Решение № 140787684, 19.10.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/667/26

номер провадження 2/546/699/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Решетилівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 546/667/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

15.06.2026 через електронний кабінет Електронного суду до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана позовна заява, у якій позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 18150,00 грн, понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.01.2020 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 1753227, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 1753227 від 21.01.2020)

Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.

Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Платіжним дорученням.

10.12.2020 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 55-МЛ від 10.12.2020. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 1753227 від 21.01.2020 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем.

Сума заборгованості Відповідача становить 18150 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка. З них: 1. прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 5000 грн. 2. прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 11250 грн. 3. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 1000 грн. 4. заборгованість по штрафах/пені становить - 900 грн

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 15.06.2026 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

У порядку визначеному ч. 6 ст.187 ЦПК України судом 16.06.2026 направлено запит до органу реєстрації з метою з`ясування зареєстрованого місця проживання відповідача та вирішення питання щодо належної підсудності даного спору суду, відповідь на який отримано 23.06.2026.

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 25.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено відкрите підготовче засідання на 09:00 год 27.07.2026, за клопотанням представника позивача витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» додаткові докази.

21.07.2026 на виконання вимог ухвали від 25.06.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшов лист № 20.1.0.0.0/7-260710/38746-БТ від 13.07.2026 з витребуваною судом інформацією (а.с. 50).

Ухвалою суду від 24.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 08:50 год 27.08.2026.

У судове засідання 19.10.2026 сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

У встановлений судом строк, відповідач правом на надання відзиву не скористався.

Представник позивача, у судове засідання не з`явився, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, шляхом направлення повістки до електронного кабінету Електронного суду, у позові виклав клопотання про розгляд справи без представника позивача, не заперечує проти заочного розгляд у справі (а.с.5).

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, шляхом направлення повісток за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, конверти з повістками на 27.08.2026 та 19.10.2026 повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.54, 67). Також, повідомлявся про дату час та місце підготовчого засідання шляхом публікації оголошення про виклик на офіційному веб сайті Судової влади України (а.с.58, 66). Заяв чи клопотань з процесуальних питань до суд не надходило.

Клопотання про розгляд справи за її відсутності чи інших заяв по суті або з процесуальних питань від відповідачки до суду не надходило. Відповідачка не надала заперечень проти зазначених у позові обставин.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим, враховуючи письмову згоду представника позивача, на підставі ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 19.10.2026 проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст. ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.01.2020 ОСОБА_2 звернулася до ТОВ «Мілоан» з метою отримання кредиту, та заповнив анкету заяву на кредит № 1753227, в якій зазначила свої особисті дані, а саме: ПІБ, РНОКПП, дату народження, стать, вік, номер мобільного телефону, номер паспорта у формі картки, адресу реєстрації та фактичного проживання, місце роботи, розмір щомісячного доходу. Анкета заява № 1753227 також містить відомості про бажані суму кредиту 5000,00 грн та строк кредитування з 21.01.2020 по 20.02.2020, а також, опис процесу оформлення та розгляду заяви з позначенням дати та часу здійснення дій задля отримання кредиту (а.с.13).

21.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», від імені якого діяв генеральний директор Вініченко Олексій Віталійович, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, разом іменуються як Сторони, уклали кредитний договір, з наступними умовами.

За цим договором кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 гривень (п. 1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору, передбачено, що кредит надається загальним строком на 30 днів з 21.01.2020 (дата надання кредиту)

Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом 20.022020 (п. 1.4. договору).

Сукупна вартість кредиту складає 4750,00 грн (п. 1.5. договору).

Комісія за надання кредиту: 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово (пп.1.5.1. договору).

Проценти за користування кредитом: 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована.(пп.1.5.2 договору).

Стандартна (базова) процентна ставка - 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 договору (п. 1.6. договору).

Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua (п. 2.1. договору).

Згідно з п.2.2.3 договору, проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство в праві в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

Пунктом 2.3 передбачено, що Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку Заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці. За наявності домовленості між сторонами пролонгація може здійснюватися на інших умовах, ніж передбачені цим пунктом.

Пунктом 3.2.6 договору передбачена можливість позикодавця відступити право вимоги за вказаним кредитом.

Пункт 6 договору передбачає наступний порядок укладення договору: Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений на веб-сайті Товариства .

6.2. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього Кредитного договору електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей Кредитний договір розміщується в Особистому кабінеті Позичальника.

6.3. Приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, серед іншого, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил.

Укладення Кредитодавцем Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично с еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п.6.4. договору).

Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).

Договір містить реквізити сторін, та підписаний одноразовим ідентифікатором зі сторони ОСОБА_1 , та ЕЦП Вініченка О.В зі сторони ТОВ «Мілоан» (а.с.9-12).

Вказані особисті дання позичальника, а саме дата народження, серія та номер паспорта, РНОКПП співпадають з встановленими судом відомостями про відповідача, а саме у відповіді на запит суду та наданою на виконання вимог ухвали суду інформацією з банку.

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 1753227 від 21.01.2020 є Графік платежів (а.с.12). Зазначені у графіку платежів відомості відповідають відомостям, що містяться в договорі.

Довідкою б/н від 10.09.2025, наданою ТОВ «Мілоан» для ТОВ «Кредит -капітал» підтверджується, що договір про споживчий кредит № 1753227 від 21.01.2020 підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора R43060, що був направлений позичальнику 21.01.2020 о 13:50:24 на телефонний номер НОМЕР_1 (а.с. 12 оборот).

Також судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем за договором про споживчий кредит виконало, що підтверджуєтеся платіжним дорученням № 14133445 від 21.01.2020, ТОВ «Мілоан» (код 40484607) переказало ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) на кредитний рахунок НОМЕР_3 грошові кошти у сумі 5000,00 грн. Призначення платежу - Кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 1753227 (а.с.14).

Окрім того, вищевказане підтверджується наданою АТ КБ «ПриватБанк», на виконання вимог ухвали суду від 25.06.2026, інформацією, відповідно до якої картка № НОМЕР_4 емітована на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , серія та номер паспорту НОМЕР_5 ).. Повідомлено, що 21.01.2020 відбулося зарахування коштів в сумі 5000,00 грн (а.с.50).

Спір у справі виник із кредитних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з пунктом 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що в письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною особою та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1, 2 ст. 1046 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідачем була прийнята пропозиція (оферта) укласти електронний кредитний договір, розміщений на веб-сайті чи мобільному застосунку ТОВ «МІЛОАН» та направлений позичальнику через особистий кабінет, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Такі дії сторін свідчать про укладення договору позики з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину.

Використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства. Підписання електронного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто укладення договору без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету не є можливим (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 (справа №732/670/19), від 12.01.2021(справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа № 280/4456/20), від 09.02.2023 (справа № 640/7029/19)).

Договір містить реквізити сторін, та підписаний одноразовим ідентифікатором зі сторони ОСОБА_1 , та ЕЦП Вініченка О.В зі сторони ТОВ «Мілоан» (а.с.9-12).

Вказані особисті дання позичальника, а саме дата народження, серія та номер паспорта, РНОКПП співпадають з встановленими судом відомостями про відповідача, а саме у відповіді на запит суду та наданою на виконання вимог ухвали суду інформацією з банку.

Зазначену інформацію первісний кредитор міг отримати лише від відповідача.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим Договором Кредитодавець отримає від Позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим Договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч.2 ст.516 Цивільного кодексу України Позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором (пункт 3.2.6. договору).

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

Судом встановлено, що 10.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги № 55-МЛ у відповідності до якого ТОВ «Мілоан» передає, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає, за плату належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до божників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.16-23),

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги № 55-МЛ від 10.12.2020 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18150,00 грн, з яких 5000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 11250,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 1000,00 грн - заборгованість за комісією, 900,00 грн - заборгованість по штрафам (а.с.24 оборот).

Згідно розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 1753227 від 21.01.2020 здійсненого ТОВ «Мілоан» станом на 20.04.2020, здійсненого за період з 21.01.2020 по 20.04.2020, остання становить 18150,00 грн, з яких 5000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 11250,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 1000,00 грн - заборгованість за комісією, 900,00 грн - заборгованість по штрафам. Відповідачем не здійснювалися оплати заборгованості. Нарахування відсотків здійснювалися до 20.04.2020 включно (а.с.14-15, 15 оборот).

Відповідно до ст. ст. 526,527,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Так, одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ст. ст.610,611,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі Закон №1734-VIII).

За змістом ч. 2 ст. 9 Закону №1734-VIII до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Враховуючи позицію Верховного суду, яка закріплена у постанові ВС від 08.07.2020 у справі № 754/17518/15-ц, у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому ґрунтується цивільне право - обов`язковість договору, тобто з укладення договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки, а не лише суб`єктивні права, які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у справі № 355/385/17 від 23.01.2019.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 1753227 від 21.01.2020 здійсненого ТОВ «Мілоан» станом на 20.04.2020, здійсненого за період з 21.01.2020 по 20.04.2020, остання становить 18150,00 грн, з яких 5000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 11250,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 1000,00 грн - заборгованість за комісією, 900,00 грн - заборгованість по штрафам. Відповідачем не здійснювалися оплати заборгованості. Нарахування відсотків здійснювалися до 20.04.2020 включно (а.с.14-15, 15 оборот).

Згідно розрахунку заборгованості, відбувалися неодноразові пролонгації строку кредитування.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку Заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці. За наявності домовленості між сторонами пролонгація може здійснюватися на інших умовах, ніж передбачені цим пунктом.

Виконання Позичальником лише частини дій передбачених попереднім абзацом цього пункту не призводить до пролонгації.

Разом з цим, позивачам взагалі не надано доказів на дотримання вищезгаданих умов договору для здійснення пролонгації строку кредитування, та підписаних відповідачем Правил, які б містили визначений порядок дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновків, що позивачем не доведено дотримання визначених договором умов здійснення пролонгації строку кредитування, а тому кінцевим строком кредитування є 20.02.2020, як це визначено умовами договору про споживчий кредит та графіком платежів до нього.

Відповідно до умов договору про споживчий кредит № 1753227 від 21.01.2020 його строк був визначеним - 20.02.2020.

Постановою від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 ВП ВС уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).

Так, відповідно до наданого розрахунку заборгованості дані нарахування здійснювалися не як штрафна санкція, а як відсотки за користування кредитом.

Нарахування процентів за користування кредитом починаючи з 21.02.2020, тобто поза межами строку, погодженого сторонами договору, є безпідставним.

Згідно наданого розрахунку заборгованості, первісним кредитором здійснювалося нарахування відсотків на загальну суму 13750,00 грн, з яких 3750,0 грн в межах строку кредитування до 20.02.2020 включно та після 20.02.2020 до 20.04.2020 включно на загальну суму 10 000,00 грн, а саме «нарахування процентів» по 125,00 грн (на загальну суму 7500,00 грн за 60 днів) та по 100,00 грн (на загальну суму 2500,00 за 25 днів з 21.02.2020 по 16.03.2020). Окрім цього, первісний кредитор здійснив списання заборгованості у розмірі 1600,00 грн 23.03.2020 з зазначенням «Сторно процентів за порушення зобов`язання».

Згідно виписки з особового рахунку вбачається, що 11250,0, грн первісний кредитор визначив як заборгованість по відсоткам за користування та 900,00 грн як штрафні санкції.

З наведено вбачається, що нарахування по 125,00 грн - це відсотки за користування кредитом, а нарахування по 100,00 грн - це нарахування пені згідно п.4.1. договору (по 2 % в день).

Отже, первісний кредитор здійснив нарахування штрафних санкцій у розмірі 2500,00 грн з яких списав 1600,00 грн та просив стягнути 900,00 грн.

Згідно з ЗУ № 691-IX «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», позичальника звільняють від будь-якої неустойки, штрафу чи пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за кредитом у період дії карантину або протягом 30 днів після його завершення.

Таким чином, первісний кредитор здійснив нарахування штрафних санкцій у розмірі 900,00 грн, що були нараховані до 01.03.2020.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016, в редакції змін, які набули чинності з 24.12.2023 визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, кредитний договір № 1753227 від 21.01.2020 був укладений до нарахування за ним відбувалися до внесення відповідних змін.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню прострочені відсотки за користування кредитними коштами в загальному розмірі 3750,00 грн, нараховані в межах строку кредитування з 21.01.2020 по 20.02.2020, як це передбачено умовами договору, та що були нараховані згідно розрахунку заборгованості.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо заборгованості за кредитом доведені частково, та ОСОБА_1 має погасити заборгованість за тілом у розмірі 5000,00 грн, за процентами за користування кредитом в межах строку кредиту у загальному розмірі 3750,00 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту 1000,00 грн та заборгованість за штрафами в розмірі 900,00 грн. Загальний розмір заборгованості за цими складовими становить 10650,00 грн.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 1753227 від 21.01.2020 у загальному розмірі 10650,00 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в межах строку кредиту у розмірі 3750,00 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту 1000,00 грн та штрафними санкціями у розмірі 900,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 34240 від 29.05.2026 (а.с.1). Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.36).

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 18150,00 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 10650,00 грн.

Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 59 % (10650 х100: 18150 = 59%).

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 59%, то сплачений судовий збір за пред`явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача в сумі 1570,82 грн (2662,40 х 59%, = 1570,82).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідний висновок викладено в постанові КЦС ВС від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, а саме, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Схожі за змістом висновки також містяться в постановах КГС ВС від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19, ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, КГС ВС від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, ВС від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20, від 25 травня 2023 року у справі № 824/41/22, від 19 серпня 2024 року у справі № 713/1116/22, постановах КГС ВС від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, КЦС ВС від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Отже, у розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Відповідач заперечень щодо витрат на правову допомогу суду не подав.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем здійснено витрати на правову допомогу у сумі 8000,00 грн, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 на ім`я Усенка Михайла Ігоровича (а.с.26 оборот), випискою з ЄДР Адвокатського об`єднання «Апогет» (а.с.27), договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07,2025 (а.с.28), ордером на надання правничої допомоги ТОВ «ФК Кредит-капітал» адвокатом Усенком М.П. (а.с.28 оборот), Актом №Д/25464 від 14.04.2026 (а..с29), детальним описом наданих послуг (а.с.29 оборот).

Оскільки вимоги позивача задоволено на 59 %, то витрати на правову допомогу підлягають стягненню на користь позивача в сумі 4720,00 грн (8 000 х 59 % = 4720).

На підставі ст. ст. 512, 514, 526, 530, 549, 610-612, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_6 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх) суму заборгованості за кредитним договором № 1753227 від 21.01.2020, станом на 20.02.2020 (строк кредитування), у загальному розмірі 10650,00 (десять тисяч шістсот п`ятдесят гривень 00 копійок), що складається з:

- заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн;

- заборгованості за відсотками за користування кредитом в межах строку кредитування у розмірі 3750,00 грн;

- заборгованості за комісією за видачу кредиту у розмірі 1000,00 грн;

- заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 900,00 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом в іншій частині - відмовити за недоведеністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_6 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1570,82 грн (одна тисяча п`ятсот сімдесят гривень 82 копійки).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_6 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4720,00 грн (чотири тисячі сімсот двадцять гривень 00 копійок).

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Повний текст заочного рішення суду складено 19 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Кредит-капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів Львівського району Львівської області, 79018, ел.пошта: legal@kredyt-kapital.com.ua, тел.:+38(032)242-99-08, наявний електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС;

представник позивача - адвокат Усенко Михайло Ігорович, РНОКПП НОМЕР_7 , адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів Львівського району Львівської області, 79018, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , телефон: НОМЕР_8 , наявний електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_1 , відсутній електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС.

Суддя О.О. Романенко