Решение № 140710753, 15.10.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 р.№ 400/7384/26м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Бульби Н.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства, у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,доДругого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), бульв. Квітковий, 4, корп.4, м. Південноукраїнськ, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 55002,провизнання відмови протиправною, скасування арешту, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання відмови протиправною, скасування арешту, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на примусовому виконанні в Южноукраїнському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції перебувало виконавче провадження №49587254 з примусового виконання виконавчого листа № 486/2193/14-к, виданого Южноукраїнським міським судом Миколаївської області про конфіскацію у нього, як засудженого, всього особистого майна. 12 березня 2016 року по вказаному виконавчому провадженню винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна. Повторно на примусове виконання виконавчий лист № 486/2193/14-к не пред`являвся. Повідомлено, що арешт може бути знятий, серед іншого, за рішенням суду.

Суд ухвалою від 07.10.2026 відкрив провадження по справі та призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями розгляду окремих термінових адміністративних справ на 15.10.2026.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, жодних заяв до суду від відповідача не надходило.

Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи воєнний стан та ведення бойових дій на території Миколаївської області, з метою безпеки учасників судового процесу, суд не призначав судового засідання, та розглянув справу без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

Жодних заперечень щодо розгляду справи в порядку письмового провадження від учасників судового провадження до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, заслухавши представника відповідача, суд встановив наступне.

На примусовому виконанні в Южноукраїнському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції перебувало виконавче провадження № 49587254 3 примусового виконання виконавчого листа № 486/2193/14-к, виданого Южноукраїнським міським судом Миколаївської області про конфіскацію у ОСОБА_1 , як засудженого, всього особистого майна.

12.03.2016 року винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна ВП № 49587254.

02.04.2026 позивач звернувся до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою щодо зняття арешту з його майна.

Листом від 03.04.2026 Царинному відмовлено у знятті арешту з майна та роз`яснено, що в таких випадках арешт може бути знятий тільки за рішенням суду.

Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частити другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першої стаття 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним (частина третя статті 41 Основного Закону України).

Статтею 391 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (чинного на момент винесення постанови) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 22.06.2016 № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд встановив, що 12.03.2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Окрім того, листом від 08.05.2026 відповідач повідомив позивача про відсутність на примусовому виконанні виконавчого провадження по стягненню з нього боргу за оскаржуваним ВП.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен зняти арешт з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № 49587254, оскільки наявність протягом тривалого часу (більше трьох років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1331,20 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (бульв. Квітковий, 4, корп.4, м. Південноукраїнськ, Вознесенський р-н, Миколаївська обл.,55002, код ЄДРПОУ 45112306) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмовуДругого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)у знятті арешту з всьго, в тому числі нерухомого майна ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (бульв. Квітковий, 4, корп. 4, м. Південноукраїнськ, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 55002, код ЄДРПОУ 45112306) вчинити дії щодо зняття арешту з всього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою державного виконавця Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції на підставі постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 49587254 з примусового виконання виконавчого листа № 486/2193/14-к, виданого Южноукраїнським міським судом Миколаївської області.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (бульв. Квітковий, 4, корп.4, м. Південноукраїнськ, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 55002, код ЄДРПОУ 45112306) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн двадцять коп) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 15.10.2026.

Суддя Н.О. Бульба