Решение № 140787680, 20.10.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 553/4667/25

Провадження № 2/545/2856/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2026 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Путрі О.Г.,

при секретарі Литвинову В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вказав, що 13.05.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4647780 шляхом обміну електронними повідомленнями. Відповідно до умов договору, відповідачу було надано кредитні кошти у загальному розмірі 7000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки. 20.05.2024 сторони уклали додатковий договір до договору №4647780 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно умов якого відповідач отримала додаткові кошти в розмірі 4500 грн.

24.01.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-02/25, відповідно до якого Позивач набув права вимоги за грошовими зобов`язаннями до Відповідача за кредитним договором №4647780.

Оскільки відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, то у нього за договором №4647780 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 13.05.2024 та додатковим договором за вказаним договором №4647780 від 20.05.2024 року утворилася заборгованість у розмірі 57 267,67 грн., з яких: 11 499,99 грн. заборгованість за тілом кредиту, 40017,68 грн. заборгованість за відсотками, пеня,штраф 5750 грн.

Просили стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 57 267,67 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн.40 коп.

Заочним рішення суду від 15.06.2026 року, позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» заборгованість за кредитним договором №4647780 від 13.05.2024 року в розмірі 51517,67грн та судовий збір в розмірі 2180,16 грн.

01.07.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тисячник Р.Р. надійшла заява про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 14.07.2026 року заяву задоволено, заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 15.06.2026 року у справі №553/4667/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано і призначено до підготовчого розгляду.

28.07.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тисячник Р.Р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому прохала відмовити в задоволенні позовної заяви. Вказала, що позивачем не доведено набуття права вимоги саме до відповідача, а не якихось сторонніх осіб, оскільки з наданих ним витягів і не повних копій документів не можна достовірно встановити набуття права вимоги саме за вказаним ним договором, також позивачем не надано жодних доказів на підтвердження укладення кредитних договорів. Позивач звернувся до суду з позовом, не маючи на руках доказів фактичного отримання коштів відповідачем, що є порушенням ст. 81 ЦПК України. Посилається на те, що без належного підтвердження перерахування коштів саме на рахунок відповідача, договір не може вважатися укладеним. Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі. Зазначає, що договір містить посилання на те, що відповідач ознайомився з «Правилами надання грошових коштів у позику» , що розміщені на сайті первісного кредитора. Проте вказує, що позивач у даній справі не надав доказів, які підтверджують, що саме ці умови та правила надання фінансових послуг відповідач та ознайомився і погодився з ними. Також вказує, що позивач просить стягнути з відповідача штраф/пеню у розмірі 5750,00 грн. Кредитний договір № 4647780 був укладений 13.05.2024 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні. Отже, нарахування неустойки заборонено під час дії воєнного стану (а.с. 160-165).

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 17.09.2026 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, згідно заяви прохав розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримав, прохав суд їх задовольнити (а.с. 74).

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Тисячник Р.Р. у відзиві на позов прохала розгляд справи проводити без її участі та без участі відповідача (а.с. 164 зворот).

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.05.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір № 4647780 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с.6-15).

Відповідно до умов вказаного договору сума кредиту становить 7000 грн. (п.п. 1.2 договору), що надається на строк 350 днів (п.п. 1.3 договору) із стандартною процентною ставкою 1,50% в день (п.п. 1.4.1 договору).

Відповідно до умов п.п. 2.1 договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 .

Згідно п.п. 2.4 договору кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Лінеура Україна» суми кредиту за реквізитами згідно з п.2.1 Договору.

Відповідно до п.п. 9.7 Договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленим товариству повідомлення про прийняття і повному обсязі умов цього договору.

В подальшому 20.05.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було підписано додатковий договір до Договору № 4647780 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.05.2024 року. Відповідно до умов якого, сума кредиту яка надається згідно цього договору складає 4500 грн., строк кредиту залишився незмінним. Сума кредиту на дату укладення цього додаткового договору, з урахуванням платежів,здійснених клієнтом за договором,складає 11 500 грн. З врахуванням зміненої суми кредиту за договором, денна процентна ставка за договором у разі використання клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 1,495 %. (а.с.17-18).

Такі ж умови кредитування викладені в паспортах споживчого кредиту підписаного відповідачем 13.05.2024 року, 20.05.2024 року. (а.с.20-21,23-25).

Перерахування кредитних коштів відповідачу на карту НОМЕР_2 підтверджується листом №21609-0403 від 04.03.2024 року ТОВ «Універсальні платіжні рішення». (а.с. 42,43).

Крім того, як вбачається з повідомлення АТ КБ «Приват Банк» від 12.02.2026 року №20.1.0.0.0/72622-БТ, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_4 . На вказану картку відповідача 13.05.2024 року були зараховані кошти в розмірі 7 000 грн., 20.05.2024 року кошти в розмірі 4500 грн. (а.с.107-108).

24.01.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу №01.02-02/25, згідно якого ТОВ «Лінеура Україна» передало (відступило) ТОВ «Свеа фінанс», а ТОВ «Свеа фінанс» набуло право вимоги до відповідача за договором №4647780 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що підтверджується витягами з реєстру боржників.(а.с.44-51, а.с.58).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Лінеура Україна» (первісного кредитора) станом на 24.01.2025 відповідач має заборгованість за спірним договором №4647780 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у розмірі 57 267,67 грн, яка складається з 11499,99 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 40017,68 грн заборгованість за відсотками, 5750 грн. заборгованість за штрафними санкціями. Відсотки нараховані в межах строку дії договору. (а. с. 37-41).

Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про прийняття укладеного кредитного договору.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором №4647780 про надання споживчого кредиту виконав, надавши відповідачу кредит. У порушення умов договору позичальник свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з приписами абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Разом із тим, суд вважає, що наведений розрахунок відсотків не в повній мірі відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-ІХ набрав чинності 24.12.2023.

Також суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділ І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тому, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість нарахованих позивачем відсотків в сумі 40017,68грн за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4647780 від 13.05.2024 року.

Після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (24.12.2023-22.04.2024) - 2,5 %, протягом наступних 120 днів (23.04.2024 - 20.08.2024) - 1,5 %.

Згідно з розрахунку заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4647780 від 13.05.2024 року вбачається, що в період з 13.05.2024 року по 20.08.2024 року включно відсотки нараховані за ставкою відповідно до умов кредитного договору, яка не перевищує 1,5% та не суперечить вимогам Закону.

Так, за період з 13.05.2024 року по 06.06.2024 року відсотки нараховані за ставкою 1,43% в день, за період з 07.06.2024 року по 20.08.2024 рокувідсотки нараховані за ставкою 1,50% в день.

Разом з тим, 13.05.2024 року відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 7000 грн, а 20.05.2024 року вказана сума збільшилась на 4500 грн, і в подальшому разом становила 11500 грн.

І тому, як вбачається з розрахунку заборгованості, за період з 13.05.2024 року по 20.05.2024 року сума відсотків складає 798 грн, з 21.05.2024 року по 06.06.2024 року сума відсотків складає 2785,96грн, з 07.06.2024 року по 20.08.2024 року сума відсотків складає 12936,75 грн, що разом становить 16520,71 грн.

З 21.08.2024 року 24.01.2025 року, позивач нараховував відсотки за користуванням кредиту за ставкою 1,5 % в день, що передбачена умовами договору.

Однак, як було зазначено вище з 21.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки складає 1 %.

Враховуючи викладене, за період з 21.08.2024 року по 24.01.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором за відсотками становить 18055грн( 11500 грн. х 1 % : 100 % х 157 днів = 18055грн).

Встановлено та підтверджується розрахунком заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4647780 від 13.05.2024 року, що відповідачем сплачені відсотки у сумі 3583,96 грн.

Таким чином, з урахуванням сплати відповідачем за кредитним договором відсотків в розмірі 3583,96грн, заборгованість за відсотками станом на 24.01.2025 року становить 30991,75грн (16520,71 грн + 18055грн - 3583,96грн = 30991,75грн).

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 5750 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначені положення закону, стягнення штрафних санкцій у розмірі 5750 гривень за договором №4647780 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.05.2024 року та додатковим договором до вказаного договору від 20.05.2024 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У свою чергу, відповідачем заборгованість перед банком не спростована, власного контррозрахунку не надано.

Доводи відповідача щодо неукладення кредитного договору та неотримання кредитних коштів не заслуговують на увагу та в повному обсязі спростовані вищенаведеними доказами наданими позивачем та дослідженими судом.

Разом з тим, відповідач як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак, відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його карткові рахунки, вказані у договорах, або доказів того, що вказані карткові рахунки йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Доводи представника відповідача про недоведеність належними та допустимими доказами переходу права вимоги до відповідачки за Договором від первісного до нового кредитора спростовуються наданими позивачем договором факторингу, витягом з реєстру боржників та платіжною інструкцією щодо оплати ціни продажу за договорами факторингу.

Надання витягів з документів, які підтверджують право вимоги або містять інформацію, необхідну для реалізації цього права, може здійснюватися безпосередньо особою, до якої перейшло право вимоги. Такий підхід гарантує збереження принципу конфіденційності та захисту персональних даних, оскільки доступ до інформації обмежується лише тими суб`єктами, які мають юридичну необхідність або повноваження для її отримання.

Наданий Товариством витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-02/25 від 24.01.2025 року відповідає загальним вимогам належності та допустимості доказів, передбаченим статтями 76 та 77 ЦПК України.

Таким чином, доведено перехід права вимоги від ТОВ "Лінеура Україна" до ТОВ «Свеа фінанс».

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №4647780 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.05.2024 року та додатковим договором до договору №4647780 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.05.2024 року в розмірі 42491,74грн, з яких: 11 499,99 грн заборгованість за сумою кредиту, 30991,75 грн заборгованість по відсотках.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 57267,67 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 42491,74 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пропорційність задоволених вимог становить 74 % (42491,74х 100:57267,67 = 74%).

Отже, відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача необхідно стягнути 1792,58 грн судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогами (2422,40 х 74%:100 = 1792,58 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження юридичної особи: 04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8) заборгованість за кредитним договором №4647780 від 13.05.2024 року в розмірі 42491 (сорок дві тисячі чотириста дев`яносто одну) гривню 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» судовий збір в розмірі 1792 (одна тисяча сімсот дев`яносто дві) гривні 58 коп.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя: О. Г. Путря