Решение № 140717633, 19.10.2026, Миронівський районний суд Київської області

19.10.2026

Єдиний унікальний № 371/443/26 провадження № 2/371/1062/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Миронівка

ЄУН 371/443/26

Провадження № 2/371/1062/26

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судового засідання Чайки А.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача звернулася до суду з цим позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 09 лютого 2022 року ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідач уклали кредитний договір № 46269871, в якому сторони узгодили розмір кредиту, умови його надання, визначили порядок та строки повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами. Відповідач підписав договір електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора.

01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» уклали договір факторингу № 01092025/1, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» право грошової вимоги за кредитним договором № 46269871 від 09 лютого 2022 року.

Сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 46269871 від 09 лютого 2022 року, визначена у реєстрі боржників від 01 вересня 2025 року, складала 15 752,00 грн, з яких 4400,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11352,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення про відступлення права вимоги, відповідач своїх зобов?язань за умовами договору не виконав.

Звертаючись до суду, представник позивача зазначила, що після укладення договору факторингу відповідач будь-яких дій, направлених на виконання умов договору не вчиняв, заборгованість не погасив. У зв?язку з чим загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором, право вимоги за яким набув позивач відповідно до договору факторингу, складає 15752,00 грн.

Вказану суму заборгованості, судові витрати в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн просила стягнути з відповідача в судовому порядку.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 23 березня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 13 квітня 2026 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 та здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 01 червня 2026 року у АТ «Ощадбанк» витребувано інформацію про те, чи було емітовано на ім`я відповідача платіжну карту, виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, інформацію про зарахування грошових коштів на рахунок вказаної картки, інформацію про номер телефону, на який відправлялася інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою, та інші номера телефонів, які знаходяться в анкетних даних відповідача.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 17 червня 2026 року в ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 01 червня 2026 року про витребування доказів у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості внесені виправлення, яким у резолютивній частини ухвали зазначено індивідуальний податковий номер відповідача.

Аргументи учасників справи

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що він договір кредиту не укладав, коштів у борг не брав, дізнався про те, що має кредитну заборгованість у розмірі 15752,00 грн у вересні 2025 року, коли до нього зателефонували з установи, якій відступлено право вимоги за кредитом. Відразу він подумав, що йому телефонували якісь шахраї, проте згодом дізнався, що його колишня дівчина, маючи доступ до його особистого телефону, здійснила відповідні операції та оформила на нього кредит. Йому вона про це нічого не сказала. З часом вони посварилися та розійшлися. Кредитні кошти були зараховані на його банківську картку, проте він не знав про це, оскільки в той період часу перебував за кордоном, додаток на мобільному телефоні, за яким можна відстежити баланс банківської картки, в нього не працював. Згодом він повернувся в Україну, відновив банківську картку та встановив мобільний додаток, але інформація про кредит не відображалася. Розуміє, що кредитні кошти надходили на його банківську картку та що він сам надав доступ до телефону колишній дівчині. До правоохоронних органів з даного приводу він не звертався. Позовні вимоги визнає частково, не заперечує проти стягнгення з нього суми 4400,00 грн, що є тілом кредиту, у задоволенні решти позовних вимог просив відмовити. Вказав, що він є особою з інвалідністю, потребує постійного лікування та звільнений від сплати судового збору.

Представник позивача ТОВ «ФК «Позика» подала до суду заяву про розгял справи без її участі. У заяві позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

Фактичні обставини справи

За результатами розгляду справи суд встановив такі фактичні обставини.

09 лютого 2022 року ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем на умовах строковості, зворотності, платності, відповідно до правил надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця, укладено договір про надання фінансового кредиту № 46269871 (а.с. 13-19).

За умовами договору (пункт 3.1.) товариство надає клієнту кредит в розмірі 4400 грн з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно пункту 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах цього договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у пункті 4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта.

Відповідно до пунктів 3.2.1. та 3.2. договору, пільговий період 30 календарних днів з 09 лютого 2022 року до 11 березня 2022 року, пільгова процентна ставка (знижка) 2,6 %; відповідно до пунктів 3.2.2. та 3.2. договору, стандартний період 60 календарних днів з 12 березня 2022 року до 10 травня 2022 року, стандартна процента ставка 3%.

Договір підписано відповідачем електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора 803775.

Згідно з умовами договору відповідач отримав кредитні кошти у розмірі, передбаченому укладеним договором. Згідно з даними інформаційної довідки ТОВ «УПР» № 3152_251021114530 від 21 жовтня 2025 року на картку НОМЕР_1 було здійснено перерахунок коштів 09 лютого 2022 року в розмірі 4400,00 грн в системі iPay.ua - 136683230 (а.с. 26).

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/01, за умовами якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» право грошової вимоги за кредитним договором № 46269871 від 09 лютого 2022 року (а.с. 20-22).

Відповідно до розділу 4 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними реєстру прав вимоги у формі, наведеній в додатку №1 до цього договору.

01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» підписано акт приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу №01092025/01 від 01 вересня 2025 року (а.с. 43).

Згідно даних платіжної інструкції №6054383 від 02 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Позика» сплачено ТОВ «ФК «Ірбіс» за відступлення прав вимог за договором факторингу №01092025/01 від 01 вересня 2025 року 3 490 472,17 грн (а.с. 28).

Відповідно до даних витягу з реєстру боржників від 01 вересня 2025 року, розрахунку заборгованості, складеного первинним кредитором, ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» право грошової вимоги за кредитним договором 46269871 від 09 лютого 2022 року. Сума заборгованості відповідача за кредитним договором, визначена у реєстрі боржників та розрахунку заборгованості, станом на 01 вересня 2025 року, складає 15752,00 грн, з яких 4400,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11352,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 30-31, 46).

14 липня 2026 року на виконання вимог ухвал Миронівського районного суду Київської області від 01 червня 2026 року та 17 червня 2026 року АТ «Ощадбанк» надані докази, які підтверджують ті орбставини, що ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» відкрито банківський рахунок, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , анкетні дані містять номер телефону НОМЕР_3 , який є фінансовим номером. Додатком до відповіді є меморіальний ордер №0196860511 від 11 лютого 2022 року. За даними ордеру ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в сумі 4400,00 грн (а.с. 109-111).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (далі за текстом - Закон № 675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону № 675-VIII зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 наведеного Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно з частинами дванадцятою, тринадцятою статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 675-VIII моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з метою отримання кредитних коштів уклав кредитний договір з кредитною установою за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто одноразового ідентифікатора 803775.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, підписавши кредитний договір електронним підписом, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений позикодавцем у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, на підставі укладеного електронного договору, який вважається укладеними у письмовій формі, у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов?язки, які походять із договору позики.

З досліджених судом письмових доказів вбачається, що ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідач обумовили у письмовому вигляді та передбачили порядок та умови отримання коштів у позику, погашення позики, погашення заборгованості по позиці, розмір відсотків, що підлягають сплаті за користування позикою, в тому числі і при неналежному виконанні договірних зобов`язань.

На підставі положень статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання передбачені статтею 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Надані суду та оцінені докази підтверджують факт зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, факт користування кредитними коштами. У порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання за укладеним договором не виконав, кредитні кошти кредитодавцю не повернув.

Щодо відступлення права вимоги

Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і негрошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012).

Відповідні докази суду надані, тому суд зазначає, що право грошової вимоги за укладеним кредитним договором на підставі договору факторингу перейшло до позивача. Відступлення права грошової вимоги до відповідача та набуття такого права ТОВ «ФК «Позика» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

Відповідач після відступлення позивачу права грошової вимоги не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, ні на рахунки попереднього кредитора ТОВ «ФК «Ірбіс», ні на рахунок ТОВ «ФК «Позика».

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку, що відповідач має заборгованість перед ТОВ «ФК «Позика» за договором про надання фінансового кредиту № 46269871 від 09 лютого 2022 року у розмірі 15752,00 грн.

Відомостей про погашення заборгованості матеріали справи не містять. Відповідач у судовому засіданні підтвердив той факт, що жодних платежів в рахунок погашення заборгованості не здійснював.

Відсутність у матеріалах справи відомостей про повідомлення боржника про перехід права вимоги до нового кредитора за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Висновки за результатами розгляду

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики підтверджені матеріалами справи. Позивач довів обґрунтованість усіх заявлених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат

На підставі частин першої - третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підставі частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п?ята статті 137 ЦПК України).

За приписами частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов?язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов?язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2662,40 грн, що підтверджується даними виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету Украни.

Окрім судового збору представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви долучено копії таких доказів: копію договору №39493634/01 про надання правої допомоги від 02 січня 2026 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №841, виданого 22 липня 2016 року Радою адвокатів Волинської області, акта надання послуг на підтвердження факту надання правничої допомоги від 16 лютого 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості від 16 лютого 2026 року.

Клопотань про зменшення розміру судових витрат відповідач не подавав.

Мотиви відповідача про наявність підстав для звільнення від сплати судових витрат відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за приписами якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, не заслуговують на увагу, оскільки особи, які мають відповідний статус, звільняються від сплати судового збору лише у справах, пов`язаних із захистом їхніх соціальних прав.

Враховуючи ціну позову, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витраченого часу, принципів співмірності та розумності судових витрат, критеріїв реальності адвокатських витрат, критеріїв розумності їхнього розміру, суд вважає, що понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 274, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №46269871 від 09 лютого 2022 року, з урахуванням суми основного боргу та заборгованості за відсотками, у розмірі 15752 гривень 00 копійок та понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2662 гривень 40 копійок та витрат на правничу допомогу в розмірі 5500 гривень, всього 23 914 (двадцять три тисячі дев`ятсот чотирнадцять) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 19 жовтня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, IBAN № НОМЕР_4 в ПуАТ «КБ «Акорд Банк», місцезнаходження: юридична адреса: будинок під номером 21/1, вулиця Симона Петлюри, місто Бровари, Київська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_1 .

Суддя Л.О. Капшук