Постановление суда № 140800905, 05.10.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/5969/26

Провадження № 2/932/2000/26

УХВАЛА

про повернення заяви

05 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Стадченко О.В., при секретарі Брик К.Е., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, про визнання недійсною біржової угоди щодо відчуження транспортного засобу та зобов`язання повернути набуте майно та грошові кошти, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, про визнання недійсною біржової угоди щодо відчуження транспортного засобу та зобов`язання повернути набуте майно та грошові кошти.

05.10.2026 до суду через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог від 03.10.2026, якою позивач окрім позовних вимог, викладених у позовній заяві, просить усунути перешкоди у користуванні спільним сумісним майном транспортним засобом HYUNDAI ACCENT (VIN-код НОМЕР_1 ) шляхом зобов`язання Відповідача-1 (або іншої особи, у фактичному володінні якої перебуватиме автомобіль після реституції) передати їй ключі, реєстраційні документи та сам транспортний засіб для безперешкодного користування з метою забезпечення потреб дитини з інвалідністю. В обгрунтування заяви позивач посилається на те, що відповідно до частини 1 статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Спірний транспортний засіб був придбаний 22.10.2008 року, тобто в період перебування у законному шлюбі за спільні кошти сім`ї. Згідно зі статтею 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Згідно зі статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Оскільки право спільної сумісної власності на даний автомобіль між нею та Відповідачем-1 не припинялося (поділ майна в натурі не здійснювався, компенсація не виплачувалася), вона є законним співвласником цього майна. Дії Відповідача-1, який самовільно позбавив її доступу до транспортного засобу та передав його третій особі, є прямим чиненням перешкод у користуванні її власністю. Відтак, порушене право підлягає захисту шляхом прямого зобов`язання передати позивачу автомобіль, ключі та реєстраційні документи для безперешкодного користування.

05.10.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла виправлена заява позивачки про збільшення позовних вимог від 03.10.2026, яка фактично дублює першу заяву і є ідентичною їй.

05.10.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Присенко О.Г., яким остання заперечує проти прийняття заяви, просить відмовити у її прийнятті. В обгрунтування клопотання представник відповідача зазначила, що фактичний зміст заявлених у Заяві «Про збільшення позовних вимог» вимог свідчить не про збільшення розміру первісних позовних вимог, а про доповнення позову новою матеріально-правовою вимогою, яка має інший предмет, інший спосіб захисту та потребує встановлення іншого комплексу юридично значимих обставин. Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України позивач має право до закінчення підготовчого засідання збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також змінити предмет або підстави позову у порядку та на умовах, визначених ЦПК України. При цьому збільшення позовних вимог передбачає саме кількісну зміну вже заявленої матеріально-правової вимоги, а не появу нової вимоги з іншим способом захисту. Проте, аналіз поданої позивачем заяви від 03.10.2026 року свідчить про порушення норм процесуального права та намагання підмінити поняття «зміна предмету позову» фактичним пред`явленням нових позовних вимог. У постанові від 22 січня 2020 року у справі №826/19197/16 Верховний Суд підкреслив, що зміна предмета позову або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Відповідно до Постанови від 09.07.2020 року Касаційного господарського суду у справі № 922/404/19 під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Позивач, посилаючись на ст. 49 ЦПК України, просить змінити предмет позову шляхом додавання нової матеріально-правової вимоги з новим правим обґрунтуванням. Аналіз змісту заяви від 03.10.2026 року та порівняння її з первісною позовною заявою свідчить про те, що позивач, під виглядом збільшення позовних вимог, фактично подає новий позов, змінивши обидва обов`язкові елементи позову одночасно. Як вже зазначалось вище предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Позивач кардинально розширив коло цих вимог. У первісному позові позивач просить визнати недійсною біржової угоди № 183364 від 11.11.2009р. та застосування наслідків недійсності правочину. Натомість заявою від 03.10.2026р. позивачка фактично просить суд додатково усунути перешкоди у користуванні автомобілем, передати їй автомобіль, передати їй ключі від автомобіля, передати їй реєстраційні документи та покласти такий обов`язок на відповідача або навіть на невизначену іншу особу. Водночас сама конструкція реституції передбачає повернення сторонам правочину того, що вони отримали за правочином. Отже, якщо за результатами розгляду справи суд дійде висновку про необхідність застосування реституції, питання наслідків такої реституції має вирішуватися відповідно до правової природи недійсності правочину. Позивачка ж фактично пропонує суду здійснити таку послідовність: визнати біржову угоду недійсною, повернути автомобіль відповідачу ОСОБА_2 та одночасно зобов`язати його передати цей автомобіль позивачу. Однак друга частина цієї конструкції не є наслідком недійсності біржової угоди. Вона потребує самостійної правової підстави. Такої підстави у заяві позивачки належним чином не наведено. Вимога про передачу автомобіля ОСОБА_1 фактично є вимогою про вирішення питання поділу спільного майна. Тобто йдеться вже не про збільшення кількісного показника первісної вимоги, а про нову матеріально-правову вимогу. Таким чином, позивачка фактично намагається розширити предмет спору новою вимогою, назвавши це «збільшенням позовних вимог». Шляхом подання нової заяви позивач фактично змінює очікуваний результат судового захисту. Така докорінна зміна позовних вимог свідчить про заміну предмету позову новими вимогами, які не були предметом дослідження та доказування. Таким чином, введення нових правових категорій і додавання нових позовних вимог є повноцінною зміною предмету позову, оскільки це створює для суду та учасників справи необхідність розглядати нові матеріально правові претензії, що не входили до первісного кола вимог.

05.10.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення позивача щодо заперечень представника відповідача на заяву про зміну (уточнення) предмету позову, згідно яких остання не погоджується з доводами представника відповідача, з огляду на таке. Позивачем до суду подано саме заяву про зміну (уточнення) предмета позову, а не новий позов та не заяву, якою первісні позовні вимоги замінено іншими. Первісно позивачем заявлено вимоги про визнання недійсною біржової угоди № 183364 від 11.11.2009 року щодо відчуження транспортного засобу HYUNDAI ACCENT та застосування наслідків недійсності відповідного правочину. Зазначені вимоги після подання заяви про зміну (уточнення) предмета позову залишилися незмінними та продовжують підтримуватися позивачем. Додатково позивачем заявлено вимогу про усунення перешкод у користуванні тим самим транспортним засобом після застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину. Отже, фактично відбулося не пред`явлення іншого, самостійного позову, а розширення обсягу судового захисту порушеного права позивача в межах тих самих спірних правовідносин шляхом доповнення предмета позову вимогою, спрямованою на забезпечення реального та ефективного відновлення порушеного права.

У підготовче засідання сторони, їх представники та інші учасники не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце проведення підготовчого засідання.

Від позивача 05.10.2026 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності позивача та її представника.

05.10.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Присенко О.Г. через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та представника відповідача, з огляду на її зайнятість в іншому судовому засіданні.

05.10.2026 від представника третьої особи М`ясоєдової К.О. через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши зміст заяви про збільшення позовних вимог та зміст позовної заяви, суд приходить такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

У свою чергу, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При поданні заяви про збільшення позовних вимог, зміну предмета або підстав позову, позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Одночасна зміна підстав і предмета позову не допускається. Зміна підстав або предмета позову здійснюється шляхом подання суду відповідної письмової заяви. Зміна підстав або предмета позову можлива лише до початку розгляду судом справи по суті, тобто до того моменту, коли суд почне проголошувати позовну заяву. Ця норма спрямована на усунення зловживання процесуальним правом на зміну підстав або предмета позову (Постанова Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №992/404/19).

Верховний Суд у Постанові від 09.07.2020 року у справі № 922/404/19 зазначив, що під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Так, відповідно до позовної заяви (а.с.1-6) «Про визнання недійсної біржової угоди щодо відчуження транспортного засобу» предметом позову є:

-визнання недійсною біржову угоду № 183364 від 11.11.2009 року, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , предметом якої є відчуження транспортного засобу марки HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 ;

- зобов`язання ОСОБА_3 повернути транспортний засіб марки HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ;

- зобов`язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 грошові кошти, одержані за біржовою угодою № 183364 від 11.11.2009 року, у розмірі, визначеному умовами зазначеної угоди, а в разі неможливості встановлення такої суми у розмірі, встановленому судом на підставі наявних доказів.

Підставами таких позовних вимог зазначено те, що укладення спірної біржової угоди №183364 від 11.11.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , предметом якої є відчуження транспортного засобу марки HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 суперечить вимогам ст.ст. 63, 65 СК України, які встановлюють порядок відчуження спільного сумісного майна подружжя та укладання договорів щодо такого майна за наявності письмової згоди одного з подружжя.

У свою чергу, у заяві про збільшення позовних вимог від 03.10.2026 позивач висуває нову позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні спільним сумісним майном транспортним засобом HYUNDAI ACCENT (VIN-код НОМЕР_1 ) шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 (або іншої особи, у фактичному володінні якої перебуватиме автомобіль після реституції) передати їй ключі, реєстраційні документи та сам транспортний засіб.

Підставами наведеної вище вимоги у заяві про збільшення позовних вимог є закріплена статтею 60 СК України презумпція спільної сумісної власності подружжя.

Отже, подана позивачем заява про збільшення позовних вимог, незважаючи на таку її назву, фактично такою не є, оскільки у цій заяві не порушується питання про збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою майнового характеру, яку було заявлено в позовній заяві, а висувається нова вимога, яка не була зазначена у позовній заяві.

З огляду на наведений вище аналіз предмету та підстав позову та заяви про збільшення позовних вимог, така заява позивача є фактично поданням окремого позову з іншим предметом та підставами, що виключає можливість її прийняття до розгляду як невід`ємної частини первісної позовної заяви, поданої позивачем.

Таким чином, заява позивача про збільшення позовних вимог від 03.10.2026 підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,197, 260, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 03.10.2026 (у двох редакціях) повернути останній.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Суддя: О.В.Стадченко