Решение № 140824847, 19.10.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4913/26

Провадження № 2/577/2529/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Логіна Є.В.,

секретаря судового засідання Скляр О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Конотоп, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 1182105 від 25.10.2020 в розмірі 35840 грн., 2 662,40 грн. судового збору та 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивує тим, що 25.10.2020 між ТОВ «Лінеура» та відповідачкою було укладено в електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1182105, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 10 000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів на умовах, визначених договором.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідачки. Водночас відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у повному обсязі не виконала.

На підтвердження продовження строку кредитування позивач посилається на додаткові договори від 21.11.2020 та 21.12.2020, відповідно до яких строк повернення кредиту було продовжено спочатку до 22.12.2020, а згодом до 21.01.2021.

21.04.2021 між ТОВ «Лінеура» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-21042021, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

За розрахунком позивача, загальна заборгованість відповідачки становить 35 840 грн, з яких 10 000 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 25 840 грн заборгованість за процентами.

Оскільки відповідачка не належно виконувала договірні зобов`язання, позивач просить стягнути зазначену заборгованість, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Одночасно з позовною заявою представник позивача подав клопотання про витребування в АТ КБ «Індустріалбанк» інформації щодо перерахування та зарахування 25.10.2020 кредитних коштів у розмірі 10 000 грн на банківську картку відповідачки.

Ухвалою судді від 01.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

18.09.2026 представник відповідачки, адвокат Скользнєва В.В. подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала частково. Зазначила, що не заперечує факту укладення первісного кредитного договору від 25.10.2020р., отримання кредитних коштів у розмірі 10 000 грн та здійснення платежів на загальну суму 7 828 грн. Водночас вважає недоведеним факт належного укладення додаткових договорів від 21.11.2020 та 21.12.2020, якими передбачалося продовження строку кредитування. Свої заперечення в цій частині мотивує тим, що додаткові договори не містять електронного підпису відповідачки у вигляді одноразового ідентифікатора. Вважає, що саме лише зазначення в тексті документів про їх підписання електронним підписом, не підтверджує фактичного волевиявлення відповідачки на зміну строку кредитування. А надана позивачем довідка про ідентифікацію підтверджує підписання лише первісного кредитного договору. Відтак, представник вважає, що строк кредитування закінчився 24.11.2020, а нарахування договірних процентів після цієї дати є безпідставним. За її розрахунком розмір заборгованості становить 4 452,00 грн, з яких 10 000,00 грн основна сума кредиту, 2 280,00 грн проценти за первісний строк кредитування, за вирахуванням сплачених 7 828,0 грн.

Крім того, представник відповідачки заперечує проти стягнення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, вважаючи їх завищеними та неспівмірними зі складністю справи й обсягом виконаних адвокатом робіт. Водночас просить стягнути на користь відповідачки понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

05.10.2026 представник позивача подав додаткові письмові пояснення, в яких заперечив проти доводів відзиву та підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Додатково зазначив, що розділом 4 кредитного договору передбачено можливість продовження строку користування кредитом за ініціативою позичальника шляхом вчинення відповідних дій в особистому кабінеті, сплати нарахованих процентів та укладення додаткового договору з використанням одноразового ідентифікатора. Так, відповідачка самостійно здійснила волевиявлення на продовження строку кредитування, здійснивши платежі 21.11.2020 у розмірі 2 128,0 грн та 21.12.2020 у розмірі 5 700,0 грн, які відповідають передбаченому договором механізму пролонгації. Також представник зазначив, що пункт 9.11 кредитного договору передбачає нарахування процентів за понадстрокове користування грошовими коштами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Щодо судових витрат представник позивача наполягав на обґрунтованості заявлених ним 8 000 грн витрат на правничу допомогу, водночас заперечив проти стягнення аналогічних витрат на користь відповідачки, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи у разі повторної неявки відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.10.2020 між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 1182105 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачці надано кредит у розмірі 10 000 грн строком на 30 днів, із датою повернення 24.11.2020р.

Згідно з пунктами 1.4.1 та 1.4.2 договору сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування кредитом: знижену 0,76 % на день за умови належного виконання позичальником передбачених договором зобов`язань та стандартну 1,90 % на день у разі невиконання умов застосування зниженої ставки.

У розділі 4 договору сторони передбачили можливість продовження строку користування кредитом шляхом укладення додаткового договору.

Зокрема, пунктами 4.2, 4.3, 4.4, 4.6 встановлено, що для ініціювання пролонгації позичальник повинен вчинити відповідні дії в особистому кабінеті та здійснити платіж у розмірі не меншому, ніж сума нарахованих і несплачених процентів. Кредитодавець має право акцептувати пропозицію позичальника про продовження строку кредитування, направивши повідомлення про новий строк кредиту та одноразовий ідентифікатор для підписання додаткового договору. Додатковий договір вважається укладеним після виконання передбачених договором умов, зокрема здійснення відповідного платежу та підписання додаткового договору електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою або за ставкою, погодженою сторонами в додатковому договорі.

Із довідки про ідентифікацію вбачається, що при укладенні первісного кредитного договору відповідачку ідентифіковано в інформаційній системі кредитодавця, а акцепт договору здійснено за допомогою одноразового ідентифікатора P216, направленого 25.10.2020 о 22 год 31 хв.

Факт виконання кредитодавцем зобов`язання щодо надання коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 11.05.2026 № 1-1105, відповідно до якого 25.10.2020 на банківську картку, НОМЕР_1 , успішно перераховано 10 000 грн.

Крім того, факт укладення первісного кредитного договору від 25.10.2026 та отримання зазначених коштів відповідачкою не заперечується.

З матеріалів справи також вбачається, що 21.11.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 оформлено додатковий договір до кредитного договору № 1182105, відповідно до пункту 3.1 якого строк користування кредитом продовжено до 22.12.2020, а пунктом 3.2 визначено процентну ставку протягом продовженого строку в розмірі 1,90 % на день.

У зазначеному додатковому договорі наведено анкетні дані відповідачки, її РНОКПП, паспортні та контактні дані, а також міститься відмітка про підписання документа електронним підписом ОСОБА_1 21.11.2020 о 11 год 34 хв 14 с.

21.12.2020 між вказаними сторонами оформлено другий додатковий договір, згідно з пунктом 3.1 якого строк користування кредитом продовжено до 21.01.2021, зі збереженням процентної ставки 1,90 % на день.

Аналогічно, другий додатковий договір також містить ідентифікаційні дані відповідачки та відмітку про його підписання електронним підписом 21.12.2020 о 13 год 30 хв 16 с.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що 21.11.2020 відповідачкою сплачено 2 128,00 грн, які зараховано в погашення процентів, нарахованих за попередній період користування кредитом. Зазначена сума відповідає процентам за 28 днів користування кредитом за ставкою 0,76 % на день.

21.12.2020 відповідачкою сплачено 5 700,00 грн, які також зараховано в погашення нарахованих процентів. Ця сума відповідає процентам за 30 днів користування кредитом за ставкою 1,90 % на день.

Таким чином, розмір і дати обох платежів узгоджуються з умовами кредитного договору щодо продовження строку кредитування та датами оформлення відповідних додаткових договорів.

Факт здійснення вказаних платежів на загальну суму 7 828 грн відповідачка визнала у відзиві на позовну заяву.

Водночас доказів повернення основної суми кредиту в розмірі 10 000 грн матеріали справи не містять.

Із розрахунку заборгованості встановлено, що після другого продовження строку кредитування, за період із 22.12.2020 до 20.01.2021 включно, кредитодавцем нараховано проценти в розмірі 5 700 грн за ставкою 1,90 % на день. Зазначена сума відповідачкою не сплачена.

Надалі кредитодавець продовжив нарахування процентів після закінчення визначеного останнім додатковим договором строку повернення кредиту, внаслідок чого загальний залишок процентної заборгованості станом на 21.04.2021 визначено в розмірі 25 840 грн., а за весь період користування кредитом нараховано 33 668 грн процентів.

Згідно договору факторингу № ККЛУ-21042021 від 21.04.2021, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а також витягу із реєстру боржників до цього договору, до нового кредитора передано право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1182105 від 25.10.2020 на загальну суму 35 840 грн, з яких 10 000 грн залишок основної суми кредиту, 8 740 грн залишок процентів та 17 100 грн залишок прострочених процентів.

Відповідно до статей 509, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону у встановлений строк.

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а укладений договір є обов`язковим для виконання.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

За положеннями статей 651, 654 ЦК України зміна договору допускається за згодою сторін, а зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За змістом статей 3, 11, 12 цього Закону електронний договір може укладатися шляхом направлення пропозиції та її прийняття з використанням інформаційної системи, а підписання електронного правочину допускається, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Електронний договір, підписаний у встановленому законом порядку, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

У постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 викладено висновки щодо правомірності укладення кредитних договорів в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора за умови підтвердження волевиявлення сторін та дотримання встановленої законом процедури.

У постанові від 30.12.2024 у справі № 174/968/23 Верховний Суд, розглядаючи спір щодо умов електронного споживчого кредиту, врахував погоджений сторонами механізм пролонгації та фактичне виконання позичальником договірних зобов`язань, зокрема здійснення платежів, як обставини, що свідчать про усвідомлення та прийняття відповідних умов кредитування.

Водночас у постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 Верховний Суд наголосив на необхідності належної перевірки достовірності, цілісності та незмінюваності електронного договору, якщо сторона ставить під сумнів його укладення або відповідність наданої копії електронному оригіналу. При цьому обсяг необхідних процесуальних дій залежить від виду електронного підпису, способу зберігання документа та характеру заперечень сторони.

Відповідно до статей 512, 514, 1077 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання права вимоги, зокрема за договором факторингу. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 сформульовано висновок, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 уточнено, що проценти за правомірне користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України та проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України мають різну правову природу. За період після закінчення строку кредитування можуть нараховуватися саме проценти як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання, якщо для цього існують передбачені законом або договором підстави.

Крім того, пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній у період виникнення спірної заборгованості, передбачалося звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит в період дії відповідних карантинних обмежень.

У постанові Верховного Суду від 03.06.2026 у справі № 757/8409/22-ц роз`яснено, що встановлене зазначеною нормою звільнення від відповідальності охоплює не лише неустойку, а й платежі, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки вони є наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як уже зазначалось, факт укладення первісного кредитного договору від 25.10.2020, отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 10 000 грн та здійснення нею платежів на загальну суму 7 828 грн сторонами не оспорюється.

Основні заперечення відповідачки стосуються належності оформлення додаткових договорів від 21.11.2020 та 21.12.2020, якими продовжено строк кредитування, а також правомірності нарахування процентів після закінчення первісного строку кредиту.

Однак суд не погоджується з доводами представника відповідачки про недоведеність факту пролонгації кредитного договору.

Як вбачається зі змісту первісного договору (Розділ 4), сторонами заздалегідь погоджено можливість продовження строку користування кредитом за ініціативою позичальника, визначено порядок такого продовження та умови нарахування процентів протягом нового строку.

На виконання зазначених положень оформлено два додаткові договори, які містять конкретні нові дати повернення кредиту, розмір процентної ставки, ідентифікаційні дані відповідачки та відомості про дату й час їх електронного підписання.

При цьому суд враховує і волевиявлення відповідачки , адже 21.11.2020, у день оформлення першого додаткового договору, відповідачка сплатила 2 128 грн, тобто саме суму процентів, нарахованих за попередній період користування кредитом.

Аналогічно 21.12.2020, у день оформлення другого додаткового договору, відповідачка сплатила 5 700 грн, що відповідає сумі процентів за 30 днів користування кредитом за стандартною ставкою 1,90 % на день.

Такі платежі відповідають передбаченому пунктом 4.2 договору механізму ініціювання пролонгації.

За таких обставин зазначені платежі не є випадковими або такими, що не мають зв`язку з умовами кредитного договору. Навпаки, їх здійснення в сумах, які точно відповідають нарахованим процентам, та у дні оформлення додаткових договорів узгоджується з передбаченим сторонами порядком продовження кредитування.

У постанові Верховного Суду від 30.12.2024 у справі № 174/968/23 викладено правовий висновок, відповідно до якого фактичне виконання позичальником погоджених умов кредитування, зокрема здійснення платежів, має значення для встановлення його волевиявлення та оцінки доводів про неприйняття відповідних договірних умов.

Посилання представника відповідачки на відсутність у тексті додаткових договорів одноразових ідентифікаторів суд оцінює з урахуванням усіх наявних доказів та погоджується з тим, що довідка про ідентифікацію з одноразовим ідентифікатором P216 стосується підписання лише первісного кредитного договору.

Разом із тим відсутність відображення буквено-цифрового коду безпосередньо в паперовій копії додаткового договору не є тотожною встановленню факту, що такий договір не підписувався. Надані додаткові договори містять відомості про їх електронне підписання відповідачкою із зазначенням точного часу, а їх зміст узгоджується з фактичними платежами, здійснення яких відповідачка визнає.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 зроблено правовий висновок, що електронний підпис не обов`язково має бути вбудований у документ: достатньо, щоб він був доданий до електронних даних або логічно з ними пов`язаний. Одноразовий ідентифікатор може технічно існувати окремо від документа, який ним підписано.

Відтак доводи відповідачки про те, що строк кредитування закінчився 24.11.2020 та після цієї дати кредитодавець взагалі не мав права нараховувати договірні проценти, суд відхиляє.

Так, із наданого позивачем розрахунку вбачається, що проценти, нараховані за попередні періоди користування кредитом, погашено відповідачкою платежами від 21.11.2020 та 21.12.2020 на загальну суму 7 828 грн.

За останній період кредитування з 22.12.2020 до 20.01.2021 включно нараховано 5 700 грн процентів, які залишилися несплаченими та підлягають стягненню разом із тілом кредиту в розмірі 10 000 грн, а загальною сумою 15 700 грн.

Щодо посилань позивача на правомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування, в розумінні ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Згідно п. 9.11 кредитного договору, проценти, нараховані після закінчення строку користування кредитом, у тому числі продовженого, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після закінчення строку кредитування право кредитодавця нараховувати договірні проценти за користування кредитом припиняється.

Водночас у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила, що після закінчення строку кредитування кредитор може нараховувати проценти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як відповідальність за прострочення повернення коштів, якщо їх розмір визначений договором або законом.

Отже, передбачені пунктом 9.11 договору проценти не є платою за користування кредитом, а мають характер відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Разом із тим пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній у період виникнення спірної заборгованості, споживача звільнено від відповідальності за прострочення виконання кредитних зобов`язань у період дії карантину, встановленого у зв`язку з COVID-19.

У постанові від 03.06.2026 у справі № 757/8409/22-ц Верховний Суд роз`яснив, що таке звільнення поширюється не лише на штрафи та пеню, а й на платежі, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

На території України з 12.03.2020 до 30.06.2023 діяв карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, відповідно до постанов від 11.03.2020 № 211, від 09.12.2020 № 1236 та від 27.06.2023 № 651.

Спірні проценти за прострочення повернення кредиту нараховані після 21.01.2021, тобто в період дії карантину.

Оскільки строк кредитування за останнім додатковим договором закінчився 21.01.2021, а решта процентів у розмірі 20 140 грн нарахована після цієї дати, тобто в період дії карантину, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 п.1 ч. 3 ст. 133 та ч.1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У цій справі кожною зі сторін заявлено до відшкодування по 8 000 грн витрат на правничу допомогу. Оцінюючи надані докази, обсяг виконаних адвокатами робіт, складність справи, ціну позову та заперечення сторін щодо співмірності витрат, суд вважає заявлені суми завищеними та визначає обґрунтованими витрати кожної сторони в розмірі 3 000 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, пропорційно задоволеним вимогам на користь позивача підлягає розподілу 1 314,17 грн, а на користь відповідачки 1 685,83 грн. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України суд здійснює взаємне зарахування зазначених витрат та стягує з позивача на користь відповідачки різницю в розмірі 371,66 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимоги на суму 35 840 грн, із яких задоволенню підлягають 15 700 грн, що становить 43,81 % від ціни позову.

З огляду на викладене з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 166,29 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1182105 від 25.10.2020 у розмірі 15 700 (п`ятнадцять тисяч сімсот) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1 166 (одна тисяча сто шістдесят шість) грн 29 коп.

Здійснити взаємне зарахування витрат сторін на професійну правничу допомогу відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 різницю таких витрат у розмірі 371 (триста сімдесят одна) грн 66 коп.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2026р..

Суддя Логін Є. В.