4-с/156/2/26. Висновок про дублювання або необґрунтованість конкретної послуги потребує аналізу належного договору, відповідного завдання, актів і предмета саме тієї скарги, за результатами розгляду якої заявлено судові витрати. Викладені органом ДВС міркування фактично перенесені з іншого провадження, тому вони не можуть самі собою підтверджувати, що відповідна робота в цьому провадженні не виконувалася або була зайвою, при цьому однаковий загальний розмір гонорару за різними завданнями не є доказом тотожності предметів судового контролю чи подвійного пред`явлення одних і тих самих витрат. Правнича допомога надавалася на підставі договору №321НП від 24 квітня 2024 року, відповідно до якого конкретизація предмета та вартості здійснюється окремими завданнями, та Завдання №22.2 від 26 лютого 2026 року. Актами від 23 вересня 2026 року підтверджено погоджений сторонами обсяг і вартість робіт у сумі 53 500,00 грн.

Таким чином, заперечення щодо розміру гонорару повинні оцінюватися з урахуванням змісту підтверджених сторонами правовідносин, а не припущення про їх фіктивність.

Позиція органу ДВС про те, що судовий контроль за виконанням судового рішення за своєю природою є нескладним, не ґрунтується на аналізі фактичної роботи, що виконувалася у цій справі. Предмет судової перевірки вимагав співвіднести зміст рішення, подані стягувачем звернення, обсяг обов`язків державного виконавця за статтями 18, 63 і 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», наявні документи виконавчого провадження та правові наслідки невчинення передбачених законом дій. Саме порушення, яке орган державної виконавчої служби не усунув добровільно, було встановлено ухвалою суду. За таких обставин сама процесуальна категорія скарги не визначає автоматично межу розумних витрат. В акті №1 окремо визначена робота з аналізу обставин, документів, вибору способу захисту та формування правової позиції вартістю 5 000,00 грн. Акт №3 на суму 14 500,00 грн. стосується складання та подання судової скарги як завершеного процесуального документа, що містить фактичне і правове обґрунтування вимог. Акт №4 на суму 4 500,00 грн. стосується збирання, витребування, отримання та систематизації доказів, включно з підготовкою адвокатських запитів і опрацюванням відповідей. Зазначені назви робіт розмежовують аналітичну підготовку, процесуальне оформлення вимог і доказове забезпечення скарги, тоді як ДВС обмежується твердженням про їх внутрішню спорідненість, не називаючи конкретної повторно оплаченої дії або документа. Щодо акта №2 вартістю 6 500,00 грн, яким передбачена підготовка та подання до органу ДВС заяви №4, заперечення також не враховують особливостей предмета цього судового контролю. Ухвалою від 23 вересня 2026 року саме належний розгляд заяви №4 визначено способом усунення встановленого порушення. Отже, така заява пов`язана з фактичними обставинами і виникненням предмета скарги, а відповідна правнича допомога мала значення для документування звернення стягувача до виконавця та наступної судової перевірки його бездіяльності. За актом № 5 підтверджено представництво в суді першої інстанції та участь у трьох судових засіданнях загальною вартістю 10 500,00 грн. Заперечення не спростовують самого факту судового представництва та кількості засідань, передбачених цим актом. Актом № 7 визначено 8 000,00 грн за аналіз відзиву та доказів, підготовку і подання відповіді на відзив. Подання заперечень органом ДВС у спорі про законність власної бездіяльності обумовлює необхідність дослідити їх, порівняти наведені твердження з матеріалами виконання рішення та викласти процесуальну відповідь.

Окремо відхиляє спосіб використання представником ДВС рішення Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 від 21 липня 2021 року як нормативно встановленої верхньої межі гонорару. Із самого тексту рішення вбачається, що наведені ставки мають рекомендаційний характер, визначаються переважно як мінімальні орієнтири, а гонорар формується за домовленістю адвоката з клієнтом із урахуванням складності та обсягу роботи, тому цей документ не встановлює максимально допустимої вартості скарги чи представництва, тим більше не обмежує сумарну вартість кількох окремих видів правничої допомоги, наданих за конкретним завданням.

Відділ у прохальній частині своїх заперечень наполягає на повній відмові у стягненні витрат, хоча в мотивувальній частині окремо називає підготовку скарги, представництво у засіданнях та відповідь на відзив роботами, що можуть бути враховані для компенсації. Отже, навіть власне обґрунтування ДВС не містить логічної основи для відмови у відшкодуванні всього заявленого обсягу правничої допомоги. У сукупності наведене свідчить про те, що заперечення від 05 жовтня 2026 року не містять належного предметного спростування документів, доданих до заяви від 26 вересня 2026 року у провадженні № 4-с/156/3/26, частково спираються на реквізити іншого провадження та без достатньої індивідуалізації кваліфікують різні за змістом роботи як дублювання.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Моісеєнко О.М. підтримала подану заяву про постановлення додаткової ухвали щодо розподілу судових витрат у справі №165/3217/22 (провадження 4-с/156/3/26), з мотивів наведеній у ній, повністю. Просила суд стягнути з Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 53500,00 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позицію свого представника повністю.

Представник Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васенько В.Р. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, про що свідчить підтвердження в матеріалах справи.

Боржник ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, про що свідчить підтвердження в матеріалах справи.

Відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України, судове засідання проводилося без участі ОСОБА_2 та представника Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васенько В.Р.

Заслухавши ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази долучені до заяви, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Змістом ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно зі ст.452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника

Згідно із ч. 1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено ч.4, ч.5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).

Згідно із частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, у змісті вказаної норми визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Аналогічні висновки викладені у змісті постанов Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24), від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) та додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

При вирішенні питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінки сторін під час судового процесу тощо.

Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, додатковій постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 755/18750/20 (провадження № 61-19951св21) сформовано висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником заявника надано суду: копію Витягу з Договору №321НП від 24.04.2024 року про надання АО «Адвокати та медіатори України» професійної правничої (правової) допомоги Горобцю Д.І.; копію рішення №13/1/7 від 21.07.2021 року про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару; копію завдання №22.2 до Договору №321НП про надання професійної правничої (правової) допомоги від 24.04.2024 року із переліком наданих послуг на суму 53 500,00 грн.; копію Акту виконаних робіт №1 від 23.09.2026 року до Договору №321НП про надання професійної правничої (правової) допомоги від 24.04.2024 року із зазначенням вартості послуг в сумі 5000,00 грн за правовий аналіз документів та обставин, визначення способу захисту і формування правової позиції щодо виконання рішення суду від 20.02.2024 року у цивільній справі №165/3217/22 у виконавчому провадженні 75659313; копію Акту виконаних робіт №2 від 23.09.2026 року до Договору №321НП про надання професійної правничої (правової) допомоги від 24.04.2024 року із зазначенням вартості послуг в сумі 6500,00 грн. за підготовку та подання до органу ДВС заяви №4 про вчинення передбачених законом виконавчих дій та застосування заходів примусового виконання судового рішення; копію Акту виконаних робіт №3 від 23.09.2026 року до Договору №321НП про надання професійної правничої (правової) допомоги від 24.04.2024 року із зазначенням вартості послуг в сумі 14500,00 грн за підготовку та подання до суду скарги на дії та бездіяльність державного виконавця/органу ДВС з формуванням правового і доказового обґрунтування заявлених вимог; копію Акту виконаних робіт №4 від 23.09.2026 року до Договору №321НП про надання професійної правничої (правової) допомоги від 24.04.2024 року із зазначенням вартості послуг в сумі 4500,00 грн за збирання, витребування, отримання, аналіз та систематизацію доказів, необхідних для розгляду справи, у тому числі підготовка адвокатських запитів та опрацювання відповідей та документів; копію Акту виконаних робіт №5 від 23.09.2026 року до Договору №321НП про надання професійної правничої (правової) допомоги від 24.04.2024 року із зазначенням вартості послуг в сумі 10 500,00 грн за представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції, включаючи підготовку до судових засідань, участь у судових засіданнях та підтримання правової позиції клієнта до завершення розгляду справи; копію Акту виконаних робіт №6 від 23.09.2026 року до Договору №321НП про надання професійної правничої (правової) допомоги від 24.04.2024 року із зазначенням вартості послуг в сумі 4 500,00 грн за підготовку вступної промови скаржника; копію Акту виконаних робіт №7 від 23.09.2026 року до Договору №321НП про надання професійної правничої (правової) допомоги від 24.04.2024 року із зазначенням вартості послуг в сумі 8 000,00 грн за аналіз відзиву та доказів, підготовки та подання відповіді на відзив.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони.

При визначенні суми відшкодування суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, де зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши заперечення подане представником ДВС 5.10.2026, суд таке приймає до уваги та вважає, що не вірне зазначення номеру завдання та дати актів, саме по собі не нівелює його змісту та розцінюється судом як допущена описка, оскільки аналіз цих документів у запереченні повністю співвідноситься змісту, що викладений у них.

У такому випадку, суд погоджується з доводами представника Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що така дія представника, як подання до органу ДВС заяви та перед цим правовий аналіз документів та обставин, визначення способу захисту і формування правової позиції, що передувало поданню заяви було стадією позасудового врегулювання спору, не відбувалося в межах судового розгляду справи та не належить до складу судових витрат у розумінні ст.133, 137 ЦПК України.

Враховуючи викладене, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи складність справи, а також те, що вимоги скарги були задоволені частково, та розподіл судових витрат у такому випадку здійснюється пропорційно задоволеним вимогам, суд приходить до висновку, що стягнення з Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 25000,00 грн. відповідатиме вище наведеним критеріям та такі витрати у даній справі будуть мати розумний розмір.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270, 354, 452 ЦПК України, суд-

п о с т а н о в и в:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Моісеєнко Олени Миколаївни - задовольнити частково.

Стягнути з Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

В решті вимог заяви відмовити.

На додаткову ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна додаткова ухвала суду не була вручене у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Додаткова ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Скаржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник скаржника ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Боржник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 35041810, місцезнаходження: 44700, м. Володимир, вул. Ковельська, 35, Володимирський район, Волинська область.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 22 жовтня 2026 року.

СуддяМ.О. Федечко