Решение № 140792375, 12.10.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.10.2026м. СумиСправа № 920/928/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/928/26

за позовом Сумської окружної прокуратури (вул. Магістрацька, буд. 12, м.Суми, 40000),

в інтересах держави в особі позивача

Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (вул. Шишкарівська, буд. 9, м Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 04014045),

до відповідача: Приватного підприємства «Автомагістраль» (вул. Київська, буд. 68, с.Синяк, Бучанський р-н, Київська обл., 07351, код ЄДРПОУ 31481658),

про стягнення 176746,93 грн

установив:

27.07.2026 прокурор звернувся з позовом, відповідно до якого просить:

-стягнути з Приватного підприємства «Автомагістраль» на користь Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації 176746,93 грн за договором про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області від 15.03.2024 № 110, із них: 106956,49 грн пеня, 52064,87 грн інфляційних втрат, 17725,57 грн 3% річних на рахунок р/р UА258201720343100013000008843 в ДКСУ у м. Київ;

-стягнути з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури (код отримувача 03527891, р/р UA5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви.

27.07.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/928/26 призначено судді Короленко В.Л.

28.07.2026 за електронним запитом суду сформована відповідь з ЄДРПОУ, за якою відповідач Приватне підприємство «Автомагістраль», зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 31481658 та місцезнаходженням: вул. Київська, буд. 68, с. Синяк, Бучанський р-н, Київська обл., 07351.

Ухвалою від 30.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №920/928/26 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи. Копія зазначеної ухвали надіслана учасникам справи відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України.

17.08.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх №4231, 3718), відповідно до якого просить:

-передати справу №920/928/26 до Господарського суду Київської області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108), за місцем знаходження відповідача ПП «Автомагістраль»;

-у разі відмови у задоволенні вимоги про передачу справи за підсудністю прийняти цей відзив на позовну заяву та врахувати його під час розгляду справи по суті і залишити позовну заяву прокурора без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України у зв`язку з відсутністю підстав для представництва інтересів держави;

-у разі розгляду справи по суті у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю, а в разі переконання суду у законності вимог у зв`язку зі спливом строків позовної давності.

19.08.2026 прокурор подав заяву, що фактично є відповіддю на відзив (вх №4308), в якій прокурор просить:

-прийняти відповідь на відзив до розгляду;

-відмовити у задоволенні клопотання представника ПП «Автомагістраль» про передачу справи №920/928/26 за підсудністю до Господарського суду Київської області;

-відмовити у задоволенні клопотання представника ПП «Автомагістраль» про залишення позову прокурора у справі № 920/928/26 без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст.226 ГПК України у зв`язку з відсутністю підстав для представництва інтересів держави;

-відмовити у задоволенні клопотання представника ПП «Автомагістраль» про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строків позовної давності;

-позовні вимоги задовольнити повністю.

Подані учасниками справи заяви по суті справи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області, викладене у прохальній частині відзиву на позов, суд зазначає наступне.

Подане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що відповідач зареєстрований за адресою: Київська область, Бучанський р-н, с. Синяк, з огляду на що, на думку відповідача, дана справа є підсудна Господарському суду Київської області. Таким чином, відповідач просить передати справу №920/928/26 за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

У відзиві на позов (вх №40308 від 19.08.2026) прокурор заперечує щодо даного клопотання, зазначивши, що прокурор відповідно до норми ч. 5 ст. 29 ГПК України скористався правом звернення з даним позовом до Господарського суду Сумської області враховуючи місце виконання договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір №110 від 15.03.2024, відповідно до пункту 1.3 якого встановлено, місце виконання будівельних робіт за договором є Україна, Сумська область.

За загальним правилом позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи -підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань (частини 1, 2 статті 27 ГПК України).

Разом із тим статтею 29 ГПК України визначено правила альтернативної територіальної підсудності.

Право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 1 статті 29 ГПК України).

За змістом положень частини 5 статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Суд зазначає, що оскільки за умовами договору від 15.03.2024 №110 визначено місце його виконання, зокрема будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області, спір у справі за вказаним позовом підсудний Господарському суду Сумської області.

Отже, зважаючи на суть спору у справі № 920/928/26, підсудність справи має визначатися з урахуванням встановленого у частині 5 статті 29 ГПК України правила, і, як наслідок, позивач скористався зазначеним правом та за вибором позивача дана справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду за місцем виконання договору (Сумська область), тобто до юрисдикції Господарського суду Сумської області.

Таким чином, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову прокурора без розгляду, викладене у прохальній частині відзиву на позов, суд зазначає наступне.

У зазначеному клопотанні відповідач просить залишити позовну заяву прокурора без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, у зв`язку з відсутністю підстав для представництва інтересів держави.

Разом з тим, пунктом 3 статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналізу вищенаведених правових норм дає підстави стверджувати, що першим обов`язковою підставою для застосування прокурором представницьких повноважень є наявність порушення або загрози порушення державних інтересів.

Конституційний Суд України розкриває зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням своїх юридичних позицій щодо визначення понять «інтереси держави» та «представництво інтересів держави в суді», наведених, зокрема, у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 .

Зокрема, відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з тлумаченням, наданим Конституційним Судом України у рішеннях, що стосуються представництва прокурором інтересів держави «інтереси держави» стосуються різних сфер та не є вичерпними; їх захист потребує здійснення різнопланових заходів щодо конституційно значущих і водночас несхожих цінностей та об`єктів захисту, зокрема суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захисту прав усіх суб`єктів права власності та господарювання; інтереси держави можуть збігатися або не збігатися з інтересами окремих осіб, державних органів, державних чи недержавних підприємств, установ та організацій.

Визначальним за пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є те, що ці інтереси мають узгоджуватись із принципами, закріпленими в Конституції України, включно з тими, які встановлюють спосіб та межі втручання держави у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це випливає із засад конституційного ладу України, зокрема зі статей 1, 8, 19 Конституції України в їх посутньому зв`язку з пунктом 3 частини першої її статті 131-1. Неодмінною умовою для реалізації прокуратурою цієї функції є потреба в захисті інтересів держави.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, що не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

Прокурор наголошує, що договір про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області від 15.03.2024 № 110, укладений між ДКБ Сумської ОДА та ПП «Автомагістраль», фінансувався за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти (кошти бюджету) належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

Під витратами бюджету розуміють видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.

Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п.п. 13, 14 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, що регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади та місцевого самоврядування, а також держави України в цілому.

Повномасштабне вторгнення Російської Федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об`єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності додаткового фінансування Збройних сил України та органів державної влади, діяльність яких спрямована на забезпечення оборони України.

Прокурор наголошує, що захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, в тому числі при зайвому витрачанні чи заволодінні бюджетними коштами, є основним пріоритетом роботи усіх без винятку органів, а порушення у цій сфері є неприпустимими в умовах сьогодення. Крім того, кошти у вигляді попередньої оплати (авансу) за договором, заборгованість за яким є предметом спору, були спрямовані саме на будівництво фортифікаційних споруд для захисту Сумської області від збройної агресії зі сторони Російської Федерації. Зокрема, Кабінетом Міністрів України виділено кошти з державного бюджету для будівництва фортифікаційних споруд в Сумської області, які є наразі пріоритетом для держави, це запорука безпеки не лише регіону, але й всієї країни.

Забезпечення національної безпеки українського суспільства є однією з найважливіших функцій держави, основні завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності якої покладаються на Збройні Сили України.

Прокурор наголошує, що перераховуючи кошти у вигляді авансу на користь ПП «Автомагістраль» держава в особі уповноваженого органу ДКБ Сумської ОДА, розраховувала фінансово стимулювати підрядника на своєчасне виконання робіт з будівництва фортифікаційних споруд, ураховуючи їхню важливість для укріплення обороноздатності нашого регіону. За таких обставин, неповернення бюджетних коштів, що були сплачені в якості попередньої оплати за будівництво фортифікаційних споруд, зі сторони ПП «Автомагістраль» та невиконання своєчасного будівництва фортифікаційних споруд беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів.

Прокурор вважає, що стягнення із підрядника пені, трьох відсотків та інфляційних втрат є справедливою та законною мірою відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та має на меті поновлення майнових інтересів держави у цій сфері.

Іншою обов`язковою підставою для застосування прокурором представницьких повноважень є відсутність відповідного захисту державних інтересів зі сторони уповноважених органів, зокрема у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Беззаперечно, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17, від 10.04.2019 у справі № 813/661/17.

Відповідно до п. 1 Положення про Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 17.04.2020 № 170-ОД (далі Положення), Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації є структурним підрозділом Сумської обласної державної адміністрації та є підпорядкованим її керівництву. Згідно з пп. пп. 2, 5 п. 5 Положення до основних завдань Департаменту належить виконання відповідно до чинного законодавства функцій замовника з проектування, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) та технічного переоснащення об`єктів житлово-цивільного, соціального, природоохоронного та іншого призначення на території області за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел, не заборонених чинним законодавством; виконання функцій, пов`язаних з реалізацією повноважень щодо здійснення закупівель, та ефективне використання бюджетних коштів, що спрямовуються на цю мету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до матеріалів справи ДКБ Сумської ОДА є стороною за договором про будівництво фортифікаційних споруд від 15.03.2024 № 110, укладеним з ПП «Автомагістраль», відтак наділений повноваженнями, передбаченими положеннями ЦК України на захист своїх прав як кредитора у зобов`язанні, у тому числі шляхом звернення до суду із позовом із вимогами до боржника, який неналежно виконує свої обов`язки за договором.

З огляду на викладене, Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено правовий висновок щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у разі здійснення неналежним чином захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, який визначає наступне.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Тобто бездіяльність уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва. Зважаючи на вказані правові висновки Верховного Суду, лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави.

Інші вжиті заходи, в тому числі, досудового врегулювання, які не призвели до реального усунення порушень інтересів держави, не відповідають вимогам чинного законодавства.

ДКБ Сумської ОДА звернувся до Сумської обласної прокуратури із листами від 04.06.2025 № 01-08/514 та від 17.06.2025 №01-12/538, в яких зазначив про факти невиконання ПП «Автомагістраль» зобов`язань за договорами про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області, у тому числі за договором від 15.03.2024 № 110.

Невжиття належних заходів цивільно-правового характеру ДКБ Сумської ОДА обґрунтовувалось відсутністю необхідних сум для сплати судового збору за пред`явлення відповідних заяв до суду.

Прокурор зауважив, що під час розгляду вказаного листа ним встановлено, що ДКБ Сумської ОДА до Господарського суду Сумської області із позовними заявами до ПП «Автомагістраль» не зверталось.

Крім того, з метою з`ясування можливості самостійно вжити заходи цивільно- правового характеру окружною прокуратурою до ДКБ Сумської ОДА надіслано лист від 26.06.2025 № 54-4829ВИХ-25, у відповідь на який Департаментом у листі від 07.07.2025 №01-08/606 повідомлено про те, що підрядники, у тому числі ПП «Автомагістраль», планує надати акти виконаних будівельних робіт за договором від 15.03.2024 № 110 .

Листом від 08.01.2026 №01-8/49 Департаментом на запит окружної прокуратури від 02.01.2026 повідомлено окружну прокуратуру про часткове виконання робіт за кошти попередньої оплати (авансу) за договором, що підтверджується актами № 1-3 приймання виконаних будівельних робіт.

На запит окружної прокуратури від 10.04.2026 №54-2384вих-26 Департамент листом від 20.04.2026 повідомив, що заходи з питань стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання умов договору від 15.03.2024 № 110 не вживалися.

Також на запит прокуратури від 10.07.2026 №54-4572вих-26 Департамент листом від 17.07.2026 повідомив, що заходи з питань стягнення невикористаної суми попередньої оплати пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання умов договору від 15.03.2024 № 110 не вживалися.

Прокурор наголошує, що посилання представника відповідача на невірне зазначення у тексті позовної заяви номеру та дати договору як підставу відсутності підстав для представництва є безпідставним, оскільки спростовуються наданими до позовної заяви письмовими доказами (листами), що свідчать про невжиття відповідних заходів Департаментом у тому числі по договору №110 від 15.03.2024.

Прокурор наголошує, що помилкове зазначення номеру договору та його дати в одному абзаці позовної заяви є технічною помилкою та вважає, що не впливає на розгляд справи по суті. Більше того, зазначено, що відповідач відповідно до пункту 17.2 договору не повідомляли Департамент, що не можуть виконувати зобов`язання за вказаними договорами унаслідок дії обставин непереборної сили.

На лист окружної прокуратури від 15.07.2026 Департамент листом від 20.07.2026 повідомив, що до суду не звертатиметься з питань стягнення невикористаної суми попередньої оплати пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання умов договору від 15.03.2024 № 110, а також повідомив, що Департамент погоджується із розрахунком окружної прокуратури про стягнення пені, трьох відсотків річних, інфляційних збитків на загальну суму 176 746,93 грн.

Прокурор наголошує, що надаючи відповіді на вказаний лист, Департаментом жодних заходів щодо повернення коштів вжито не було.

Зазначене свідчить про нездійснення Департаментом, як уповноваженим органом державної влади, захисту інтересів держави у встановленому законом порядку.

Таким чином, з огляду на зазначене та на факт бездіяльності уповноваженого органу, суд погоджується, що у даному випадку вбачаються виключні підстави для застосування представницьких повноважень прокурором.

На виконання абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою попередньо, до звернення до суду повідомлено ДКБ Сумської ОДА про представництво інтересів держави в суді листом від 22.07.2026.

Отже, прокурором належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави у відповідності до вимог законодавства та із урахуванням правових висновків Верховного Суду, а тому відсутні підстави для залишення позову у даній справі без розгляду.

Крім того, помилковими є посилання представника відповідача на те, що подання Департаментом позовів до ПП «Автомагістраль» (справи № 920/369/25 суддя Заєць С.В., № 920/1470/24 суддя Жерьобкіна Є.А., № 920/1467/24 суддя Жерьобкіна Є.А., № 920/1468/24 суддя Резніченко О.Ю.), що в подальшому були повернуті позивачу, свідчить про вжиття державним органом відповідних заходів, що виключає відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Як зазначено вище, вказані позови повернуті Департаменту у зв`язку з несплатою судового збору. У той же час, до моменту подання позову прокурором Департамент жодних заходів щодо повторного звернення до суду не вживав, питання щодо виділення коштів для сплати судового збору чи його розстрочення не ініціював, а тому інтереси держави у зв`язку з можливим неналежним виконанням умов Договору №110 від 15.03.2024 зі сторони ПП «АВТОМАГІСТРАЛЬ» залишалися не захищеними.

Відтак прокурором доведено виключні підстави для застосування представницьких повноважень прокурора у даній справі. З огляду на зазначене, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позову прокурора без розгляду.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Відповідно до статті 233 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи судом ухвалене рішення у даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

Правомірність підстав звернення прокурора з даним позовом судом встановлено при розгляді клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

За розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 19.01.2024 № 37-р, від 02.04.2024 № 287-р, від 12.04.2024 № 331-р Сумській обласній військовій адміністрації для здійснення заходів, пов`язаних із зміцненням обороноздатності держави (будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, фортифікаційне обладнання оборонних рубежів, улаштування системи невибухових загороджень) виділено кошти із резервного фонду Державного бюджету України.

Відповідно до розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації - начальника обласної військової адміністрації від 02.02.2024 № 51-ОД, від 11.04.2024 №169-ОД, від 09.05.2024 № 225-ОД розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, що передбачені Сумській обласній державній адміністрації обласній військовій адміністрації визначено Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації.

15.03.2024 між Департаментом капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (далі замовник, позивач) та Приватним підприємством «Автомагістраль» (далі підрядник, відповідач) укладено договір №110 (далі договір).

Відповідно до п.1.1 договору підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк закінчені роботи: з будівництва об`єкта: «Нове будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області. Улаштування системи невибухових загороджень СН-9», відповідно до державних будівельних норм, державних стандартів, Схеми СН-9 (далі - Схема); з виготовлення проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується падати підряднику будівельний майданчик, прийняти від підрядника належним чином викопані у відповідності з цим договором роботи та оплати ти їх.

Згідно з п. 1.2 договору найменування об`єкту: «Нове будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської обласні. Улаштування системи невибухових загороджень СН-9» (далі - Об`єкт). Конкретний перелік того, з чого складається об`єкт зазначено в Схемі. Місце розташування об`єкту визначено в Схемі.

Відповідно до п. 1.3 договору місце виконання будівельних робіт: Україна, Сумська область.

Згідно з пунктами 2.1, 3.1 договору строк виконання робіт з 15.03.2024 до 31.01.2025, приблизна (динамічна) договірна ціна робіт становить 28816 717,49 грн

Розділом 12 Договору передбачено порядок проведення розрахунків за виконані роботи.

Згідно з п. 12.1 договору визначено, що попередня оплата здійснюється за рішенням замовника. Замовник може перераховувати попередню оплату у розмірі, що не перевищує 70% загальної вартості робіт за договором на строк не більше як шість місяців.

Відповідно до п. 19.1 договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2025, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Додатковою угодою від 05.04.2024 №1 внесено зміни до договору та визначено строк виконання робіт з 15.03.2024 до 30.04.2024 та внесено зміни до календарного графіку робіт.

За додатковою угодою від 01.05.2024 №2 внесено зміни до договору та визначено строк виконання робіт з 15.03.2024 до 01.06.2024, а також визначено договірну ціну у сумі 26866166,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 19.06.2024 №3 внесено зміни до договору та визначено строк виконання робіт з 15.03.2024 до 30.06.2024, а також визначено договірну ціну у сумі 28767466,00 грн.

Додатковою угодою від 20.08.2024 №4 внесено зміни до договору та визначено строк виконання робіт з 15.03.2024 до 31.10.2024 та внесено зміни до календарного графіку робіт.

За додатковою угодою від 22.11.2024 №5 внесено зміни до договору та визначено строк виконання робіт з 15.03.2024 до 31.12.2024 та внесено зміни до календарного графіку робіт.

Відповідно до додаткової угоди від 31.12.2024 №6 внесено зміни до договору та визначено строк виконання робіт з 15.03.2024 до 31.12.2025 та внесено зміни до календарного графіку робіт.

Відповідно до матеріалів справи та п. 12.1 договору замовником перераховано підряднику попередню оплату на загальну суму 20137225,62 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями, а саме:

-від 19.03.2024 №646 на суму 8645015,25 грн (дата фактичної оплати 20.03.2024) строком до 19.09.2024;

-від 12.04.2024 №783 на суму 5763343,50 грн (дата фактичної оплати 13.04.2024) строком до 11.10.2024;

-від 10.05.2024 №96 на суму 1440835,87 грн (дата фактичної оплати 10.05.2024) строком до 09.11.2024;

-від 24.06.2024 №208 на суму 4288031,00 грн (дата фактичної оплати 28.06.2024) строком до 20.12.2024;

Згідно з актом від 24.07.2024 №1 приймання виконання будівельних робіт за червень 2024 року відповідачем виконано робити на загальну суму 16075662,36 грн.

За актом від 28.08.2024 № 2 приймання виконання будівельних робіт за серпень 2024 року відповідачем за договором виконані роботи вартістю 3349791,25 грн.

Відповідно до акту від 27.10.2025 №3 приймання виконання будівельних робіт за жовтень 2025 року відповідачем виконано роботи на суму 748328,64 грн.

Разом з тим, підрядник за платіжними інструкціями від 28.11.2025 №2 на суму 3800000,00 грн, від 06.01.2026 №39 на суму 163443,3 7 грн повернув на рахунок позивача попередню оплату по об`єкту за договором.

З огляду на викладене, попередня оплата на загальну суму 711772,01 грн (20137225,62 грн - 16075662,36 грн - 3349791,25 грн), підрядником не була використана та не повернута своєчасно, тобто у шестимісячний термін (до 28.12.2024), а використана лише 27.10.2025 на підставі акту №3 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2025 року на суму 748328,64 (за рахунок авансу на суму 711772,01 грн).

Таким чином, кошти у розмірі 711772,01 грн були безпідставно збережені відповідачем у період з 29.12.2024 до 27.10.2025.

Крім того, підрядник повернув замовнику на підставі платіжних інструкцій від 28.11.2025 №2 на суму 3800000,00 грн, від 06.01.2026 №39 на суму 163443,37 грн неосвоєні кошти, перераховані підряднику на підставі платіжної інструкції №248 від 14.07.2024 на суму 4000000 грн.

Інформацію про несвоєчасне використання та неповернення авансу на зазначену суму підтверджено листами ДКБ Сумської ОДА від 04.06.2025 №01-08/514, від 17.06.2025 № 01-12/538, від 08.01.2026 №01-08/49 та від 20.04.2026 №01-08/431.

Позивачем на адресу ПП «Автомагістраль» надсилались претензії від 06.02.2025 та 26.05.2025, в яких серед іншого вказувалось про те, що підрядником не надано актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), що підтверджують використання авансу, і не повернуто попередню оплату за договором про будівництво фортифікаційних споруд від 15.03.2024 №110. Замовник наголошував на необхідності виконання підрядником взятих на себе договірних зобов`язань, зокрема щодо негайного повернення отриманої попередньої оплати, попереджав про звернення до суду щодо стягнення відповідних коштів, а також штрафних санкцій за порушення умов договору.

Разом з тим, підрядник у відповіді від 03.06.2025 зазначив про виконання робіт на суму 774606,49 грн.

З огляду на зазначене, прокурор за результатами опрацювання інформації у бюджетній сфері, встановив факт неналежного виконання зобов`язань за договором про будівництво інженерних та фортифікаційних споруд на території Сумської області та звернувся до суду з даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача на користь позивача 176746,93 грн за договором про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області від 15.03.2024 № 110, із них: 106956,49 грн пені, 52064,87 грн інфляційних втрат, 17725,57 грн 3% річних.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1,2,3 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з підряду.

Прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача 106956,49 грн пені за період з 29.12.2024 по 29.06.2025, 52064,87 грн інфляційних збитків і 17725,57 грн 3% річних за період з 29.12.2025 по 27.10.2025.

Судом встановлено, що аванс в розмірі 4288031,00 грн, наданий 28.06.2024 позивачем відповідачу відповідно до платіжної інструкції від 24.06.2024 №208 27.10.2025 з кінцевим строком використання 28.12.2024:

-24.07.2024 використано частково згідно з актом №1 від 24.07.2024 на суму 16075662,36 грн (за рахунок авансу - 226467,74 грн);

-28.08.2024 використано частково згідно з актом № 2 від 28.08.2024 на суму 3349 791,25 грн (за рахунок авансу - 3349791,25 грн);

-27.10.2025 використано повністю згідно з актом № 3 від 27.10.2025 на суму 748328,64 грн (за рахунок авансу - 711772,01 грн).

Таким чином, кінцевим періодом для нарахування 3% річних та інфляційних збитків є 26.10.2025, а не визначена прокурором дата - 27.10.2025.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 16.10 договору при неповерненні по закінченню терміну, визначеного в пункті 12.1 договору (6 місяців), невикористаного авансу підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи встановлений судом правомірний період для нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань (з 29.12.2024 по 26.10.2025), за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договорів щодо своєчасного та повного повернення невикористаного авансу вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача на користь позивача 106956,49 грн пені за період з 29.12.2024 по 29.06.2025, 52064,87 грн інфляційних збитків і 17667,07 грн 3% річних за період з 29.12.2025 по 26.10.2025 визнає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У частині стягнення 58,50 грн 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю здійсненого розрахунку.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування строку позовної давності до пені.

27.07.2026 прокурор звернувся до суду з позовом, в якому в т.ч.: просить стягнути з позивача на користь відповідача 106956,49 грн пені за період з 29.12.2024 по 29.06.2025.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 цього Кодексу).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX (в редакції Закону від 08.11.2023 №3450-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: « 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.». Пункт 19 розділу виключено на підставі Закону №4434-IX від 14.05.2025 (набув чинності 04.09.2025).

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність факту пропущення строків позовної давності.

Враховуючи положення зазначеного пункту, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності до пені.

Разом з тим, частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведеної норми свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки: штрафу та/або пені) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, стаття 551 ЦК України не містить норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд вважає, що зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), на даний момент є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

З огляду на викладене, а також встановлені у цій справі обставини, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, зважаючи на співмірність негативних наслідків для відповідачів з інтересом позивача, зменшує розмір пені на 90%: з 106956,49 грн до 10695,56 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи прокурором доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 106956,49 грн пені за період з 29.12.2024 по 29.06.2025, 52064,87 грн інфляційних збитків і 17667,07 грн 3% річних за період з 29.12.2025 по 26.10.2025. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зі зменшення пені, суд задовольняє позовні вимоги як законні та обґрунтовані в межах стягнення 10695,56 грн пені, 52064,87 грн інфляційних збитків та 17667,07 грн 3% річних. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення у справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до платіжної інструкції від 23.07.2026 №1324 прокурором при зверненні до суду сплачено 2662,40 грн судового збору.

У статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України прокурору за рахунок відповідача відшкодовується 2662,40 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Автомагістраль» (вул. Київська, буд. 68, с. Синяк, Бучанський р-н, Київська обл., 07351, код ЄДРПОУ 31481658) на користь Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (вул. Шишкарівська, буд. 9, м Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 04014045, р/р UА258201720343100013000008843 в ДКСУ у м. Київ) 10695,56 грн (десять тисяч шістсот дев`яносто п`ять грн 56 коп.) пені, 52064,87 грн (п`ятдесят дві тисячі шістдесят чотири грн 87 коп.) інфляційних втрат, 17667,07 грн (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят сім грн 07 коп.) 3% річних.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Автомагістраль» (вул. Київська, буд. 68, с. Синяк, Бучанський р-н, Київська обл., 07351, код ЄДРПОУ 31481658) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33; код ЄДРПОУ 03527891; р/р №UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.) судового збору.

4. В іншому відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повне рішення складено та підписано 21.10.2026 у зв`язку із пошкодженням будівлі суду внаслідок завданого 26.09.2026 авіаудару та тимчасовим призупиненням роботи суду з 28.09.2026 по 12.10.2026 та у зв`язку із відпусткою судді Короленко В.Л.

СуддяВ.Л. Короленко