Постановление суда № 140759665, 20.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/8907/24

У Х В А Л А

про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення

20 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в :

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 380/8907/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю:

визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення з урахуванням вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по 23 липня 2021 року;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 липня 2021 року у розмірі 3805,91 грн на місяць у загальній сумі 155 060,14 грн з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 повернуто особі, яка її подала. Відтак, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року набрало законної сили 26 вересня 2024 року.

18 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 380/8907/24 шляхом зобов`язання боржника Військової частини НОМЕР_1 подати письмовий звіт про його виконання.

Подана заява мотивована тим, що судове рішення, яке набрало законної сили понад два роки тому (26.09.2024), боржником у добровільному порядку не виконується, а покладений судом обов`язок щодо виплати коштів фактично проігноровано. Заявник зазначає, що відповідач обмежився складенням внутрішньої довідки від 14 жовтня 2024 року № 446 щодо нарахування індексації-різниці в сумі 155 060,14 грн, проте фактичного перерахування коштів стягувачу не здійснив.

У межах примусового виконання рішення суду заступником начальника Бродівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 07 січня 2026 року було відкрито виконавче провадження № 79907577, яке в подальшому (02.03.2026) об`єднано у зведене виконавче провадження № 80385831. Разом із тим, боржник у відповідь на постанови державного виконавця листом від 09 лютого 2026 року № 109/143, посилаючись на запровадження воєнного стану та відсутність цільового бюджетного фінансування за КЕКВ 2800, заявив про «часткове виконання рішення суду в частині нарахування сум», не вживаючи при цьому дієвих заходів до їх виплати, та неправомірно порушив клопотання про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.

Вимогою від 15 жовтня 2026 року орган державної виконавчої служби констатував факт невиконання військовою частиною покладених судовим рішенням зобов`язань щодо виплати коштів та попередив керівництво боржника про притягнення до відповідальності, встановленої статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», а також про кримінальну відповідальність за статтею 382 Кримінального кодексу України.

Заявник наголошує, що нарахування суми без її фактичної виплати суперечить змісту резолютивної частини рішення суду від 31 липня 2024 року, а посилання боржника на відсутність кошторисних призначень за КЕКВ 2800, тривале узгодження заявок із ІНФОРМАЦІЯ_1 чи порядок фінансування в системі Міністерства оборони України є безпідставними та спростовуються сталою судовою практикою Верховного Суду і прецедентними рішеннями Європейського суду з прав людини, за якими орган державної влади не може виправдовувати невиконання остаточного судового акта дефіцитом бюджетних ресурсів. Враховуючи пасивну поведінку боржника та відсутність реального прогресу у виплаті коштів упродовж тривалого часу, позивач вважає, що єдиним дієвим механізмом забезпечення виконання рішення суду є встановлення судового контролю відповідно до статті 382 КАС України.

Дослідивши заяву про встановлення судового контролю, детально проаналізувавши надані письмові докази, відомості з Автоматизованої системи виконавчого провадження та оцінивши фактичні обставини справи у їх сукупності, суд виходить із таких мотивів та засад нормативно-правового регулювання:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначений імператив покладає на суб`єктів публічної влади обов`язок неухильно виконувати покладені на них законом та судовими актами обов`язки, унеможливлюючи прояви бюрократичного свавілля, безпідставного затягування або ухилення від виконання зобов`язань перед громадянами.

Статтею 129-1 Конституції України закріплено фундаментальний принцип функціонування правової держави: суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у встановленому законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказаному конституційному імперативу безпосередньо кореспондують положення статті 14 та частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), якими імперативно визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд наділений процесуальними повноваженнями здійснювати судовий контроль у порядку, встановленому статтями 287, 382 382-3 і 383 цього Кодексу.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 констатував, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою конституційного права кожного на судовий захист і охоплює законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на повне відновлення порушених прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Невиконання судового рішення підриває довіру громадян до держави та загрожує самій сутності права на справедливий розгляд судом (рішення КСУ від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

У рішенні від 01 березня 2023 року № 2-р(II)/2023 Конституційний Суд України наголосив, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення його реалізації; держава зобов`язана створити та забезпечити дієвий, а не декларативний чи ілюзорний юридичний механізм судового контролю, який гарантує особі, на користь якої ухвалено судове рішення, можливість домогтися його повного, належного та своєчасного виконання.

Окрім того, Конституційний Суд України у рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 підкреслив, що позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає функціонування належних організаційно-правових механізмів, здатних гарантувати обов`язковість судових актів без неналежних та невиправданих зволікань.

Правовий інститут судового контролю за виконанням судових рішень є комплексним процесуальним інструментом, спрямованим на подолання пасивної поведінки боржника, а підставою для застосування норм статті 382 КАС України є підтверджений матеріалами справи факт тривалого невиконання судового рішення або його виконання не в повному обсязі. Відмова суду від застосування судового контролю за наявності очевидного зволікання з боку органу влади нівелює саму мету судового захисту та позбавляє рішення обов`язкової юридичної сили.

З матеріалів справи та долучених до заяви письмових доказів встановлено, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року набрало законної сили 26 вересня 2024 року.

07 січня 2026 року Бродівським відділом державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області відкрито виконавче провадження № 79907577 з примусового виконання вказаного судового рішення, яке постановою державного виконавця від 02 березня 2026 року об`єднано у зведене виконавче провадження № 80385831.

Як достовірно встановлено судом на підставі довідки Військової частини НОМЕР_1 від 14 жовтня 2024 року № 446 та змісту листа відповідача від 09 лютого 2026 року № 109/143, боржник здійснив виключно внутрішній розрахунок індексації-різниці грошового забезпечення позивача у сумі 155 060,14 грн. Натомість жодних дій щодо фактичної виплати належних позивачеві коштів військовою частиною не вчинено, а саме судове рішення залишається повністю невиконаним протягом понад двох років з дня набрання ним законної сили.

Суд критично оцінює аргументи Військової частини НОМЕР_1 про «часткове виконання рішення суду в частині нарахування сум» та наголошує на їх юридичній неспроможності.

Резолютивною частиною рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року на відповідача покладено чіткий, нерозривний процесуальний обов`язок: нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 155 060,14 грн. Складення внутрішньої бухгалтерської довідки про нарахування суми за відсутності фактичного перерахування коштів стягувачу не відновлює порушене право особи, не спричиняє настання реальних матеріальних наслідків для стягувача і не може ототожнюватися з виконанням судового акта.

Суд також категорично відкидає доводи боржника щодо неможливості виплати коштів через відсутність цільового фінансування за КЕКВ 2800 («Інші поточні видатки») та необхідність очікування надходження коштів від вищих органів військового управління.

Реалізація особою конституційного права на належне грошове забезпечення та соціальний захист не може ставитися в абсолютну залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань. Обмежене бюджетне фінансування розпорядника коштів або тривалість внутрішніх процедур перерозподілу видатків у межах відомства не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку своєчасно та в повному обсязі виконати судове рішення, що набрало законної сили.

Крім того, як підтверджується офіційними роз`ясненнями Державної казначейської служби України, доведеними до військових частин, нарахування і виплата грошового утримання (забезпечення) військовослужбовцям, у тому числі сум індексації на виконання судових рішень, мають здійснюватися за КЕКВ 2112 («Грошове забезпечення військовослужбовців»), що свідчить про надуманість та безпідставність штучної прив`язки боржником питання виплати коштів виключно до наявності асигнувань за КЕКВ 2800.

Звернення Військової частини НОМЕР_1 до органу державної виконавчої служби з вимогами про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору за відсутності виплати присуджених сум свідчить не про прагнення виконати судове рішення, а про створення штучних перешкод у його примусовому виконанні.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішеннях у справах «Кечко проти України» (заява № 63134/00), «Бурдов проти Росії» (заява № 59498/00), «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) та «Глоба проти України» (заява № 23326/08) ЄСПЛ підкреслив, що державний орган або військове формування не може виправдовувати невиконання судового рішення відсутністю бюджетних коштів чи тривалістю відомчих узгоджень. Держава зобов`язана організувати свою правову і фінансову систему так, щоб гарантувати повне виконання рішень судів, ухвалених проти її органів.

Враховуючи, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року залишається фактично невиконаним у частині виплати коштів понад два роки, заходи примусового виконання в межах зведеного виконавчого провадження № 80385831 не забезпечили відновлення прав позивача, а боржник демонструє пасивну процесуальну поведінку, суд дійшов беззаперечного висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю відповідно до статті 382 КАС України.

Суд вважає за необхідне встановити Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання письмового звіту про виконання судового рішення тривалістю тридцять днів з дня набрання цією ухвалою законної сили, зобов`язавши боржника надати належні, допустимі та безспірні докази фактичного перерахування коштів позивачеві.

З метою забезпечення дієвості інституту судового контролю та безумовного виконання вимог статті 382 КАС України суд окремо покладає на відповідача обов`язок надати повні персональні відомості щодо командира військової частини (керівника суб`єкта владних повноважень), відповідального за виконання судового рішення, а також попереджає про можливість застосування фінансових санкцій (штрафу у розмірі від двадцяти до сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб) у разі неподання звіту у встановлений строк або його неприйняття судом.

Керуючись статтями 14, 241, 243, 248, 256, 370, 381-1, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Заяву представника позивача Ліпенка Юрія Костянтиновича про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 380/8907/24 - задовольнити.

2. Встановити судовий контроль за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 380/8907/24.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 380/8907/24 з наданням документальних доказів фактичної виплати на користь ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 155060 (сто п`ятдесят п`ять тисяч шістдесят) гривень 14 копійок з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44 - протягом тридцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 разом із поданням звіту про виконання судового рішення надати суду вичерпні відомості про керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду (командира військової частини): власне ім`я, прізвище, по батькові; посаду; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта громадянина України; адресу фактичного місця проживання чи перебування.

5. Попередити керівника Військової частини НОМЕР_1 про можливість накладення штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання звіту про виконання рішення суду або відмови у його прийнятті.

6. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Коморний