Решение № 140749432, 20.10.2026, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/2726/26

Провадження № 2/621/2278/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

20 жовтня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючий - суддя Вельможна І. В.,

секретар судового засідання Сумцова С. О.,

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач 1 ОСОБА_3 ,

відповідач 2 ОСОБА_4 ,

відповідач 3 ОСОБА_5 ,

відповідач 4 ОСОБА_6 ,

третя особа 1 приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушна Лілія Миколаївна,

третя особа 2 Слобожанська міська рада Чугуївського району Харківської області,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, треті особи: приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушна Лілія Миколаївна, Слобожанська міська рада Чугуївського району Харківської області,

в с т а н о в и в:

21.07.2026 адвокат Таран М. М., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, а 20.08.2026 з уточненою позовною заявою, до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з наступними вимогами: визнати причини пропуску ОСОБА_1 строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_7 поважними; визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю у три місяці, з моменту набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_7 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на момент смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_7 склала заповіт, який було посвідчено 22.07.2020 приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушною Л. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1265, відповідно до якого ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_1 належну їй на праві особистої приватної власності земельну ділянку площею 3,3975 га, з кадастровим номером 6321755600:02:007:0787, розташовану на території Слобожанської (колишньої Комсомольської) селищної ради Чугуївського (колишнього Зміївського) району.

Позивач не є близьким родичем або членом сім`ї померлої ОСОБА_7 , спільно з останньою не проживав, господарства не вів. Останні дні свого життя ОСОБА_8 провела в с. Горби Кременчуцького (Глобинського) району, Полтавської області, де й настала її смерть. Оскільки позивач постійно проживає та працює в м. Харків, про факт смерті ОСОБА_7 в серпні 2024 року, він не знав і не міг знати з об`єктивних причин.

Про смерть ОСОБА_7 та існування заповіту на свою користь позивач дізнався лише у лютому 2026 року від нотаріуса Кожушної Л. В. та на вказаний час, передбачений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини вже сплинув.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не перебував у родинних чи сімейних відносинах з померлою ОСОБА_7 та не належить до жодної із черг спадкоємців за законом, заповіт складений останньою 22.07.2020 є для нього єдиною підставою для спадкування.

Позивач не мав юридичних підстав для подання нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом у передбачений законом строк, а про існування заповіту не знав із незалежних від нього обставин.

Таким чином, пропуск строку ОСОБА_1 є вимушеним і викликаний об`єктивними, незалежними від його волі перешкодами: відсутність інформації про смерть спадкодавця, перебуванням померлої в іншому регіоні на момент смерті, окремим проживанням позивача від спадкодавця. Відповідачі про смерть спадкодавці не повідомляли. За таких обставин, позивач об`єктивно не мав можливості подати заяву про прийняття спадщини, про існування якої він не знав.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до суду із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Автоматизованою системою документообігу 21.07.2026 суду для розгляду справи визначено суддю Зміївського районного суду Харківської області Вельможну І. В.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 27.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.09.2026.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 07.10.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 20.10.2026.

20.10.2026 належним чином учасники справи в судове засідання не з`явились.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Таран М. М. до канцелярії суду подав заяву, відповідно до якої просив проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, на задоволенні позову наполягав з підстав викладених в ньому, не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 повторно у судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлялися судом своєчасно та належним чином, рекомендованими листами, направленими на їхню адресу зареєстрованого місця проживання та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причин неявки відповідачі не повідомили, відзив на позов не надали, будь-яких заяв з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Третя особа приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Кожушна Л. М. до канцелярії суду скерувала лист, відповідно до якого просила проводити розгляд справи у її відсутність. при ухваленні рішення покладалася на розсуд суду.

Представник третьої особи Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області причини своєї неявки не повідомляв, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення підготовчого засідання до суду не надходило.

Згідно зі статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Горби Кременчуцького району Полтавської області у віці 65 років померла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9).

Згідно інформації наданої відділом центр надання адміністративних послуг Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області від 19.06.2026 № 01-21/1291 на запит приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л. М., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . За вказаною адресою разом із померлою станом на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 були зареєстровані також: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 11).

Відповідно до довідки, наданої старостою Горбівського старостинського округу Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області № 31 від 27.02.2026 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дійсно проживала, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , з 12.04.2022 та по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазом із своєю дочкою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а. с. 10).

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 13.10.2001 Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрований з 03.03.1998 за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 6-7).

Відповідно до копії заповіту посвідченого 22.07.2020 приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушною Л. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1265, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на випадок своєї смерті склала заповіт, за яким належну їй на праві особистої приватної власності земельну ділянку площею 3,3975 га, кадастровий номер 6321755600:02:007:0187, що розташована на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 (а. с. 8).

Позивач зазначає, що про наявність вказаного заповіту йому стало відомо лише в лютому 2026 року, вказаний факт сторонами не спростовувався.

Постановою приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л. М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.07.2026 № 374/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт прийняття ним спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 (а. с. 12, 13).

Також, з вказаної постанови вбачається, що спадкоємцем майна померлої року ОСОБА_7 за заповітом є ОСОБА_1

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини 1 статті 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу статей 1216-1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статей 1220-1221, 1223 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Згідно зі статтями 1268-1270 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Натомість судом встановлено, що позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавці ОСОБА_7 після спливу шестимісячного строку.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 1273-1275 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Виходячи з вище викладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом, є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Це є обов`язковим для обох названих видів спадкування.

Пропуск шестимісячного строку позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Спадкодавець ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже спадкоємці повинні були звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини до 27 лютого 2025 року.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Як установлено судом, позивач ОСОБА_1 не є родичем померлої спадкодавці ОСОБА_7 та не належить до жодної із черг спадкоємців за законом, визначених статтями 1261-1265 Цивільного кодексу України. За життя спадкодавиця склала заповіт, посвідчений 22.07.2020 приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушною Л. М., яким заповіла належну їй на праві особистої приватної власності земельну ділянку площею 3,3975 га, кадастровий номер 6321755600:02:007:0187, що розташована на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області, позивачу ОСОБА_1 .

Доказів скасування заповіту або визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Суд бере до уваги, що позивач не належить до жодної із черг за законом після смерті ОСОБА_7 .

Отже, у спірних правовідносинах підставою спадкування для позивача є саме заповіт, складений на його користь.

При цьому сама по собі наявність у спадкодавиці дітей, які були зареєстровані разом із нею на день її смерті, не змінює правового статусу позивача як спадкоємця за заповітом та не свідчить про наявність у нього самостійного права на спадкування за законом.

Як стверджує позивач, за життя ОСОБА_7 не повідомляла йому про складення заповіту. Позивач також не був обізнаний про наявність відповідного документа після смерті ОСОБА_7 , оскільки разом з померлою не проживав, крім того, остання тривалий час до дня своєї смерті проживала в Полтавській області, тоді коли позивач постійно проживав в м. Харків.

Суд враховує, що позивач проживав окремо від спадкодавиці, а в передбачений законом строк після смерті останньої не вчиняв дій щодо прийняття спадщини, оскільки не знав про існування заповіту, складеного на його користь.

Позивачем зазначено, що про існування заповіту складеного ОСОБА_7 на його користь 22.07.2020, йому стало відомо лише в лютому 2026 року, вказаний факт іншими учасниками не спростовувався.

Після отримання інформації щодо наявності заповіту позивач вжив заходів для з`ясування правового статусу спадкового майна, звернулася до відповідних органів за отриманням інформації щодо місця, дати смерті спадкодавця, а також щодо кола осіб, які були зареєстровані разом з спадкодавцем станом на дату її смерті, а також звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак, постановою приватного нотаріуса від 02.07.2026 № 374/02-31 у вчиненні нотаріальної дії позивачу було відмовлено у зв`язку з пропуском установленого законом строку для прийняття спадщини.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що після фактичного виявлення заповіту позивач вжив заходів для оформлення спадкових прав та звернувся до нотаріуса, а надалі до суду за захистом свого права.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд виходить із того, що необізнаність позивача про існування заповіту стосується обставин, які мають істотне значення для реалізації ним права на спадкування. Позивач не був спадкоємцем за законом, який мав б самостійно реалізувати право на спадкування незалежно від наявності заповіту, а його право на спадкування спірного майна виникає саме на підставі волевиявлення спадкодавиці, оформленого заповітом.

Велика Палата Верховного Суду з урахуванням конкретних обставин справи, що переглядається, висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.

За таких обставин застосування правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23 дає підстави для визнання необізнаності позивача про наявність заповіту поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки саме заповіт є підставою його спадкування, а про його існування він дізналася після закінчення встановленого законом строку.

На підставі зазначеного, аналізуючи наявні по справі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів, враховуючи фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, а також відсутність втручання у право власності інших осіб, приходить до висновку, що позивач вчасно не звернувсь до нотаріальної контори для подачі заяви про прийняття спадщини, у зв`язку з об`єктивними обставинами, а тому причини пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини позивачем, суд визнає поважним. Суд вважає достатнім строк терміном в три місяці для подання ОСОБА_1 заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про можливість та наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1216-1218, 1220-1223, 1268-1270, 1272-1275 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 12, 13, 76-81, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , додатковий строк, тривалістю три місяці від дня набрання даним рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 20.10.2026.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ,

Відповідач 1 ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .

Відповідач 2 ОСОБА_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .

Відповідач 3 ОСОБА_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .

Відповідач 4 ОСОБА_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .

Третя особа приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушна Лілія Миколаївна, адреса місцезнаходження: вул. Лиманська, буд. 23/вул. Адміністративна, буд. 2, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404.

Відповідач 1 Слобожанська міська рада Чугуївського району Харківської області, адреса місцезнаходження: вул. Миру, буд. 7, м. Слобожанське, Чугуївський район, Харківська область, 63460, код ЄДРПОУ: 043975508.

Головуючий: