Решение № 140709451, 19.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року 320/24664/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва письмову заяву уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ МЕТ-ІНОКС" про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ МЕТ-ІНОКС" (адреса 08147, Україна, Бучанський р-н, Київська обл., село Софіївська Борщагівка, вулиця Гетьманська, будинок 6 інше 49 ЄДРПОУ 42013326) до Головного управління ДПС у Київській області (адреса 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5А ЄДРПОУ 44096797) та до ДПС України (адреса 04053, м. Київ, Львівська пл., 8 ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ МЕТ-ІНОКС" звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області та до ДПС України про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 07.01.2026 року № 13554456/42013326 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 14.11.2025 року № 89, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ МЕТ-ІНОКС" (код ЄДРПОУ 42013326).

- зобов`язати Державну податкову службу України (ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.11.2025 року № 89, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ МЕТ-ІНОКС" (код ЄДРПОУ 42013326), датою її подання на реєстрацію.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2026 року ухвалено адміністративний позов задовольнити.

Суть заяви, що вирішується.

08.09.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла письмова заява про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі, у якій просив суд ухвалити у справі № 320/24664/26 додаткове судове рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути на користь ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ МЕТ-ІНОКС» (ЄДРПОУ 42013326) 55 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 44096797).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду зазначеної заяви 24.09.2026 визначено головуючого суддю Вісьтак М.Я.

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Цією ж статтею передбачено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, додаткове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (рішення чи ухвали), внаслідок чого залишилися невирішеними певні питання, зокрема, питання стосовно розподілу судових витрат та визначення способу виконання судового рішення, якщо суд вирішив питання про право.

При цьому додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення та встановлювати для сторін нові права або обов`язки, якщо такі не підлягали дослідженню під час розгляду адміністративної справи.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 7 статті 139 КАС України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 КАС України).

У випадку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина 4 статті 143 КАС України).

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 статті 143 КАС України).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (частина 1 статті 30 Закону України № 5076-VI від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги (частина 2 статті 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина 3 статті 30 Закону № 5076-VI).

Ключовим питанням у справі є наявність чи відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI (висновок Верховного Суду у справі № 826/14340/18 (постанова від 19.09.2023).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 (постанова від 16.11.2022) зазначила, що з аналізу статті 30 Закону № 5076-VI слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Верховний Суд у справі № 912/2620/21 (постанова від 24.01.2023) дійшов висновку, що ненадання детального опису робіт (наданих послуг) у разі, якщо умовами договору про надання професійної правничої допомоги передбачено фіксовану оплату, не є самостійною підставою для відмови у стягненні таких витрат.

Отже, якщо сторони погодили гонорар за послуги адвоката у фіксованому розмірі, надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги є необов`язковим.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 910/13078/23 (додаткова постанова від 26.02.2025).

Верховний Суд у справі № 200/9888/19-а (постанова від 13.05.2021) виснував, що з запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін.

Відтак, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 08.05.2023 у справі № 140/2165/19, від 17.10.2024 у справі № 580/7963/21, від 19.03.2025 у справі № 320/39247/23.

Ця ж позиція була викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду.

Судом встановлено, що позивач звернувся із заявою про ухвалення у справі додаткового рішення, посилаючись на те, що під час ухвалення рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2026 не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У заяві позивач просить стягнути з відповідача на його користь 55 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 44096797). Сторона позивача зазначила, що до складу витрат входить фактично сплачена сума 42 500,00 грн і 12 500,00 грн, яку Замовник зобов`язаний сплатити за вже надану правничу допомогу. Вказано, що правнича допомога надавалася на підставі договору б/н від 27.04.2026, Додаткової угоди № 1 від 27.04.2026 про попередній гонорар 40 000,00 грн та Додаткової угоди № 2 від 19.06.2026 про остаточний обсяг послуг у справі № 320/24664/26 і загальний фіксований гонорар 55 000,00 грн. Додатковою угодою № 2 визначено, що 42 500,00 грн сплачено, а 12 500,00 грн підлягає оплаті.

Разом з цим, у спільному відзиві сторона відповідача заперечувала щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача полягає в тому, що заявлена позивачем сума у розмірі 40 000,00 грн є неспівмірною та завищеною. Відповідно до статей 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу має бути підтверджений належними доказами та співмірним зі складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт, а також значенням справи для сторони. За клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір таких витрат у разі недотримання зазначених вимог. Відповідач зазначає, що справа № 320/24664/26 є типовою, спірні правовідносини є поширеними, а законодавство та судова практика щодо них є послідовними. З огляду на характер спору, який стосується правомірності рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, його розгляд не потребував значних витрат часу та особливих інтелектуальних зусиль для формування правової позиції. Крім того, відповідач вказує на відсутність належного підтвердження фактичного здійснення заявлених витрат та їх обґрунтованого розрахунку. При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності, необхідності та розумності витрат, а також їх співмірність із конкретними обставинами справи. З урахуванням наведеного, відповідач вважає заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн неспівмірними та такими, що не підлягають відшкодуванню, і просить відмовити у задоволенні відповідної вимоги.

Верховний Суд у справі № 805/5029/18-а (постанова від 27.06.2024) вказав, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у справі № 380/28411/23 (постанова від 05.12.2024) вказав, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у справі № 640/3098/20 (постанова від 28.04.2021), метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених витрат, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Оцінюючи заявлену позивачем до відшкодування суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 55 000 грн, суд бере до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом, зокрема копією договору про надання правничої (правової) допомоги, додатковою угодою № 1 від 27.04.2026, додатковою угодою № 2 від 19.06.2026, актом приймання-передачі наданої правничої допомоги від 07.09.2026, детальним розрахунком (описом) витрат, банківською випискою про оплату 42 500,00 грн від 11.06.2026 та копією ордера серії АІ № 2188385.

Разом з тим, при визначенні розміру витрат, що підлягають відшкодуванню, суд враховує не лише факт їх понесення, а й їх співмірність зі складністю справи, обсягом та характером виконаної адвокатом роботи, часом, необхідним для її виконання, а також значенням справи для позивача.

Судом враховується, що адміністративна справа № 320/24664/26 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим судові засідання у справі не проводилися. Розгляд справи здійснювався на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів та поданих сторонами процесуальних документів.

При цьому спір стосувався правомірності рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної, а відповідні правовідносини є поширеними та сформована значна судова практика щодо їх вирішення. Матеріали справи та характер спірних правовідносин не свідчать про їх особливу складність, яка б зумовлювала необхідність значних витрат часу та інтелектуальних зусиль адвоката.

Суд також враховує обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, який полягав у формуванні правової позиції, аналізі рішення контролюючого органу та первинних документів, підготовці позовної заяви, опрацюванні відзиву та підготовці відповіді на відзив, а також здійсненні супроводу справи у письмовому провадженні.

Враховуючи характер спірних правовідносин, порядок розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, відсутність судових засідань, обсяг матеріалів справи, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума 55 000 грн є неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих послуг.

Водночас з урахуванням фактичного обсягу виконаної адвокатом роботи та необхідності підготовки процесуальних документів суд вважає обґрунтованим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат у розмірі 20 000 грн.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 241-246, 252, 255, 295 КАС України, суд -

вирішив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ МЕТ-ІНОКС" про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

2. Ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути на користь ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ МЕТ-ІНОКС» (ЄДРПОУ 42013326) 20 000,00 грн (двадцять тисяч) витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 44096797).

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Копію додаткового рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.