Решение № 140768252, 20.10.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1227/26

Провадження № 2/595/717/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Созанської Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» з (далі ТОВ «ФК «Процент») звернулося до суду із позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 29710 від 08.03.2025 в розмірі 49000,00 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що 08.03.2025 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту procent.com.ua було укладено кредитний договір № 29710. Відповідно до умов вказаного договору відповідачці надано кредит у розмірі 7000,00 грн на строк 730,00 днів (до 08.03.2027), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних). ТОВ «ФК «Процент» виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачці кредитні кошти на вказаний нею у договорі картковий рахунок, проте внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов договору в неї виникла заборгованість зі сплати процентів, розмір якої станом на 28.07.2026 становив 49000,00 грн, з яких: 35000,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 08.03.2025 по 21.07.2026, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00% річних); 14000,00 грн штраф за порушення умов кредитного договору. Оскільки строк договору не закінчився, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вказаний розмір заборгованості, а також судові витрати, що складаються з 2662,40 грн сплаченого судового збору та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 31.08.2026 відкрито провадження у справі за позовною заявою ТОВ «ФК «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15.09.2026 ухвалою суду за клопотанням представника позивача витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, а саме: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжну карту № НОМЕР_1 ; виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 08.03.2025 по 13.03.2025 з відображенням часу зарахування коштів; інформацію чи було зарахування 7000,00 грн. 08.03.2025 на платіжну картку НОМЕР_1 ; інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 в період з 08.03.2025 по 13.03.2025; інформацію про всі номери телефону, які знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

12.10.2026 до Бучацького районного суду Тернопільської області АТ КБ «ПриваБанк», на виконання ухвали суду від 15.09.2026, надано запитувану інформацію.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Процент» не з`явився, однак у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати у його відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Будучи належним чином повідомленою про судове засідання відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася без повідомлення про причини неявки. Правом подання відзиву не скористалася, заяв чи клопотань від неї не надходило.

На підставі вимог ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 08.03.2025 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (914884) в електронному вигляді уклали кредитний договір № 29710, відповідно до якого п. 1.1 якого товариство зобов`язалося надати позичальникові грошові кошти в розмірі 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.

За змістом п. 1.3 кредитного договору строк надання кредиту та строк дії договору становить 730 днів, зі сплатою кредиту вкінці строку користування згідно з додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 1 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (365 % річна процентна ставка).

Денна процентна ставка на дату укладення договору становить 1 % (п. 1.7 кредитного договору).

Відповідно до п. п. 2.4.1 кредитного договору позичальник зобов`язався у встановлений строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом, штрафні санкції (у разі наявності) та повернути кредит.

Згідно з п. 4.2 кредитного договору нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у Додатку 1 цього Договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору періодичність платежів зі сплати процентів ставить кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.6 кредитного договору товариство зобов`язалось переказати суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється товариством через платіжний сервіс (фінансову установу, що здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків) або іншим способом.

Факт перерахування та отримання коштів відповідачем за договором підтверджується інформацією АТ КБ «Приват-Банк» про отримання 08.03.2025 переказу коштів на картку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_3 в сумі 7000,00 грн, а також довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20260730-68 від 30.07.2026 про успішність операції з переказу 7000,00 грн на платіжну картку клієнта від ТОВ «ФК «Процент».

До позовної заяви також додано копію паспорта споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), підписаного відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 855169, Правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФК «Процент», затверджених наказом директора ТОВ «ФК «Процент» № 03/09-24П-1 від 03.09.2024.

Із детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за кредитним договором № 29710 від 08.03.2025 слідує, що станом на 21.07.2026 загальна сума заборгованості відповідача становила 56000,00 грн, з яких: 7000,00 грн строкова заборгованість за сумою кредиту, 35000,00 грн прострочена заборгованість за несплаченими процентам за користування кредитом, 14000,00 грн заборгованість за штрафами.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, що закріплений у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлено, що 08.03.2025 року сторони в електронній формі уклали кредитний договір № 29710, на підставі якого ТОВ «ФК «Процент» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 7000,00 грн на строк 730,00 днів зі встановленням плати за користування кредитом в розмірі 1 % в день. ОСОБА_1 отримала надані позивачем кошти, проте належним чином не виконала узяті на себе зобов`язання, чим допустила заборгованість.

Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність доказів належного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» слід стягнути заборгованість зі сплати процентів за кредитним договором № 41287 від 20.09.2025 в розмірі 35000,00 грн процентів за користування кредитом, що нараховані за період з 08.03.2025 по 21.07.2026.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за штрафом у розмірі 14000,00 грн.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год. 24.02.2022, який триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З огляду на вказані норми, позичальник (відповідач) звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафів) та інших платежів у період дії в Україні воєнного стану, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу до задоволення не підлягають.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення із відповідачки заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 08.03.2025 по 21.07.2026 в розмірі 35000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 171 від 24.07.2026.

Отож, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1901,71 грн (35000,00 х 2662,40 : 49000,00), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України). Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи,покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування понесених судових витрат в розмірі 10000,00 грн позивачем ТОВ «ФК «Процент» надало: копію договору про надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03.06.2024, акт приймання-передачі наданих послуг № 145 від 30.04.2026 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 145 від 30.04.2026, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2412 від 23.10.2018 року, виданого Руденку К. В., довіреності ТОВ «ФК «Процент», виданої адвокату Руденку К. В. від 31.12.2025, платіжної інструкції № 75 від 01.05.2026 про оплату за надання юридичних послуг за договором № 03/06/2024 від 03.06.2024 згідно з актом № 145 від 30.04.2026.

Суд враховує, що відповідачка не подала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим суд приймає до уваги незначну складність та характер даної справи, сталу судову практику з розгляду справ даної категорії, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений час на надання таких послуг, невеликий обсяг наданих суду доказів, неявку представника позивача у судове засідання, а також враховує часткове задоволення позовних вимог.

Одночасно при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача за розгляд справи в суді у розмірі 10000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Дослідивши докази щодо розміру понесених витрат позивачем на правничу допомогу, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «Процент» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 29710 від 08 березня 2025 року, а саме заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 08 березня 2025 року по 21 липня 2026 року в розмірі 35000 (тридцять п`ять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 1901 (одна тисяча дев`ятсот одна) грн 71 коп, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідачці направити копію заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», код ЄДРПОУ: 41466388, адреса місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: Л. І. Созанська