Решение № 140814856, 15.10.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4556/26

провадження № 2/619/2570/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 жовтня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ТОВ «Споживчий центр»,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження позов про визнання недійсним договору, захист персональних даних та стягнення моральної шкоди.

Стислий виклад позиції сторін.

06 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Споживчий центр», у якому просить: визнати недійсним договір (Пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) - оферту), укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» від 30.08.2024; зобов`язати ТОВ «Споживчий центр» видалити (знищити) усі персональні дані ОСОБА_1 з своїх електронних баз даних та інформаційно-телекомунікаційних систем; стягнути з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. В обґрунтування позову посилалася на те, що починаючи з серпня 2025 їй почали телефонувати особи із невідомих їй номерів та представляючись як ТОВ «Споживчий центр» почали вимагати у неї повернення грошових коштів, морально тиснули, погрожували їй негативними наслідками. Згодом вона звернулась до ВП № 3 ХРУП № 3 із заявою про вчинення кримінального правопорушення відносно неї пов`язаного із вимаганням у неї грошових коштів(№ Є0 15623 від 13.08.25). Haтомість посадовими особами ВП № 3 ХРУП № 3 у відкритті кримінального провадження було відмовлено із підстав відсутності складу злочину, проте ознайомлено її про те, що вона начебто уклала про укладення Пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії (оферта) із ТОВ «Споживчий центр» та надано можливість сфотографувати вказаний начебто договір. Зазначає, що вона не укладала жодного договору з відповідачем, не реєструвалася на його сайті, не давала згоди на обробку персональних даних, не отримувала кредитних коштів та не вчиняла дій спрямованих на акцепт оферти. Будь-яке використання її персональних даних відбулося без її відома та згоди, що свідчить про шахрайські дії та незаконне отримання персональних даних третіми особами. Крім того зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» (або oci6, які діяли від його імені) полягають у незаконному використанні її персональних даних для створення видимості договірних відносин, подальшому психологічному тиску та вимаганні коштів, що порушує її права як споживача. У випадку відкриття провадження у справі відповідач не буде позбавлений можливості доведення зворотного. Окрім того, вона ніколи не була клієнтом ТОВ «Споживчий центр», жодних коштів від відповідача ніколи на картку чи будь-яким іншим способом не отримувала. Таким чином, вказаний кредитний є недійсним, отже не створює правових наслідків. Тобто, ТОВ «Споживчий центр» здійснює нечесну підприємницьку діяльність, протиправно використовує її персональні дані. Звертає увагу, що вона не мала наміру укладати з відповідачем жодного кредитного договору, не подавала заявок на онлайн кредити, не мала волевиявлення на оформлення кредитних договорів та не отримувала грошових коштів ТОВ «Споживчий центр», тому наявні підстави для висновку про наявність факту незаконної обробки відповідачем її персональних даних. Щодо стягнення моральної шкоди. Зазначає, що внаслідок постійного морального тиску з боку ТОВ «Споживчий центр» у її розпочались сильні душевні хвилювання, погіршилося здоров`я, посилилась тривожність. Моральна шкода завдана виражена у сильному нервовому потрясінні, у неї розпочались серцеві напади, вона змушена перебувати у стані постійної психологічної напруги через неправомірний фінансовий тиск з боку відповідача. Вона змушена витрачати особистий час та зусилля на пошук правової допомоги, підготовку документів та звернення до суду, що спричиняє додатковий дискомфорт та негативно впливає на емоційний стан. Відповідач чином не реагує на її звернення щодо протиправності його дій, враховуючи погіршення її здоров`я завдану моральну шкоду вона оцінює у 10 000,00 грн. 3 дії відповідач є такими, що обмежують її особисті немайнові права і законні інтереси.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ТОВ «Споживчий центр» - Шкаленко Є.В.. просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що 30.08.2024 кредитний договір № 30.08.2024-100002696 від 30.08.2024 зокрема, пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявка кредитного договору № 30.08.2024 100002696 (кредитної лінії) та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 30.08.2024-100002696 (кредитної лінії), підписані одноразовим ідентифікатором (E978), надісланим смс-повідомленням на належний позивачу фінансовий номер телефону: 0977188632, використання якого дозволено ст.207 Цивільного кодексу України та ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 4 000,00 грн, а отже акцептовано умови Договору. Еmail зазначено ІНФОРМАЦІЯ_1. Довідкою ТОВ «СМ УНІВЕРСАЛ» підтверджується, що 30.08.2024 о 22:01:33 на номер НОМЕР_1 було доставлено SMS-повідомлення з текстом: «Код підтвердження: Паролі підпису ШвидкоГроші: E978 для Договору». LOG FILE фіксує послідовність дій: ідентифікацію клієнта о 22:01:28, направлення заявки о 22:01:32, направлення одноразового ідентифікатора о 22:01:33, направлення Заявки та Оферти о 22:01:34, підписання Акцепту одноразовим ідентифікатором о 22:01:44 та направлення примірника договору о 22:02:02. Отже, твердження позивача про відсутність акцепту та недодержання письмової форми договору спростовуються письмовими й електронними доказами. Грошові кошти за кредитним договором були перераховані на карту НОМЕР_2 № 30.08.2024-100002696 яку позивач додала в особистому кабінеті. 30.08.2024 Позивач в особистому кабінеті позичальника https://sgroshi.com.ua/kabinet/ , який знаходиться на офіційному сайті ТОВ «Споживчий центр» https://sgroshi.com.ua/ додав картку на яку бажає отримати кредит 4441111051739807. Саме на цю картку НОМЕР_2 відповідачем було перераховано суму кредиту в розмірі - 4 000,00 грн, що підтверджується копією квитанції про зарахування №495758454 від 30.08.2024 грн із призначенням платежу: «Видача за договором кредиту № 30.08.2024-100002696». Перерахування коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та квитанцією про зарахування № 495758454 від 30.08.2024. Номер транзакції, сума, час операції, номер картки та призначення платежу в цих документах збігаються. Таким чином, відповідач виконав свій обов`язок щодо надання кредиту. Позивач не надала доказів того, що зазначена у Заявці картка їй не належить, що вона зверталася до банку із заявою про несанкціоноване відкриття чи використання картки або що операцію з отримання 4 000,00 грн визнано банком несанкціонованою. ТОВ «УПР» співпрацює з ТОВ «Споживчий центр» як клієнтом на підставі договору про надання послуг в системі iPay.ua. Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 30.08.2024-100002696 від 30.08.2024 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку у відповідності до «Порядку використання Системи BankID Національного банку». Пунктом 18 Заявки визначено спосіб ідентифікації та верифікації споживача - отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ. Під час укладення кредитного договору № 30.08.2024-100002696 від 30.08.2024 ОСОБА_1 вказала в якості фінансового свій номер телефону НОМЕР_3 . 30.08.2024 Клієнт здійснюючи реєстрацію в Інформаційно телекомунікаційній системі Товариства через Веб-сайт Товариства обрав свій банк, для проходження ідентифікації за допомогою Системи BankID НБУ. Після чого Клієнт здійснив авторизацію на стороні банку та дозволив останньому передати Товариству свої ідентифікаційні дані. Під час ідентифікації Позичальника - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи, зокрема отримано інформацію відносно прізвища, ім`я та по батькові, а саме ОСОБА_1 , (ІПН НОМЕР_4 ). Саме на цей номер телефону НОМЕР_3 був відправлений та доставлений одноразовий ідентифікатор яким підписаний кредитний договір № 30.08.2024 100002696, що підтверджується довідкою ТОВ «СМ УНІВЕРСАЛ» №№2107/26- 2 від 21.07.2026р. З наведеного вбачається, що кредитний договір №30.08.2024 100002696 укладений у повній відповідності з чинним законодавством, зокрема, зі ст.207 Цивільного кодексу України та Законом України «Про електронну комерцію». Твердження позивача про отримання такого комплексного доступу третіми особами не підтверджене технічними даними банку, оператора мобільного зв`язку, висновком експерта або результатами кримінального провадження. Позивачка зазначає, що звернулася до Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 3 із заявою № ЄО 15623 від 13.08.2025, однак у відкритті кримінального провадження їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Сам факт подання заяви до поліції підтверджує лише звернення особи, але не доводить викладених у заяві обставин. Позовна заява не містить вироку суду, висновку експерта, відповіді банку чи оператора зв`язку або іншого доказу, яким було б установлено використання невідомою особою персональних даних позивачки, її фінансового номера чи платіжної картки. Отже, матеріали перевірки за заявою до поліції у наданому обсязі не спростовують сукупності електронних і платіжних доказів відповідача. Позовна вимога про визнання недійсним кредитного договору, сам факт підписання якого заперечується позивачем, не може бути задоволена, оскільки такий спосіб захисту є неналежним (неефективним), так як кредитний договір за відсутності у ньому підпису є нікчемним, а не недійсним. Предметом спору у даній справі є визнання недійсним кредитного договору №30.08.2024-100002696 від 30.08.2024, сторонами якого вказані ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в зв`язку з запереченням позивачем самого факту підписання та укладення цього договору. Позивач не зазначає в позовні заяві жодної із підстав для визнання кредитного договору №30.08.2024-100002696 від 30.08.2024 недійсним або нікчемним. В позові відсутнє обґрунтування які норми статей 203, 215 ЦК України порушені та які повинен застосувати суд для визнання кредитного договору №30.08.2024-100002696 від 30.08.2024 недійсним. На підставі викладеного, позивачем не вказано жодної із підстав для визнання кредитного договору №30.08.2024-100002696 від 30.08.2024 недійсним та обрано неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмову у позові. У відповідача підстави для обробки персональних даних позивача існують незалежно від наявності згоди на обробку, що повністю відповідає чинному законодавству. В п.13.11 Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), в п. 21 заявки кредитного договору та у відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) ОСОБА_1 не заперечує та надає ТОВ «Споживчий центр» згоду на обробку її персональних даних. Підп.підп.3, 5 ст.11 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено два випадки, за яких персональні дані можуть оброблятись навіть без згоди суб`єкта персональних даних:- укладення та виконання правочину , стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних;- необхідність виконання обов`язку передбачений законом. володільця персональних даних, який Статтею 8, ст.15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» прямо встановлений обов`язок відповідача отримувати, обробляти та зберігати персональні дані, оскільки надання або отримання кредиту (позики) є фінансовою операцією, а відповідач при її здійсненні зобов`язаний проводити верифікацією та ідентифікацію клієнта та зберігати документи з персональними даними не менше п`яти років після завершення фінансової операції, завершення ділових відносин з клієнтом. З наведеного вбачається, що протиправним та необґрунтованим є твердження позивача, що у володільця персональних даних не існує правових підстав для зберігання персональних даних, оскільки в відповідача підстави для їх обробки та зберігання існують незалежно від наявності згоди на обробку. Зберігання таких відомостей також необхідне для захисту прав відповідача у цьому судовому та пов`язаному кримінальному провадженні. Позивачка просить безумовно припинити будь-яку обробку всіх персональних даних, не визначаючи конкретних даних, операцій, способів обробки та правової підстави їх незаконності. Виконання такої вимоги призвело б до порушення Відповідачем імперативних законодавчих обов`язків. Відсутність безпосереднього причинного зв`язку між моральною шкодою та психологічним стресом, фінансовою нестабільністю та погіршенням кредитною історією. Позивач не надає жодних документів на підтвердження завданої позивачу моральної шкоди внаслідок психологічного стресу, фінансової нестабільності та погіршення кредитної історії. Ніяким чином не підтверджено душевних страждань. Розмір моральної шкоди не обґрунтований та не підтверджений жодними доказами. В позовній заяві відсутня будь-яка інформація щодо визначення позивачем розміру компенсації моральної шкоди. Позивач обґрунтував заподіяну їй моральну шкоди виключно словами, що містяться в позовній заяві, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння йому моральної шкоди та відповідно її розмір компенсації в сумі, яка становить саме 10 000,00 грн. Подання позивачем позову, який є безпідставним та має очевидно штучний характер свідчить про зловживання позивачем процесуальними правами. З наведеного вбачається, що в даному випадку немає жодної умови (елементу) для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

07 липня 2026 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 10 год 00 хв 28 липня 2026 року. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 27 липня 2026 року, але не менше п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Витребувано докази.

22 липня 2026 року на виконання ухвали суду від 07.07.2026 представник відповідача - Шкаленко Є.В. через систему «Електронний суд» надав до суду копію електронного кредитного договору №30.08.2024-100002696 від 30.08.2024 (частини "Пропозиція про укладення Кредитного договору (Кредитної лінії) (оферта)", "Заявка кредитного договору №30.08.2024-100002696 (Кредитної лінії)", "відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) Кредитного договору №30.08.2024-100002696 (Кредитної лінії)"), який підписаний в інформаційно-комунікаційній системі за допомогою одноразового ідентифікатора E978, отриманого Позичальником на вказаний ним номер телефону, зазначений при реєстрації у цій системі та у договорі ( НОМЕР_3 ). Лог-файл послідовності дій учасників електронної комерції (кредитора та позичальника). Копія квитанції №495758454 від 30.08.2024 про видачу грошових коштів за договором кредиту №30.08.2024-100002696 та копія довідки ТОВ "УПР" №1-1604 від 16.04.2026 про підтвердження успішного перерахування грошових коштів на карту клієнта. Копія довідки вих. №2107/26-2 від 21.07.2026 року ТОВ "СМ УНІВЕРСАЛ" про підтвердження доставки на номер абонента НОМЕР_1 30.08.2024 о 22:01:33 SMS повідомлення з текстом: «Код підтвердження: Паролі підпису ШвидкоГроші: E978 для Договору». ІР-адреса: 30.08.2024 - ІНФОРМАЦІЯ_2, WebKit, AndroidOS , Chrome.

22 липня 2026 року представник відповідача - Шкаленко Є.В. через систему «Електронний суд» надав до суду відзив на позовну заяву, який містить клопотання про витребування доказів.

28 липня 2026 року ухвалою суду витребувано докази, закрито підготовче провадження. Призначено справу до розгляду по суті на 11 год 00 ха 23.09.2026.

30 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про доручення до матеріалів справи талон-повідомлення єдиного обліку № 15623 про прийняття заяви про результати розгляду повідомлень.

12 серпня 2026 року на виконання ухвали суду від 28.07.2026 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надало лист № БТ/Е-34809 від 28.07.2026 у якому повідомило про те, що на ім`я ОСОБА_1 , Банком було емітовано картку № НОМЕР_6 . Щодо поповнення картки № НОМЕР_6 зазначено, що у період з 28.08.2024 по 01.09.2024 дійсно надійшло зарахування коштів у сумі 4 000,00 грн. Повідомлено, що кошти зараховувались не по реквізитах, а через платіжну систему, тому у Банку відсутня інформація щодо призначення та рахунків відправників.

24 серпня 2026 року до суду на виконання ухвали суду від 28.07.2026 надійшов лист ПрАТ «Київстар» № 28277/01 від 24.08.2026 у якому повідомлено про те, що за даними систем ПРАТ «Київстар», телефонний номер НОМЕР_1 , вперше після його деактивації у 2018 році, почав використовуватися 30.08.2024р. об 18:51 год. Електронні комунікаційні послуги по телефонному номеру НОМЕР_1 у період часу з 30.08.2024 по 01.09.2024 включно надавались на умовах передплаченої форми обслуговування ПРАТ «Київстар», знеособлено (анонімно), без укладання письмового договору або реєстрації відповідно до "Порядку ідентифікації кінцевих користувачів послуг", затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку 07.12.2022 № 235 та за жодною особою номер зареєстрований не був. Відповідно до інформації, наданої структурним підрозділом Компанії, у період часу з 00 год 00 хв 28.08.2024 по 23 год 59 хв 01.09.2024 блокування телефонного номера НОМЕР_1 не зафіксовано.

23 вересня 2026 року судове засідання відкладено на 11 год 55 хв 09.10.2026.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала вимоги позовної заяви та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

У судовому засіданні представник відповідача Шкаленко Є.В. просив відмовити у задоволенні позову, підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

30.08.2024 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 30.08.2024-100002696.

Відповідно до Талону-повідомлення Єдиного обліку № 15623 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, 13 серпня 2025 ОСОБА_1 звернулася до ЧЧ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області з заявою (повідомленням) в якій прохає вжити заходи до невідомих осіб, які в середині 2024 року без її згоди оформили на її ім`я кредит в «Швидко гроші» у розмірі 4 000,00 грн, та постійно телефонують та наполягають повернути борг.

З огляду на Довідку про результати розгляду повідомлення, ІПНП № 15623 від 13.08.2025, припинено подальшу перевірку за зверненням ОСОБА_1 .

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом розгляду в даній справі є зокрема, вимога позивача про визнання недійним Договору «Пропозиція про укладення Кредитного договору (Кредитної лінії) (оферта)"від 30.08.2024 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» з підстав оформлення його за відсутності волевиявлення, що є порушенням ч. 3 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, а також порушення Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України «Про захист персональних даних».

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, у відповідності до частин 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частини третьою та п`ятою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 ЦК України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України)

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц дійшла висновку, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.08.2024 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 30.08.2024-100002696, за умовами якого Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 4 000,00 грн, строком на 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 16.01.2025.

Договір укладений шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну комерцію" цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначений порядок укладення електронного договору.

За частиною 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Положення частини 6 даної статті Закону передбачають шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчиненні дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначені форми підписання електронного правочину: електронним підписом або електронним цифровим підписом відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" за умови використання засобу цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом; аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Пунктом 2 Договору. Порядок укладення електронного кредитного договору передбачено: 2.1. Електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається Кредитодавцем та Позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". 2.2. Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: 2.2.1. дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця, 2.2.2. заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем, 2.2.3. відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті. Ця сторінка частини кредитного договору підписується електронним підписом Позичальника - одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору E978 2.3. Технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: 2.3.1. Кредитодавець розміщує на власному вебсайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. Позичальник в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. У випадку погодження Кредитодавця на обрані Позичальником умови Кредитодавець в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця направляє Позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання Позичальником; 2.3.5. Також для підписання Позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаній пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку. 2.3.7. Примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Згідно п.10.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця.

Судом установлено, що Кредитний договір № 30.08.2024-100002696 від 30.08.2024 зокрема, "Пропозиція про укладення Кредитного договору (Кредитної лінії) (оферта)", "Заявка кредитного договору №30.08.2024-100002696 (Кредитної лінії)", "відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) Кредитного договору №30.08.2024-100002696 (Кредитної лінії)", підписані одноразовим ідентифікатором (E978), надісланим смс-повідомленням на належний позивачу фінансовий номер телефону: 0977188632.

Даний телефонний номер обслуговувався в мережі ПрАТ «Київстар», за даними систем телефонний номер НОМЕР_1 , вперше після його деактивації у 2018 році, почав використовуватися 30.08.2024 об 18:51 год. Електронні комунікаційні послуги по телефонному номеру НОМЕР_1 у період часу з 30.08.2024 по 01.09.2024 включно надавались на умовах передплаченої форми обслуговування ПРАТ «Київстар», знеособлено (анонімно), без укладання письмового договору або реєстрації відповідно до "Порядку ідентифікації кінцевих користувачів послуг", затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку 07.12.2022 № 235 та за жодною особою номер зареєстрований не був. Відповідно до інформації, наданої структурним підрозділом Компанії, у період часу з 00 год 00 хв 28.08.2024 по 23 год 59 хв 01.09.2024 блокування телефонного номера НОМЕР_1 не зафіксовано.

Довідкою ТОВ «СМ УНІВЕРСАЛ» підтверджується, що 30.08.2024 о 22:01:33 на номер НОМЕР_1 було доставлено SMS-повідомлення з текстом: «Код підтвердження: Паролі підпису ШвидкоГроші: E978 для Договору».

LOG FILE фіксує послідовність дій: ідентифікацію клієнта о 22:01:28, направлення заявки о 22:01:32, направлення одноразового ідентифікатора о 22:01:33, направлення Заявки та Оферти о 22:01:34, підписання Акцепту одноразовим ідентифікатором о 22:01:44 та направлення примірника договору о 22:02:02.

Грошові кошти за кредитним договором були перераховані на карту № НОМЕР_2 , яку позивач додала в особистому кабінеті.

Перерахування коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», вих. №1-1604 від 16.04.2026, відповідно до якої було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 30.08.2024 22:02:06 на суму 4000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 495758454, призначення платежу: Видача за договором кредиту №30.08.2024-100002696.

Крім того, з витребуваної судом інформації з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» установлено, що на ім`я ОСОБА_1 , Банком було емітовано картку № НОМЕР_6 . Надана виписка по руху коштів по картці за період з 28.08.2024 по 01.09.2024 підтверджує зарахування 30.08.2024 грошових коштів у сумі 4 000,00 грн.

Позивачем не спростовано, що банківська картка № НОМЕР_6 їй не належить.

Відтак, матеріалами справи доведено факт укладення між позивачем та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 30.08.2024 кредитного договору № 30.08.2024-100002696, та отримання нею грошових коштів у розмірі 4 000,00 грн, відповідно до умов Договору.

Обґрунтовуючи вимоги позову про визнання недійсними договору (Пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) - оферту), укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» від 30.08.2024, позивач посилається на те, що вона не укладала з відповідачем жодних кредитних договорів, не подавала заявок на онлайн кредити, не мала волевиявлення на оформлення кредитних договорів, та у зв`язку з чим звернулася до ВП № 3 ХРУП № 3 із заявою про вчинення кримінального правопорушення відносно неї пов`язаного із вимаганням у неї грошових коштів (№ Є0 15623 від 13.08.25).

Разом з тим, відповідно до Довідки про результати розгляду повідомлення, ІПНП № 15623 від 13.08.2025, припинено подальшу перевірку за зверненням ОСОБА_1 .

Отже, суду не надано доказів щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за заявою ОСОБА_1 про вчинене щодо неї кримінального правопорушення, як і не подано заяви про вчинення щодо неї шахрайських дій, здійснення досудового розслідування та наявності вироку, ухваленого за результатами судового розгляду відповідного кримінального провадження, яким було б встановлено факт вчинення злочину, з використанням персональних даних ОСОБА_1 , оформлення кредитного договору та використання третіми особами кредитних коштів, наданих банком на її ім`я.

Таким чином, доводи позивача ґрунтуються виключно на її поясненнях та припущеннях, будь-яких доказів, що б підвереджували, що позивач не укладала вказаний Кредитний договір (оферти) № 30.08.2024-100002696 від 30.03.2024, матеріали справи не містять.

Отже, у справі відсутні докази порушення прав позивача як споживача послуг ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання недійсним спірного кредитного договору недійсним.

Щодо посилань позивача на протиправне використання ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» її персональних даних суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними, і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ч. 4 ст. 32 Конституції України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Обробка персональних даних - це дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача) знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

Мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки (ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних».

Частиною 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей, у яких вони збиралися або надалі оброблялися (ч. 8 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних»).

Також ст. 32 Конституції України і ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» передбачене право на вилучення інформації та знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем.

Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб`єкт персональних даних має право: 1) знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом; 2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані; 3) на доступ до своїх персональних даних; 4) отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних; 5) пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; 6) пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; 7) на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв`язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; 8) звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду; 9) застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних; 10) вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди; 11) відкликати згоду на обробку персональних даних; 12) знати механізм автоматичної обробки персональних даних; 13) на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону. Пунктом 1 ч. 2 цієї статті визначено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом.

Пунктом 11 ст. 8 цього Закону передбачено право суб`єкта персональних даних відкликати свою згоду на обробку даних.

Таким чином, умови договору не суперечать Закону України «Про захист персональних даних», оскільки його дія обумовлена моментом можливості письмового скасування (відкликання згоди).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить зобов`язати ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» видалити (знищити) усі персональні дані ОСОБА_1 з своїх електронних баз даних та інформаційно-телекомунікаційних систем.

Однак, будь-яких доказів щодо незаконної обробки її персональних даних суду не надано, а вимоги позивача ґрунтуються лише на вимогах про знищення вказаних персональних даних.

Отже, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» про визнання недійсним договору, захист персональних даних.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору, захист персональних даних, відсутні і підстави для задоволення пов`язаних між собою решти позовних вимог про стягнення 10 000,00 грн моральної шкоди.

Так, відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У відповідності зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України "Про захист прав споживачів").

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

За змістом частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Оскільки, в межах судового розгляду, судом не було встановлено порушення прав споживача - ОСОБА_1 умовами укладеними між нею та ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" кредитного договору, відтак відсутні підстави для стягнення на її як споживача користь, моральної шкоди.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач: ТОВ «Споживчий центр», місцезнаходження: 01132, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, ідентифікаційний код 37356833.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Суддя Є. А. Болибок