Постановление суда № 140736077, 15.10.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/9833/26

Провадження № 4-с/175/29/26

УХВАЛА

Іменем України

"15" жовтня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Яшиної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Грайворонського І.В., заінтересовані особи: Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції на дії (бездіяльність) органу примусового виконання,

В С Т А Н О В И В:

Представник скаржника звернувся до суду зі скаргою, в якій просив зобов`язати Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код в ЄДРПОУ 34991191) зняти з нерухомого майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) арешт, накладений на підставі постанови державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Цибанєвої А.Т. від 18.03.2014 в межах ВП № 39455821 (запис про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 5020526 від 18.03.2014).

В обґрунтування скарги зазначив, що ОСОБА_1 на праві власності належить 2/3 та 1/6 часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень скаржнику ОСОБА_1 стало відомо, що його частка в квартирі обтяжена арештом, накладеним на підставі постанови державного виконавця Краматорського ВДВС Краматорського МУЮ Цибанєвої А.Т. від 18.03.2014 в межах ВП № 39455821 (запис про обтяження № 5020526 від 18.03.2014). Через представника скаржник звернувся до Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою від 04.06.2026 про повідомлення особи стягувача та зняття арешту як такого, що існує тривалий час при відсутності майнових претензій з боку стягувача та невиправдано обмежує право скаржника на мирне володіння своїм майном. 10.06.2026 з Краматорського ВДВС надійшла відповідь, що за даними АСВП зареєстроване ВП № 39455821 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , боргу на користь ДП «Агрофірма «Шахтар» АП «Шахта ім. А.Ф. Засядька» (проте в запиті зазначено про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). За даними АСВП була винесена постанова про відкриття провадження, а також постанова від 18.03.2014 про арешт майна боржника (запис в ДРРПНМ № 5020526). У відділі відсутні дані про погашення боргу, а тому зняття арешту можливе через суд. По телефону 17.06.2026 державний виконавець підтвердила, що відсутні будь-які матеріали цього виконавчого провадження, в тому числі і постанова про відкриття ВП. Також державний виконавець підтвердила, що не виключається, що арешт був накладений помилково.

Від представника скаржника адвоката Грайворонського І.В. до суду надійшла заява про проведення розгляду справи без участі їх представника, в якій підтримав скаргу у повному обсязі і просив її задовольнити.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали скарги, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 05.02.2026 року, на майно ОСОБА_1 , а саме квартиру АДРЕСА_1 було накладено арешт на підставі постанови державного виконавця Краматорського ВДВС Краматорського МУЮ Цибанєвої А.Т. від 18.03.2014 в межах ВП № 39455821 (запис про обтяження № 5020526 від 18.03.2014)

Відповідно до листа Краматорського ВДВС від 10.06.2026, вбачається, що за даними АСВП зареєстроване ВП № 39455821 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , боргу на користь ДП «Агрофірма «Шахтар» АП «Шахта ім. А.Ф. Засядька» (проте в запиті зазначено про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Представником скаржника також було долучено до матеріалів справи відповідь ДП «Агрофірма «Шахтар» АП «Шахта ім. А.Ф. Засядька» про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не має заборгованості перед цим підприємством.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Таким чином судом встановлено, що в межах ВП № 39455821 було накладено арешт на підставі постанови державного виконавця Краматорського ВДВС Краматорського МУЮ Цибанєвої А.Т. від 18.03.2014 на майно скаржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), проте з відповіді Краматорського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Харківського МУЮ вбачається, що за даними АСВП зареєстроване ВП № 39455821 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) боргу на користь ДП «Агрофірма «Шахтар» АП «Шахта ім. А.Ф. Засядька», тобто в даному випадку скаржник не є боржником в межах ВП № 39455821, та суд не може достовірно вважати, що саме на майно скаржника ОСОБА_1 , як боржника в межах ВП № 39455821 було накладено арешт, оскільки наявні відмінності в даті народження боржника в межах ВП № 39455821 та скаржника.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 161/3171/19 (провадження № 61-2484св20), у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 157/298/19 (провадження № 61-20261св19).

Оскільки положеннями ЦПК України не передбачене закриття провадження у справах за скаргою на дії (бездіяльність) органу примусового виконання, якщо скаржник не є боржником у виконавчому провадженні, суд за аналогією, застосовує положення ст.255 ЦПК України щодо закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки було встановлено з доказів, що скаржник не є боржником у виконавчому провадженні, в якому оскаржуються дії (бездіяльність) органу примусового виконання, суд роз`яснює право скаржнику на звернення до суду в порядку позовного провадження, а провадження у справі необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (за аналогією).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 255, 260, 353, 447 ЦПК України, законом України «Про виконавче провадження», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження за скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Грайворонського І.В., заінтересовані особи: Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції на дії (бездіяльність) органу примусового виконання закрити.

Роз`яснити скаржнику право звернення до належного суду з позовною заявою в порядку позовного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення безпосередньо до апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. М. Білоусова