Решение № 140729645, 24.06.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

Іменем України

справа №133/3629/24

24.06.26

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючої судді Пєтухової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Козятині в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ТОВ «СВЕА Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №241.17984.004836004 від 24.01.2019 року у розмірі 91738,95 грн., та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.01.2019 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z41.17984.004836004.

Відповідач отримав кредит у розмірі 37943,00 грн. та зобов`язався повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із графіком платежів. Кредит надавався строком на 36 місяців, кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 0,0% річних. Підписанням відповідного кредитного договору позичальник приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts) та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи банку. На виконання умов вищевказаного договору АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «СВЕА Фінанс» (попередня назва «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») укладено договір факторингу №01.02-31/23. ТОВ «СВЕА Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за даним договором факторингу «СВЕА Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором №Z41.17984.004836004 від 24.01.2019.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № Z41.17984.004836004 від 24.01.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подачі позову, складає 91 738,95 грн., з яких: - заборгованість за основним боргом, грн 26752,63 грн.; заборгованість за відсотками 8,93 грн.; заборгованість за іншими процентними платежами - 64 977,39 грн.

Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлялась належним чином, про що свідчить розписка про отримання судового повідомлення, яке відповідач отримав 23.05.2026.

Відповідач своїм правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 24.01.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір Z41.17984.004836004 (далі - кредитний договір). Договір містить підписи сторін.

Відповідно до кредитного договору, Банк надає Позичальнику Кредит у розмірі 37943,00 гривень а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із Графіком платежів. Кредит надавався строком на 36 місяців із відсотковою ставкою за користування кредитом 0,01%. Підписанням відповідного Кредитного договору Позичальник також приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public -contracts) та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку. Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках включно до 17 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів (п. 2.1. договору). Відповідно до пункту 3.3.1. договору передбачено, що в разі невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, банк має право нараховувати пеню, за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі: 0,15 % - в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня та по день повного погашення заборгованості за цим договором, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань позичальником на підставі договору, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до пункту 3.3.3. договору позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу банку зобов`язаний оплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. У відповідності до п. 5.7. договору згідно з Законом України «Про споживче кредитування», реальна річна процентна ставка складає 164,2856598%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) на момент укладання договору складає 98050,50 гривні. Вказані показники діють за умови своєчасного погашення позичальником грошових зобов`язань відповідно до п. 2.1 цього договору та за дії процентної ставки, вказаної в п. 1.4 договору. Договір підписано власноручним підписом відповідача та відповідно до п. 5.2 договір набрав чинності з моменту його підписання.

На виконання умов вищевказаного договору акціонерним товариством «Ідея Банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Дані обставини підтверджуються довідкою-розрахунком заборгованості станом на 25.07.2023 по Кредитному договору №Z41.17984.004836004 від 24.01.2019 року, з якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 , складає: заборгованість за основним боргом 26752,63 гривень; заборгованість за відсотками 8,93 гривень; заборгованість за іншими процентними платежами 64977,39 гривень. Всього заборгованість складає 91738,95 гривень.

Користування кредитними коштами також підтверджується випискою з 24.01.2023 по 25.07.2023 про рух коштів по рахунку відповідачки, де остання дія з кредитними коштами була здійснена 25.11.2019.

25.07.2023 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА»), було укладено Договір факторингу №01.02- 31/23. Відповідно до Договору Факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої Права Вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло Право Вимоги за Первинними Договорами, в розмірі заборгованостей Боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників. В тому числі за даним Договором факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором №Z41.17984.004836004 від 24.01.2019. Пунктом 4.1 розділу 4 Договору факторингу визначено, що фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування в розмірі 11 963 508 гривень шляхом перерахунку 100% вказаної суми на рахунки клієнта.

Відповідно до платіжної інструкції №9217 від 26.07.2023, фактором ТОВ РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» сплачено клієнту АТ «Ідея Банк», плату за відступлення права вимоги за договір факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 в розмірі 11 963 508 гривень.

Відповідно до рішення СВЕА ЕКОНОМІ КІПР ЛІМІТЕД єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» № 1 від 25.03.2024 змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС».

З відомостей витягу з Реєстру боржників №3 до Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 встановлено, що до ТОВ «РОСВЕН ІНФЕСТ УКРАЇНА» перейшло право вимоги за кредитним договором №Z41.17984.004836004 від 24.01.2019, загальна сума заборгованості якого становить 91738,95 гривень, боржником є ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться(роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, що відповідає положенням ст. 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі наведених положень, а також враховуючи досліджені судом докази в матеріалах справи, суд вважає, що між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 21.01.2019 було укладено кредитний договір, в якому сторонами були узгоджені істотні умови такого договору, на підставі якого відповідач отримала кредитні кошти, які зобов`язалась повернути їх та сплатити проценти.

Крім того, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги АТ «Ідея Банк» до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №Z41.17984.004836004 від 24.01.2019 та набуття такого права ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва ТОВ «РОСВЕН ІНФЕСТ УКРАЇНА») відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаними кредитними договорами відповідачем не представлено суду, як і надано доказів сплати суми боргу у добровільному порядку.

Оскільки відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договорами у добровільному порядку, суму отриманих грошових коштів банку не повернув, тому суд вважає позовні вимоги в частині повернення тіла кредиту та відсотків за користування ними обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо стягнення інших відсоткових платежів, суд зазначає таке.

Згідно п.1.4 Кредитного договору встановлено, що за обслуговування кредиту Банком, що включає в себе: - надання Інформації по рахункам Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; - надання Інформації по рахунку Позичальника Із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення Інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; - опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником Із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором (далі «Графік щомісячних платежів»).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Судом встановлено, що до кредитного договору включено умови за обслуговування кредиту, в тому числі задодаткові та супутні послуги. Розрахунок платежів за такі послуги міститься в самому договорі, який особисто підписаний відповідачем. Умови про необхідність їх сплати відповідачем у розмірі 60101,64 грн було визначено сторонами у договорі кредиту і, відповідно, це входить до основного зобов`язання за кредитним договором, а тому їх стягнення з відповідача є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають також стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 2422,40 грн. які були сплачені позивачем при подачі позову до суду.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 626, 634, 1054-1055 ЦК України, ст. ст.81, 89, 141, 223, 258-259, 263-265, 273, 279 ЦПК України, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» заборгованість у сумі 91738 (дев`яносто одна тисяча сімсот тридцять вісім) гривень 95 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його постановлення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його постановлення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА

Дата документу 24.06.2026