Решение № 140707274, 02.10.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1544/26

Провадження №2/190/1080/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 жовтня 2026 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, вказуючи, що 13 лютого 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5314603 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України

«Про електронну комерцію». За умовами вказаного договору ТОВ «Лінеура Україна» надав відповідачу шляхом перерахування на картку позичальника грошові кошти в сумі 21000,00 грн., строком на 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 0,95 % на день, нарахування разової комісії за надання кредиту.

29 вересня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-38/25, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняв право грошової вимоги до боржників. Відповідно до додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-38/25 від 29.09.2025 року перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 5314603 від 13.02.2025 року. В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 79285,50 грн., з яких заборгованість за сумою кредиту - 21000,00 грн., заборгованість по відсотках 45685,50 грн., пеня, штраф - 10500,00 грн., комісія 2100,00 грн.

Крім того, 17 лютого 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання споживчого кредиту №9761391 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами вказаного договору ТОВ «Мілоан» надав відповідачу шляхом перерахування на картку позичальника грошові кошти в сумі 17000,00 грн., строком на 345 днів, комісія за надання кредиту становить 2125,00 грн. та нараховується за ставкою 12.50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування становить 52360,00 грн. та нараховується за ставкою 14.00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду).

27 червня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-16/25, за умовами якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняв право грошової вимоги до боржників. Відповідно до додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-16/25 від 27.06.2025 року перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 9761391 від 17.02.2025 року. В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 46165,00 грн., з яких заборгованість за сумою кредиту - 17000,00 грн., заборгованість за комісією за надання кредиту 2125,00 грн., заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 19040,00 грн., заборгованість за штрафом - 8000,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, просять стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 125450,50 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» свого представника в судове засідання не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в прохальній частині позову просили проводити розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідачу ОСОБА_1 у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання направлено судову повістку про виклик до суду. Вказана судова поштова кореспонденція повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній»/а.с.18/. Також ОСОБА_1 , про розгляд справи повідомлений належним чином, інформація про виклик у справі відповідача розміщувалася судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України, причину неявки до суду не повідомив /а.с.17/.

Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

13 лютого 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5314603. Договір підписано відповідачем з використання електронного підпису, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору відповідачу шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 надано кредит в розмірі 21000,00 грн. (п. 1.2, 2.1 Договору), строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Графіку платежів, що є додатком №1 до Договору (п.1.3 Договору), стандартна процентна ставка становить 0,95 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту (п. 1.4.1 Договору). Договір підписано електронним цифровим підписом «35373».

Згідно з листом ТОВ «Пейтек» №20250930-2237 від 30.09.2025 року на підставі договору про організацію переказу грошових коштів №03012024 укладеного з ТОВ «Лінеура Україна», 13.02.2025 року було здійснено транзакцію №53146031739449631 через АТ «ПУМБ» на суму 21000,00 грн. на картку № НОМЕР_2 .

29 вересня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-38/25, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняв право грошової вимоги до боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу № 01.02-38/25 від 29.09.2025 року, за порядковим номером 1215, перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5314603 від 13.02.2025 року загальна сума заборгованості складає 79285,50 грн., з яких заборгованість за сумою кредиту - 21000,00 грн., заборгованість по відсотках 45685,50 грн., пеня, штраф - 10500,00 грн., комісія 2100,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №5314603 від 13.02.2025 року ОСОБА_1 має борг перед позивачем у розмірі 79285,50 грн., з яких 21000,00 грн.- заборгованість за сумою кредиту, 45685,50 грн.- заборгованість по відсотках, 10500,00 грн. - пеня, штраф, 2100,00 грн. - комісія.

17 лютого 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений Договір про споживчий кредит №9761391, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 17000,00 грн., строком на 345 днів з 17.02.2025 року, дата остаточного погашення кредиту 28.01.2026 року (пп.1.2., 1.3., 1.4. Договору).

Відповідно до п.1.5.1. Кредитного договору № 9761391 від 17.02.2025 року комісія за надання кредиту: 2125,00 грн., яка нараховується за ставкою 12,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п.1.5.2. Кредитного договору № 9761391 від 17.02.2025 року комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 52360,00 грн., що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду, що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору № 9761391 від 17.02.2025 року кредитні кошти надані відповідачу безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .

Договір про споживчий кредит № 9761391 від 17.02.2025 року підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором «216741».

Згідно платіжного доручення № 148137540 вбачається, що ТОВ "Мілоан" через ПриватБанк на виконання умов кредитного договору № 9761391 від 17.02.2025 року на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 перерахували кредитні кошти у розмірі 17000,00 грн. від 17.02.2025 року, отримувач ОСОБА_1 .

27 червня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-16/25, за умовами якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняв право грошової вимоги до боржників.

Відповідно до Реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу № 01.02-16/25 від 27.06.2025 року перейшло право вимоги до відповідача (порядковий номер 65) за кредитним договором № 9761391 від 17.02.2025 року у розмірі 46165,00 грн., з яких заборгованість за сумою кредиту - 17000,00 грн., заборгованість за комісією за надання кредиту 2125,00 грн., заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 19040,00 грн., заборгованість за штрафом - 8000,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №9761391 від 17.02.2025 року ОСОБА_1 має борг перед позивачем у розмірі 46165,00 грн., з яких 17000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту , 2125,00 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту, 19040,00 грн. - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 8000,00 грн. - заборгованість за штрафом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (зі змінами), на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Судом встановлено факт укладення договорів №5314603 від 13.02.2025 року, №9761391 від 17.02.2025 року та отримання грошових коштів на умовах, узгоджених сторонами Договорів.

Відповідач не надав доказів належного виконання умов Договорів №5314603 від 13.02.2025 року, №9761391 від 17.02.2025 року.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» право грошової вимоги до відповідача щодо грошових та інших зобов`язань за Договором №5314603 від 13.02.2025 року, також підтверджено, що ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» право грошової вимоги до відповідача щодо грошових та інших зобов`язань за Договором №9761391 від 17.02.2025 року.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідач свої договірні зобов`язання у визначені договором строки і обсяги не виконав, і станом на час розгляду справи відомостей про погашення заборгованості за вказаними договорами повністю чи частково відповідачем суду не надано, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості: за договором №5314603 від 13.02.2025 року в сумі 68785,50 грн., з яких 21000,00 грн.- заборгованість за сумою кредиту, 45685,50 грн.- заборгованість по відсотках, 2100,00 грн. - комісія; за договором № 9761391 від 17 лютогго 2025 року у розмірі 19125 грн., з яких 17000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 2125,00 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Що стосується позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту за договором №9761391 від 17 лютогго 2025 року, суд вважає в цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

У п.1.5.2. Кредитного договору № 9761391 від 17.02.2025 року зазначено: «Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 52360,00 грн., що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду, що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору».

Проте, ці вимоги не підлягають задоволенню, бо стягнення комісії, пов`язаної з обслуговуванням безпосередньо цього кредиту, суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як наголошено у висновках Верховного Суду України в постановах від 16 листопада 2016 року (справа № 6-1746цс16), від 06 вересня 2017 року (справа № 6-2071цс16) і підкреслено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року (справа № 666/4957/15-ц), з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зміст якого кореспондується до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що до змісту складової частини кредитного договору № 9761391 від 17.02.2025 року було закладено умови з виплати йому позичальником комісії, зокрема за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), як за дії, вчинювані на власну користь ТОВ «Мілоан», що є нікчемними та не потребують визнання їх недійсними, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 19040,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за пенею/штрафом за договорами №5314603 від 13.02.2025 року, № 9761391 від 17.02.2025 року , суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що пеня та штрафи нараховані відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку її сплати на користь позикодавця, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені/штрафу за договором №5314603 від 13.02.2025 року у розмірі 10500,00 грн., штраф за договором № 9761391 від 17.02.2025 року у розмірі 8000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача слід стягнути в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 1865,70 грн. (2662,40 х 87910,50 : 125450,50 грн.).

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (04070, м.Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість заборгованість у розмірі 87910 (вісімдесят сім тисяч дев`ятсот десять) грн. 50 коп. з яких:

- за кредитним договором № 5314603 від 13 лютого 2025 року у розмірі 68785,50 грн., з яких 21000,00 грн.- заборгованість за сумою кредиту, 45685,50 грн.- заборгованість по відсотках, 2100,00 грн. - комісія;

- за кредитним договором № 9761391 від 17 лютогго 2025 року у розмірі 19125,00 грн., з яких 17000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 2125,00 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту, а також сплачений судовий збір у розмірі 1865,70 грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса