Решение № 140748140, 07.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2867/24

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Черніговська О.С. на підставі посвідчення;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Леванюк Т.В. на підставі ордеру;

Від третьої особи: Пеньковський В.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Березівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Трапеза» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський крохмаль», про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, припинення права володіння з одночасним закриттям розділу,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Березівської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської області (далі Рада) до товариства з обмеженою відповідальністю «Трапеза» (далі ТОВ «Трапеза»), відповідно до якої прокурор просить суд:

1) припинити володіння ТОВ «Трапеза» (код ЄДРПОУ 38849183) правом приватної власності на нерухоме майно нежитлову будівлю, загальною площею 687,1 кв. м, за адресою: вул. Шевченка, 1Б, смт. Радісне, Березівський (Іванівський) район, Одеська область, з одночасним закриттям реєстраційного розділу об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером: 1929281251218;

2) зобов`язати відповідача за власний рахунок усунути перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою Ради загальною площею 83,8 кв. м за адресою: вул. Шевченка, 1Б, смт. Радісне, Березівський (Іванівський) район, Одеська область, шляхом знесення самочинно реконструйованих приміщень будівлі на першому поверсі площею 83,8 кв. м, прибудови другого поверху площею 190,6 кв. м та приведення самочинно реконструйованих приміщень нежитлової будівлі за адресою: вул. Шевченка, 1Б, смт. Радісне, Березівський (Іванівський) район, Одеська область, у первісний стан до загальної площі 412,7 кв.м. відповідно до технічної документації станом на 2011 рік (на дату реєстрації ТОВ «Одеський крохмаль» права власності на цілісний майновий комплекс «Червонознам`янський цукровий завод»);

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурором наголошено, що у 2011 році товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський крохмаль» (далі ТОВ «Одеський крохмаль») було набуто у власність цілісний майновий комплекс «Червонознам`янський цукровий завод» загальною площею 127 558,5 кв. м., який знаходився за адресою: вул. Шевченка, 1, смт. Радісне, Березівський (Іванівський) район, Одеська область. На підставі матеріалів інвентаризаційної справи прокурором встановлено, що площа складової частини нерухомого майна під №78 (сировинна лабораторія) станом на 01.01.2013 становила 412,7 кв. м. Проте у 2019 році ТОВ «Одеський крохмаль» було виділено складову частину нерухомого майна під №78 в самостійний об`єкт та зареєстровано право власності на нежитлову будівлю площею 687,1 кв. м. Відсутність доказів отримання ТОВ «Одеський крохмаль» у користування або власність земельної ділянки, за переконанням прокурора, дозволяє дійти висновку про здійснення товариством самочинного будівництва (реконструкції) нерухомого майна, в тому числі, за рахунок земель комунальної власності. На підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2019 ТОВ «Одеський крохмаль» відчужило належний йому об`єкт нерухомого майна площею 687,1 кв. м. на користь ТОВ «Трапеза», що, втім, не змінило самочинного статусу об`єкта будівництва. Викладене стало підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Ради з метою захисту порушеного відповідачем права комунальної власності на землю.

Ухвалою від 28.06.2024, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024, судом було задоволено заяву прокурора про забезпечення позову, заборонено органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нежитлової будівлі, загальною площею 687,1 кв. м, розташованої за адресою: вул. Шевченка, 1Б, смт. Радісне, Березівський (Іванівський) район, Одеська область, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1929281251218).

Ухвалою від 01.07.2024 судом було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із залученням до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ «Одеський крохмаль».

17.07.2024 до суду від ТОВ «Трапеза» надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог. Відповідач вказує, що він є добросовісним набувачем майна, придбаного згідно з договорами купівлі-продажу, а, отже, не може нести відповідальність за дії та/або бездіяльність попередніх власників. Радою згідно з рішенням №26/696-VIII від 11.12.2019 було надано дозвіл на відведення земельної ділянки, проте у зв`язку із введенням карантину та воєнним станом відповідач не мав змоги закінчити оформлення земельної ділянки загальною площею 0,18 га, розташованої під нежитловою будівлею, загальною площею 687,1 кв.м.

09.08.2024 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій прокурором наголошено, що збільшення площі нерухомого майна за рахунок земель комунальної власності без дозвільних документів, у тому числі, що підтверджують прийняття закінченого об`єкту до експлуатації, згідно з приписами цивільного законодавства є підставою для усунення Раді перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, припинення права володіння з одночасним закриттям розділу. При цьому прокурор звертав увагу, що факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

У підготовчому засіданні 21.10.2024, яке було проведено за участю прокурора та відповідача, судом було оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12.02.2025 справа була повернута зі стадії розгляду по суті на стадію підготовчого провадження, провадження у справі зупинено до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах по справі №908/2388/21.

Ухвалами від 20.05.2025, 26.06.2025 судом було відмовлено ТОВ «Трапеза» у задоволенні клопотань про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 23.02.2026 судом було поновлено провадження у справі, встановлено учасникам справи строк для подання письмових пояснень щодо даного спору з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених в постанові від 17.12.2025 у справі №908/2388/21.

04.03.2026 до суду від ТОВ «Трапеза» надійшли письмові пояснення, у яких відповідачем зазначено про недоведеність прокурором обставин належності спірної земельної ділянки до земель комунальної власності та, відповідно, наявність порушеного права Ради. Відповідач також зазначає, що реконструкція сировинної лабораторії була здійснена ВАТ АПК «Південний», тобто ще до моменту набуття такого майна у власність третьою особою.

10.03.2026 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення, згідно з якими прокурор просить задовольнити позовні вимоги до ТОВ «Трапеза» як до останнього набувача об`єкта самочинного будівництва, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним в постанові від 17.12.2025 у справі №908/2388/21. При цьому прокурор звертає увагу, що несформовані земельні ділянки за межами населених пунктів перейшли у комунальну власність згідно з п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України. Під час розгляду справи судом прокуратура також заперечувала проти доводів відповідача про перехід у користування ТОВ «Одеський крохмаль» земельної ділянки з кадастровим номером 5121855600:01:001:0002 у зв`язку з відсутністю доказів державної реєстрації ділянки в Державному земельному кадастрі.

Ухвалою від 31.07.2026 судом було застосовано до Ради та ТОВ «Одеський крохмаль» заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі по 3328,00 грн у зв`язку з невиконанням позивачем та третьою особою покладених на них ухвалами суду процесуальних обов`язків з`явитися в судові засідання явка в які була визнана судом обов`язковою.

21.08.2026 до суду від ТОВ «Одеський крохмаль» надійшли пояснення щодо заявленого прокурором позову, у яких третя особа стверджує про перехід до неї прав та обов`язків землекористувача щодо земельної ділянки, яка використовувалася для розміщення та експлуатації зазначеного майнового комплексу, у тому числі на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.11.2005 №040552000002. При цьому третя особа посилається на фактичне виконання обов`язків землекористувача, на підтвердження чого суду було надана податкова звітність та докази перерахування плати за землю. З урахуванням викладеного третя особа стверджує про недоведеність належними та допустимими доказами порушення права комунальної власності, яке могло б бути усунуте шляхом застосування заявленого способу захисту - знесення об`єкта та припинення права володіння ТОВ «Трапеза».

ТОВ «Трапеза» у поданих до суду 24.08.2026 письмових поясненнях наполягає на відсутності належних підстав для представництва прокурором інтересів Ради, в тому числі з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 року у справі №3-28/2024(59/24); пред`явленні позову в інтересах неналежного позивача у зв`язку з перебуванням земельної ділянки у власності держави. При цьому відповідач вказує, що реконструкція спірної будівлі була здійснена ВАТ АПК «Південний» у 2005 2010 роках у межах заходів з відновлення виробництва цукру для фінансування яких підприємством залучалися кредитні кошти. Вказана обставина, за переконанням відповідача, має принципове значення, оскільки прокурором фактично не було встановлено ані дати реконструкції, ані правової підстави, на якій у подальшому було оформлено право власності на реконструйований об`єкт.

Рада не скористалася наданим законом правом на подання пояснень щодо заявленого прокурором позову. У судовому засіданні 14.09.2026 представником позивача було підтримано позицію прокурора про правомірність віднесення земельної ділянки до земель комунальної власності на підставі п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України у зв`язку з чим позивач підтримував заявлені позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.

15.09.2011 між підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Новапласт» (Продавець) та ТОВ «Одеський крохмаль» (Покупець) було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу №1, відповідно до п. 1.1 якого Продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується передати у власність Покупцю належне Продавцю на праві власності нерухоме майно: цілісний майновий комплекс «Червонознам`янський цукровий завод», що розташований за адресою: Одеська область, Іванівський район, смт Радісне, вул. Шевченка, 1, та складається в цілому з 75 об`єктів, зокрема сировинної лабораторії під №78, а Покупець зобов`язується прийняти нерухоме майно та оплатити його вартість згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 нерухоме майно належить Продавцю на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 09.09.2011, зареєстрованим КП «Іванівське районне бюро технічної інвентаризації» в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №459313. Нерухоме майно розташовано на земельній ділянці, площею 171,500 га, кадастровий номер 5121855600:01:001:0002.

23.09.2011 КП «Іванівське районне бюро технічної інвентаризації» було проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Одеський крохмаль» на цілісний майновий комплекс «Червонознам`янський цукровий завод», розташований за адресою: Одеська область, Іванівський район, смт Радісне, вул. Шевченка, 1, що підтверджується витягом № 31414001. Державна реєстрація права власності за ТОВ «Одеський крохмаль» на вказаний об`єкт нерухомого майна загальною площею 127 558,5 кв. м., підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідно до інформаційної довідки № 375731588 від 24.04.2024.

На підтвердження виконання обов`язків землекористувача земельної ділянки за адресою: Одеська область, Іванівський район, смт Радісне, вул. Шевченка, 1, ТОВ «Одеський крохмаль» було надано суду податкову звітність з плати за землю за 2011-2024 роки, виписку по банківському рахунку про перерахування орендної плати за землю, платіжні доручення, в тому числі, за 2026 рік.

19.05.2017 між Одеською обласною державною адміністрацією, від імені якої діяла Іванівська районна державна адміністрація (Орендодавець) та ТОВ «Трапеза» (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до п. п. 1, 7 якого Орендодавець, на підставі розпорядження № 368/A-2017 від 04.05.2017 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування будівель і споруд із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, з кадастровим номером 51211855600:01:001:0013, яка розташована за адресою: Одеська область, Іванівський район, смт. Радісне, вул. Шевченко, 1-В. Договір укладено строком на 49 (сорок дев`ять) років.

19.05.2017 між Одеською обласною державною адміністрацією, від імені якої діяла Іванівська районна державна адміністрація та ТОВ «Трапеза» було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди від 19.05.2017.

Наказом Головного управлінням Держгеокадастру в Одеській області №15-6155/13-18-СГ від 26.09.2018 було передано Раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 7475,2703 га.

18.09.2019 ТОВ «Пром-строй ЛТД» було складено висновок №196681 щодо технічної можливості виділу об`єкту нерухомого майна за адресою: Одеська область, Іванівський район, смт. Радісне, вул. Шевченка, 1, відповідно до якого нежитлова будівля загальною площею 687,1 кв.м. за технічними показниками є відокремленим об`єктом, який має окремий вихід і може бути виділений в самостійну одиницю. При цьому у висновку зазначено, що об`єкт нерухомого майна утворено шляхом поділу без проведення будівельних робіт, що відповідно до п. 1 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою №406 від 07.06.2017, не є реконструкцією та не є самочинним будівництвом.

18.09.2019 ТОВ «Пром-строй ЛТД» було виготовлено на замовлення ТОВ «Одеський крохмаль» технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: вул. Шевченка, 1Б, смт. Радісне, Іванівський район, Одеська область, відповідно до якого загальна площа будівлі становить 687,1 кв. м.

06.11.2019 між ТОВ «Одеський крохмаль» (Продавець) та ТОВ «Трапеза» (Покупець) було укладено нотаріально посвідчений та зареєстрований під №3733 договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого Продавець передав у власність (продав), а Покупець прийняв (купив) 1/2 (одну другу) частку нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: Одеська область, Іванівський район, смт. Радісне, вулиця Шевченка, 1Б, загальною площею 687,1 кв. м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1929281251218.

06.11.2019 між ТОВ «Одеський крохмаль» (Продавець) та ТОВ «Трапеза» (Покупець) було укладено нотаріально посвідчений та зареєстрований під №3734 договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого Продавець передав у власність (продав), а Покупець прийняв (купив) 1/2 (одну другу) частку нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: Одеська область, Іванівський район, смт. Радісне, вулиця Шевченка, 1Б, загальною площею 687,1 кв. м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1929281251218.

06.11.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про проведення державної реєстрації права власності ТОВ «Трапеза» на об`єкт нерухомого майна 1929281251218 на підставі договорів купівлі-продажу від 06.11.2019, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №366422354 від 19.02.2024.

11.12.2019 Радою було прийнято рішення «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ТОВ «Трапеза» у довгострокову оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років для обслуговування нежитлової будівлі» №26/696-VIII, відповідно до якого відповідачу було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: Одеська область, Іванівський район, смт. Радісне, вулиця Шевченка, 1Б.

19.05.2020 ПП «Терра-юг проект» було виготовлено на замовлення ТОВ «Трапеза» технічний паспорт на громадський будинок за адресою: вул. Шевченка, 1Б, смт. Радісне, Іванівський район, Одеська область, відповідно до якого загальна площа будівлі становить 687,1 кв. м. Технічний стан належного відповідачу майна підтверджується матеріалами фотофіксації.

29.09.2020 ТОВ «Трапеза» звернулося до Одеської обласної державної адміністрації із клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована на території Знам`янської сільської об`єднаної територіальної громади (Одеська область, Іванівський район, смт. Радісне, вул. Шевченка, 1-Б) за межами населеного пункту, в оренду строком на 49 (сорок дев`ять) років.

Листом від 27.10.2020 Одеська обласна державна адміністрація за результатом розгляду клопотання від 29.09.2020 відмовила у наданні дозволу у зв`язку з відсутністю у доданому до клопотання графічному матеріалі інформації про розмір земельної ділянки.

Листом від 04.12.2020 Одеська обласна державна адміністрація за результатом розгляду клопотання Ради про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності, для створення індустріального парку повідомила наступне. За інформацією Головного управління Держгеокадастру в Одеській області згідно наявних книг записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 31.12.2012, наявна інформація щодо реєстрації договору оренди на земельну ділянку площею 171,496 га, для розміщення та експлуатації виробничих приміщень (цілісного майнового комплексу з виробництва цукру), яка розташована за адресою: Одеська область, Іванівський район, Радісненська селищна рада (за межами населеного пункту); договір оренди зареєстровано за ВАТ «Агропромисловий комплекс «Південий» від 01.11.2005 № 040552000002, терміном на 49 років. Таким чином, порушене питання може бути вирішено виключно після припинення в установленому порядку зазначеного права оренди.

28.07.2022 до Державного реєстру було внесено запис про накладення арешту на належне ТОВ «Трапеза» майно згідно з ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.07.2022 у справі №947/14258/22, що підтверджується відомостями з інформаційної довідки №366422354 від 19.02.2024. При цьому ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.08.2022 було скасовано арешт, накладений, зокрема, на нерухоме майно з реєстраційним номером 1929281251218. У 2023 році ухвалою слідчого судді знову було накладено арешт на належне відповідачу майно, який в подальшому також був скасований. Відомості про припинення обтяження належного відповідачу майна не були виключені з реєстру, оскільки після звернення ТОВ «Трапеза» з відповідною заявою у жовтні 2024 році державним реєстратором було прийнято рішення про зупинення реєстраційних дій з посиланням на ухвалу суду від 28.06.2024 у цій справі.

03.11.2023 ТОВ «Трапеза» повторно звернулося до Одеської обласної державної адміністрації із клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована на території Знам`янської сільської об`єднаної територіальної громади (Одеська область, Іванівський район, смт. Радісне, вул. Шевченка, 1-Б) за межами населеного пункту, в оренду строком на 49 (сорок дев`ять) років.

Листом від 08.12.2023 Одеська обласна державна адміністрація за результатом розгляду клопотання від 03.11.2023 відмовила у наданні дозволу у зв`язку з відсутністю у договорах купівлі-продажу від 06.11.2019 кадастрового номеру земельної ділянки.

25.12.2023 ТОВ «Трапеза» втретє звернулося до Одеської обласної державної адміністрації із клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Листом від 03.01.2024 Одеська обласна державна адміністрація повідомила ТОВ «Трапеза», що питання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було розглянуто згідно з листом від 08.12.2023.

09.01.2024 Березівська окружна прокуратура звернулася із листом до Ради, у якому просила надати документи та інформацію, необхідні у зв`язку з опрацюванням матеріалів щодо можливого порушення вимог земельного законодавства під об`єктом нерухомості за адресою: вул. Шевченка, 1Б, смт. Радісне, Березівський район, Одеська область. З повторним запитом до Ради прокуратура звернулася 31.01.2024.

31.01.2024 Березівська окружна прокуратура звернулася із листом до Управління з питань містобудування та архітектури Одеської обласної державної адміністрації, відповідно до якого просила у найкоротший термін надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів щодо видачі містобудівних обмежень об`єкту нерухомості за адресою: вул. Шевченка, 1Б, смт. Радісне, Іванівський район, Одеська область.

Листом від 07.02.2024 Рада у відповідь на запит прокуратури повідомила, що інформація про надання дозволу на будівництво, реконструкцію нерухомого майна за вказаною адресою, надання містобудівних умов та обтяжень, дозволів на проведення будівельних робіт, відсутня. При цьому Рада повідомила, що станом на 01.01.2024 на її рахунок з боку ТОВ «Трапеза» сплачено орендну плату у розмірі 466 723,67 грн, а також надала копію рішення №26/696-VIII від 11.12.2019.

12.02.2024 Березівська окружна прокуратура звернулася із листом до КП «Іванівське бюро технічної інвентаризації», відповідно до якого просила у найкоротший термін надати інформацію та технічну документацію (плани, схеми, експлікації тощо) на об`єкти нерухомості за адресою с. Радісне, вул. Шевченка, Березівський район, Одеська область, згідно картографічних даних.

13.02.2024 Березівська окружна прокуратура звернулася із листом до Березівської районної військової адміністрації Одеської області, відповідно до якого просила у найкоротший термін надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів щодо видачі містобудівних обмежень об`єкту нерухомості за адресою: вул. Шевченка, 1Б, смт. Радісне, Іванівський район, Одеська область.

13.02.2024 Березівська окружна прокуратура звернулася із листом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, відповідно до якого просила у найкоротший термін надати інформацію щодо площі земельної ділянки, яка використовувалася для розміщення та обслуговування об`єктів нерухомості (нежитлових приміщень, споруд) ВАТ «Червонознам`янський цукровий завод», а також про звернення ТОВ «Трапеза» про виділення земельної ділянки.

21.02.2024 Березівська окружна прокуратура звернулася із листом до Ради, у якому просила у найкоротший строк надати засвідчені копії рішень сільської ради про зміну адреси нерухомого майна (колишнього Червонознам`янського цукрового заводу) по вул. Шевченка 1, смт. Радісне. Іванівського району Одеської області на адресу: смт. Радісне, вул. Шевченка 1-А; вул. Шевченка 1-Б, вул. Шевченка 1-В. Крім того, прокуратура просила надати інформацію щодо встановлення факту самочинного будівництва (реконструкції) нерухомого майна за адресою: вул. Шевченка 1Б, смт. Радісне, Березівський район, Одеська область, з наданням акту обстеження.

Листом від 14.02.2024 Управління з питань містобудування та архітектури Одеської обласної державної адміністрації у відповідь на звернення прокуратури повідомило про відсутність повноважень з надання документів дозвільного характеру та здійснення заходів архітектурно-будівельного контролю.

Листом №36 від 15.02.2024 КП «Іванівське бюро технічної інвентаризації» у відповідь на звернення прокуратури було надано належним чином завірені копії інвентаризаційної справи (первинної технічної інвентаризації) щодо нерухомого майна за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Радісне, вул. Шевченка, 1 (згідно паперових носіїв станом на 01.01.2013), а саме: копію генплану земельної ділянки (1арк.), копії поверхових планів та експлікацій (14 арк.).

Згідно схематичного плану присадибної ділянки за адресою: смт. Радісне, вул. Шевченка, 1, справжність копії якого була засвідчена начальником КП «Іванівське бюро технічної інвентаризації», складовою частиною розташованої на земельній ділянці нерухомого майна була, зокрема, сировинна лабораторія під №78. При цьому на схемі наявна відмітка про його складання техніком 23.06.2000.

Крім того, в матеріалах справи також наявні засвідчені начальником КП «Іванівське бюро технічної інвентаризації» копії плану безпосередньо сировинної лабораторії під №78, на якому також наявна відмітка про його складання 23.06.2000, а також експлікація внутрішньої площі жилого будинку №78, згідно з яким площа будинку становить 412,7 кв. м. На експлікації внутрішньої площі жилого будинку №78 наявний підпис та дата його складання 23.06.2000.

Листом від 19.02.2024 Березівська районна військова адміністрація Одеської області у відповідь на звернення прокуратури повідомила, що адміністрацією містобудівні умови та обмеження не видавалися. При цьому у листі зазначено, що 13.06.2017 Іванівською районною державною адміністрацією були видані містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва «Будівництво цеху по збереженню та розфасовці круп по вул. Шевченка, №1В, смт. Радісне Іванівського району Одеської області», до яких 15.05.2020 були внесені зміни. Слід зазначити, що накази №1 від 17.08.2017, №1 від 15.05.2020 про затвердження містобудівних умов та внесення до них змін, як і безпосередньо містобудівні умови наявні в матеріалах справи.

Листом від 19.03.2024 Рада у відповідь на запит прокуратури повідомила про прийняті рішення про присвоєння адрес, зокрема, ТОВ «Компанія будсервіс ЛТД» по вул. Шевченка, 1Б (рішення №39 від 15.06.2007). Одночасно Радою було надано акт обстеження від 18.03.2024.

Листом від 03.04.2024 Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на запит прокуратури було повідомлено, що згідно з наявними Книгами не зареєстровано правовстановлюючих документів (державний акт, договір оренди) на земельну ділянку яка знаходиться за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Радісне, вул. Шевченка, 1Б. Однак, згідно з наявними Книгами зареєстровано договір оренди земельної ділянки терміном на 49 років від 01.11.2005 за №040552000002 за ВАТ АПК «Південний» площею 171,4960 га за адресою: Одеська область, Березівський район, Знам`янська сільська рада. Кадастровий номер 5121855600:01:001:0002 був визначений, але не внесений до програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру.

01.05.2024 Березівська окружна прокуратура звернулася із листом до Ради, у якому просила у найкоротший строк здійснити перевірку щодо факту самочинного будівництва та надати акт обстеження об`єкту нерухомості площею 687,1 кв.м.

Листом від 06.05.2024 Рада у відповідь на лист прокуратури повідомила, що зміна площі нерухомого майна з 412,7 кв. м. на 687,1 кв. м. відбулась за рахунок земель територіальної громади Знам`янської сільської ради орієнтовною площею 83,8 кв. м, без дозвільних документів, у тому числі, що підтверджують прийняття закінченого об`єкту в експлуатацію. На підтвердження повідомлених у листі обставин Радою було надано акт обстеження від 03.05.2024, який також наявний в матеріалах справи.

Листом від 10.05.2024 Департаментом сервісних послуг Державної інспекції архітектури та містобудування було повідомлено Раду про відсутність в Реєстрі будівельної діяльності відомостей про видачу ТОВ «Одеський крохмаль» документів, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: вул. Шевченка 1Б, смт. Радісне, Березівський район, Одеська область.

17.05.2024 Березівська окружна прокуратура звернулася із листом до Ради у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у якому просила в найкоротший строк надати інформацію про вжиті Радою заходи щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства з боку ТОВ «Одеський крохмаль» та ТОВ «Трапеза».

Листом від 12.06.2024 Рада у відповідь на лист прокуратури повідомила про направлення акта обстеження від 03.05.2024 на адресу Управління Державної інспекції архітектури та містобудування в Одеській області.

07.06.2024 Березівська окружна прокуратура листом №54-1992ВИХ-24 повідомила Раду про представництво інтересів останньої згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

18.06.2024 між КП «Одеський міський землевпорядний центр» (Виконавець) та ТОВ «Трапеза» (Замовник) було укладено договори №108, №109, №110 на виконання послуг по виготовленню топографо-геодезичної технічної документації земельної ділянки за адресою: Одеська область, Березівський район, смт. Радісне, вул. Шевченка, буд. 1-Б; перерахунку координат та вирахуванню площі земельної ділянки і контурів угідь для розробки проєкту землеустрою; складанню кадастрового плану земельної ділянки, а також інші договори.

На виконання прийнятих на себе зобов`язань КП «Одеський міський землевпорядний центр» було розроблено технічний звіт «Топографо-геодезичні роботи на об`єкті зі складанням топографічного плану земельної ділянки ТОВ «Трапеза» за адресою: Одеська обл., Іванівський район, Знам`янська сільська рада, смт. Радісне, вул. Шевченка, 1Б».

Листом від 30.09.2024 Рада у відповідь на адвокатський запит представника відповідача повідомила, що земельна ділянка за адресою: вул. Шевченка 1Б, смт. Радісне, Березівський район, Одеська область, з державної у комунальну власність не передавалася, а, отже, продовжує перебувати у державній власності.

13.08.2025 ТОВ «Трапеза» звернулася до Господарського суду Одеської області від заявою про ознайомлення з матеріалами справи №2/58-10-3279 про банкрутство ВАТ АПК «Південний». З наданих копій матеріалів справи №2/58-10-3279 вбачається, що в окремих документах наявні згадки про передачу ВАТ АПК «Південний» земельної ділянки з кадастровим номером 5121855600:01:001:0002 в оренду строком на 49 років.

Інформація про передачу ВАТ АПК «Південний» земельної ділянки з кадастровим номером 5121855600:01:001:0002 в оренду строком на 49 років також наявна в листі Березівської районної військової адміністрації Одеської області від 19.03.2026, листі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 08.05.2026.

Листом 15.12.2025 Одеська обласна державна (військова) адміністрація за результатом розгляду заяви ТОВ «Трапеза» відмовила у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на наявні відомості щодо реєстрації 01.11.2025 № 040552000002 договору оренди земельної ділянки строком на 49 років, який укладено між Іванівською районною державною адміністрацією та ВАТ АПК «Південний» площею 171,5 га із земель промисловості, а також на розмежування земель державної та комунальної власності згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Судом встановлено, що прокурор неодноразово звертався до Ради із листами, у яких повідомляв про порушення прав територіальної громади у зв`язку із проведенням самочинного будівництва на земельній ділянці комунальної власності. Проте позивачем не було вжито заходів з метою звернення до суду для захисту порушеного права, що дозволяє суду дійти висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Ради.

Доводи відповідача про пред`явлення прокурором даного позову після визнання окремих приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» неконституційними згідно з рішенням Конституційного Суду України рішення від 03.12.2025 року у справі №3- 28/2024(59/24) судом оцінюються критично, оскільки визнанні неконституційними положення Закону втрачають чинність з 01.01.2027 (п. 3 резолютивної частини рішення).

Предметом заявленого прокурором в інтересах держави в особі Ради позову до ТОВ «Трапеза» є вимоги про припинення володіння правом приватної власності на нерухоме майно нежитлову будівлю, загальною площею 687,1 кв. м, за адресою: вул. Шевченка, 1Б, смт. Радісне, Березівський (Іванівський) район, Одеська область, з одночасним закриттям реєстраційного розділу об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером: 1929281251218, та зобов`язання відповідача привести самочинно реконструйовані приміщення у первісний стан до загальної площі 412,7 кв.м.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа зазначає в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17; від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16; від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц; від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц; від 06.04.2021 у справі № 925/642/19 та інших).

Частиною 1 ст. 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Зміст права власності розкриває ст. 317 ЦК України, відповідно до якої власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Тобто зміст права власності становить "тріаду" повноважень, а саме: право володіння "jus possidendi", право користування "jus utendi" і право розпорядження "jus abutendi".

Питання самочинного будівництва врегульовані ст. 376 ЦК України. Так, законодавцем у вказаній статті закріплено норму, згідно з якою житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Верховний Суд у постанові від 17.03.2026 у справі № 914/3403/23 виснував, що наявність хоча б однієї із трьох зазначених у ч. 1 ст. 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому при вирішенні спору, що виникає у зв`язку із будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинні досліджуватися питання щодо наявності документів про виділення земельної ділянки, дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів та щодо відповідності побудованого об`єкта будівельним нормам і правилам (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 915/1268/23).

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (п.п. 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (п. 35), від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 (п. 103)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) дійшла висновку, що сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту (схожий висновок викладено в п. 7 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, у постанові Великої Палати Верховного Суд від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, яка враховується при перегляді цієї справи з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України).

Враховуючи положення ч.ч. 3 - 5 ст. 376 ЦК України, коли власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Згідно із ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва (див. постанову Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 904/4338/21).

Обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва (див. постанови Верховного Суду від 24.06.2020 у справах № 320/5880/18, від 19.09.2023 у справі № 911/1406/20).

Разом із тим за усталеними висновками Верховного Суду особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку (див. постанови від 02.06.2022 у справі № 910/14524/19, від 04.09.2024 у справі № 904/2077/23).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 дійшла наступного висновку: виходячи зі змісту ч. 1 ст. 376 ЦК України об`єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, охоплює ситуації, коли особа отримала у встановленому порядку земельну ділянку для забудови, але порушує мету використання такої земельної ділянки, а також коли особа здійснює будівництво, не маючи юридичних прав на земельну ділянку. Мова може йти про самовільне зайняття земельної ділянки, що є правопорушенням відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України. Самовільним зайняттям земельної ділянки є активні протиправні дії особи, спрямовані на фактичне заволодіння чи/та використання земельної ділянки або її частини за відсутності рішення уповноваженого органу чи волевиявлення власника про її відчуження чи надання в користування. Відсутність в особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалося вище, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку. Отже, якщо об`єкт будується або збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, це є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації його судом об`єктом самочинного будівництва. У разі здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, найбільшого порушення зазнає право власника користуватись земельною ділянкою, яке слід розглядати як юридично гарантовану правовими нормами можливість власника самостійно господарювати на земельній ділянці, використовувати її корисні властивості для задоволення власних соціальних, економічних, духовних та інших потреб, тобто можливість її господарської експлуатації та, як наслідок, отримання доходу від неї. Особа, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що їй не належить, своїми протиправними діями позбавляє власника можливості належним чином вільно користуватися земельною ділянкою. У разі самочинного будівництва особа своїми діями також створює й інші перешкоди власнику. Йдеться, зокрема, про порушення права розпорядження земельною ділянкою, яке належить лише її власнику і полягає у юридично забезпеченій можливості визначати юридичну або фактичну долю земельної ділянки, тобто можливість вчиняти різні дії із земельною ділянкою, у тому числі й щодо її відчуження іншим особам".

При цьому Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 визначила, що самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, є порушенням прав власника відповідної земельної ділянки. Законом встановлено, що власник земельної ділянки, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України). Вимога про знесення майна, яке власник земельної ділянки вважає самочинним будівництвом, є різновидом негаторного позову власника земельної ділянки з усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своєю земельною ділянкою. Як уже зазначалося, обов`язок знести об`єкт самочинного будівництва має розглядатися в контексті правового захисту права власності на земельну ділянку. Отже, відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач). Необхідно з-поміж іншого зауважити, що процесуальний статус останнього набувача прав на об`єкт самочинного будівництва як відповідача надає такій особі можливість використовувати всі передбачені процесуальним законом засоби для захисту своїх прав та інтересів. Також суд під час розгляду справи зможе оцінити добросовісність відповідача та пропорційність застосовуваних до нього засобів. Останній набувач не позбавлений можливості звернутися з вимогою про відшкодування збитків до особи, в якої придбав об`єкт самочинного будівництва.

З урахуванням викладеного господарський суд доходить висновку, що власник земельної ділянки має право звернутися до останнього набувача з вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва. Оскільки під час вирішення спору суду необхідно з`ясовати чи існує у позивача право або законний інтерес, за захистом якого позивач звернувся з позовом, господарський суд вважає за необхідне, в першу чергу, надати оцінку доводам ТОВ «Трапеза» про звернення прокурора з позовом в інтересах неналежної особи у зв`язку з перебуванням земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту, у державній власності.

Зміст права власності на землю, як і будь якого іншого права, складає право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ст. 78 Земельного кодексу України)

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності (ч. 1, ч. 2, п. а ч. 5 ст. 83 Земельного кодексу України).

Суб`єктами права власності на землю комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (ст. 80 Земельного кодексу України).

Згідно з п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, усі землі в межах населених пунктів перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад в силу закону, крім земель приватної та державної власності.

Верховний Суд у постанові від 29.07.2026 у справі № 914/56/25 дійшов висновку, що законодавець запровадив принцип автоматичного переходу права власності на несформовані землі. Так, якщо перехід права власності на вже сформовані земельні ділянки державної власності пов`язується з моментом державної реєстрації за громадою права комунальної власності, то інші земельні ділянки, а також землі, які не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність територіальних громад безпосередньо з дня набрання чинності законом (в силу закону).

27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено п. 24.

Відповідно до п. 24 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З урахуванням вищенаведених приписів чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що несформовані земельні ділянки за межами населеного пункту смт. Радісне Березівського району Одеської області, перейшли у комунальну власність на підставі прямої вказівки закону. Таким чином, оскільки відомості про державну реєстрацію права державної власності на земельну ділянку за адресою: вул. Шевченка, 1Б, смт. Радісне, Березівський район, Одеська область, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, господарський суд доходить висновку, що земля, на якій розташоване належне ТОВ «Трапеза» майно, перебуває у власності Ради, тобто належить до земель комунальної власності.

Враховуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про звернення прокурора з позовом про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, припинення права володіння з одночасним закриттям розділу в інтересах належного позивача. З урахуванням наведеного судом відхиляються заперечення ТОВ «Трапеза» у відповідній частині.

Під час вирішення цього спору судом було встановлено, що 06.11.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про проведення державної реєстрації права власності ТОВ «Трапеза» на об`єкт нерухомого майна 1929281251218 на підставі двох договорів купівлі-продажу від 06.11.2019, укладених між ТОВ «Трапеза» та ТОВ «Одеський крохмаль».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (зі змінами) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру.

До інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності. Самостійного значення для виникнення права власності факт державної реєстрації не має.

При цьому термін «визнання», який вживається в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та нормах ст. 376 ЦК України, має різне змістовне значення. В контексті регулювання відносин, пов`язаних із самочинним будівництвом, термін «визнання» має чітко визначений зміст - визнання судом права власності на нерухоме майно, збудоване на земельній ділянці за тією чи іншою особою. Реєстраційна дія не може підміняти собою передбачений ст. 376 ЦК України судовий порядок визнання права власності на майно.

Аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, а державна реєстрація визначає лише момент, з якого право власності може виникнути за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) зробила висновок, що сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності. Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Повноцінне здійснення прав на нерухоме майно неможливе без державної реєстрації з огляду на те, що вона є завершальним етапом набуття повного обсягу речових прав. Однак сама по собі державна реєстрація речових прав не захищає учасників цивільних відносин від порушень права власності та інших речових прав.

Формулювання положень ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, норм ч. 4 цієї статті (п.п. 6.31-6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; п.п. 53-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; п. 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного ст. 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (п. 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справi № 916/1174/22).

Таким чином, згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду у спорах про знесення об`єкта самочинного будівництва заявлені позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності є неналежними та такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21.

Обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Водночас свобода в обрані способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту (див. постанову Верховного Суду від 18.09.2025 у справі № 922/82/20).

Враховуючи вищевикладене господарський суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах належним способом захисту є лише вимога прокурора про зобов`язання відповідача за власний рахунок усунути перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно реконструйованих приміщень будівлі на першому поверсі площею 83,8 кв. м, прибудови другого поверху площею 190,6 кв. м та приведення самочинно реконструйованих приміщень нежитлової будівлі за адресою: вул. Шевченка, 1Б, смт. Радісне, Березівський (Іванівський) район, Одеська область, у первісний стан до загальної площі 412,7 кв.м. відповідно до технічної документації станом на 2011 рік (на дату реєстрації ТОВ «Одеський крохмаль» права власності на цілісний майновий комплекс «Червонознам`янський цукровий завод»).

Заявлена прокурором вимога про припинення володіння ТОВ «Трапеза» правом приватної власності на нерухоме майно нежитлову будівлю, загальною площею 687,1 кв. м, за адресою: вул. Шевченка, 1Б, смт. Радісне, Березівський (Іванівський) район, Одеська область, з одночасним закриттям реєстраційного розділу об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером: 1929281251218, згідно з усталеними висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах є неналежним способом захисту, що є підставою для відмови у її задоволенні.

З урахуванням наведеного господарський суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам прокурора про наявність/відсутність підстав для зобов`язання ТОВ «Трапеза» усунути Раді перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно реконструйованих приміщень.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Таким чином, у господарському судочинстві реалізується принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формулювання змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2026 у справі № 922/4571/14 (922/4018/24) зазначив, що формування змісту й обсягу своїх вимог є диспозитивним правом учасника судового процесу, кожен з яких сам визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави звернення до суду. При цьому тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів. Суд не може вийти за межі заявлених йому вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет поданої йому заяви (позову, клопотання, скарги).

Враховуючи закріплений у господарському судочинстві принцип диспозитивності, господарський суд доходить висновку, що оцінка заявленим прокурором позовним вимогам про наявність ознак самочинного будівництва має здійснюватися виключно у межах доводів прокурора.

Господарський суд враховує, що в обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на збільшення ТОВ «Одеський крохмаль» площі придбаного об`єкта (його складової частини) за рахунок земель комунальної власності після набуття у власність цілісного майнового комплексу «Червонознам`янський цукровий завод». При цьому на підтвердження доводів у відповідній частині прокурором надано лист КП «Іванівське бюро технічної інвентаризації» №36 від 15.02.2024 з додатками.

Під час вирішення цього спору було встановлено, що ТОВ «Одеський крохмаль» було набуто у власність цілісний майновий комплекс «Червонознам`янський цукровий завод», що розташований за адресою: Одеська область, Іванівський район, смт Радісне, вул. Шевченка, 1, на підставі договору купівлі-продажу від 15.09.2011. При цьому загальна площа придбаного третьою особою об`єкта нерухомого майна згідно з інформаційною довідкою № 375731588 від 24.04.2024 становила 127 558,5 кв. м.

Слід зазначити, що договір-купівлі продажу від 15.09.2011 не містить відомостей про площу складових частин цілісного майнового комплексу, в тому числі, будівлі сировинної лабораторії; Реєстр прав власності на нерухоме майно містить відомості про загальну площу придбаного ТОВ «Одеський крохмаль» майнового комплексу.

Таким чином, висновок про збільшення ТОВ «Одеський крохмаль» загальної площі сировинної лабораторії зроблений прокурором на підставі опосередкованих (непрямих) доказів, які були надані КП «Іванівське бюро технічної інвентаризації» листом №36 від 15.02.2024, а саме: копії інвентаризаційної справи згідно з паперовими носіями станом на 01.01.2013. Так, порівнявши відомості, надані КП «Іванівське бюро технічної інвентаризації», а також відомості про загальну площу відчуженого ТОВ «Одеський крохмаль» у 2019 році майна, прокурор стверджує про збільшення площі сировинної лабораторії за рахунок земель комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

КП «Іванівське бюро технічної інвентаризації» листом №36 від 15.02.2024 у відповідь на запит прокуратури було надано належним чином завірені копії інвентаризаційної справи (первинної технічної інвентаризації) щодо нерухомого майна за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Радісне, вул. Шевченка, 1 (згідно паперових носіїв станом на 01.01.2013), а саме: копію генплану земельної ділянки (1арк.), копії поверхових планів та експлікацій (14 арк.). Водночас господарський суд зазначає, що незважаючи на вказівку у листі про надання копії інвентаризаційної справи щодо нерухомого майна станом на 01.01.2013, фактично КП «Іванівське бюро технічної інвентаризації» було надано копії матеріалів (плани присадибної ділянки та безпосередньо сировинної лабораторії під №78), складених станом на 23.06.2000, що було встановлено судом за результатом безпосередньо дослідження змісту наявних в матеріалах справи доказів.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку, що складені у 2000 році матеріали інвентаризаційної справи, які містять відомості про площу сировинної лабораторії, не можуть підтвердити обставину придбання ТОВ «Одеський крохмаль» у 2011 році нерухомого майна, одна із складових частин якого становила 412,7 кв.м. Таким чином, сировинна лабораторія могла бути реконструйована у 2005 2010 роках попереднім власником, на чому наполягав відповідач, та відчужена на користь ТОВ «Одеський крохмаль» у стані, в якому вона пізніше і була набута у власність ТОВ «Трапеза».

Таким чином, господарський суд доходить висновку, що з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається за можливе встановити обставину придбання ТОВ «Одеський крохмаль» у 2011 році сировинної лабораторії саме площею 412,7 кв.м. або перебування у власності третьої особи майна у відповідній площі станом на 01.01.2013. Відсутність вказаних доказів не дозволяє суду зробити висновок про збільшення ТОВ «Одеський крохмаль» належного йому майна за рахунок земель комунальної власності.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про недоведеність прокурором обставин здійснення ТОВ «Одеський крохмаль» самочинної реконструкції об`єкта нерухомого майна, що могло мати наслідком збільшення площі майна за рахунок земель комунальної власності. Таким чином, підстави для покладення на ТОВ «Трапеза» як останнього набувача майна обов`язку часткового знесення будівлі та приведення нежитлової будівлі у первісний стан відсутні. Наведене має наслідком відмову у задоволенні заявлених прокурором в інтересах держави в особі Ради позовних вимог до ТОВ «Трапеза» у повному обсязі.

При цьому господарським судом відхиляються доводи ТОВ «Трапеза» та ТОВ «Одеський крохмаль» про перехід до них права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5121855600:01:001:0002, яка надавалася у користування ВАТ АПК «Південний» терміном на 49 років.

Судом було встановлено, що факт передачі ВАТ АПК «Південний» в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5121855600:01:001:0002 терміном на 49 років підтверджується, зокрема, листами Головного управлінням Держгеокадастру в Одеській області. При цьому з наданих відповідачем копії матеріалів справи №2/58-10-3279 про банкрутство ВАТ АПК «Південний» вбачається, що в окремих документах наявні згадки про передачу ВАТ АПК «Південний» земельної ділянки з кадастровим номером 5121855600:01:001:0002 в оренду строком на 49 років. Таким чином, цілком ймовірно, що вказаний договір, який в матеріалах справи відсутній, міг бути укладений.

Проте відсутність в матеріалах справи безпосередньо договору оренди земельної ділянки від 01.11.2005, невжиття як ВАТ АПК «Південний», так і ТОВ «Одеський крохмаль» будь-яких заходів для внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI, через 20 років унеможливлює перевірку обставин переходу до ТОВ «Одеський крохмаль» та ТОВ «Трапеза» будь-яких прав щодо зазначеної ділянки.

Суд звертає увагу відповідача, що у будь-якому випадку наявність права оренди землі, якщо таке і могло перейти до ТОВ «Одеський крохмаль» та ТОВ «Трапеза», повинно включати в себе право забудови земельної ділянки, оскільки в іншому випадку збудоване на такій ділянці майно все одно матиме статус самочинного.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 «Справа «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відмова у задоволенні заявленого прокурором позову з наведених судом мотивів виключає необхідність надання оцінки іншим доводам сторін, наведеним в обґрунтування власних правових позицій.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про правомірність та законність відмови у задоволенні заявленого керівником Березівської окружної прокуратури позову в інтересах держави в особі Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Трапеза» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський крохмаль», про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, припинення права володіння з одночасним закриттям розділу.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ч. 9 ст. 145 ГПК України).

Відмова суду у задоволенні заявленого прокурором позову має наслідком необхідність скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 28.06.2024.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову покладаються на прокурора у зв`язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 145, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.06.2024 у справі № 916/2867/24.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 19 жовтня 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна